Прес-релізи

Східна Європа, Кавказ і Центральна Азія: ви готові до переходу на ВДЕ?

Глобальний перехід енергетичної системи на 100% ВДЕ до 2050 року є необхідністю, якщо ми хочемо досягти головної мету Паризької кліматичної угоди і утримати глобальне підвищення температури на рівні значно нижче 2oC. Вже доведено, що такий глобальний перехід є технічно здійсненним, більш того, він принесе велику кількість екологічних, соціальних та економічних переваг для всього людства. Але що це означає для окремого регіону? Чи означає це, що якщо глобальний енергетичний перехід можливий у всьому світі, то він також можливий в окремих країнах і регіонах, і все станеться автоматично? Чому ж тоді це ще не відбувається? Ці та багато інших питань були порушені в ході дискусії «Перехід на 100% ВДЕ в Східній Європі: для чого та як?», організованої Представництвом Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні та CAN Східна Європа, Кавказ і Центральна Азія 14 листопада 2017 року Бонні, Німеччина, в рамках кліматичної конференції COP 23.

Науково обгрунтовані висновки про можливості переходу енергосистем на ВДЕ доступні навіть для деяких конкретних країн регіону. Наприклад, для України і Білорусі. Ці країни володіють необхідним технічним потенціалом та економічними передумовами для здійснення трансформації енергетичного сектора і збільшення частки "зеленої" енергії в кінцевому постачанні енергії до 91% і 81% до 2050 року відповідно, згідно з дослідженнями Державної Установиї «Інститут економіки та прогнозування» Національної академії наук України, а для Білорусі - згідно з дослідженням Німецького аерокосмічного центру (DLR) і Департаменту системного аналізу і оцінки технологій Інституту інженерної термодинаміки.

«Підготовка результатів моделювання в обох країнах супроводжувалася протягом цих двох років тісною співпрацею з організаціями громадянського суспільства, державними органами, профільними асоціаціями в сфері ВДЕ і незалежними експертами за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля. Необхідність такого тісного співробітництва полягала в присутності надмірного скептицизму по відношенню до ВДЕ, що вимагало науково достовірних даних для обґрунтування економічної доцільності та технічної можливості переходу на 100% ВДЕ», - пояснила Оксана Алієва, координаторка програми «Зміна клімату та енергетична політика» Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні.

За словами Лассе Брууна, керівника координації глобальних кампаній CAN, «Дослідження можливостей трансформації енергетичного сектора Білорусі та України є черговим доказом того, що перехід на 100% ВДЕ не тільки може бути виконаний, але і вигідний для економіки, планети і людей. Національні та регіональні лідери тепер повинні продемонструвати політичне лідерство і терміново розробити конкретні і обов'язкові для виконання плани по переходу на 100% ВДЕ ».

Неймовірно, але результати показують, що в разі реалізації амбітного "Революційного сценарію", що передбачає значне скорочення споживання енергії та інтенсивного розвитку ВДЕ, кінцеве споживання енергії в Україні скоротиться на 27% до 2050 року. «Це демонструє, що економія енергії є найдешевшим «ресурсом», а інвестиції в економію більш доцільні, ніж інвестиції, необхідні для виробництва додаткової електроенергії і теплової енергії з метою задоволення потреб населення і всієї економіки», - зазначила Юлія Огаренко, незалежна експертка, радниця з розробки енергетичних сценаріїв.

У випадкуі Білорусі базовий сценарій передбачає збільшення загального кінцевого попиту на енергію на 42% з нинішніх 710 ПДж/рік до 1010 ПДж/рік у 2050 році. У сценарії енергетичної [Р]еволюції кінцевий попит на енергію знизиться на 24% в порівнянні з поточним споживанням і, як очікується, досягне 540 ПДж/рік до 2050 року. У порівнянні з базовим сценарієм, заходи по підвищенню ефективності в промисловості, житловому секторі та секторі послуг дозволять уникати виробництво близько 20 ТВт*год/рік.

Ірина Сухий з білоруської громадської організації «Екодім» прокоментувала: «Зараз наш уряд робить вибір на користь ядерної енергії, економічно недоцільної і екологічно небезпечної. Розвиток відновлюваних джерел енергії не є пріоритетом, в поточних планах - збільшення використання ВДЕ всього на 1% в рік, що в свою чергу дозволить досягти не більше 35% до 2050 року. Сценарій показує, що у Білорусі є потенціал для досягнення набагато більш високих результатів, для досягнення енергетичної незалежності і скорочення викидів CO2 на 85%».

Реалізація «енергетичного переходу», згідно з результатами досліджень, сприятиме прискоренню зростання ВВП і поліпшенню екологічних показників. Наприклад, в Україні реалізація Революційного сценарію призведе до радикального скорочення викидів парникових газів, емісія яких до 2050 року може скласти лише 10% від рівня 1990 року (або 85 млн т СО2-еквіваленту), що відповідає зусиллям, які потрібні для досягнення мети Паризької угоди. Якщо при реалізації базового сценарію в Білорусі викиди CO2 будуть збільшуватися на 13% в період між 2014 і 2050 рр., то за сценарієм енергетичної [Р]еволюції вони скоротяться з 55 мільйонів тонн в 2014 році до 8 мільйонів тонн у 2050 році, тобто на 85%.

«Рівень розвитку сучасних відновлюваних джерел енергії в регіоні Східна Європа, Кавказ і Центральна Азія є низьким, і він не буде рости без впровадження механізмів державної підтримки, що зробить ВДЕ економічно доцільними. Перш за все, урядам слід ввести "зелені" тарифи, як для підприємств, так і для приватних осіб, і тільки потім можна очікувати приплив іноземних і внутрішніх інвестицій», - додала Ірина Ставчук, координаторка CAN Східна Європа, Кавказ і Центральна Азія.

Повну версію доповіді "Перехід України на ВДЕ до 2050 року" можна завантажити тут: https://ua.boell.org/uk/2017/10/24/perehid-ukrayini-na-vidnovlyuvanu-energetiku-do-2050-r

Повна версія доповіді "Енергетична [Р]еволюція: перспективи сталого розвитку енергетики Білорусі" буде опублікована на початку 2018 року.

Більш детальну інформацію можна отримати: Оксана Алієва, oksana.aliieva@ua.boell.org, координаторка програми «Зміни клімату та енергетична політика» Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні.

«Енергетичний Перехід» - найбільший виклик часу для України

Перехід енергетики в бік чистих та безпечних відновлюваних джерел дозволить побудувати Україні нову сильну економіку та вирватися з тривалого соціо-економічного занепаду, допомогти міжнародній спільноті вирішити проблему змін клімату та підвищити безпеку та добробут своїх громадян.

Глобальна роль відновлюваної енергетики у майбутньому

Цілі, прийняті всією світовою спільнотою в рамках знакової Паризької Угоди, – обмежити глобальне потепління на рівні значно нижчому 2°С та докласти всіх зусиль щоб не перевищити 1,5°С – вимагають здійснити перехід до відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) в стислий часовий проміжок, а саме протягом кількох наступних десятиліть. Зокрема, щоб вберегти екосистеми планети та самих себе від катастрофічних наслідків змін клімату, людство має усунути викиди парникових  газів від своєї діяльності та досягти негативного вуглецевого сальдо вже в другій половині 21 століття. Це означає, що до 2050 року транспорт, енергетика, промисловість та населення повинні повністю перейти на відновлювані джерела енергії, лишаючи більшу частину розвіданих покладів вугілля, а також значну частку запасів нафти і газу, в землі.

Те, що повний перехід на ВДЕ в усьому світі технічно та економічно можливий доведено цілою низкою досліджень. Перші детальні моделі та обґрунтування були опубліковані Greenpeace International 2007 року у доповіді Energy [R]evolution Scenario. П’яте видання Energy [R]evolution Scenario[1], опубліковане у 2015 році, передбачає, що застосування відновлюваних джерел енергії дозволить надати загальний доступ до електропостачання та енергетичних послуг для 100% населення у всіх країнах світу до 2030 року. А у 2050 році забезпечити глобальні енергетичні потреби людства за рахунок виключно ВДЕ.

В тому ж 2015 році команда дослідників зі Стенфордського та Каліфорнійського університетів на чолі з професором Марком Джейкобсоном, на основі наявних відкритих даних провела оцінку глобального потенціалу ВДЕ та продемонструвала[2], яким саме чином 139 країн світу, включаючи Україну, можуть повністю задовольнити свої енергетичні потреби за допомогою відновлюваної енергетики до 2050 року.

Серйозність та гострота проблем забруднення повітря, змін клімату та енергетичної безпеки, а також численні переваги сучасних технологій децентралізованої відновлюваної енергетики, вимагають початку масової, невідкладної трансформації енергетичної інфраструктури у всьому світі. Завдяки політичним сигналам, зрушення в цьому напрямку вже почалися.

В Україні особливої нагальності та гостроти проблемі енергетичного переходу надає загроза енергетичній безпеці. На думку відомого німецького політика Ханса Йозефа Фелла, автора  «зеленого тарифу» в Німеччині та людини, що стояла біля витоків Energiewende,[3] розвиток відновлюваної енергетики та впровадження заходів з енергозбереження в Україні – єдиний шлях для подолання залежності від імпорту традиційних енергоресурсів, особливо газу та ядерного палива.[4]

В той час як Китай та інші економічні лідери світу беруть курс на інноваційний розвиток та заміщення викопного палива, бути на узбіччі цих трансформацій для України не лише не вигідно, а й небезпечно, оскільки така політика залишає державу в енергетичній залежності від Росії. Гострі структурні проблеми застарілого та неефективного енергетичного сектору, геополітичні умови та євроінтеграційний курс вимагають того, щоб підвищення енергоефективності та перехід на відновлювані джерела енергії стали пріоритетним напрямком державної політики.

Сценарії розвитку ВДЕ в Україні

Всебічне макроекономічне дослідження з порівнянням різних сценаріїв розвитку українського енергетичного комплексу, враховуючи всі енергетичні потреби транспорту, промисловості, сільського господарства та інших галузей, було проведено фахівцями Державної установи «Інститут економіки та прогнозування» Національної академії наук України за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні в 2016-2017 роках.

Результати економічного моделювання, проведеного вітчизняними науковцями, представлені у звіті «Перехід України на відновлювану енергетику до 2050 року»[5], доводять, що Україна має всі шанси здійснити енергетичний перехід у відведений проміжок часу та долучитись до сталого постіндустріального розвитку. Команда дослідників Інституту економіки та прогнозування НАНУ на чолі з  Олександром Дячуком змоделювали три потенційно можливі сценарії майбутнього української енергетики: Консервативний, Ліберальний та Революційний.

Згідно Революційного сценарію (рис. 1), що передбачає наявність послідовних державних заходів з підтримки ВДЕ та енергоефективності, до 2050 року частка ВДЕ у загальному кінцевому споживанні енергетичних ресурсів (КСЕ) може зрости до 91% при одночасному зниженні первинної енергоємності ВВП до 0,07 т н.е./1000 дол. США.

Рис. 1. Збільшення частки ВДЕ в структурі загального кінцевого споживання енергетичних ресурсів та вплив енергоефективності згідно з Революційним сценарієм. Шкала зліва – млн т н.е.5

Залишкові 9% енергоспоживання припадають головним чином на металургійну та хімічну промисловість, які використовують викопне паливо не тільки як енергоносії, але і в якості сировини.  До 2050 року існуючі енергоємні підприємства, успадковані від Радянського Союзу, скоріш за все будуть закриті або перебудовані відповідно до нових потреб ринку з застосуванням нових технологій.

На відміну від перспектив енергоємної промисловості, довготермінові тренди в транспорті, побуті та сфері послуг є більш визначеними: використання енергоефективних технологій в будівництві, масове поширення електромобілів, електрифікація пасажирського та вантажного транспорту (поступове заміщення нафти), застосування теплових насосів та кондиціонерів для опалення та охолодження, збільшення кількості енергоефективних побутових пристроїв та електроніки. Все це вимагатиме значних обсягів електроенергії, тому очікується значне збільшення частки електроенергії в КСЕ. Революційний сценарій передбачає, що частка електроенергії в структурі КСЕ зросте з 17% у 2012 році до 56% у 2050 році.

Моделювання показує, що потенціал застосування існуючих технологій ВДЕ в Україні є достатнім для того щоб задовольняти зростаючі потреби в електроенергії при одночасному заміщенні застарілих, зношених та екологічно небезпечних потужностей традиційної енергетики.

Рис. 2. Збільшення частки ВДЕ у виробництві електроенергії згідно Революційного сценарію, шкала зліва – млрд кВт*год.5

Згідно іншого моделювання, виконаного в рамках дослідження «Роль накопичувальних технологій для переходу енергетичної системи України на 100% ВДЕ»[6] фахівцями Технологічного університету Лаппеенранта (Фінляндія), повну трансформацію електроенергетичного сектору в Україні з досягненням 100% ВДЕ в електропостачанні здійснити технічно можливо та економічно доцільно. При цьому всі існуючі потужності вугільної енергетики можна поступово замістити та вивести з експлуатації до 2035 року.

