Що робити з вугільною галуззю України?

Народні депутат/ки України з Комітету паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Верховної Ради України, міські голови моно-профільних вугільних міст, журналісти/ки, представниці Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та громадянського суспільства взяли участь в навчальному візиті до Німеччині на тему «Можливості розвитку поза вугільною галуззю». 

Протягом тижня з 3ого по 7е липня 2017 р. учасники і учасниці відвідали міста Берлін, Ессен, Дюссельдорф та Боттроп, ознайомились з концепцією Німецького Енергетичного переходу, зустрілись з експертами/ками та політиками, а також відвідали кілька цікавих з енергетичної точки зору об’єктів.

Зображення видалено.

Програма візиту розпочалась із огляду Німецького Енергетичного переходу, в рамках якого Німеччина майже відмовилась від видобутку кам’яного вугілля (остання шахта закриється в 2018 році), розглядає можливість скорочення видобутку бурого вугілля та активно розвиває відновлювану енергетику.

Основні питання, які в цьому контексті виникали у учасників/ць, стосувались того, яким чином забезпечити створення нових робочих місць на заміну вугільній галузі, при цьому враховуючи питання культурної ідентичності шахтарів, чи приватизація є виходом із ситуації, як налагодити роботу із працівниками і населенням шахтарських регіонів, як забезпечити гідний рівень життя людей за умови збереження довкілля і покращення здоров’я, якими видами енергії замінити частку вугілля в енергобалансі, тощо.

Досвід структурної трансформації вугільних регіонів Німеччині , який представив Тімон Венерт, заступник директора Берлінського офісу Інституту з питань клімату, довкілля та енергетики у Вупперталі, в цьому контексті є дуже релевантним. Наприклад, за останні 60 років значно збільшилась частка працівників сфери послуг у вугільному регіоні Руру, а частка працівників вугільної галузі відповідно зменшилась. Кількість осіб, що працюють в галузі вуглевидобутку в Німеччині, складає на сьогодні 21000, в той час коли навіть на одному підприємстві ДТЕК «Павлоградвугілля» у Дніпропетровської області працює 23800 осіб. Також в землі Північний Рейн-Вестфалія на заході Німеччини існують належні приклади перепрофілювання шахт в туристично-привабливі об’єкти, створення робочих місць в галузі відновлюваної енергетики та економічних кластерів.

Другий день навчального візиту розпочався зустріччю із Ніком Раймером, журналістом, громадським активістом та колишнім працівником вугільної галузі, який розказав, як відбувалась реструктуризація індустріальних регіонів Східної Німеччини. На прикладі різних підходів до впровадження змін, він показав, що для успішного проведення реформування соціальних та економічних структур необхідно чітке планування цих змін на основі рішень діалогу між низовими громадськими ініціативами, працівниками галузей, які мають бути реструктуризовані, та владою. Належним прикладом в Німеччині є заплановане 5 років тому рішення про припинення видобутку кам’яного вугілля в Німеччині. Так, остання шахта в м. Боттроп буде закрита в 2018 році, а її потужності розглядаються як платформа для створення гідроаккумулюючої електричної станції. Паралельно з цим був створений спеціальний фонд, завданням якого є контроль за процесом реструктуризації.

Також, ті висновки, які можна зробити, це те, що для того, щоб забезпечити успішну роботу з населенням і громадами, необхідно створювати успішні приклади реструктуризації та показувати їх в інших місцях, щоб показати людям альтернативу. Необхідно також пам’ятати, що дуже часто питання ідентичності пов’язані у працівників вугільної промисловості саме з родом їх занять, тому адвокатувати серед них відмову від вугільної галузі не так легко, адже це означає для них відмову від частини власної ідентичності. Тому варто замислитись, що може бути запропоноване в якості заміни, наприклад, збереження робочих місць в секторі енергетики за рахунок розвитку відновлюваної енергетики в регіоні (в Німеччині зараз працює близько 330 тис. осіб в галузі ВДЕ)  або збереження промислових об’єктів в якості культурної спадщини.

Наступним важливим аспектом є освіта. Дуже часто у високо індустріалізованих районах вищі та професійні навчальні заклади орієнтовані на підготовку спеціалістів саме у притаманних для цього регіону видах промисловості. Тому варто подбати не тільки про переорієнтацію існуючих працівників вугільної промисловості, але і про перепрофілювання освітніх закладів, щоб вони переставали навчати працівників тих галузей, які планується згорнути.

Зображення видалено.

Останнім пунктом програми другого дня була зустріч з п. Олівером Крішером, депутатом Бундестагу, заступником голови Фракції Альянс 90/Зелені. Важливим аспектом, який обговорювався, стало питання політичної підтримки переходу на відновлювані джерела енергії. І хоча різні політичні сили в Німеччині вбачають різні шляхи такої трансформації, ціль перейти на 100% відновлюваної енергії в 2050 році має підтримку більшості, адже це необхідно для досягнення мети Паризької кліматичної угоди, до виконання якої в Німеччині ставляться дуже серйозно.

Третій день поїздки розпочався із зустрічі і в Міністерстві економіки, інновацій, дігіталізації та енергетики землі Північний Рейн-Вестфалія.  В ході зустрічі було наголошено, що процес реструктуризації цього високо індустріалізованого регіону розпочався ще 1957 року. З того часу кількість працівників вугільної промисловості цього регіону скоротилась на 99%, а кількість шахт з видобутку кам'яного вугілля скоротилась з 157 до 2.

Для забезпечення розвитку регіону, на федеральному і регіональному рівнях було прийнято рішення щодо фінансування спеціальної програми в сумі на 2,4 млрд євро (50% федеральний бюджет і приватні кошти, 50% кошти Євросоюзу), з них 15% спрямовується на розвиток малого і середнього бізнесу, 40% на дослідження і освітні проекти, 25% на зменшення викидів парникових газів і останні 20% на урбаністичний розвиток і інфраструктуру.

