Енергетична безпека України: час реформ настав. Огляд конференції "Енергетична безпека України: виклики геополітичної кризи" | Heinrich Böll Stiftung

Вікторія Тороп

10 червня 2014 року о 09.30 у Великий конференц-зал НАН України відбулася конференція на тему «Енергетична безпека України: виклики геополітичної кризи. Експертний аналіз можливостей вирішення питання енергетичної незалежності України».

Переглянути анонс заходу >>>

Завантажити програму конференції українською мовою >>>

Завантажити програму конференції англійською мовою >>>

Стратегічні пріоритети в енергетиці мають бути переосмислені з огляду на події-виклики, що змінили країну. Після Революції Гідності більше не може бути стратегій, написаних без участі української громадськості. Тож настав час поглянути на речі ширше і припинити фантазувати про майбутнє енергетики, концептуалізуючи його окремо від розвитку держави. На часі реформи - швидкі та прицільні.

Із такими закликами до урядовців, експертів і небайдужих звернулися організатори і почесні гості конференції «Енергетична безпека України: виклики геополітичної кризи. Експертний аналіз можливостей вирішення питання енергетичної незалежності України», яка відбулася в Києві 10 червня.

«Україна потребує не стільки дешевого газу, як нових правил гри в електроенергетиці, атомній, тепловій та відновлюваній енергетиці. Якщо нову Енергостратегію нам писатимуть закордонні консалтинові групи, ми втратимо основний здобуток Революції. Я хочу, щоб кожен долучився до розробки тез та проектів, які потім будуть, сподіваймось, презентовані та затверджені владними органами» - керівник представництва Фонду імені Г. Бьолля в Києві Кирило Савін.

Посилення руху «знизу-вгору»,за слів заступника голови правління НАК «Нафтогаз» Олександра Тодійчука, має також супроводжуватися зміною підходу до урядового стратегування. Важливий крок до появи оптимальної стратегії в сфері енергетики мають зробити також управлінці - створивши довготривалу концепцію розвитку держави. «Стратегія викладає певний план розвитку держави, а не розрахунок приватних інтересів. Відсутність такого плану змушує енергетиків фантазувати», - сказав Тодійчук.

У прагматичному ключі і відмовившись від порожніх фантазій учасники конференції почали обговорення із теми: «Енергетична незалежність України. Втримати енергетичний баланс за нових геополітичних умов». В рамках секції, модерованої Кирилом Савіним, ідеями ділились член Стратегічної ради КІНЕД, директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко, експертка з питань енергетики Лілія Млінарич, координатор енергетичної програми НЕЦУ Артур Денисенко, дослідниця Інституту вивчення Східної Європи Катерина Боско.

Першою прозвучала пропозиція з максимального використання вікна можливостей для диверсифікації від Володимира Омельченка, суть якої полягала у сприянні енергобезпеці країни шляхом а) відновлення інтересу до скрапленого газу та LNG-терміналу, б) підтримки ініціативи Дональда Туска з переходу на єдині принципи ціноутворення в контрактах із «Газпромом», в) сприяння проектам «спільного інтересу» Енергетичного Співтовариства, будівництва інтерконекторів, г) розвитку альтернативної енергетики.

Окремо слід відзначити специфіку погляду фахівця на цілі Європейського енергетичного союзу, який, згідно з Омельченком, має витребувати у «Газпрому» єдину формулу ціни для своїх учасників, а не один контракт для всіх. «Я вважаю нереальним підписання одного контракту для всіх країн-членів ЄС, однак принципи формування ціни мають бути єдиними: ніяких преференцій у вигляді коефіцієнтів і прив'язка до спотового ринку газу», - зауважив експерт.

