Дата: 5 – 7 березня 2013
Місце: Книгарня «Чулан» (вул. Пушкінська, 21)
Мови конференції: українська, англійська, російська (із синхронним перекладом)
Під час конференції працюватиме куточок для дітей. Ви можете приходити з дітьми віком 2 – 10 років, ми забезпечимо їх заняттям, іграшками, розвагами
5 березня, вівторок, 18:30 – 21:00
Чи можлива Л(Г)БТ емансипація без фемінізму і чи можливий фемінізм без Л(Г)БТ політики?
Модераторка: Галя Ярманова
Учасниці:
- WISG, Тбілісі: Ека Агдгомелашвілі
- Гендерний маршрут, Мінськ: Ольга Бурко
- Жіночий Ресурсний Центр Вірменії, Єреван: Ельвіра Меліксетян
ЛГБТ групи часто самі використовують гомофобну риторику, займаючи виправдовувальну позицію, що позбавляє їх емансипативного потенціалу. Підтримуючи державу в обмін на можливість отримати від неї правові бонуси, ЛГБТ групи потрапляють у ситуацію стійкої залежності від самої держави, що унеможливлює їх опір і звільнення.
Тож чи можлива емансипація ЛГБТ або будь-якої іншої групи без радикального підходу, який означатиме з(а)міну самої системи, а не пересування фігур у її межах; і яким саме чином складаються відносини ЛГБТ груп із фемінізмом у постсоціалістичних країнах (як ці групи самі себе визначають стосовно фемінізму)?
6 березня, середа, 17:30 – 21:00
Емансипативність квір-сексуальності: від приватної практики до політичного акту
Модераторка: Катерина Яременко
Учасниці:
- Гендерний маршрут, Мінськ: Тетяна Щурко
- Radical Queer Affinity Collective, Будапешт: Ребекка Ляйтляйн, Кортні Келнер
Воркшоп «Смак колективної інтимності», KLIT, Будапешт
Квір-сексуальність передбачає звільнення від нав’язаних патріархатом гендерних ролей, що включають лише гетеронормативні сексуальні практики та контролюють шляхи й можливості отримання насолоди. Так чинний порядок здійснює контроль над тілом і чітко встановлює рамки дозволеного та недозволеного. Проте чи є квір-сексуальність сама собою емансипативною, що розхитує структури гетеронормативності, чи їй усе ж необхідний певний контекст? І якщо тільки у зв’язку з контекстом квір-сексуальність набуває емансипативності, то яким він має бути?
Панель має на меті обговорити квір-сексуальність у напрямку від приватної практики до політичного акту, а також активність квір-груп у постсоціалістичних країнах, методи їхнього впливу на суспільство та реакцію суспільства на них. Як квір-групи функціонують усередині: наскільки їм вдається існувати поза межами ієрархічних структур і чи не вибудовуються нові структури на місці старих?
Гості конференції також зможуть взяти участь у воркшопі будапештської квір-спільноти KLIT, присвяченому колективній інтимності, та відчути квір-теорію на практиці.
7 березня, четвер, 18:30 – 21:00
Тема насилля над жінками віктимізує чи емансипує жінок?
Модераторка: Марія Маєрчик
Учасниці:
- Partisan Girls, Independent Feminist Group, Тбілісі: Ніно Гамісонія
- Жіночий Ресурсний Центр Вірменії, Єреван: Ельвіра Меліксетян
- Московська Феміністська Група, Москва: Марина Віннік
- Гендерний маршрут, Мінськ: Ірина Соломатіна
У сучасних медійних текстах про насилля над жінками чи в повсякденних розмовах на цю тему жінки постають як жертви. Зазвичай їх показують як об’єкт насилля, але також інколи звинувачують у недотриманні правил безпеки (мовляв, жінка була у викличному вбранні, в невідповідному місці, неправильно поводилася). Очевидно, що така віктимізація і звинувачення в тому, що жінки самі провокують насилля, тільки посилює патріархальний гендерний режим, перетворює сучасний дискурс насилля на сам факт насилля над жінками, підтримує це насилля як систему.
Сучасна критика статевого і гендерного насилля щонайменше націлена на розвінчання чи зміну системи. У випадках зґвалтування обговорюватиметься «поведінка постраждалої». Тенденція демонізувати ґвалтівників також відвертає увагу від того, що ґвалтівники найчастіше є типовими чоловіками, що статеве насилля є системним у нашому суспільстві і що насилля є типовим чинником встановлення патріархальних гендерних режимів. Демонізуючи злочинців, суспільний осуд структурує уявлення, що вся проблема в конкретних людях, у конкретних злочинцях (чи, з більш консервативних позицій, у поведінці постраждалих), і цим самим підтримує культуру зґвалтування, культуру гендерного насилля, працює на посилення патріархального гендерного ладу.
Питання полягає у тому, як зробити дискурс про насилля (гендерне, статеве, домашнє) емансипативним, яким чином про насилля можна говорити, оминаючи парадигму жертви, як протистояти культурі зґвалтування, а не потверджувати її.