І хоча протягом цього часу докладалось багато зусиль, щоб вирівняти рівень доходів населення у порівнянні з іншими регіонами, земля Північний Рейн-Вестфалія залишається дотаційною. Це показує, наскільки залежність від вуглевидобутку робить регіон залежним і не конкурентоспроможним. Наприклад, рівень безробіття в Рурському регіоні складає 10,4%, це вище, ніж в середньому у землі Північний Рейн-Вестфалія (7,6%) і Німеччині в цілому (5,9%). Рівень іноземних інвестицій також нижчий у порівнянні з землею в цілому. Тому важливим є усвідомити, що чим раніше ми почнемо відмовлятись від вугілля, тим більше у нас буде можливостей для інших напрямків економічного розвитку.

Так, усвідомлюючи всі ці аспекти, керівництво землі Північний Рейн-Вестфалія вирішило впровадити соціальну програму, спрямовану на перекваліфікацію працівників. Земельне Міністерство праці і соціальної політики створює спеціальні товариства, які працюють з працівниками шахт, що закриваються, щоб забезпечити їм гідні компенсації, безкоштовну перекваліфікацію або ранній вихід на пенсію. Таким чином в землі в цілому підвищується рівень інвестиційної привабливості, адже є багато доступної висококваліфікованої робочої сили і рівень безробіття тут знижується в середнього на 0,3-0,4% від року до року.

Зображення видалено.

В цей день учасники і учасниці також відвідали станцію з обробки стічних вод, яка на 85% сама себе забезпечує енергією. Підприємство Emschergenossenschaft Kläranlage Bottrop знаходиться в м. Боттроп і обслуговує близько 2,6 млн. осіб. Тут є і власна сонячна міні станція, і вітряк, але головним чином підприємство себе забезпечує енергією за рахунок когенераціі на біогазовій станції і установці зі спалювання мулу.

Засновниками такої контори є муніципалітети (80%), гірничі (12%) та інші (8%) підприємства, які користуються послугами з очистки води. За рахунок такої структури, подібної до кооперативної, а також того, що водоочисні споруди функціонують в рамках більшої структури з управління водними ресурсами (всього в управлінні підприємства 50 очисних споруд, 350 насосних станцій, більше 350 км. каналізаційних каналів), яка є неприбутковою, всі кошти повертаються до системи і сприяють розвитку водного управління в регіоні. Так, одночасно з розбудовою системи очистки водних ресурсів, відбувається відновлення ріки Емшер, яка багато років виконує роль відкритої каналізації в Рурському регіоні. В частині ріки вже навіть дозволено риболовство.

В останній день поїздки учасники і учасниці відвідали колишню шахту, яка тепер є музеєм і об’єктом культурної спадщини UNESCO, Фонд RAG, а також обговорили перспективи вугільної галузі в Україні. Фонд RAG є організацією, яка була заснована акціонерном товариством, що включає всі вугільні підприємства Рурського регіону. Завданням Фонду є забезпечення гідних соціальних умов для працівників галузі, проведення навчань та перекваліфікація робітників, а з 2019 року після закриття останньої кам’яновугільної шахти Фонд RAG буде забезпечувати рекультивацію порушених територій, а також відкачування, очищення шахтних вод і всі польдерні роботи в регіоні. Фонд був створений 2007 року за ініціативи федеральної влади, адже він тепер несе відповідальність за фінансування і виконання соціальних програм (субсидії, раннє пенсійне забезпечення, перекваліфікація робітників) та виконання заходів з охорони довкілля. Фонд RAG функціонує як неприбуткова організація, але у їх власності заходиться ряд підприємств, дохід від яких використовується для фінансування вищезгаданих заходів.

Зображення видалено.

Ще однією визначною подією навчального візиту стало відвідування шахти-музею Zollverein, яка до закриття в 1986 році була однією з найбільших і найпродуктивніших шахт Рурського регіону. На момент закриття шахти тут працювало менше робітників, ніж зараз в музеї, що також є гарним прикладом створення нових альтернативних вугільній галузі робочих місць (наприклад, тут постійно необхідно проводити роботи з відновлення та консервації об'єктів, також в культурному центрі працює цілий штат дизайнерів, маркетологів і всякого роду креативщиків). Збереження шахти у вигляді музею є символічним також для зв’язку між поколіннями шахтарів, які ще пам’ятають розквіт вугільної галузі, і молоддю, яка має зовсім інші пріоритети розвитку регіону і орієнтована на високотехнологічну інноваційну сервісну економіку. Таким чином, наразі музей Zollverein допомагає мешканцям менш болісно пройти через процес трансформації культурної ідентичності мешканців регіону. Приблизно 1,5 мільйона гостей з усього світу відвідують об’єкт щорічно, що також додає до розвитку туристичної галузі Рурського регіону в цілому.

На завершення учасники і учасниці обговорили питання перспектив вугільної галузі України в майбутньому, а також спробували сформулювати рекомендації щодо того, як можна сприяти більш системним соціальним і економічним трансформаціям під час скорочення вуглевидобутку в Україні, яке має місце протягом останніх років. Необхідними кроками на шляху до цього є встановлення діалогу між владою, підприємствами вугільної галузі, профспілками, споживачами вугілля та мешканцями регіонів вуглевидобутку, щоб розпочати публічне обговорення проблеми та можливих шляхів її вирішення, а також створення економічної альтернативи у цих регіонах.

 

Оксана Алієва, координаторка програми «Зміни клімату і енергетична політика»,

Представництво Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні