Як це — навчатися на Зеленій академії

Як це — навчатися на Зеленій академії

Creator: ua.boell.org. Creative Commons License Logo Це зображення поширюється на умовах ліцензії Creative Commons License.

Під час першої в Україні Зеленої академії (13-19 серпня) розібралися, як працює зелена демократія та як робити свої проекти більш сталими щодня. Розказуємо, як усе було.

Зелена демократія — це суспільство, де працюють гендерна рівність та соціальна справедливість, існують дієві механізми участі жителів у міських та державних справах, розвинена культура ненасильницької взаємодії та дбайливе ставлення до довкілля. Разом із 25 учасниками та учасницями із різних регіонів України протягом тижня досліджували принципи та підходи зелених, створивши простір ненасильства, критичності, поваги до різноманітності та уваги до потреб інших.

Якщо коротко, то на літній школі ми:

І. Розібралися у зелених підходах. Дослідили чотири: гендерну рівність, партисипацію, ненасильство та екологічність.

ІІ. Створили «зелений» інструментарій для оцінки своїх дій та проектів. Розробили «зелені» критерії для прийняття відповідальних і ненасильницьких рішень в особистому житті та проектах.

ІІІ. Прокачалися у неформальній освіті. Будували програму школи спільно із учасницями та учасниками, враховуючи їх запити та пропозиції. Навчалися взаємодіяти максимально толерантно та нетоксично. Грали в ігри та багато рухалися.

IV. Познайомили між собою чудових людей. Кілька учасниць вже мають спільні зелені проекти. Пишаємося!

Якщо зацікавилися, читайте деталі:

Про програму

Ми об’єднали у тижневій програмі лекції та воркшопи з гендерної рівності, екологічності, партисипації (демократії участі) та ненасильства. «Не уявляю, як це поєднати в одне ціле», — скажете ви. Розповідаємо.

Про історію та цінності зелених дізнаємося від німецького дослідника політичної філософії та оглядача сучасної політики, професора Бременського університету Лотара Пробста (Lothar Probst). Він розповідає, як виник зелений рух, чому саме у Німеччині та як зелені принципи розвивалися у відповідь на різноманітні політичні виклики.

Лотар проілюстрував, як зелений рух, зародившись у Німеччині наприкінці 1970-их років, об’єднав навколо кількох спільних цілей протестні групи із найрізноманітнішими ідеями. Зелені прагнули запобігти знищенню довкілля та надмірному споживанню природних ресурсів, а також досягнути соціально справедливого суспільства, вільного від дискримінації, ієрархічності та насильства. Екологічність — не єдина цінність, яку обстоювали тодішні німецькі зелені. Проте цей пріоритет об’єднував рух та був поза сумнівом, коли щодо інших цінностей всередині руху роками тривали дискусії. Звідси і назва руху — «зелений». Саме зелені першими серед німецьких політичних рухів заговорили про зв’язок між довкіллям, справедливістю та майбутнім людства. «Ми вже позичили Землю у своїх дітей», — читаємо на одному з постерів Зеленої партії.  

Знайомити академію із сучасним порядком денним європейських зелених продовжує Весна Юсуп (Vesna Jusup), координаторка членської мережі Європейської партії зелених. Весна розповідає про те, як національні зелені партії формують політичні пріоритети, знаходять союзників та домовляються щодо спільних позицій на рівні Європи.

«Для зелених у ЄС не існує поняття «зелених тем», — наголошує Весна. Зелені цінності проявляються не у темах, якими зелені переймаються традиційно, а у «зелених» відповідях на поточні виклики, які вони прагнуть вирішити у своїх країнах. Зелені цінності чи дискурс — це кут зору на проблему, а не набір готових відповідей для будь-якої ситуації.