Лілія Млінарич, у свою чергу, презентувала пропозиції із реформування НАК «Нафтогаз України» згідно з вимогами Третього енергопакету. Згідно з дослідницею, державні видобувні компанії «Укргазвидобування» та «Укрнафта» мають бути продані через біржу; «Укртрансгаз» - розділений на ПАТ «Українська газотранспортна система» та ПАТ «Підземні газові сховища», які лишаться у власності держави. При цьому частина нестратегічних ПСГ може теж бути реалізована, а для торгівлі газом пропонується створити «Українську торгову компанію». Єдиним відкритим питанням, зі слів Лілії Млінарич, лишається те, як будуть продаватися державні пакети акцій означених об'єктів.

«Ода шоковому енергозбереженню» від Артура Денисенка містила опис позитивних прикладів подолання енергетичних криз Каліфорнією та Польщею завдяки енергоефективній політиці та «шоковій ціновій терапії» відповідно. Спираючись на такі приклади, автор пропонує Україні повну лібералізацію цін на енергоресурси з механізмом адресних субсидій, 100% обладнання приладами обліку за рахунок тарифу, впровадження механізмів ЕСКО в бюджетній сфері.

Геополітичний зріз проблеми енергетичної незалежності України представляла дослідниця Катерина Боско. З її слів, Росія на разі більше зацікавлена у поверненні боргів через загрозу рецесії, аніж у газовій війні. При цьому складність ситуації для України полягає в тому, що після нормалізації відносин між РФ та ЄС, вона зі своїми проблемами відійде на другий план, або залишиться сам-на-сам з Москвою. У зв'язку з цим Катерина Боско пропонує урядовцям пришвидшити імплементацію законодавства ЄС, зробити інформаційну політику прозорішою, та створити нову Енергетичну стратегію з врахуванням планів релевантних гравців.

Друга секція конференції об'єднала низку критичних та провокативних поглядів довкола теми «Газове питання: тотальна залежність від Росії. Але чи є сланцевий газ альтернативою?». За чуйного модераторства Андрія Мартинюка, слово мали Голова Стратегічної ради КІНЕД Олександр Нарбут, юрист МБО «Екологія-Право-Людина» Марта Панькевич, експерти DIXIGroup Роман Ніцович, представник Німецької консультативної групи Дмитро Науменко, експерт НЕЦУ Олена Міскун.

Тон дискусії задала смілива заява Олександра Нарбута про відсутність помітного апетиту у нової влади до реформ в галузі. Виходячи з цього фахівець закликав українців до відмови від сприйняття енергетики як сервісної галузі, пам’ятаючи про імперські нахили Росії, а також до постійного тиску на владу, аби нарешті на керівні посади прийшли технократи і професіонали, здатні працювати ефективно.

Марта Панькевич, демонструючи слабкість інформаційної політики уряду та державних служб, розповіла про досвід МБО «Екологія-Право-Людина» в боротьбі за оприлюднення тексту УРП з компанією Shell. Посилаючись на норму, згідно з якою доступ до інформації про умови розпорядження державним майном не може бути обмеженим, організація намагалася отримати текст угоди шляхом запитів до уряду, Держгеонадр та Shell, шляхом судових позовів та апеляцій, однак поки безуспішно. Панькевич заявила про намір продовжити боротьбу, адже Феміда має лишатись сліпою, тоді як Юзівська площа є власністю народу, а текст УРП містить екологічну інформацію, що не може бути засекречена.

Комплексне бачення викликів, які перешкоджають розвитку газового ринку, представив Роман Ніцович, серед яких названо високу зарегульованість, непрозорість ринку, та закритість процесу прийняття рішень. Щодо першої проблеми надрегульованих тарифів, яка знищила стимули для розвитку і енергоощадності, - порухи українського уряду,на думку експерта, можна вважати правильними. В контексті закритості ринку або втаємничення змісту контрактів, непрозорого тарифоутворення та корупційних схем в ланцюгу доданої вартості – українцям радять нав’язувати уряду і компаніям стандарти прозорості та звітності, накшталт EITI. Долати закритість прийняття рішень Роман Ніцович пропонує шляхом створення багатосторонніх груп, діалогу, перегляду ролі НКРЕ як незалежного від міністерства органу.

