Хто впливає на клімат більше: суспільство чи корпорації? Який внесок у вплив на довкілля кожної окремої людини? На ці та інші питання шукали відповіді учасники і учасниці дискусії "Суспільство споживання та зміни клімату", яка відбулась за підтримки Представництва фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні в рамках Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.
Вже багато років провідні дослідники та дослідниці з питань довкілля б'ють на сполох. За всіма статистичними даними температура нашої планети підвищується через антропогенний вплив. 2016 рік став найспекотнішим роком за всю історію спостережень. Та чим небезпечний парниковий ефект та зміни клімату? Під час доповіді Олена Ангелова – членкиня і засновниця Української молодіжної кліматичної асоціації, координаторка кампанії «Міста для всіх» 350.org, пояснила, що вже зараз ми стикнулися з посухами, природними лихами, зміною температури, пожежами, підтопленнями, також страждає здоров'я самих людей та зникають цілі види рослин та тварин. Експертка додала: «Щоб утримати глобальне потепління в межах 2°С, 80% викопних ресурсів мають лишитися в землі. Чи готові до цього величезні корпорації та держави, що живуть за рахунок нафти чи газу?» Тільки від нас самих залежить наше майбутнє.
Дослідниця з Норвезького університету природничих та технічних наук Діана Іванова доєдналася до дискусії скайпом. Вона просто не змогла дозволити, щоб в атмосферу із її перельотом в Україну викинулося безліч парникових газів. Отже, Діана розповіла, що існує дві головні причини забруднення атмосфери.
Перша причина – пряме забруднення (те, до чого безпосередньо докладає руки окрема людина, споживаючи). Сюди входять парникові гази від автомобіля, опалення, використання води (лиш 5% ресурсів). Однак, Діана пояснює, що ми дещо перебільшуємо своє розуміння нашого прямого впливу на середовище. Наприклад, для того, щоб виготовити 100 г шоколаду, необхідно використати такий обсяг води, як приблизно 30 прийнятих душів однією людиною. Тобто, існує друга причина забруднення - непрямі витрати, які складають 80 % - це так зване не пряме забруднення, або забруднення, походження якого ми не бачимо напряму (діяльність корпорацій, транспортування, тощо).
Для того, щоб запобігти цим двом різновидам забруднення Діана радить використовувати підхід трьох літер «r» - reduse (зменшуй кількість або відмовся), reuse (використай знову), recycle (перероби). Також, дослідженнями було доведено, що велике значення має загальний стиль споживання, що залежить від способу життя. Вегетаріанці, наприклад, завдають значно менше шкідливого впливу довкіллю. Це відбувається за рахунок діяльності в різних сферах життя. Зазвичай, вегетаріанці рідше викидають свій одяг і рідше купують новий, вживають менше їжі, менше викидають її, тож не споживають зайвого, а значить не підтримують виробництва та корпорації, які забруднюють планету.
Ми можемо використовувати подібні практики у повсякденні: купувати менше (критично переосмислювати те, що нам справді потрібно, а що ні), ремонтувати, а не викидати, ділитися з іншими та обмінюватися між собою. Ми можемо ділити дорогу у своєму автомобілі із сусідом, або працювати вдома. Це все дуже просто, але потребує свідомого підходу.
Звісно, роль уряду в цьому процесі також є визначною. Наприклад, стратегії збору та переробки сміття, транспортні стратегії, модернізація енергетики все ж таки залежать від уряду, однак, кожен із нас може впливати на стан навколишнього середовища своїми діями.
Підсумовуючі, Діана знову підкреслила, що наше величезне споживання – це проблема, з якою потрібно боротися, і з якою ми можемо боротися. Ми маємо починати маленькі зміни з самих себе вже сьогодні.
В цьому ключі доречно слово перейшло до еко-блогерки Маріанни Бойко. Вона показала, як незначна зміна повсякденних практик може перетворитися на цікавий експеримент та роботу над собою. Родина Маріанни, окрім розділення сміття, спробувала максимально відмовитися від пластику на 104 дні. Однак, виклик полягав не лише в тому, щоби не купувати товари в пластикових упаковках та не використовувати пластикові пакети, а в тому, що потрібно було критично переосмислити весь процес споживання. Окрім нового сміття, сім'я також мала позбутися всього того пластику, який непомітно накопичувався роками, та взагалі мінімізувати свої відходи, нічого не викидаючи у смітник: відправляти відсортоване сміття на переробку (що навіть трохи поповнює сімейний бюджет), а харчові відходи – у компостну яму. Врешті, сім'я Маріанни стійко витримала експеримент, і результат просто вражає. За день споживання в середньому у родини з чотирьох людей лишилося лише 35 грам сміття. У звичайних випадках лишається близько 2,5 кілограм сміття, яке не піддається переробці, на особу. Звісно, після 104 днів, проект не закінчився. Маріанна зазначає, що як тільки змінюєш погляд на проблему, шляху назад немає: «тепер ми з сім'єю купуємо менше, вибираємо продукти з мінімальним або безпечним упакуванням, сортуємо та здаємо свої відходи та ще більш свідомо підходимо до проблем екології». Такі приклади справді надихають, адже зміни в кожній окремо взятій сім’ї – це великі зміни.
Всі три спікерки підкреслили, а учасники і учасниці дискусії з ними погодилися, що від кожного та кожної з нас залежить дуже багато. Ми всі можемо споживати менше та бути свідомими. Не варто забувати про те, що майбутнє світу в наших руках.