Разом із правозахисником та журналістом Максимом Буткевичем говоримо про насильство, ненасильство та пацифізм (спробуйте поміркувати, чим відрізняються ненасильство та пацифізм). Разом вчимося розпізнавати та протидіяти мові ворожнечі, аналізуємо причини та прояви ксенофобії, звикаємо перевіряти, чи ми самі не уможливлюємо насильство.  

Ізоляція жертви є однією з передумов її фізичного знищення, у чому ми пересвідчилися, розбираючи випадки масового насильства у 20 сторіччі. Завдяки Максу розуміємо, як, відслідковуючи мову ворожнечі та розвінчуючи маніпуляції, можемо запобігти насильству.

Про фемінізм та гендерну рівність слухали від Тамари Злобіної, філософині та редакторки інформаційного ресурсу «Гендер в деталях». Розвінчували та критично розбирали міфи про фемінізм, що побутують в Україні.

Дізналися про те, наскільки цікавою є історія українського фемінізму. Уявіть, у 1890-их роках в Україні уже говорять про те, що: «жінка має прагнути до самореалізації, так само і мужчина має змінити себе і прийняти жінку як свою партнерку», «жінка не проти чоловіків, а проти соціального ладу, який мужа зробив паном, а жінку невільницею». Це слова української письменниці, засновниці українського феміністичного руху Наталії Кобринської, що резонують зі словами самої Тамари.

Знайомимося із поняттям гендерного мейнстрімінгу. Це політика забезпечення рівних можливостей для впливу на прийняття рішень (особистих, організаційних чи політичних) для чоловіків та жінок, враховуючи різні форми нерівностей у суспільстві.

Тему екологічності та сталого споживання ресурсів розбирали разом із Іллею Єременком, головою Української кліматичної мережі та адвокаційником з питань поширення відновлюваної енергетики та протидії кліматичним змінам.

Як слід вдосконалити виробничий процес та змінити споживання, аби зробити їх нешкідливими для природи? Щоб зрозуміти це, аналізуємо цикл промислового виробництва, шукаємо у ньому себе та усвідомлюємо, у який спосіб впливаємо на довкілля. Після перевірки власних проектів на екологічність вирішили обирати безпечніші товари, менше смітити та поширювати еко-ідеї.

Щоб зелені підходи не залишилися у теорії, вчимося залучати до участі у прийнятті рішень усіх, кого ці рішення стосуються. Про те, як це працює на рівні місцевих громад, розповідає дослідниця міського розвитку Аналітичного центру CEDOS Марія Грищенко.

Ті, кого стосується рішення, мають право безпосередньо впливати на його формування — це основна ідея партисипації. Тож аналізуємо, які сучасні інструменти прямої громадської участі найкраще пасують до вирішення конкретних проблем, із якими мають справу громади. Це знайомі нам інструменти на кшталт бюджету участі, електронних петицій чи громадських слухань. Наша мета — шукати формати для якісного залучення та слідкувати, чи всі дійсно можуть взяти участь у процесі прийняття рішень як рівні.

Навчаємось по-зеленому

Ми побудували навчальний процес за зеленими принципами.

Ненасильство. Працювали у атмосфері довіри, доброзичливості та толерантності до думок та поглядів іншого/-ї. Аби досягнути цього, присвятили кілька годин глибшому знайомству: ділилися історіями власного активізму, говорили про потреби та страхи. Навчалися у цікавих ігрових форматах, які запропонували фасилітаторки академії Оксана Потапова, Гандзя Мигаль та Олена Ангелова.

Партисипативне навчання — формат, за якого той, хто навчається, має право та комфортні умови впливати на зміст та процес свого навчання. Завдяки цьому підходу знання перестає бути далеким та чужим. Натомість інформація накладається на контексти, у яких працюють слухачі та слухачки академії, тож у результаті отримуємо тільки корисне й прикладне.

Ми передбачили у програмі вільні від лекцій та інших занять години, які учасники могли використати як завгодно. Частину цього часу учасниці заповнили власними ініціативами.

Одна із учасниць провела під час Академії майстер-клас із методів та технік ненасильницького спілкування. Дивилися та обговорювали документальне кіно «dendro dreams» про взаємодію людини з природою разом із нашим учасником — режисером стрічки, а також відвідували живу бібліотеку, яку також організувала одна із учасниць.

Поєднували навчальні сесії з відпочинком: спілкувалися, ходили у гори, розважалися на тематичній вечірці. Її, до слова, готували самі учасниці та учасники. Костюмована еко-вечірка вечірка вдалася!

Нам приємно отримувати добрі відгуки:  

«Фасилітаторки, лектори та лекторки створили середовище зелених цінностей, і я вперше побачила, як це працює. Після цього подивилася на своє життя з більшою турботою про себе й оточення. Цей тиждень у Карпатах — і про знання, і про емпатію, і про життєві вибори. То був один із найпотрібніших досвідів. Я хочу не лише зберегти це середовище, але й переносити його цінності на новий ґрунт», — ділиться з нами учасниця школи Оксана Расулова.

«Зелена академія — це простір, де можна бути собою — мати собаку, дивні звички, сина чи дочку — не відкидати частину себе на час проведення тренінгу, щоб краще сприймати матеріал. Між тренерками, спікерами, учнями та ученицями не було кордонів, з кожною та кожним спікером можна було поспілкуватися неформально», — розповідає про свої враження Людмила Нікітіна, учасниця академії.

«Найбільш цінним для мене була навіть не інформація про гендер, ненасильство, партисипацію чи екологію. Головним плюсом академії була спільнота та атмосфера, яку вдалося створити і, без особливих зусиль, підтримувати весь тиждень. Організатори відібрали абсолютно різних людей, від 18 до 50, з різних кінців України та сфер роботи, від архітектури до психології. Але всіх об’єднувала повага одне до одного та турбота про тих, хто поруч. Це було настільки нетоксичне оточення, що я у такому до цього моменту ще не був. Місце, де ніхто не соромився висловлюватися, усі слухали, а діалоги не перетворювалися у суперечки, а приводили до нових думок», - говорить про академію її учасник Іван Ніколєнко.

 

Про відбір

Ми отримали понад 580 заявок від зацікавлених людей із різних куточків України. Захоплені тим, що українське суспільство шукає зелені рішення для місцевих проблем та загалом підтримує зелені цінності.

З 580 заявок ми відібрали 25. У відборі прагнули бути зеленими: не дискримінувати. Обирали слухачів академії незалежно від віку (єдина вимога участі — досягнення учасниками повноліття), гендеру, етнічності чи інших особливостей. Не надавали перевагу тим, хто мали попередній досвід співпраці з Фондом. Схвально ставилися до громадян/-ок інших держав, що тривалий час працюють в Україні та на її користь.

Ми зібрали на школі екологинь, урбаністів, керівниць, журналістів, соціальних підприємниць, митців, дослідниць та активістів. Різноманіття учасників та учасниць  Зеленої академії не випадковість. Одна з цілей школи — створити на академії унікальну платформу взаємодії людей зі спільними цінностями, але різними галузями роботи.

Ми намагалися підтримати тих, кому найскладніше. Тож серед двох однаково сильних заявок надавали перевагу заявкам з регіонів чи від представників/-ць незахищених/ дискримінованих груп. Зелена академія — це простір, дружній до ЛГБТКІ-спільноти, людей з інвалідністю та інших вразливих груп. Простір щасливих дорослих, дітей та собак. :)

Далі

Плануємо ділитися тим, що розробили під час школи. Для початку, «зеленим» інструментарієм для оцінки своїх дій та проектів. Також розповідатимемо новини про все зелене та справедливе на сторінці академії у Фейсбуці: https://www.facebook.com/zzzacademy/. Зелена академія повернеться у 2019 році, тож слідкуйте за оновленнями на Facebook-сторінці Фонду.

Фото та текст - Марія Матяшова.

ФОТОГАЛЕРЕЯ;