Екватор СОР22. Що було і що далі?

Екватор СОР22. Що було і що далі?

З 7ого по 18е листопада 2016 року в м. Марракеш (Королівство Марокко) відбувається Конференція сторін Рамкової конвенції ОНН зі зміни клімату (СОР22). Цей захід є кульмінацією глобальних кліматичних переговорів. Традиційно процес розділений на два робочих тижні, і тому зараз вже можна підвести проміжні підсумки переговорного процесу. Делегація українських неурядових експертів і експерток за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля також вирушила на СОР22 і бере активну участь у заходах Конференції.

COP22 розпочався одразу після вступу в дію Паризької кліматичної угоди, прийнятої у 2015 році. Україна теж ратифікувала цей важливий документ, і тому українська урядова делегація також представлена в Марокко. Питання реалізації Паризької угоди дуже важливі для нашої країни, адже вона після 2020 року, а за оптимістичними оцінками деяких експертів навіть раніше, замінить Кіотський Протокол. Станом на листопад 2016 року Паризьку угоду підписали 193 країни, 109 ратифікували, а під час першого тижня Конференція про ратифікацію заявили також Японія і Австралія, які є значними джерелами викидів парникових газів.

Учасники СОР22 відзначають, що перший тиждень кліматичних переговорів не приніс визначеності до вирішення питань щодо реалізації Паризької угоди, яким присвячена значна частина переговорного процесу. Делегати обговорюють такі аспекти, як кліматичне фінансування, адаптація до зміни клімату, ринкові і неринкові механізми Паризької угоди, необхідність підвищення амбітності внесків країн у скорочення викидів парникових газів, адже на сьогодні заявлені добровільні внески країн-учасниць дозволяють утримати підвищення середньої глобальної температури у межах 3,5С, а не 2С, як заявлено в меті Паризької угоди. Разом  тим, процес переговорів відбувається поки що більшою мірою не навколо предмету обговорення, а навколо процесу. Тобто країни вирішують яким чином їм надалі обговорювати питання, і в якому форматі. Наприклад, основним рішенням комітету з питань розвитку та передачі технологій поки що є висновок, що країни повинні подати свої пропозиції до березня 2017 року.

Перший тиждень Конференції також запам’ятається обговоренням результатів президентських виборів у США . Країни занепокоєні тим,  як перемога Дональда Трампа вплине на участь Сполучених Штатів у кліматичних проектах і чи не вийде країна з Паризької угоди? Поки що учасники розділяють надію, що антікліматичні передвиборчі заяви переможця залишаться на рівні декларацій, а країна в цілому продовжить свою політику боротьби зі змінами клімату. Тим часом такі великі гравці, як Китай, заявляють, що навіть в протилежному випадку, вони не будуть відходити від вже взятого вектору на низьковуглецевий розвиток. 

Питання залучення всіх зацікавлених сторін до переговорного процесу теж постало наскрізною темою цьогорічного СОР. Кліматичні ініціативи різних міст, регіонів, компаній та корпорацій, місцевих спільнот повинні бути інтегровані у процес, вважають в ООН. Разом з тим, з бажанням об’єднати як можна більше груп постало питання, що великі «брудні» бізнеси теж активно присутні на переговорному майданчику і можуть лобіювати свої інтереси. Активісти відзначають, що Конференція в Марракеші відзначається найбільшим рівнем корпоратизації, і висловлюють не безпідставні побоювання щодо того, що навряд вугільні та нафтові компанії, які тут присутні, наполягатимуть на посиленні вимог щодо самих себе.

Що стосується України, то важливим є те, яким чином вирішиться питання визначення понять «розвинені країни» та «країни, що розвиваються». Адже згідно Паризької угоди, країни, що розвиваються матимуть доступ до кліматичного фінансування, а розвинені країни таке фінансування надаватимуть. Україна раніше визначалася як країна з перехідною економікою, але зараз ми можемо незважаючи на статус, отримати доступ до
міжнародної технічної та фінансової допомоги, якщо подамо чіткий та амбітний план зі скорочення викидів. Для цього, країна повинна визначити, який обсяг викидів можна скоротити до 2030 року, враховуючи економічний та демографічний прогнози, розрахувати, на що з цього повинно вистачити внутрішніх сил, а на що варто звертатися по допомогу до міжнародних партнерів. Нагадаємо, що Національний внесок зі скорочення викидів до 2030 року, який Україна офіційно подала до Секретаріату Конвенції минулого року, передбачає фактичне збільшення викидів приблизно на 40% від рівня 2012 року. Зрозуміло, що за таких умов розраховувати на підтримку міжнародної спільноти не доведеться.

Ще одним важливим питанням для України внесення до порядку денного невиконання нами вимог Кіотського протоколу. Як зазначає в своєму інтерв’ю Громадському Радіо Ірина Ставчук, експертка Національного екологічного центру України, Україна з різних причин (технічних та
недбалості) не подала вчасно звіти з викидів, і тому експертний комітет Конвенції у вересні цього року надав Україна статус невиконувача (non-compliance). В Марракеші на розгляд буде винесено питання дозволити прийняти ті звіти чи ні, і списати одиниці викидів. Тим не менш, представники офіційної делегації України оптимістичні з цього приводу і сподіваються на позитивне рішення для України. Так що другий тиждень переговорів з його високим сегментом учасників обіцяє бути не менш цікавим як для світу, так і України зокрема.

З Маракешу,
Оксана Алієва, координаторка програми «Зміни клімату і енергетична політика»

0 Коментарі

Додати новий коментар

Додати новий коментар