Дмитро Науменко представляв результати оцінки Німецькою консультативною групою варіантів диверсифікації газопостачань. З п’яти варіантів уряду пропонується обрати і зосередитись на одному через можливість перенасичення ринку ресурсом та довгостроковий характер варіантів. До вибору представлено: 1)віртуальний реверс; 2)LNG-термінал (плаваючий та наземний); 3)»Білий потік» або хаб на Балканах; 4)нарощення власного видобутку; 5)скорочення споживання газу шляхом заміщення вугіллям.

Найпровокативніший виступ зробила Альона Міскун, згідно з яким усі переваги видобутку сланцевого газу є міфом. На її думку, видобуток нетрадиційного газу не може бути дешевшим за видобуток традиційного, оскільки ресурс залягає глибше і буріння відбувається складніше. Ще одним доказом марності видобутку є його збитковість для американських компаній. Також виснаження свердловини відбувається швидко, а запаси передбачити важко.

На даний момент в США видобуток сланцевого газу є економічно невигідним. Це обумовлено унікальною ринковою ситуацією, коли пропозиція (виробництво газу) набагато перевищує попит, а можливості для експорту дуже обмежені. Це призвело до значного падіння ціни на природний газ. Низька ціна не дозволяє, окупити видатки на буріння. Така ситуація є тимчасовою, і зміниться, як тільки ембарго на експорт енергоносіїв в США буде зняте.

«Моєю тезою є те, що багато і дешевого сланцевого газу в Україні не буде», - Альона Міскун.

Учасники останної третьої секції шукали відповіді на питання, чи може і як Україна стати енергоефективною, і таким чином досягти енергетичної незалежності та безпеки. Повністю тема секції звучала так: «Джерела виробництва тепло- та електроенергії: атомна енергія, сланцевий газ, відновлювані джерела чи енергоефективність? Чи можна їх поєднати?».

До виступу були запрошені: заступник директора Департаменту стратегічного планування та розвитку у сфері комунальних послуг Нацкомпослуг Олексій Корчміт, директорка проектів з енергоефективності GIZ Крістіана Хагенедер, керівник проекту «Угода Мерів-Схід», експерт GreenpeaceТобіас Мюнхмайер, координатор програми з екологізації енергетики НЕЦУ Олег Савицький. Модератором виступала Олена Рибак.

Позицію Нацкомпослуг щодо поліпшення енергоефективності теплової генерації та постачання представляв Олексій Корчміт. Своє звернення до такого делікатного питання комісія пояснила бажанням зменшити кількість енергетично бідного населення з 50% до 20% після запланованого до 2017 року підвищення тарифів у 2,2 рази. Для цього Нацкомпослуг розробила Національну програму енергоефективності в житловому секторі, котра передбачає 100% облік, встановлення індивідуальних теплопунктів і термомодернізацію житла. Оскільки термосанація єнайбільш витратною статтею (400-500 млрд грн), в Україні пропонується застосувати румунську модель, за якою держава компенсує відсотки за кредитом. Крім того, комісія пропонує впровадити ЕСКО-механізм для бюджетних установ, що дозволить економити 7 млрд грн на рік.

Крістіана Хагенедер, в свою чергу, закликала Україну перетворювати субсидії на енергоресурси в інвестиції, а українців інвестувати у тепломодернізацію будівель, замість ховати заощадження під матрацом. В якості першочергових кроків до омріяної енергоефективності фахівець назвала реформи з впровадження відповідних стандартів, повсюдне застосування енергоменеджменту, допомогу з реалізації проектів у житловому фонді.

Про практичні проблеми, з якими мають справу українські міста, що працюють або планують працювати над енергоефективністю, розповів Святослав Павлюк. З його слів, в умовах зростання видатків на енергоресурси, близько 12% муніципального бюджету йде на їх закупівлю (на прикладі Дніпропетровська), поступово змушуючи витрачати кошти з фонду капітального будівництва. При цьому оцінки уряду і комітету Ради стосовно видатків на тепломодернізацію будинків різняться наполовину (350-800 млрд грн), а реформи буксують через неефективність управління.

У зв’язку з такою ситуацією, на думку Святослава Павлюка, нагальним є створення окремої інституції – Держуправління політикою енергозбереження із подальшим розділенням функцій: для промисловості, бюджетної сфери і житлового господарства. Не менш нагальним є також впровадження тотального обліку, оскільки «споживач може захищатися лише скороченням споживання, яке він здатен бачити і контролювати». Крім того, на відміну від Нацкомпослуг, експерт бачить зразком для державної підтримки термосанації польську модель, за якою держава повертає 25% тіла кредиту за умови досягнення визначеного економічного ефекту.

На продовження теми з боку Тобіаса Мюнхмайера прозвучала пропозиція зі створення платформи з просування енергоефективності на базі поважного та багатостороннього органу, накшталт РНБО. Також експерт Greenpeace радить Україні створити Незалежний фонд для погашення енергетичних рахунків найбіднішому населенню, а також План дій з енергетичного кредитування.

У сфері екологічної політики від Олега Савицького прозвучав заклик до створення прозорої звітності по надходженню і використанню енергоресурсів у країні, до імплементації директив ЄС, ліквідації перехресного субсидування та держпідтримки шахт.

В якості фінального акорду спікери секції визначили ad-hoc10 стратегічних реформ, які здатні змінити країну, перетворивши її на енергетично збалансовану, газово нестурбовану та потужну, продуктивну державу, а саме:

Реформа енергетичних ринків та сфери енергоефективності
Запровадження 100% обліку використання енергоресурсів
Перехід на економічно обґрунтовані тарифи
Впровадження дієвих програм кредитування у сфері енергоефективності
Розробка нової Енергетичної Стратегії
Запровадження енергетичних радників у кожному населеному пункті
Енергетична освіта для населення
PR-компанії
Ухвала закону про стимулююче регулювання
Інвестиції в науку та експертів

Підсумовуючи, відзначимо єдність вибору всіма учасниками конференції в якості орієнтиру для державного стратегування та відповідного планування в сфері енергетики курсу на імплементацію європейського законодавства та західних політичних практик в сфері тарифного регулювання та енергоефективності. При цьому експертами запропоновано оригінальні ідеї щодо реформи НАК «Нафтогазу», підтримки Європейського енергетичного союзу та будівництва інтерконекторів, лібералізації ринків енергоресурсів.

В контексті газового питання урядовцям радили шукати вирішень проблеми залежності не лише через пошук варіантів диверсифікації енергопостачань, а й шляхом зміни принципів функціонування внутрішнього ринку, практик урядування, включно з підвищенням кваліфікованості персоналу. Швидкими і прицільними реформами тут можуть стати перегляд ролі НКРЕ, запровадження стандартів прозорості EITI, інформаційної відкритості, постійний тиск на органи управління з боку громадськості.

Третьою потужною тезою учасників конференції стало визначення енергоефективності «хребтом реформ», адже без того будь-які зусилля влади в напрямку диверсифікації постачань або газових новаторств особливого сенсу в контексті енергетичної безпеки мати не можуть. Особливо цінними стали пропозиції учасників зі створення окремої інституції в рамках Кабміну або іншої поважного органу з державного управління політикою енергозбереження, яка би змогла інтегрувати всі необхідні важелі та повноваження для просування і підтримки енергоефективності. Варто відзначити також нагальність вибору і затвердження урядовцями чіткого плану дій в цій сфері, включно з розробкою державної програми кредитування термосанації.

Довідково

Конференція «Енергетична безпека України: виклики геополітичної кризи. Експертний аналіз можливостей вирішення питання енергетичної незалежності України» організована Представництвом Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні разом з Національним екологічним центром України, громадською організацією «Екоклуб» і Міжнародною благодійною організацією «Екологія-Право-Людина» за підтримки Київського інституту енергетичних досліджень. Інформаційні партнери: «Українська енергетика» і «Energy.Нефть&Газ».