Вісім зелиних аргументів проти Північного Потоку ІІ

Вісім зелиних аргументів проти Північного Потоку ІІ

Creator: ua.boell.org. Creative Commons License Logo Це зображення поширюється на умовах ліцензії Creative Commons License.

Проект Північний Потік ІІ передбачає прокладку двох гілок газопроводу з Росії через Балтійське море до Німеччини. Референт фонду Бьолля Роберт Шперфельд наводить вісім зелених аргументів проти будівництва Північного Потоку II.

Газопровід, який отримав назву Північний Потік II - це дві нові гілки трубопроводів з Росії через Балтику до Німеччини. Завдяки йому пропускна здатність вже існуючого напрямку збільшиться вдвічі і досягне 110 млрд кубометрів природного газу в рік.

Будівництво проекту виконується стовідсотковою донькою російського газового монополіста Газпрому, вона ж виступає однією з компаній-інвесторів проекту. Загальний обсяг інвестицій оцінюється в 8-10 млрд євро; в числі інвесторів - п'ять західноєвропейських газових компаній, які мають інтереси в отриманні прямого виходу на родовища газу, а також у високій ліквідності центральноєвропейського газового ринку.

Ми представляємо вісім зелених аргументів проти будівництва Північного Потоку II:

1. Нова інфраструктура транспортування вуглеводневої сировини суперечить цілям паризької кліматичної угоди.

Щоб обмежити підвищення світової температури максимально двома градусами Цельсія щодо допромислової епохи, світова економіка до середини поточного сторіччя повинна практично повністю відмовитися від використання вуглеводневого палива. Газопроводи прокладаються з розрахунком на використання протягом 40-50 років. Таким чином, будівництво створює прямий економічний стимул використовувати цю інфраструктуру.

Виникаючий ефект привабливості затягує реалізацію зміни енергетичного ринку, оскільки економічні гравці до певної міри змушені використовувати трубопровід для транспортування шкідливих для клімату енергоносіїв, щоб відбити свої інвестиції. Замість будівництва трубопроводу інвестиції повинні бути краще спрямовані в рішення, що підвищують енергоефективність і cталий розвиток.

2. Європейському союзу не потрібен додатковий газ.

Споживання газу в Німеччині та в ЄС знижується рік від року. 70% споживаного в Німеччині природнього газу витрачається на обігрів. Найближчими роками на це споживання будуть впливати два основних тренди. З одного боку, підвищення енергоефективності приміщень, заміна опалювальних систем і термоізоляція приміщень знизять витрати газу. З іншого боку, регулярні надлишки генерації електроенергї за допомогою відновлювальних джерел будуть пускатися на опалення, тому дуже дешева надлишкова елекрика буде витісняти газ як енергоносій для потреб опалення.

Наскільки сильними будуть ці тренди і як вони вплинуть на енергетичний ринок, сильно залежить від реалізації країнами ЄС цілей енергетичної політики. Якщо уряди серйозно поставляться до питань підвищення енергоефективності, можна бути впевненими: ЄС не знадобляться нові газопроводи, ні Північний Потік ІІ, ні «Південний коридор».

3. Будівництво Північного Потоку ІІ – це багато в чому політичне питання.

Це будівництво буде мати масивні кліматичні і геополітичні наслідки. Політичні еліти не мають права обмежувати свою участь, як це зробив уряд Німеччини, до тільки технічної ролі перевірки формальностей нібито «чисто комерційного» проекту, посилаючись при цьому на те, що в будівництво не вкладаються державні кошти. Базова задача політики приймати рішення по таким проектам, які мали кардинальний вплив на ситуацію, в тому числі ґрунтуючись на політично встановлених цілях.

4. Північний Потік ІІ протирічить духу Європейського енергетичного спільноти.

Енергетичне співтовариство базується на принципах солідарності і співробітництва європейських партнерів. Хоча проект трубопроводу ігнорує інтереси партнерів з країн Центральної і Східної Європи, які відкидають його. До того ж, енергетичне співтовариство передбачає диверсифікацію джерел енергоносіїв і транспортних маршрутів. Зосередження на балтійському маршруті, а також посилення монопольного положення Росії суперечать цим ідеям і підвищують рівень залежності від одного постачальника. У підсумку це завдає шкоди енергетичній безпеці.

5. Північний Потік ІІ – це також геополітиний проект.

Газпром – це державний концерн, який в минулому використовував поставки енергоресурсів як інструмент політичного тиску на сусідні країни. Трубопровід підсилює можливості такого тиску. У контексті російсько-українського конфлікту Росія заявила як мету обхід України і відмову від транзитних маршрутів через українську територію.

6. Північний Потік II суперечить європейській політиці солідарності з Україною

Без обсягів транзитного газу і прибутку від послуг транзиту Україну очікують технічні та економічні складнощі при подальшій експлуатації своєї газової інфраструктури, розрахованої на транзит великих обсягів енергоносіїв. В результаті виникнуть серйозні складнощі як для держбюджету, так і для українських споживачів газу. Це суперечить зусиллям ЄС і Німеччини з економічної стабілізації України та реформування українського газового ринку в рамках політики асоціації з ЄС.

Однак, в рамках лібералізації газового сектора Україна перш за все сама покликана проводити послідовну політику підвищення довіри з боку інвесторів, модернізації наявної інфраструктури і руйнувати підозри, що вона зацікавлена лише в отриманні монопольної ренти від газового транзиту.

7. Північний Потік ІІ підриває санкційну політику

Після анексії Криму та окупації Донбасу Росією Європейський союз оголосив економічні санкції як політичний сигнал у відповідь на порушення міжнародного права і суверенітету України. У тому числі ці санкції прямо стосувалися сировинного і енергетичного сектора Росії. Проект Північний Потік ІІ, який реалізується без перспективи швидкого вирішення конфлікту дає прямо протилежний сигнал розширення зв’язків з Росією незважаючи на триваюче порушення міжнародного права і збережені розбіжності в сфері безпеки.

8. Будівництво грубо вторгається в тендітну екосистему моря.

Будівництво зачіпає морське дно в смузі шириною 80 метрів, в тому числі торкаючись територій, включених в регіон «Natura 2000», що знаходиться під особливим захистом Євросоюзу. Незабаром після початку будівельних робіт в травні 2018 року відбулося сильне забруднення мастильними матеріалами Грайфсвальдської бухти. В зв'язку з цим Союз захисту навколишнього середовища NABU звернувся до суду з позовом, рішення у цій справі ще не винесено.

Автори:

Роберт Шперфельд, спіробітник берлінського офісу фонду ім. Гайнріха Бьолля, експерт в питаннях енергетичної політики,

переклад з німецької

0 Коментарі

Додати новий коментар

Додати новий коментар