Запропонований міжнародними дослідниками сценарій для електроенергетики також передбачає поступове закриття атомних електростанцій: останній реактор має бути виведений з експлуатації та переданий на декомісію у другій половині 2040-х. До цього часу ДП «Енергоатом» має закумулювати достатні кошти для фінансування декомісії АЕС та безпечного поводження з радіоактивними відходами.

Рис. 3. Результати моделювання роботи ОЕС України в 2050 році з часткою ВДЕ 100%6

Погодинне моделювання роботи Об’єднаної енергетичної системи (ОЕС) (рис. 3) продемонструвало, що досягти стабільного енергопостачання протягом всього року за будь-яких погодних умов в Україні можливо на основі поєднання існуючих технологій ВДЕ, газотурбінних станцій (на проміжному етапі) та технологій накопичення та перетворення енергії, роль яких стане вагомою після 2030 року. Згідно розробленого ними сценарію (рис. 4, діаграма зліва) вже у 2035 році 90% виробництва електроенергії може бути забезпечено відновлюваними джерелами енергії.

Рис. 4. Обсяги виробництва електроенергії різними типами електростанцій (вгорі) та роль різних технологій накопичення та перетворення енергії (внизу) 6

Автори підкреслили те, що враховуючи довготермінові тренди технологічного розвитку та здешевлення обладнання для відновлюваної енергетики та накопичення і зберігання енергії, така перебудова є вигідною в економічному плані.

Технологічні рішення для розгортання переходу на чисті відновлювані джерела енергії вже широко доступні в сучасному світі та продовжують стрімко розвиватися, але  регуляторний та політичний аспекти впровадження ВДЕ та заходів з підвищення енергоефективності все ще стикаються зі значними викликами та перешкодами. Тому мета переходу на відновлювані джерела енергії до середини століття видається амбітною більше в політичному плані, ніж в техніко-економічному.

Наскільки амбітними є поточні національні цілі в галузі ВДЕ, енергоефективності та скорочення викидів парникових газів (ПГ)?

Енергетична стратегія України до 2035 року[7] (далі – Стратегія), затверджена урядом в серпні 2017 року, не передбачає стрімкого підвищення рівня енергоефективності української економіки, яка наразі є найбільш енергетично марнотратною в Європі – на одиницю ВВП в нашій країні зараз витрачається в 3-4 рази більше енергії ніж в ЄС. Згідно Стратегії, рівень питомої енергоємності ВВП України в 2035 році буде вищим, ніж поточний середній рівень енергоємності серед країн ЄС. На практиці це означає збереження технологічного відставання та значних втрат енергії. В той же час, в цьому та інших державних документах констатується надзвичайно висока зношеність тепло- та електроенергетичної інфраструктури України, недостатній облік енергоресурсів та нагальна потреба в підвищенні ефективності кінцевого споживання енергії.

В Національному плані дій з енергоефективності на період до 2020 року[8] зазначено, що у період з 2015 до 2020 року необхідне фінансування заходів з підвищення енергоефективності  та енергозбереження оцінюється загалом в 35 млрд євро або щорічно 7 млрд євро, що дозволило б скоротити кінцеве споживання енергії на 6,5 млн т н.е. або  9% відносно середнього рівня за 2005-2009 роки, та суттєво покращити стан інфраструктури і будівель житлового фонду. В реальності державна  підтримка енергоефективності в 2017 році склала лише 800 млн грн (0,026 млрд євро) і в проекті бюджету на 2018 рік залишається на тому самому рівні. Очевидно, що при такому рівні державної підтримки досягти встановленої мети енергозбереження до 2020 року навряд чи вдасться.

В перспективі до 2035 року нова енергетична стратегія не встановлює конкретної мети з енергозбереження, що виправдовується невизначеністю прогнозування кінцевого споживання енергії в Україні в умовах зовнішньої агресії та втрати частини території. Зокрема, через окупацію Донбасу, анексію Криму та падіння економіки обсяги КСЕ у 2015 році в Україні знизилися до 47,5 млн т н.е. у порівнянні з 67 млн т н.е. у 2012 році. Згідно прогнозів покладених в Енергетичну стратегію, які передбачають відновлення територіальної цілісності, загальне постачання енергоресурсів у 2035 році зросте на 6,5% відносно рівня 2010-2012 років. Оскільки прогнозована структура енергопостачання не передбачає значних змін, Україна збереже залежність від викопного палива – вугілля, нафти і газу – значну частину яких доведеться імпортувати.  

Прийнята згідно Стратегії мета на 2035 рік для сектору ВДЕ становить лише 25% від кінцевого споживання енергії. Разом з тим, згідно Революційного сценарію, у 2035 році можна досягти зростання частки відновлюваних джерел в КСЕ до 40% при одночасному скороченні загального споживання на 28% за рахунок заходів з енергозбереження та підвищення енергоефективності (див. рис. 1).

Цільове збільшення частки ВДЕ в структурі виробництва електроенергії до 2035 року встановлюється Стратегією на аналогічному рівні – 25%, у порівнянні з технічно досяжними 90% (M.Child, D.Bogdanov and C.Breyer, див. рис. 4) та економічно обґрунтованими 63% (О. Дячук та ін., див. рис.2).

Ще більшою проблемою є те, що Енергетична стратегія наслідує хибну позицію відсутності амбітних цілей зі скорочення викидів парникових газів (ПГ), що також задекларовано в рамках очікуваного національно визначеного внеску (ОНВВ)[9] зі скорочення викидів ПГ, поданого Україною до Секретаріату Рамкової Конвенції ООН зі зміни клімату в 2015 році. В якості внеску в міжнародні зусилля з протидії катастрофічним змінам клімату Україна тоді запропонувала неадекватну ціль: згідно ОНВВ викиди парникових газів в 2030 році в Україні можуть складати до 60% від рівня 1990 року, тоді як в 2012 році вони складали лише 42,6%[10], а отже фактично зростати.

В той самий час, розрахунки фахівців Інституту економіки та прогнозування НАНУ демонструють, що навіть при повній відсутності прогресу щодо впровадження ВДЕ та енергоефективних заходів та нарощуванні енергоспоживання пропорційно темпам росту ВВП (Консервативний сценарій) у 2030 році викиди парникових газів не будуть перевищувати 56% від рівня на час набуття незалежності. Не випадково, що Україна в щорічному рейтингу міжнародного агентства Climate Action Tracker (CAT)[11] отримала найнижчу оцінку національних цілей кліматичної політики, заявлених державами в рамках Паризької Угоди.

Моделювання в рамках Революційного сценарію показує, що викиди парникових газів в Україні за рахунок технологічного оновлення, енергоефективних заходів та переходу на ВДЕ у 2030 році можуть становити 28%, а у 2050 році лише 10% від рівня 1990 р. Це доводить необхідність перегляду ОНВВ та подання у 2018 році амбітних та структурованих цілей в рамках Паризької Угоди, що дозволить привабити інноваційні компанії та залучити інвестиції в «зелену» модернізацію економіки.

Якою має бути політика енергетичної трансформації?

Враховуючи євроінтеграційні наміри України, глобальну проблему змін клімату та необхідність заміщення екологічно небезпечної та застарілої енергетичної інфраструктури, успадкованої від Радянського Союзу разом із залежністю від поставок енергоносіїв з Росії, конструктивна енергетична політика  в Україні має сприяти розвитку та швидкому впровадженню відновлюваних джерел енергії, підвищенню енергоефективності, скороченню питомого енергоспоживання та зменшенню залежності від викопного палива.

Якщо країна хоче рухатися в бік розбудови сучасної постіндустріальної економіки, то енергоефективність, відновлювані джерела енергії, наукоємні чисті виробництва та інноваційний розвиток мусять стати реальними пріоритетами, що послідовно підтримуються та впроваджуються на всіх рівнях – від місцевого самоврядування до вищих органів виконавчої влади.

Необхідність такого курсу для України визнається окремими посадовцями, але чіткої позиції всього уряду та окремих політичних сил в питаннях клімату та енергетики досі бракує. Поки що відбулися лише окремі позитивні зрушення в цьому напрямі. Зокрема, Міністр екології та природних ресурсів України Остап Семерак під час виступу в червні 2017 року на форумі «Чиста енергія для сталого майбутнього» у Відні заявив, що Україна готова бути активним учасником міжнародної боротьби зі змінами клімату та усвідомлює важливість переходу національної економіки до «зеленої» моделі розвитку, заснованої на відновлюваних джерелах енергії та підвищенні енергоефективності.

Поряд з цим, подібних зрушень з боку Міністерства енергетики та вугільної промисловості не спостерігається, а його очільник відсторонюється не тільки від питань розвитку ВДЕ та підтримки заходів з підвищення енергоефективності, але й від нагальних галузевих завдань. Зокрема шляхи соціально відповідальної реструктуризації вугільної галузі залишаються невизначеними, а підприємства теплової енергетики, середній вік яких перевищує 45 років, не мають стимулів та фінансових інструментів для модернізації та скорочення токсичних викидів золи, оксидів сірки та азоту, які є найвищими в Європі та завдають значної шкоди здоров’ю населення.

Головними перепонами є невизначеність  шляхів залучення фінансування заходів зі встановлення пило- та газоочисного обладнання на теплових електростанціях, експлуатацію яких планується продовжувати після синхронізації енергосистеми України з загальноєвропейською мережею ENTSO-E, а також відсутність довготермінового бачення економічних перспектив таких підприємств.

Впровадження Національного плану скорочення викидів від великих спалювальних установок (тепловою потужністю більше 50 МВт), що  є одним з зобов’язань в рамках договору про Європейське Енергетичне Співтовариство, дозволило б знизити рівні токсичного забруднення повітря в Україні та надало б визначеності щодо термінів згортання вугільної енергетики в Україні. Те саме стосується впровадження регуляції викидів від середніх (менше 50 МВт ) спалювальних установок, що вже вступає в силу в ЄС і в перспективі може також стати обов’язковим для договірних сторін Енергетичного Співтовариства. Варто зазначити, що разом із зобов’язаннями щодо впровадження енергетичних реформ в рамках договору про Асоціацію з ЄС, участь України в Енергетичному Співтоваристві попри значні відставання від запланованих термінів залишається основним рушієм впровадження послідовної енергетичної політики, орієнтованої на сталий розвиток.

Як показує досвід ЄС, першим необхідним кроком для просування в бік Енергетичного Переходу є інтеграція кліматичної та енергетичної політик. Також зростає розуміння того, що без України здійснення довгострокової програми «Чиста Енергія для Всіх Європейців», представленої Європейською Комісією у листопаді 2016 року, буде неповним.

В цьому році в рамках Енергетичного Співтовариства було створено міжурядову кліматичну групу (Сlimate Action Group) в якості політичного майданчику для узгодження напрямів кліматичної та енергетичної політики як в середині урядів країн-учасниць, так і між договірними сторонами. Співголовами цього органу Енергетичного Співтовариства стали колишня єврокомісарка з питань клімату  Коні Хедегаард та міністр Остап Семерак, що ставить Україну у відповідальну позицію.

На практиці інтеграція кліматичної та енергетичної політики вимагає встановлення урядом чітких і амбітних середньо- та  довгострокових цільових показників, підвищення взаємодії між міністерствами, узгодження стратегій, галузевих планів, програм та дорожніх карт їх реалізації. В кожному галузевому документі мають бути передбачені кроки з підвищення енергоефективності та заходи з енергозбереження, оскільки їх втілення може надати швидкий та вагомий економічний ефект, паралельно скорочуючи викиди парникових газів.

Дослідження українських вчених  вказує на те, що цільовий показник Національного плану дій з відновлюваної енергетики до 2020 року[12], встановлений на рівні 11% ВДЕ від кінцевого споживання енергії скоріш за все не буде досягнутий і прогнозується на рівні 9% в 2020 році (див. рис.1), але при створенні державою необхідних умов відставання може бути швидко подолане. Зокрема, згідно Революційного сценарію, до 2025 року частка ВДЕ може більш ніж подвоїтися та скласти 19% від КСЕ.

На початковому етапі впровадження ВДЕ, який зараз проходить Україна, необхідне стабільне регуляторне поле та виважена, послідовна державна підтримка. Забезпечення цих умов сприятиме  приходу значних закордонних інвестицій та розвитку власного виробництва обладнання. Зважаючи на особливу роль електроенергетики, важливими передумовами також є впровадження ринку електроенергії, забезпечення конкурентних умов на ринку, сильна антимонопольна політика, професійність та незалежність регулятора (Національної комісії, що здійснює регулювання в сфері енергетики та комунальних послуг).

 Від парламентарів вимагається політична воля до здійснення реформ, послідовне вдосконалення законодавчої бази з імплементацією європейських норм визначених в Угоді про Асоціацію та Договорі про Енергетичне Співтовариство, а також належний контроль за діяльністю органів виконавчої влади.

Вирішальним чинником успіху є політична воля для модернізації держави, підвищення добробуту населення та створення нових висококваліфікованих робочих місць. Перебудова світової економіки, що вже починається у відповідь на потребу в протидії та адаптації до змін клімату, дає всі можливості для цього.

 

Автори:

Олег Савицький, незалежний експерт з кліматичної та енергетичної політики, член ради ГО  "Єдина Планета"

Оксана Алієва, координаторка програми «Зміни клімату і енергетична політика» Фонду ім. Г. Бьолля в Україні

 

 

 

 

[3] Нім. - Німецька енергетична трансформація https://ua.boell.org/uk/2013/12/10/nimecka-energetichna-transformaciya-ekologiya-ta-energetika

[5] Джерело: «Перехід України на відновлювану енергетику до 2050 року» / О. Дячук, М. Чепелєв, Р. Подолець, Г. Трипольська та ін. https://ua.boell.org/uk/2017/10/24/perehid-ukrayini-na-vidnovlyuvanu-energetiku-do-2050-r

[6] Джерело: M.Child, D.Bogdanov and C.Breyer «The role of storage technologies for the transition to a 100% renewable energy system in Ukraine» https://www.researchgate.net/publication/315117520_The_role_of_storage_technologies_for_the_transition_to_a_100_renewable_energy_system_in_Ukraine

[10] Внесок України до нової глобальної кліматичної угоди / О. А. Дячук // Економіка і прогнозування. - 2016. - № 1. - С. 129-141 http://bit.ly/2zvyIJ4

 
 

Між першим і другим тижнем СОР 23: стакан наполовину порожній чи повний

Цьогорічна 23-я Конференція Сторін Рамкової Конвенції ООН зі зміни клімату (COP 23) за чергою ротації проходить під президентством країни тихоокеанського регіону – Фіджі. Але сам захід відбувається в Бонні, Німеччина. Чому? Тому що у такої країни як Фіджі, яка на всю міць відчуває наслідки зміни клімату вже, немає достатніх можливостей і ресурсів прийняти 25000 тис. учасників і учасниць, і організувати переговори на належному рівні. Саме така кількість переговірників/ць з офіційних делегацій, неурядових організацій, медіа за різними оцінками зібралась зараз в Бонні.

Цікаво, що делегація Фіджі – країни, що президентствує, тут представлена близько 80 делегатами/ками, а могло приїхати лише 20, бо в країни знову ж таки не було достатніх ресурсів. Для когось не очікувано, але на допомогу прийшла Росія, яка виділила кошти для збільшення представленості Фіджі у Бонні. Чим в російському павільйоні в Бонн зоні (до речі, Росія вперше має свій павільйон на COP), авжеж, не забувають хизуватись, і можливо, навіть зарахують собі як кліматичне фінансування.

Разом з тим, президентство Фіджі додало дещо довіри до самих переговорів, адже очікується, що саме група найбільш вразливих країн до зміни клімату (до яких як раз відноситься Фіджі) тепер матиме голос в процесі переговорів. «Таланоа» діалог, як назвали фасилітаційний діалог (Facilitative Dialogue 2018), від фіджійського слова, що означає «порозуміння», покликаний прискорити розробку інструментів Паризької угоди та підготовку до глобального підведення підсумків у 2023 р. Неурядові організації відзначають непоганий успіх цього інструменту. В його рамках протягом першого тижня говорилось багато про прозорість переговорного процесу, про необхідність підвищення амбіцій, роль неурядових акторів (міст, бізнесу, субнаціональних одиниць). Також, він дозволив включити до обсягу обговорення питання пре-2020, тобто необхідності втілення певних дій ще до вступу в силу Паризької угоди. Також, вдалось охопити питання рівності, прав людини, гендерні аспекти в контексті зміни клімату.

Все ж таки доведеться слідкувати уважно за подіями другого тижня, адже саме тоді можуть бути зафіксовані якісь рішення, а позиції можуть змінитись. Наприклад, відчувається наявність невизначеностей і кулуарних обговорень фінансових питань. Також, «Таланоа» діалог не заважає Сполученим Штатам Америки проводити заходи, покликані представити технології «чистого» вугілля та атомну енергію в якості кліматичних рішень. Є побоювання, що американська делегація за той час, що залишився до виходу США з Паризької угоди, і поки вони все ще беруть участь у переговорах, може саботувати процес зсередини. В свою чергу, такий ризик спровокував мобілізацію зворотніх дій: протягом першого тижня було кілька антивугільних і антиядерних демонстрацій, а в програмі паралельних до переговорів заходів є багато таких, що спрямовані на обговорення повної відмови від традиційної енергії і «справедливий» (з соціальної точки зору) перехід на 100% відновлюваної енергії.

В цілому, СОР 23, як і минулорічний СОР 22 в Марракеші, вважається «технічним». Тобто не очікується, що навіть на другий тиждень переговорів будуть прийняті конкретні рішення. Мова йде більшою мірою про напрацювання правил імплементації Паризької угоди, які повинні бути прийняті в кінці 2018 року на СОР 24 в Польщі. Протягом першого тижня по різних аспектах цього питання відзначається нерівний прогрес. Наприклад, початок переговорів по темах прозорості і глобального підведення підсумків був досить гладким і були напрацьовані певні результати. В цей же час обговорення підготовки і подання оновлених національно-визначених внесків зі скорочення викидів парникових газів залишається дуже політизованим. Країни не можуть дійти консенсусу, як саме рахувати викиди, які роки брати для порівняння прогресу, що зараховувати до адаптації, чи мають бути різні правила тут для розвинених країн і країн, що розвиваються. Відкрите питання, як включати в процес недержавні суб'єкти, такі як приватний сектор. Та найбільш гарячою темою залишається обговорення виконання статті 6 Паризької угоди, в якій йдеться про фінансові і не фінансові механізми її виконання.

Варто звернути увагу також дискусії навколо кліматичного фінансування та питання необоротних втрат та шкоди від зміни клімату (loss and damage). І якщо по другому питанню прогрес протягом першого тижня не відмічався, і всі сподівання переносять на наступний тиждень переговорів, то фінансові питання хоча і жваво обговорюються, але навіть гальмують розгляд інших пов’язаних аспектів. Вимогою країн, що розвиваються, неурядових організацій, та в цілому більшості спостерігаючих організацій, є необхідність швидкого визнання розвиненими країнами невідкладності вирішення цього питання. Варто забезпечити довгострокові стратегії фінансування, але продемонструвати прогрес вже в 2018 році, щоб до 2020 року мобілізувати необхідну кількість ресурсів. Йдеться обговорення механізмів підрахунку, що зараховувати як кліматичне фінансування. Розвинені країни хочуть зараховувати як можна більше, включаючи, наприклад, кредити країнам, що розвиваються, чи закордонні інвестиції, що є спірним питання. Також наповнення адаптаційного фонду є дуже критичним. Протягом першого тижня Німеччина оголосила про виділення 50 млн євро до адаптаційного фонду, але в цілому розвинені країни дещо тормозять розгляд цього питання, викликаючи обурення групи вразливих країн, що вже страждають від зміни клімату і потребують коштів на адаптацію. Сподівання є, що під час другого тижня це питання дещо зрушить з місця, або більше країн візьмуть зобов’язання з виділення фінансів на адаптацію.

На що ще хотілось би звернути увагу, це на обговорення під час СОР 23 можливості зміни статусу країни з розвиненої на таку, що розвивається. Такий розгляд просуває Туреччина, яка в поточному статусі не має доступу до ресурсів Зеленого Кліматичного Фонду (Green Climate Fund), а при позитивному вирішенні цього питання як раз отримала б його. Як і Україна, яка знаходиться в подібній ситуації. Це питання особливо важливо для нас, адже станом на 12 листопада думки сходяться на тому, що шанс зміни статусу країни є мізерним, і скоріше за все цього не відбудеться.

Попереду тиждень два. Він може принести як пришвидшення, так і сповільнення розгляду будь-якого питання. Отже, будемо спостерігати уважно вже безпосередньо з місця проведення переговорів. І авжеж, з нетерпіння чекатимемо на «Високий Сегмент» 15-16ого листопада, коли з офіційними заявами будуть виступати голови делегацій, в тому числі Остап Семерак, голова української делегації на СОР 23, Міністр екології і природних ресурсів України.

Оксана Алієва, координаторка програми «Зміни клімату і енергетична політика»
Фонду ім. Г. Бьолля в Україні

За інформацією звертайтесь oksana.aliieva@ua.boell.org

 

 

«Феміністичний інтенсив»: обмін унікальним жіночим досвідом

Якщо заглибитися в історію феміністичного руху України, то можна дізнатися, що перша літня школа з гендерних досліджень відбулася у 1997 році (м. Форос). Одна з перших вуличних акцій була організована анархо-феміністками у 2010 році. Іншими визначними подіями були трирічний семінар «Гендер, сексуальність та влада» (2011-2014 рік), марші «Феміністичної офензиви», організовані спільно з активістками інших ініціатив (2011 – 2013), а в 2014 й 2015 роках пройшли школи «Гендерного університету».  Авторці цих рядків випала можливість бути присутньою на феміністичних восьмиберезневих маршах 2016 та 2017 року у Києві. Треба зазначити, що такі марші стають традицією й для інших міст України. В останні роки великого медійного розголосу набрали акції прямої дії. У великих містах відбуваються локальні феміністичні події: кінопокази, лекторії тощо.

У чому ж особливість «Феміністичного інтенсиву»? Про це розповіла організаторка Марта Чумало.

 «В інтенсиві взяли участь 50 феміністок із різних областей України, представниці різних напрямків фемінізму, з різним    досвідом, а також дослідниці, представниці громадських організацій, студентки й активістки, котрі не належать до зареєстрованих організацій. Формат було обрано так, щоб можна було максимально взяти участь в особистих обговореннях і рефлексіях про внутрішні й зовнішні виклики, які постають перед фемінізмом в Україні, а також у загальних дискусіях і тематичних воркшопах, міні-дискусіях і майстер-класах».

 По суті, відбувся діалог поколінь: до заходу долучилися жінки, які щойно почали ідентифікувати себе як феміністки, і так само ті, хто в цьому русі майже двадцять років. Концепція заходу передбачала багато живого спілкування для обміну досвідом між академічним фемінізмом і низовим активізмом. Фактично для учасниць і учасника було створено умови, у яких ті, хто не спілкується в онлайн-просторі через полярну протилежність думок, почали вступати в діалог і озвучувати свою позицію. Отже, розповім про те, що відбувалося на «Феміністичному інтенсиві».

 День перший

Після знайомства учасниць і одного учасника почалася секційна робота. Мені вдалося побувати на воркшопі Марини Герц «Ненасильницьке спілкування». Лекторка, яка ще й соцпрацівниця, розповіла, що першим про ненасильницьке спілкування, тобто про свідоме використання мови і визнання своїх потреб, заговорив Маршал Розенберг. Учасниці воркшопу розповідали про власний досвід міскомунікації і виконували практичні вправи. Далі були панельні презентації й дискусії. Про «Релігійні та праві виклики» говорила Галина Ярманова. Спікерка розповідала про такі тонкощі, як звільнення церков від податків та типові маніпуляції представників і представниць пролайферських рухів. Наприклад, зображення на антиабортному плакаті дорослої дитини в животі вагітної жінки. Маріам Агамян порушила тему мейнстримних жіночих організацій і вразливих груп жінок.

День другий

З самого ранку (як і наступного дня) в малих групах учасниці й учасник рефлексували, проговорювали свої відчуття від попереднього дня та розробляли стратегії для продуктивнішої комунікації. Для мене день другий став важливим досвідом: це була модерація дискусії «Чому гендерквірам потрібен фемінізм?». Я розповіла особисту історію — людини з фізіологічною жіночою статтю та відсутністю соціальної статі (я ідентифікую себе як агендерну персону). Після лекції учасниці обговорювали перформативність гендеру, варіації гендерної ідентифікації, розповідали про бачення власного гендеру, роздумували про точки перетину фемінізму й ЛГБТ-активізму. У другій половині дня відбулася лекція Анни Довгопол «Про освіту та просвіту з гендерних питань. Стратегії, інструменти, підходи, аргументи». Атмосферу заходу передати важко, тому скажу про те, що мене здивувало. Наприклад, що навчальні заклади готові сприймати феміністичні ідеї, ідеї гендерної рівності, але здебільшого побоюються, коли фемінізм відкрито називають фемінізмом. Зате коли вживають вислови «права жінок», «рівність жінок із чоловіками», адміністрація навчального закладу легше йде на контакт. Завершувала інформаційно насичений день дискусія про трансінклюзивний і трансексклюзивний фемінізм. Позицію трансінклюзивного фемінізму представляли Марина Усманова і Дан Каррах Ауте, а трансексклюзивного — Марія Дмитрієва.

День третій

В останній день «Феміністичного інтенсиву» був представлений захід Марти Чумало, на якому жінки вчилися обстоювати особисті кордони та говорити «ні». Залу сповнили гучні, сильні голоси тих, хто раніше не могли голосно заявити про свої потреби. Дуже це важлива штука — легітимізація спротиву і ламання стереотипу про жіночу покірність. Таня Непомняща в другій половині дня модерувала дискусію про неоліберальних «жінок-лідерок» і трансгресивний фемінізм в Україні. Учасниці заходу говорили про фемінізм майбутнього в поєднанні з трансгуманізмом, про роль сексу в житті людини майбутнього. Завершила інтенсив дискусія «Мілітаризм, війна та фемінізм в сучасних реаліях» за участю Ніни Потарської. Учасниці наголосили на відповідальності держави за складні життєві умови жінок у «сірих зонах» та ВПО.

Крім цього, було проведено заходи за методикою форум-театру, обговорювалися альтернативні економічні проекти, фемінітиви, феномен культурного шоку, викладалася історія фемінізму в Україні та багато іншого.

Вважаю, що концепція інтенсиву спрацювала. Наведу відгук однієї з учасниць події, Наталки Касим:

«Участь у фемінтенсиві дала мені багато нових ідей, натхнення і, напевно, найважливіше — відчуття того, що в Україні є феміністична спільнота. Це унікальний досвід, якого ще не було. Особисто мені не вистачає таких подій на регулярній основі».

 Звісно, один відгук не може бути показником для всіх учасників, але в перервах, за обідом і вечерею, у вільний час тривали найжвавіші обговорення почутого протягом дня. Ефект від заходу, на мою думку, нагадуватиме снігову кулю. Отримана під час інтенсиву інформація пошириться через соцмережі, в рамках особистого й ділового спілкування в різних регіонах і потрапить у найрізноманітніші кола людей. Коли частина суспільства вважає фемінізм чимось маргінальним, поширення інформації про нього —  важливий компонент досягнення гендерної рівності в суспільстві.

Для мене найважливіші, мабуть, дві думки, винесені з «Феміністичного інтенсиву». Перша: важливо говорити від свого імені, про власний досвід. Друга: зібрання в одному місці людей із різними поглядами не означає неодмінний компроміс між ними, вони й далі дотримуватимуться різних поглядів та/або матимуть певні непорозуміння. Наприклад, точкою напруги й незгоди можна назвати питання, які саме групи вразливі та як позначати факт інклюзії цих вразливих груп у діяльності правозахисної жіночої організації. Ще    один конфліктний момент — дискусія між трансінклюзивними і трансексклюзивними феміністками. Кожна зі сторін наводила аргументи на свою користь, але, схоже, тут якраз компроміс неможливий. Як на мене, це прояв конфлікту другої і третьої хвиль фемінізму, тобто біофундаменталістського підходу з квір-теорією. Не менш живою була дискусія про «шведську модель», яка криміналізує клієнта, котрий отримує сексуальні послуги за гроші від жінки. Існує багато поглядів на питання проституції (частина феміністок наполягає на терміні «секс-робота»). Тут були і термінологічні диспути, і питання про те, чи запрацює в Україні криміналізація клієнта так, як запрацювала у Швеції.

У кожному разі чудово, що така феміністична подія відбулася. Організаторка підкреслила, що зробить усе від неї залежне, щоб наступний інтенсив теж реалізувався, є плани запросити кількох іноземних спікерок. Кожен такий івент наближає те начебто недосяжне трансгуманістичне майбутнє, що його обговорювали учасниці заходу, у якому фраза «я феміністка» буде чимось буденним і кожна зможе бути повноправною володаркою свого тіла й думок, не відчуваючи тиску ззовні.

Побачити цікавинки з події можна, клацнувши хештег #фемінтенсив у Фейсбуку.

Анонс: IX Міжнародний інвестиційний бізнес-форум «Відновлювана енергетика та енергоефективна модернізація промисловості»

23 листопада 2017 р. у м. Києві в готелі «Прем’єр Палац» Держенергоефективності проводитиме широкомасштабний спеціалізований публічний захід - IX Міжнародний інвестиційний бізнес-форум «Відновлювана енергетика та енергоефективна модернізація промисловості».

Енергонезалежність – незмінний курс України. На цьому шляху здійснюються реформи у сфері енергоефективності та відновлюваної енергетики. За останні 3 роки завдяки послідовним діям Уряду удосконалено законодавство та запроваджено низку стимулів для залучення інвесторів. У результаті близько 800 млн євро інвестовано в українські проекти «чистої» енергетики. На Інтерактивній карті з енергоефективності та відновлюваної енергетики України “UAMAP” зібрано нові проекти на 1,2 млрд євро.

Прийшов час розкрити на повну силу інвестиційний потенціал України у сфері відновлюваної енергетики та енергоефективності.

Широке впровадження проектів у цих сферах означатиме для України не лише зменшення енергозалежності, а й економічне зростання, додаткові надходження у місцеві бюджети, створення нових робочих місць, збільшення зайнятості населення, і головне – підвищення добробуту українців!

Консолідувати зусилля влади, бізнесу, інвесторів та експертів у цьому напрямі допоможе Міжнародний бізнес-форум. Акцент цьогорічного заходу – стимулювання реалізації «зелених» проектів в регіонах країни та підвищення ефективного споживання енергоресурсів в енергоємних секторах економіки.

Ключові питання Форуму:

  • Інвестиційна привабливість проектів у сфері відновлюваної енергетики - погляд інвесторів;
  • Успішні приклади реалізації «зелених» проектів;
  • Перспективи розвитку відновлюваної енергетики. Оцінка експертів. Міжнародний досвід;
  • Енергоефективні та «чисті» технології у промисловості – гарантія підвищення конкурентоспроможності економіки.

Для участі у Форумі запрошуються: парламентарі, представники центральних та місцевих органів влади, мери міст, представники посольств, банківських установ, міжнародних фінансових інституцій, бізнесу, потенційні інвестори, експерти, представники громадських організацій, науковці, ЗМІ, а також усі бажаючі та зацікавлені питаннями розвитку сфери енергоефективності та "чистої" енергетики.

Організатор – Держенергоефективності.

Форум проводиться за підтримки:

  • Проекту USAID  «Муніципальна енергетична реформа в Україні»;
  • Проекту GIZ «Реформа в сфері енергоефективності в Україні»;
  • Проекту ПРООН/ГЕФ «Розвиток та комерціалізація біоенергетичних технологій у муніципальному секторі в Україні»;
  • Проекту ЮНІДО "Підвищення енергоефективності та стимулювання використання відновлюваної енергії в агро-харчових та інших малих та середніх підприємствах України";
  • Проекту GEF/UNIDO UKRIEE  «Впровадження стандарту систем енергоменеджменту в промисловості України»;
  • Представництва Фонду ім. Г. Бьолля в Україні;
  • Центру ресурсоефективного та чистого виробництва;
  • АБ «Укргазбанк»;
  • АТ «Ощадбанк».

Програма Форуму на сайті: http://saee.gov.ua/forum/shedule.

Повна інформація на сайті Форуму: http://saee.gov.ua/forum.

Місце проведення: м. Київ, готель «Прем’єр Палац», бул. Т. Шевченка/вул. Пушкінська 5-7/29, Софіївський Гранд Хол.

Участь у Форумі безкоштовна! Кількість місць обмежена!

Важливо! Для участі у заході необхідно зареєструватись на сайті Форуму: http://saee.gov.ua/forum/about/registration.

Акредитація ЗМІ проводиться до 18:00 22.11.2017 р. за тел.: 044 590-59-65, 097-596-70-88, 096-906-85-95 та e-mail: forumsaee@gmail.com.

З собою мати посвідчення журналіста або паспорт.

На Запорізькій книжкові толоці говорили про недискримінацію за ознакою статі

Уже утретє у Запоріжжі відбувся міжнародний фестиваль «Запорізька книжкова толока», який зібрав 12 тис. відвідувачів і відвідувачок.

Його основний фокус був спрямований на теми, які залишаються в суспільстві не до кінця розкритими, часто замовчуваними і навіть табуйованими. Саме тому ключовий лейтмотив Толоки – «поміж рядків»: організатори запропонували подивитися на явища, події, людей у літературі та суспільстві не поверхово, а спробувати зрозуміти їх сутність і глибинний зміст.

«Ми кажемо що не існує цензури книги, є лише обмежений доступ до окремих книг. Але є цензуровані теми. І цензуровані вони суспільством. І ось до цих тем ми і хочемо привернути увагу. Ми всі різні, але всі гідні жити в суспільстві і мати можливості для свого розвитку», – вважає програмна директорка Фестивалю Олена Заставна.

Чи не найбільше ключову тему Толоки відобразив дискусійний майданчик «НЕдискримінація та культура комунікації», метою якого було привернути увагу допроблеми дотримання у суспільстві рівних прав і можливостей жінок і чоловіків, осіб з інвалідністю, нацменшин, вимушено переміщених осіб та ін.

Зокрема, йшлося про роботу єдиного в Україні та Східній Європі Гендерного музею, який презентувала його директорка Тетяна Ісаєва; про досвід громадської діячки із Дніпра, голови громадського руху «За гендерну рівність» Ольги Полякової у боротьбі із сексизмом у рекламі; про гендерно обумовлене насильство й акцію «#ЯнеБоюсьСказати» за участі її ініціаторки Анастасії Мельниченко.

Наскільки важливо для кожної і кожного з нас ратифікувати Стамбульську конвенцію розповідала координаторка з українського офісу Amnesty International, а про упереджене ставлення і дискримінацію чоловіків і жінок ромської національності йшлося на зустрічі з головою ГО «Запорізький ромський центр «Лачо Дром» Олексієм Падченком і виконавчою директоркою цієї організації Анжелікою Кругляк.

Про те, як та чому змінюється сучасне материнство, як на це впливає державна політика і як материнство пов’язане з ґендерною нерівністю йшлося на зустрічі із ґендерною дослідницею та авторкою книги «Турбота як робота: материнство у фокусі соціології» Оленою Стрельник.

Особливостям сприйняття жінки в радянському і пострадянському суспільствах була присвячена дискусія кураторки культурних проектів, менеджерки Арт-резиденції "Конструктивізм" Наталки Лобач, лекція журналістки Інги Естеркіної стосувалася українського сучасного мистецтва в період переходу між фемінним і феміністичним, а дискусія літературної критикині Тетяни Трофименко та письменників Олеся Барліга і Юрія Ганошенка – проблемам і викликам навколо теми ЛГБТ-літератури.

За словами кураторки майданчика Богдани Стельмах, «якщо ми хочемо будувати правове суспільство, основою якого – людська гідність, у ньому не має бути замовчуваних тем, бо це породжує масу стереотипів і призводить до різного тлумачення, а отже – непорозуміння та агресії».

До однієї із замовчуваних у суспільстві тем привертав увагу і фотопроект про українок на чужині "Емігрантки" (більше про нього - на сайті Запорізької книжкової толоки).

Гендерна складова майданчика була підтримана Фондом імені Гайнріха Бьолля в Україні.

Матеріал підготувала Богдана Стельмах.

У м. Горішні Плавні планується екологічно-дружній розвиток

Фонд ім. Гайнріха Бьолля в Україні разом з проектом міжнародної технічної допомоги «Партнерство для розвитку міст», який впроваджує Федерація канадських  муніципалітетів, представили результати Стратегічної екологічної оцінки (СЕО) Стратегії розвитку м. Горішні Плавні на до 2028 року.

Процес розробки Стратегії розвитку м. Горішні Плавні розпочався ще на початку 2017 року, тоді ж було прийнято рішення про проведення СЕО цієї стратегії, з тим, щоб передбачити можливі негативні впливи від реалізації стратегії, запобігти їм і забезпечити екологічно-дружній розвиток міста, а також долучити як можна більше зацікавлених сторін до вибору майбутніх векторів розвитку.

Допомогти в цих процесах місту взялись Фонд ім. Гайнріха Бьолля в Україні та проект міжнародної технічної допомоги «Партнерство для розвитку міст». Консультанти Геннадій Марушевський та Мар’яна Завійська допомагали у залученні зацікавлених сторін, ознайомили учасників і учасниць Робочої групи з методологією стратегічної екологічної оцінки, організовували збір даних та узагальнення пропозицій.

В результаті Робоча група з СЕО оцінила можливі негативні наслідки для довкілля від впровадження Стратегії розвитку м. Горішні Плавні до 2028 року і надала свої рекомендації щоб зробити її більш екологічно-дружньою. Ці результати зафіксовані у Звіті про СЕО Стратегії розвитку м. Горішні Плавні до 2028 р., який разом із самою Стратегією і Планом її реалізації були представлені на широкому засіданні 8 листопада 2017 року, та були передані на подальший розгляд до міської влади.

Згідно висновків СЕО, Стратегія розвитку міста Горішні Плавні базується на принципі збалансованого розвитку, оскільки стратегічні напрями розвитку міста, визначені в Стратегії, охоплюють економічну, екологічну й соціальну складові розвитку. Стратегія в цілому спрямована на зменшення техногенного впливу на довкілля, проте основним антропогенним чинником змін в місті залишається високий рівень розвитку підприємств гірничодобувної та металургійної промисловості. Реалізація Стратегії розвитку міста Горішні Плавні не має супроводжуватися появою нових негативних наслідків для довкілля. Разом з тим, реалізація багатьох оперативних цілей Стратегії може призвести до покращення екологічної ситуації в місті. З текстом Звіту про стратегічну екологічну оцінку Стратегії розвитку м. Горішні Плавні до 2028 року можна ознайомитись тут.

Подібна робота за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні та проекту міжнародної технічної допомоги «Партнерство для розвитку міст» також триває у двох інших містах: м. Кременчук (Полтавська область) та м. Хмільник (Вінницька область). Планується, що звіти про СЕО будуть презентовані в цих містах до кінця 2017 року.

Довідково: Стратегічна екологічна оцінка (СЕО) – оцінка ймовірного впливу на довкілля і здоров’я населення від впровадження стратегії/програми/плану розвитку з метою інтегрування результатів оцінки в процес прийняття рішень і запобігання погіршенню стану навколишнього середовища.

В кожному з  зазначених вище міст була сформована відповідна Робоча група з проведення Стратегічної екологічної оцінки, до складу яких увійшли представники/ці наукових установ, громадських організацій, міської влади, а також зацікавлених органів з питань охорони довкілля та охорони здоров’я. Учасники/ці Робочої груп з СЕО оцінили, чи може реалізація Стратегії розвитку призвести до негативних наслідків для довкілля і клімату в кожному з міст, та надали свої зауваження і рекомендації, щоб цьому завадити. Стратегічна екологічна оцінка дозволяє залучити до процесу розробки Стратегій розвитку міст більше зацікавлених сторін, зробити його більш партисипативним і демократичним. Завдяки СЕО громадськість має можливість брати участь у прийнятті управлінських рішень з питань, що стосуються довкілля, а також отримати доступ до інформації про стан довкілля в містах і ключові екологічні проблеми.

Чого чекати від 23 міжнародних кліматичних перемовин?

Чергова Конференція Сторін Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату (COP23) під керівництвом Фіджі відбудеться у період з 6 по 17 листопада 2017 року у м. Бонн, Німеччина. Участь у перемовинах візьме як офіційна делегація України так і представники провідних неурядових екологічних організацій, в тому числі Української кліматичної мережі (УКМ)і Фонду ім. Г. Бьолля в Україні.

Основні акценти перемовин у цьому році узагальнив Ілля Єременко, голова УКМ:

  • Розробка правил виконання Паризької угоди. Багато з цих правил пов’язані між собою, тому затвердження значної частини з них може відбуватися лише синхронно. Затримка з одними правилами  призводить до затримки з іншими. Під час конференції, в тому числі, обговорюватимуть:
    • Архітектуру Національно-визначених внесків (НВВ): як міряти, як часто подавати, чи мають вони бути однаковими для всіх? Розмір внесків не обговорюватиметься.
    • Спільні ринкові і неринкові механізми сприяння скороченню викидів, які передбачають співпрацю між країнами.
  • Діалог 2018. Конференція має затвердити схему діалогу між країнами-учасницями Паризької угоди, що відбуватиметься протягом 2018 року. Діалог потрібен щоб оцінити існуючий прогрес в досягненні цілей Паризької угоди та визначити кроки для його прискорення. Нагадаємо що НВВ, які наразі подані країнами до Паризької угоди, призведуть до потепління  більше, ніж на 3 градуси в масштабах планети, що ставить під загрозу існування цивілізації. На правах президентства, Фіджи запропонували для назви Діалогу 2018 національне слово Таланоа, яке означає відкритий та інклюзивний обмін думками і історіями. Можливо, це надихне делегатів на щирість та готовність до компромісів.
  • Адаптація до наслідків. Президентство Фіджі на конференції - острівної країни яка вже суттєво потерпає від змін клімату - визначає два акценти перемовин. По-перше це міжнародна допомога для менш розвинутих країн у питаннях адаптації до наслідків ЗК, які вже настали. По-друге це підвищення амбіцій зі скорочення викидів, щоб утримати температуру в межах 2 градусів і запобігти катастрофічним наслідкам для острівних країн.

Варто зауважити, що роль субнаціональних суб’єктів (міст і інших поселень, громадських організацій, професійних об’єднань та корпорацій) у переговорному процесі стає дедалі важливішою. Заяви таких суб’єктів у США, як реакція на вихід Трампа з Паризької угоди, зіграли важливу роль для підтримки іміджу угоди.

Україна подала лише один документ до перемовин і він описує бачення ринкових і неринкових механізмів співпраці між країнами. Формулювання у документі досить загальні і, здебільшого, повторюють чи розвивають положення Паризької угоди. Тема гнучких механізмів одна з найбільш складних на перемовинах, оскільки країни бажають використовувати такі механізми, щоб не першкоджати економічному зростанню,  але є і обережність, пов’язана з негативним досвідом Механізму чистого розвитку.

Позиція українських неурядових організацій та Української кліматичної мережі щодо перемовин викладена у Заяві і  включає 3 очікування від національної влади:

  1. Заявити такі цілі зі скорочення викидів, які не тільки теоретично, але й  на практиці означають їх скорочення, а не збільшення.
  2. Прийняти перехід на 100% ВДЕ як стратегічну ціль держави, оскільки без цього неможливе досягнення цілей Паризької угоди.
  3. Публікувати та широко обговорювати позицію України щодо питань на міжнародних кліматичних перемовинах.

Представники та представниці неурядових організацій слідкуватимуть за ходом перемовин. З запитаннями щодо перемовин можна звертатись до:

Оксана Алієва
Координаторка Програми "Зміни клімату і енергетична політика"
Представництво Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні
oksana.aliieva@ua.boell.org
https://www.facebook.com/oksana.aliyeva.1
тел: +380938999541

Ілля Єременко
Ілля Єременко, голова Української кліматичної мережі (УКМ)
illia@ecoclubrivne.org
https://www.facebook.com/illia.yeremenko
тел: +380634835122
 
Ірина Ставчук
Виконавчий директор НГО “Екодія”
is@ecodiya.org.ua
https://www.facebook.com/iryna.stavchuk
тел:+38 (095) 273 26 73
  
Наталя Гозак
експерт WWF,
тел: +380676987651
ngozak@wwfdcp.org
https://www.facebook.com/gozak.natali

Відбулась Школа Кампейнінгу у сфері зміни клімату та відновлюваної енергетики

20 учасників та учасниць, які представляють громадські організації, ініціативи та об’єднання зі всієї України, приїхали до мальовничого місця поблизу Льова для того, щоб отримати знання, обмінятись досвідом та посилити свої навички у сфері кампейнінгу та роботі в громадському секторі з 27 по 29 жовтня 2017 р.

«Кампейнінг – це про створення змін. Можна називати це впливом, об’єднанням зусиль,  пропагандою, адвокацією чи агітацією, але все це стосується в першу чергу змін. Щоб ви не намагались зробити – припинити видобуток вугілля біля вашого дому чи не дати закрити громадський центр, ви в першу чергу несете позитивні зміни у цей світ. Проте, на жаль, ми часто знаємо, що нас не влаштовує і що хочемо змінити, але не знаємо як саме це зробити. Тому Школа Кампейнінгу – це чудова можливість отримати практичні знання і навички щодо того, як правильно змінювати свій світ на краще. Саме тому ми як Фонд ім. Гайнріха Бьолля в Україні підтримали першу Школу, яка відбулась в 2016 р., і бачимо великі перспективи на майбутнє в її проведенні.» – Оксана Алієва, координаторка програми «Зміни клімату і енергетична політика», Фонд ім. Гайнріха Бьолля в Україні.

Для того, щоб якісно творити зміни на локальному та національному рівнях, учасники та учасниці вчились: взаємодіяти з політичною владою та чиновниками; розробляти концепцію, стратегію і тактику кампанії; планувати та проводити ефективні акції; комунікувати з цільовою аудиторією; залучати громадськість до кампанії.

“Хоча Україна і підписала Паризьку угоду, наше суспільство далеке від усвідомлення загрози змін клімату. Тому нас, кліматичних активістів, має стати значно більше в усіх сферах життя, оскільки зміна клімату зачіпає інтереси усіх. На тренінгу ми говорили про найбільші джерела викидів парникових газів – основну причину змін клімату – в Україні і світі. Разом з учасниками і учасницями працювали над тим, як на них впливати через громадські кампанії”, – Ілля Єременко, Голова Української Кліматичної Мережі.

В результаті трьох днів практичної роботи учасники та учасниці розробили та опрацювали усі етапи створення та реалізації кампанії у сфері змін клімату та відновлюваної енергетики. Деякі навіть об’єднались безпосередньо під час школи та почали спільну роботу. Після події команди та кампанії зможуть отримати менторську підтримку під час реалізації запланованого.

“Якщо політика це “мистецтво можливого”, то кампейнінг – це “наука і мистецтво змінити те, що можливо”. На Школі Кампейнінгу ми дослідили як ефективно застосовувати цей інструмент для створення безпечного і справедливого світу, вільного від викопного палива та катастрофічних змін клімату!” – Інна Індутна координаторка 350.org. з залучення людей в регіоні Східна Європа, Кавказ та Центральна Азія.

“Наразі однією з нагальних потреб українського суспільства я бачу  розширення арсеналу інструментів взаємодії між громадянами та політичною владою. Дієвий та конструктивний діалог між цими силами необхідний для знаходження та втілення ефективних рішень практично у всіх сферах державної політики.  Маю надію, що кампейнінг, як інструмент соціальних змін, дозволить нам будувати нашу державу згідно довгострокових інтересів суспільства, особливо в сферах енергетичної політики, використання природних ресурсів, захисту навколишнього середовища, сталого розвитку міст, тощо ”, – Яна Житніковська, координаторка проекту, ГО «Українська молодіжна кліматична асоціація»

Організатори:

ГО «Українська молодіжна кліматична асоціація» за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні. Партнер – міжнародна громадська організація 350.org.

За інформацією звертайтесь: zhitnyana@gmail.com
Детальніше: https://www.facebook.com/groups/1790169807927957/

Прес-конференція: Чи зможе Україна відмовитись від викопної і ядерної енергії до 2050 року?

24 жовтня, о 10.30  в УКМЦ буде презентовано звіт «Перехід України на відновлювану енергетику до 2050 року», що демонструє як Україна може перейти на безпечну та сучасну енергетику, і чому це вигідніше для України ніж продовжувати спиратися на традиційні види енергії – вугілля, нафту та атомну енергетику. 

Політико-економічні випробування, які випали Україні за останні кілька років, перевернули уявлення українців про надійність та безальтернативність традиційних джерел енергії. Перебої з вугіллям, «газові війни», застаріла енергетична інфраструктура радянських часів, низька ефективність використання енергії – все це змушує шукати альтернативні шляхи подальшого розвитку енергетики країни. Водночас  світовий «бум» у розвитку відновлюваної енергетики, необхідність серйозного скорочення викидів парникових газів у зв’язку із загостренням проблеми зміни клімату та накопичення невирішених проблем атомної енергетики, вказують на потенційно привабливий напрям такого  розвитку, а саме  - поступовий перехід на відновлювану енергетику із суттєвим підвищенням  енергоефективності економіки. 

Щоб дізнатися, яким чином може бути досягнутий перехід від викопних видів палива до відновлюваних джерел енергії (сонця, вітру, біомаси, тощо), та які економічні і соціальні наслідки це матиме для України, було проведене моделювання базового та альтернативних сценаріїв розвитку енергетичного сектору України до 2050 р. Робота була виконана Інститутом економіки та прогнозування Національної академії наук України за підтримки Представництва Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні у співпраці з організаціями громадянського суспільства, органами державної влади, профільними асоціаціями та незалежними експертами.  

Звіт «Перехід України на відновлювану енергетику до 2050 року» демонструє, яким чином  Україна може зменшити споживання енергії майже вдвічі,  рівень енергоємності економіки – втричі, а 91% енергетичних потреб забезпечити за рахунок відновлюваних джерел енергії.   

Спікери та спікерки:

  1. Сергій Савчук, голова Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України;
  2. Олександр Дячук, к.т.н., Інститут економіки та прогнозування НАНУ;
  3. Ірина Головко, ГО "Центр екологічних ініціатив "Екодія".

Для участі прохання заповнити до 23.10.2017 р. гугл-форму за посиланням:

https://goo.gl/forms/rAIbx81DOFSwJjT13

Енергія, яка змінює міста!

Триденний Міжнародний форум Енергія Змін 2017/ Power Shift 2017 “Сила самоорганізації” об'єднав більше 100 учасників і учасниць із 8 країн світу з 6 по 8 жовтня у м. Івано-Франківськ. Загалом на Енергію Змін 2017 приїхали представники і представниці із 55 громадських організацій з України, Білорусії, Грузії, Киргизстану, Росії та Індонезії.

“Енергія Змін - це щось неймовірне, це унікальний формат, який не зустріти на інших заходах. Перша Енергія Змін відбулась в 2012 році, а вже з 2013 року, тобто п’ять років поспіль, Представництво Фонду ім. Гайнріха Бьолля підтримує цей захід, адже тут вдається поєднати просвітницьку складову із нетворкінгом. Учасники і учасниці не тільки набувають знань про зміну клімату, як їй протидіяти і адаптуватися, але також отримують практичні знання, як залучати місцеві громади до кліматичного руху та співпрацювати з владою. Це дозволяє суттєво підвищити спроможність організацій чи ініціатив, які вони представляють”, Оксана Алієва, координаторка програми “Зміни клімату і енергетична політика”, Представництво Фонду ім. Гайнріха Бьолля.

“Міжнародна організація 350.org не вперше підтримує проведення Форуму "Енергія Змін" Українською Молодіжною Кліматичною Асоціацією (УМКА), але цього року захід особливо натхненний, оскільки спрямований на силу самоорганізації. Сьогодні учасники Форуму проводили опитування місцевих жителів на тему розуміння проблеми зміни клімату: чи відчуваються у місті зміни клімату, як можна протидіяти їм, хто повинен вирішувати цю проблему і як мешканці можуть долучитись особисто.

Процитую мешканку міста Яну Соловей, 14 років: "Зміни клімату в Івано-Франківську проявляються частою зміною погоди та сильними зливами. Я давно готова особисто долучатись до вирішення екологічних проблем і шукаю, як можна це зробити. Потрібно більше інформації у школах про те, що клімат змінюється та хто може зупинити цей процес".

 Сподіваємось, якісні зміни, що здатні зупинити зміну клімату і зробити міста зеленими, комфортними для перебування, вільними від викопного палива, розпочнуться із активності наших дітей, батьків, друзів, сусідів, колег. Разом ми сформуємо активне міське середовище!” — Світлана Романко, кампейнерка 350.org в Східній Європі, Кавказі та Центральній Азії.

Протягом цих днів вони вчились, обмінювались досвідом та генерували ідеї за принципами сталого розвитку та партнерства. Тільки так, впевнені вони, можливо змінити життя у містах на більш комфортні та дружні до клімату.

“Другий рік поспіль ДРА підтримує форум Енергія Змін, що є важливою платформою для обміну і розвитку кооперації між громадськими діячами, активістами, представниками бізнесу та держави в Східній Європі. Цього року форум, окрім сильної міжнародності, відрізняється різноманітністю тем і форматів для прояву самоорганізації у захисті навколишнього середовища, мітигації та адаптації до змін клімату в міському просторі. Фокус на міста гарно поєднався з можливістю дослідження та взаємодії з Франківськом, що наразі є простором урбаністічних експериментів і трансформацій. Імпульси від Енергії Змін рухають серця та думки, мотивують й перетворюються у дії“, Марія Кривохижина, співробітниця програми “Навколишнє середовище і клімат” німецької громадської організації ДРА.

Фестиваль енергоефективних рішень, який відбувся на площі Ринок біля міської Ратуші, став завершальною частиною Міжнародного форуму. Подію організовано у партнерстві з Прикарпатським еко-енергетичним кластером. Основна мета - через інтерактивний формат показати франківчанам та гостям міста, чому важливо переходити на чисту енергію та які енергоефективні рішення доступні.

“Хотілося б надати більше інформації для жителів міста по енергоефективним рішенням та забрати бар’єр між мешканцями міста та організаціями, які працюють в цьому напрямку. Зокрема учасники кластеру показали відвідувачам фестивалю передові технології в сфері енергоефективності”, — Людмила Шийко, керівник Прикарпатського еко-енергетичного кластеру.

Технологічні рішення презентували ЕКО Енергія Центр, Енергія Сонця, СТЕМ, LBiotech, Вольт, дослідницька лабораторія Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, конструкторське бюро по будівництву пасивних будинків.

Також учасники і учасниці Енергії Змін розробили анкету та опитали багатьох містян і містянок, щоб дізнатись їх розуміння проблеми зміни клімату, яким чином можливо їй протидіяти, вплив кожного та кожної з нас, та які організації в місті активно працюють в цьому напрямку.

Після анкетування учасники і учасниці організували акцію “Енергія Змін”, де всі бажаючі зібрались разом, щоб донести необхідність охорони клімату.

 

Довідка:

Організатори події: УМКА в співпраці з Міжнародною громадською організацією 350.org за підтримки Представництва Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні.

Національний партнер - Українська Кліматична Мережа

Головний партнер: DRA, Brot für die Welt.

Локальні партнери в місті Івано-Франківськ ГО “Поступовий Гурт Франківців”, Університет Короля Данила, Прикарпатський еко-енергетичний кластер.

Інформаційний партнер: ЕКОПРОСТІР

 

Школа Кампейнінгу у сфері зміни клімату та відновлюваної енергетики. 27-29 жовтня 2017р.

Вже другий рік поспіль наші партнери Українська молодіжна кліматична асоціація за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні організовують Школу Кампейнінгу для сприяння професійному росту громадських активістів і активісток. Якщо ви працюєте з владою та громадою і хочете перейти на новий професійний рівень - реєструйтесь на Школу Кампейнінгу, яка відбудеться з 27 по 29 жовтня 2017р. в мальовничому місці біля Львова. Реєстрація триває до 12 жовтня 2017 р.

Ти громадська активістка чи активіст? Прагнеш впливати на політичну владу? Змінювати правила гри та баланс сил? Залучати людей та змінювати світ навколо себе? Школа Кампейнінгу запрошує громадських активістів(-ок) які працюють у сферах змін клімату, відновлюваної енергетики, захисту навколишнього середовища та урбаністики до участі в події з неформальної освіти в темі кампейнігу! 
Це унікальна можливість здобути новий дієвий інструмент змін, познайомитись з міжнародними та українськими кейсами успішних, і не дуже кампаній, отримати практичні навички та підтримку тренерів у ваших майбутніх кампаніях.

Ви навчитесь:
- взаємодіяти з політичною владою
- розробляти концепцію, стратегію і тактики кампанії
- планувати та проводити ефективні акції 
- успішно комунікувати через медіа з цільовою аудиторією
- залучати громаду (людей) до кампанії

За підсумками трьох днів практичної роботи ви матимете план своєї кампанії в сфері змін клімату та відновлюваної енергетики. Найяскравіші ініціативи та кампанії зможуть отримати менторську підтримку під час реалізації запланованого.

Школу Кампейнінгу проводить ГО «Українська молодіжна кліматична асоціація» за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні. Партнер - міжнародна громадська організація 350.org

Витрати за харчування та проживання, та трансфер зі Львова на місце призначення відшкодовуються організаторами. 
Реєструйтесь до 15 жовтня 2017 за посиланням: https://goo.gl/forms/4Kg17Q5SmXmn8eTU2

Набір учасників проводиться на конкурсній основі. 

За інформацією звертайтесь: (063) 298 99 23
Детальніше: https://www.facebook.com/groups/1790169807927957/

Чекаємо на завзятих кампейнерів!

Велофорум в Україні зібрав понад 100 учасників і учасниць з 8 країн Європи

Серед спікерів/ок  були експерти/ки міського транспортного планування, сталого розвитку, лідери/ки громадських організацій та представники/ці мерій з України, Німеччини (Берлін), Швеції (Стокгольм), Бельгії (Брюссель), Ірландії, Польщі (Люблін), Білорусі (Мінськ) та Латвії (Рига). Велофорум став місцем зустрічі для представників/ць мерій, транспортних інженерів/ок, велоактивістів/ок і велобізнесу з різних міст України – Києва, Полтави, Миколаєва, Одеси, Львова, Харкова, Дніпра, Івано-Франківська, Яремче, Сум, Кривого Рога, Василькова, Боярки, Вінниці, Дрогобича, Житомира, Миргорода, Маріуполя, Перечина, Чернівців, Чернігова, Южноукраїнська, Мукачевого, Старобільська та ін.

«Щороку форум збирає найбільш передових транспортних інженерів країни, які розуміють, що міська інфраструктура майбутнього не може обійтись без велосипеда. Вони діляться інноваціями, запровадженими у своїх містах, навчаючи одне одного та всіх охочих, хто цікавиться організацією вуличних просторів. Велоактивісти вчаться грамотно працювати зі своїми міським адміністраціями, залучати грантові кошти під проекти в міста, де живуть, та ефективно взаємодіяти з бізнесом», – розповів координатор з національної роботи Асоціації велосипедистів Києва Вадим Денисенко.

«Велофорум важливий тим, що на конференції на професійному рівні обговорюються питання не тільки розвитку велосипедного транспорту, але й питання розвитку транспортної системи в цілому, питання безпеки дорожнього руху, демонструються успішні рішення з інших міст і країн», – зазначив координатор проекту «Велорух Миколаїв» Денис Моляка.

Головна тема конференції цього року: «Велосипед як каталізатор змін у містах», тому перший день форуму був присвячений розвитку національних і локальних велосипедних практик, а також взаємодії громадських активістів/ок з муніципальними і державними органами самоврядування. В цілому, велика частина доповідей мала практичний характер. Зокрема, воркшоп про створення першої велодоріжки в місті та перешкоди, які можуть виникати в роботі, або воркшоп про фінансування транспортних проектів. Ще один важливий блок Велофоруму — презентації адвокаційних кампаній транспортних активістів/ок і успішні історії з впровадження велосипедних ініціатив у різних містах України, здатних змінювати свідомість жителів і жительок міста. Зокрема, кейс перемоги активістів/ок навколо збереження київського велотреку, велодосвід Львова та Івано-Франківська, кампанія зі зміни Правил дорожнього руху тощо.

Нагадаємо, організаторами Велофоруму є громадські організації “Асоціація велосипедистів Києва”, “Центр соціальних та ділових ініціатив” (м. Яремче), а також консалтингова компанія Dornier Consulting. Співорганізаторами є мерія Миколаєва, громадська організація «Альтер-Спорт» за підтримки КУ «Агенція розвитку Миколаєва» і міського голови.

Велофорум 2017 пройшов за підтримки Європейського Союзу, посольства Великої Британії в Україні, British Council, Представництва Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні, посольства Швеції в Україні, Чорноморського університету ім. Петра Могили, міського голови Миколаєва Олександра Сєнкевича та Управління у справах сім’ї, дітей та молоді Миколаївської міської ради.

Форум Кліматична освіта 2017: Молодь вирішує!

2-3 листопада в Києві вже вдруге відбудеться Форум «Кліматична освіта». Учні, вчителі, представники громадських організацій та всі небайдужі до екологічної освіти зберуться аби поділитися досвідом, презентувати молодіжні проекти з клімату та обговорити майбутнє кліматичної освіти в Україні. Для участі у Форумі необхідно заповнити анкету за посиланням  https://goo.gl/kKChKc  до 15 жовтня.

Родзинкою цьогорічного форуму стане панельна дискусія за участі молоді, під час якої молоді ініціатори екологічних проектів презентують свої успіхи, проаналізують помилки, а також поділяться планами на майбутнє.

Форум Кліматична освіта 2017: Молодь вирішує! –  це майданчик для зустрічі вчителів, представників громадських організацій та молоді й одна з небагатьох подій в Україні, де  можна поділитись досвідом, почути кращі практики реалізації кліматичних освітніх проектів, пройти тренінги та воркшопи а також отримати нові навички та знання.

Дуже часто рішення щодо того, яким має бути майбутнє приймаються без участі молоді, а проекти та ініціативи реалізуються за участі молоді, але не завжди з ініціативи. Разом з тим, сучасна молодь найбільш вразлива до наслідків зміни клімату в майбутньому, а отже, важливо залучати її до активних  дій та долучати до процесу прийняття рішень. Тож, цьогорічний Форум присвячений посиленню ролі молоді у формуванні суспільства сталого розвитку. 

Чи можуть школярі формувати контент та бути ініціаторами освітніх проектів, зокрема екологічних, які є кращі практики світу з цього приводу, як організувати проект у партнерстві учень-вчитель – про все це на Форумі «Кліматична освіта 2017: Молодь вирішує!».

Якщо Ви активні, креативні, переймаєтеся екологічними проблемами та прагнете змін – ця подія для Вас!

Для участі у Форумі необхідно заповнити анкету за посиланням  https://goo.gl/kKChKc  до 15 жовтня. Кількість місць є обмеженою, тому ми повідомимо Вам про результати конкурсного відбору до 20 жовтня включно.

Форум відбуватиметься у конференц-залі Українського інституту майбутнього за адресою вул. О.Гончара 65.

Початок реєстрації 2 листопада о 9:00

Організатор Форуму: Громадська організація «Світ Освіт».

За підтримки: Представництва Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні та Центру екологічних ініціатив “Екодія”

За додатковими питаннями та щодо партнерства звертайтеся за тел. 0501028976 Ольга

Велофорум 2017: 6-8 жовтня 2017, Миколаїв

Представництво Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні четвертий рік поспіль підтримує Велофорум - щорічну міждисциплінарну конференцію, присвячену політиці транспорту, сталого розвитку та громадянського суспільства. Основною метою конференції є посилення міського велосипедного руху в Україні та обмін кращими практиками серед експертів та активістів. Цього року форум відбудеться 6-8 жовтня в Миколаєві. Реєстрація за посиланням http://veloforum.org/registration/

Велофорум щорічно об'єднує 100-150 спікерів та учасників, включаючи державних менеджерів з муніципалітетів, планувальників транспорту, лідерів ГО, студентів мобільності та ділових людей. Цього року захід відбудеться 6-8 жовтня 2017 року в місті Миколаєві на півдні України.

Велофорум 2017 буде 9-м Велофорумом. Раніше конференція проходила у Кривому Розі, Львові, Полтаві, Євпаторії, Києві, Івано-Франківську та Луцьку.

Програма: http://veloforum.org/program/

Організаторами Велофоруму 2017 є Асоціація велосипедистів Києва, ГО «Центр соціальних і ділових ініціатив» (м. Яремче) та ГО «Агенція розвитку Миколаєва».

Енергія Змін 2017: Сила самоорганізації

Енергія Змін 2017/ Power Shift 2017 відбудеться 6-8 жовтня в м. Івано-Франківськ. Основними темами цього року стануть участь міст в спричиненні/протидії змінам клімату, самоорганізація громад як інструмент дії та кампейнінг. До участі запрошуються всі зацікавлені. Реєстрація відкрита до 15 вересня 2017 р.

Енергія Змін 2017/ Power Shift 2017 - це подія, яка об’єднує активістів(-ок) та громадські організації для обміну знаннями, досвідом та навичками, які необхідні для того, щоб робити свої міста комфортними для життя та дружніми до клімату.

Цього року ми вирішили об’єднати цілі рухи - кліматичний, урбаністичний та освітній.

На 3 дні в Івано-Франківськ ми запрошуємо активних людей, які цікавляться:

  • збереженням довкілля, зміною клімату та зеленою енергетикою;
  • сталим транспортом;
  • урбаністикою, соціологією та архітектурою;
  • екологічною освітою, сталими інноваційними рішеннями;
  • та розвитком спільнот.

Тема форуму - сила самоорганізації, яка є рушійною силою будь-яких змін. Це пошук та втілення комплексних практичних рішень, які зменшують негативні наслідки зміни клімату у містах та створюють комфортне середовище та нову якість життя.

Програма Енергії Змін 2017 розподілена на три основні напрямки:

✔ Міста на межі змін. На Форумі ми разом розберемось, чому міста вразливі до змін клімату та яким чином досягти сталого розвитку. 

✔ Сила самоорганізації. Будемо вчитися на кращих кейсах, їх помилках та реальних змінах. Що можна робити? Які інструменти та канали краще використовувати? Що потрібно, щоб об’єднати сусідів, громадські ініціативи, владу та бізнес.

✔ Кампейнінг. Розробка та ведення кампаній як спосіб мобілізувати активних людей об'єднуватися, проявляти лідерство та досягати спільних цілей.

Реєстрація триває до 15 вересня. Заповнюй форму та чекай на підтвердження: https://goo.gl/forms/kOegnok9U8iiEJyE3

Подія у facebook https://www.facebook.com/events/125128938119974/?active_tab=about

Організатори події – Українська молодіжна кліматична асоціація УМКА в співпраці з Міжнародною громадською організацією 350.org - Україна, за підтримки представництва Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні. Локальний партнер в місті Івано-Франківськ ГО “Поступовий Гурт Франківців”. Національний партнер - Українська Кліматична Мережа

Модерністки. Насилля в архітектурі і міському просторі

15–16 вересня 2017 р. у Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В. Г. Заболотного відбудеться Друга міжнародна конференція «Модерністки. Насилля в архітектурі і міському просторі», (м. Київ, просп. Перемоги, 50).

Запрошуємо подавати заявки на участь у Другій міжнародній конференції “Модерністки. Насилля в архітектурі і міському просторі”. Термiн подання заявок: до 15 серпня 2017 року.

У першій чверті 20-го століття жінки отримали можливість оволодіння архітектурною спеціальністю у багатьох країнах. Разом з тим, архітектурна професія завжди була пов’язана з владою, політичними і соціально-економічними процесами у суспільстві. Архітектура, як прояв влади, Досить часто наслідком архітектури, як форми влади, є певного роду насилля, адже рішення, що приймаються архітекторами передусім відповідають запитам замовника, в особі держави або бізнесу, і майже ніколи – запитам суспільства. Таким чином, жінки, що самі є дискримінованою групою, увійшли до професії, яка здатна суттєво дискримінувати інших і їх самих. Архітекторки є одночасно суб’єктом і об’єктом насилля в контексті архітектури. Об’єктом вивчення другої міжнародної наукової конференції стали самі архітекторки, їх шлях до влади в рамках архітектурної професії та вплив історичного контексту на їх кар’єру і результати їхньої професійної діяльності. Крім того, об’єктом вивчення також стало місто, через застосування до нього основних категорій феміністської теорії, таких як насилля, влада, дискримінація та ін.

Організатор(к)и та учасниці(ки) конференції прагнуть ідентифікувати феномен насилля в архітектурі і висвітлити роль жінок в процесах пов’язаних з насиллям. Дослідження проявів насилля в архітектурі і міському просторі та шляхів запобігання цьому є особливо актуальними, адже в українських містах дискримінованими є різні соціальні групи. При цьому, поодинокі архітектурно-будівельні скандали лишаються без належного аналізу причин та факторів, що закріплює в суспільстві стереотипи щодо влади, ролі архітектора та призводить до травм і поступової стигматизації прагнення людей впливати на процес прийняття рішень в місті. Організатор(к)и хочуть наблизитися до широкого обговорення проблем нерівності, безпеки, насилля у міському середовищі.

Мета міждисциплінарної конференції – висвітлити і дослідити феномен насилля в архітектурі і міському просторі. Крім того, конференція має на меті стимулювання активного та взаємного обміну досвідом у вирішенні проблем просторової дискримінації та забезпечення права різних соціальних груп на міський простір між ученими, активіст(к)ами, студент(к)ами, викладач(к)ами і тими, хто професійно займається архітектурою і міським плануванням. Конференція також буде слугувати платформою для розбудови сестринства в спільноті практикуючих архітекторок та пошуку механізмів протидії насиллю у місті архітектурно-планувальнимизасобами задля розвитку демократії, різноманітності і рівності.

Подія у Фейсбук: www.facebook.com/events/109576003024360/

Програма конференції: modernistki_2017_conference_program_ukr.pdf

Гендерний освітній експеримент: шкільна революція від ГІАЦ «КРОНА» і партнерів

З січня 2015  року у восьми школах Харківської області за підтримки фонду ім. Г. Бьолля в Україні реалізується Гендерний освітній експеримент, його мета — створити навчальний простір без гендерних стереотипів і дискримінацій, у якому люди здатні й готові виявляти, помічати, аналізувати та реагувати своїми думками і діями на все, пов’язане з гендерною нерівністю, гендерними стереотипами, сексизмом. Трирічний проект — логічне продовження просвітницької, аналітичної і видавничої діяльності, яку протягом кількох останніх років здійснює Гендерний інформаційно-аналітичний центр «КРОНА».

Цього року ГІАЦ «КРОНА» відзначає двадцяту річницю свого існування. Усі ці роки громадська організація послідовно працює задля ствердження в українському суспільстві демократичних цінностей, справедливості і передусім гендерної рівності.

Гендерний освітній експеримент — один із найпродуктивніших проектів «КРОНИ» — став прикладом успішної взаємодії різних структур у процесі реформування навчальних закладів. Це результат співпраці:

  • органів місцевого самоврядування (експеримент має офіційний статус «експеримент регіонального рівня»);
  • комунального вищого навчального закладу «Харківська академія неперервної освіти»;
  • державних шкільних закладів, серед яких п’ять представляють малі населені пункти (два з них у селах), два мають у своєму складі дитячий садок (тобто є навчально-виховними комплексами), три — гімназії або ліцеї;
  • неурядової громадської організації — Гендерного інформаційно-аналітичного центру «КРОНА», діяльність якого в цьому проекті підтримує Представництво Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні.

«Наскільки нам відомо, це перший такий проект не тільки в Україні, а й, мабуть, у Європі, де якщо і проводяться якісь гендерні експериментальні заходи, то лише в окремо взятих школах». Олег Марущенко, координатор проекту

Яка мета? Створити в навчальних закладах гендерно чутливий освітній простір, тобто простір без гендерних стереотипів і дискримінацій, у якому люди здатні й готові виявляти, помічати, аналізувати та реагувати своїми думками і діями на все, пов’язане з гендерною нерівністюгендерними стереотипами, сексизмом. Наразі є два заклади-лідери, які вже демонструють неабиякий ступінь гендерної чутливості: Лозівський навчально-виховний комплекс №  10 та Огіївський навчально-виховний комплекс (тут навіть відкрили Гендерний центр — перший такий у структурі шкільної освіти України).

Для кого? Для педагогічних колективів, учнів і учениць. Хоча методологія проекту не передбачає безпосередню роботу з дітьми, експеримент покликаний змінити підвалини школи, щоб усе учнівство — і нинішнє, і майбутнє — неодмінно відчуло на собі структурні зміни. Наразі це робиться силами учительства (біля 260  осіб у восьми закладах) та експертного кола проекту.

Коли? Гендерний освітній експеримент розпочався 2015  року й триває досі. Команда проекту нещодавно оголосила про унікальну можливість для педагогічної спільноти експериментальних закладів узяти участь у першому в історії України гендерному педагогічному альманасі, куди ввійдуть не «сухі» науково-методичні тексти, а описаний простою і зрозумілою мовою власний педагогічний або управлінський досвід (успішний чи не дуже) подолання гендерних стереотипів і дискримінацій, вирішення різних «гендерних ситуацій» на уроці і поза ним, у підготовці виховних заходів та, наприклад, під час бесід із батьками і матерями. У червні 2017  року відбудеться триденна літня школа, до участі у якій буде запрошено 14  найбільш вмотивованих і компетентних у гендерних питаннях вчителів/-льок з експериментальних навчальних закладів (програма заходу передбачатиме глибоке занурення в гендерну проблематику, роботу з контроверсійними темами, з якими освітянська спільнота може зіткнутися в педагогічній практиці). Восени в населених пунктах, де розташовано експериментальні навчальні заклади, відбудеться міжшкільний конкурс гендерно чутливих соціальних міні-проектів — ініціатив гендерного спрямування, націлених на актуалізацію та/або вирішення конкретних соціальних проблем громади. За новинами можна стежити на офіційному сайті та на сторінці «КРОНИ» у Facebook.

ЗМІСТ ПРОЕКТУ

Робота над Гендерним освітнім експериментом відбувається одразу в кількох напрямах. Почалося все з тренінгів для учительства і виховательок дитячих садків (загалом їх було проведено більше 30, причому майже всі відбулися на базі навчальних закладів, що принципово для команди експерименту).

Далі в кожній школі було зорганізовано творчі групи з 4–5  осіб, які навчалися проводити (і реально провели) гендерний аудит власних освітніх установ — комплекс моніторингових заходів для аналізу включеності принципів гендерної рівності у діяльність закладу. Гендерний аудит допоміг виявити «вузькі місця» гендерних проблем у школі та знайти рекомендації для позитивних змін.

У межах експерименту було виконано гендерний аналіз усього «настінного простору» експериментальних навчальних закладів (інформаційних дощок, стендів, плакатів), встановлено його стереотипний дискримінаційний характер (докладніше про це читайте в статті Ольги Андрусик «Визуальное пространство школы — гендерный капкан» у гендерному журналі «Я», випуск «Гендер і локація»: http://krona.org.ua/zhurnal-ya.html). У результаті аналізу в навчальних закладах з’явилася гендерно чутлива «настінна» і навчальна наочність (єдина така в Україні): усі її проекти було розроблено безпосередньо зусиллями учителів і вчительок під час міжшкільних творчих гендерних майстерень. Перші розробки такої наочності розміщено на сайті ГІАЦ «КРОНА» у вільному доступі, будь-хто може використати їх як інформаційно-просвітницький ресурс для своїх шкіл (http://krona.org.ua/naochnist.html).

Узимку 2016  року в рамках проекту відбулася унікальна подія — кожну школу відвідав «Музей на колесах», він же «Музей жіночої і гендерної історії» (докладніше про музей читайте в статті Тетяни Ісаєвої і Володимира Карпова «Музей на колесах: унікальний досвід музейної педагогіки» в гендерному журналі «Я», випуск «Гендер і освіта» http://krona.org.ua/zhurnal-ya.html).

«Приїзд музею викликав ажіотаж не тільки серед учнівства й учительства, а й серед батьків і матерів, жителів і жительок населених пунктів та навіть сусідніх селищ! До експозицій увійшло вісім арт- і фотопроектів («Жіноча кімната», «Жіноче обличчя війни», «Батьківство — це...», «Гендер у малюнках», «Жінки в армії», «Бути батьком — це...», «Гендер очима дітей», «Тортури для жінок»), загалом близько 200  експонатів (дитячі малюнки, фотографії, панорами соціальних ролей, дитячі книжки, постери, предмети побуту), які були об’єднані і демонструвалися в блоках відповідно до спеціально розробленої концепції проведення навчальних екскурсій з урахуванням вікових особливостей. Загалом протягом циклу поїздок по восьми закладах проведено понад 100  екскурсій, які відвідало майже 2000  осіб — діти 4–11-х класів, учительство, тати і мами, представники органів місцевої влади». Олег Марущенко, координатор проекту

 

Ще були конкурси для учительства, за допомогою яких експертна команда заохочувала учасників/-ниць експерименту створювати авторські гендерно чутливі розробки і матеріали, які допомагали б реалізувати антидискримінаційне виховання (всього надійшло 17  робіт, три з яких у підсумку було оголошено переможними та опубліковано на офіційному сайті ГІАЦ «КРОНА» (http://www.krona.org.ua/pidbuto-pidsymku.html).

Найкращі гендерно чутливі сценарії виховних заходів буде об’єднано в окрему електронну збірку — першу таку в історії України. Вихід збірки заплановано на літо 2017  року.

ДОСВІД РЕАЛІЗАЦІЇ

У межах експерименту проводилися соціологічні дослідження думок вчительства й учнівства. Крім позитивних тенденцій, команда проекту відзначає і певні проблеми.

«Чи заважало нам щось працювати? У принципі, був і є лише системний супротив. Тобто школа як організація не дуже-то й хоче змінюватися». Олег Марущенко, координатор проекту

Утім, проблеми не завадили провести Гендерний освітній експеримент. Команда була до цього готова, бо для «КРОНИ» цей проект — не одинокий приклад співпраці з системою шкільної освіти.

— У нас великий досвід роботи з навчальними закладами, — каже Олег Марущенко. — Протягом 2010–2013  років ми провели п’ять трирівневих тренінгових гендерних шкіл для освітян — з усіх реалізованих проектів цей ми вважаємо одним із найбільш значущих. Тренінгові школи допомогли підготувати для регіону десятки освітян, які, здобувши знання про гендер та про освіту як гендерований інститут, змогли певним чином змінити власні педагогічні практики. Кілька найуспішніших випускниць продовжили тісно співпрацювати з ГІАЦ «КРОНА», були інтегровані у його проекти. Найпоказовіший приклад такої участі — посібник «У пошуках гендерного виховання», що його створили педагоги, які закінчили наші тренінгові програми. Загалом цей посібник, так само як інший — «Гендерні шкільні історії», став таким собі впізнаваним брендом нашого центру: обидві книги в простій і доступній формі не тільки аналізують наявні освітні практики з погляду гендерної нерівності, а й пропонують комплексну методологію змін, кінцева мета яких — сформувати гендерно чутливі освітні заклади.

Основна діяльність у рамках експерименту фіксується на фото й відео, ведуться також робочі записи в ході експерименту, тому в усіх охочих буде нагода ознайомитися з його підсумками. Передбачається, що всередині 2018  року вийде спеціальна книга про результати проекту.

Інформацію збирала Наталя Тонких Гендер в деталях

Що робити з вугільною галуззю України?

Народні депутат/ки України з Комітету паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Верховної Ради України, міські голови моно-профільних вугільних міст, журналісти/ки, представниці Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та громадянського суспільства взяли участь в навчальному візиті до Німеччині на тему «Можливості розвитку поза вугільною галуззю». 

Протягом тижня з 3ого по 7е липня 2017 р. учасники і учасниці відвідали міста Берлін, Ессен, Дюссельдорф та Боттроп, ознайомились з концепцією Німецького Енергетичного переходу, зустрілись з експертами/ками та політиками, а також відвідали кілька цікавих з енергетичної точки зору об’єктів.

Програма візиту розпочалась із огляду Німецького Енергетичного переходу, в рамках якого Німеччина майже відмовилась від видобутку кам’яного вугілля (остання шахта закриється в 2018 році), розглядає можливість скорочення видобутку бурого вугілля та активно розвиває відновлювану енергетику.

Основні питання, які в цьому контексті виникали у учасників/ць, стосувались того, яким чином забезпечити створення нових робочих місць на заміну вугільній галузі, при цьому враховуючи питання культурної ідентичності шахтарів, чи приватизація є виходом із ситуації, як налагодити роботу із працівниками і населенням шахтарських регіонів, як забезпечити гідний рівень життя людей за умови збереження довкілля і покращення здоров’я, якими видами енергії замінити частку вугілля в енергобалансі, тощо.

Досвід структурної трансформації вугільних регіонів Німеччині , який представив Тімон Венерт, заступник директора Берлінського офісу Інституту з питань клімату, довкілля та енергетики у Вупперталі, в цьому контексті є дуже релевантним. Наприклад, за останні 60 років значно збільшилась частка працівників сфери послуг у вугільному регіоні Руру, а частка працівників вугільної галузі відповідно зменшилась. Кількість осіб, що працюють в галузі вуглевидобутку в Німеччині, складає на сьогодні 21000, в той час коли навіть на одному підприємстві ДТЕК «Павлоградвугілля» у Дніпропетровської області працює 23800 осіб. Також в землі Північний Рейн-Вестфалія на заході Німеччини існують належні приклади перепрофілювання шахт в туристично-привабливі об’єкти, створення робочих місць в галузі відновлюваної енергетики та економічних кластерів.

Другий день навчального візиту розпочався зустріччю із Ніком Раймером, журналістом, громадським активістом та колишнім працівником вугільної галузі, який розказав, як відбувалась реструктуризація індустріальних регіонів Східної Німеччини. На прикладі різних підходів до впровадження змін, він показав, що для успішного проведення реформування соціальних та економічних структур необхідно чітке планування цих змін на основі рішень діалогу між низовими громадськими ініціативами, працівниками галузей, які мають бути реструктуризовані, та владою. Належним прикладом в Німеччині є заплановане 5 років тому рішення про припинення видобутку кам’яного вугілля в Німеччині. Так, остання шахта в м. Боттроп буде закрита в 2018 році, а її потужності розглядаються як платформа для створення гідроаккумулюючої електричної станції. Паралельно з цим був створений спеціальний фонд, завданням якого є контроль за процесом реструктуризації.

Також, ті висновки, які можна зробити, це те, що для того, щоб забезпечити успішну роботу з населенням і громадами, необхідно створювати успішні приклади реструктуризації та показувати їх в інших місцях, щоб показати людям альтернативу. Необхідно також пам’ятати, що дуже часто питання ідентичності пов’язані у працівників вугільної промисловості саме з родом їх занять, тому адвокатувати серед них відмову від вугільної галузі не так легко, адже це означає для них відмову від частини власної ідентичності. Тому варто замислитись, що може бути запропоноване в якості заміни, наприклад, збереження робочих місць в секторі енергетики за рахунок розвитку відновлюваної енергетики в регіоні (в Німеччині зараз працює близько 330 тис. осіб в галузі ВДЕ)  або збереження промислових об’єктів в якості культурної спадщини.

Наступним важливим аспектом є освіта. Дуже часто у високо індустріалізованих районах вищі та професійні навчальні заклади орієнтовані на підготовку спеціалістів саме у притаманних для цього регіону видах промисловості. Тому варто подбати не тільки про переорієнтацію існуючих працівників вугільної промисловості, але і про перепрофілювання освітніх закладів, щоб вони переставали навчати працівників тих галузей, які планується згорнути.

Останнім пунктом програми другого дня була зустріч з п. Олівером Крішером, депутатом Бундестагу, заступником голови Фракції Альянс 90/Зелені. Важливим аспектом, який обговорювався, стало питання політичної підтримки переходу на відновлювані джерела енергії. І хоча різні політичні сили в Німеччині вбачають різні шляхи такої трансформації, ціль перейти на 100% відновлюваної енергії в 2050 році має підтримку більшості, адже це необхідно для досягнення мети Паризької кліматичної угоди, до виконання якої в Німеччині ставляться дуже серйозно.

Третій день поїздки розпочався із зустрічі і в Міністерстві економіки, інновацій, дігіталізації та енергетики землі Північний Рейн-Вестфалія.  В ході зустрічі було наголошено, що процес реструктуризації цього високо індустріалізованого регіону розпочався ще 1957 року. З того часу кількість працівників вугільної промисловості цього регіону скоротилась на 99%, а кількість шахт з видобутку кам'яного вугілля скоротилась з 157 до 2.

Для забезпечення розвитку регіону, на федеральному і регіональному рівнях було прийнято рішення щодо фінансування спеціальної програми в сумі на 2,4 млрд євро (50% федеральний бюджет і приватні кошти, 50% кошти Євросоюзу), з них 15% спрямовується на розвиток малого і середнього бізнесу, 40% на дослідження і освітні проекти, 25% на зменшення викидів парникових газів і останні 20% на урбаністичний розвиток і інфраструктуру.

І хоча протягом цього часу докладалось багато зусиль, щоб вирівняти рівень доходів населення у порівнянні з іншими регіонами, земля Північний Рейн-Вестфалія залишається дотаційною. Це показує, наскільки залежність від вуглевидобутку робить регіон залежним і не конкурентоспроможним. Наприклад, рівень безробіття в Рурському регіоні складає 10,4%, це вище, ніж в середньому у землі Північний Рейн-Вестфалія (7,6%) і Німеччині в цілому (5,9%). Рівень іноземних інвестицій також нижчий у порівнянні з землею в цілому. Тому важливим є усвідомити, що чим раніше ми почнемо відмовлятись від вугілля, тим більше у нас буде можливостей для інших напрямків економічного розвитку.

Так, усвідомлюючи всі ці аспекти, керівництво землі Північний Рейн-Вестфалія вирішило впровадити соціальну програму, спрямовану на перекваліфікацію працівників. Земельне Міністерство праці і соціальної політики створює спеціальні товариства, які працюють з працівниками шахт, що закриваються, щоб забезпечити їм гідні компенсації, безкоштовну перекваліфікацію або ранній вихід на пенсію. Таким чином в землі в цілому підвищується рівень інвестиційної привабливості, адже є багато доступної висококваліфікованої робочої сили і рівень безробіття тут знижується в середнього на 0,3-0,4% від року до року.

В цей день учасники і учасниці також відвідали станцію з обробки стічних вод, яка на 85% сама себе забезпечує енергією. Підприємство Emschergenossenschaft Kläranlage Bottrop знаходиться в м. Боттроп і обслуговує близько 2,6 млн. осіб. Тут є і власна сонячна міні станція, і вітряк, але головним чином підприємство себе забезпечує енергією за рахунок когенераціі на біогазовій станції і установці зі спалювання мулу.

Засновниками такої контори є муніципалітети (80%), гірничі (12%) та інші (8%) підприємства, які користуються послугами з очистки води. За рахунок такої структури, подібної до кооперативної, а також того, що водоочисні споруди функціонують в рамках більшої структури з управління водними ресурсами (всього в управлінні підприємства 50 очисних споруд, 350 насосних станцій, більше 350 км. каналізаційних каналів), яка є неприбутковою, всі кошти повертаються до системи і сприяють розвитку водного управління в регіоні. Так, одночасно з розбудовою системи очистки водних ресурсів, відбувається відновлення ріки Емшер, яка багато років виконує роль відкритої каналізації в Рурському регіоні. В частині ріки вже навіть дозволено риболовство.

В останній день поїздки учасники і учасниці відвідали колишню шахту, яка тепер є музеєм і об’єктом культурної спадщини UNESCO, Фонд RAG, а також обговорили перспективи вугільної галузі в Україні. Фонд RAG є організацією, яка була заснована акціонерном товариством, що включає всі вугільні підприємства Рурського регіону. Завданням Фонду є забезпечення гідних соціальних умов для працівників галузі, проведення навчань та перекваліфікація робітників, а з 2019 року після закриття останньої кам’яновугільної шахти Фонд RAG буде забезпечувати рекультивацію порушених територій, а також відкачування, очищення шахтних вод і всі польдерні роботи в регіоні. Фонд був створений 2007 року за ініціативи федеральної влади, адже він тепер несе відповідальність за фінансування і виконання соціальних програм (субсидії, раннє пенсійне забезпечення, перекваліфікація робітників) та виконання заходів з охорони довкілля. Фонд RAG функціонує як неприбуткова організація, але у їх власності заходиться ряд підприємств, дохід від яких використовується для фінансування вищезгаданих заходів.

Ще однією визначною подією навчального візиту стало відвідування шахти-музею Zollverein, яка до закриття в 1986 році була однією з найбільших і найпродуктивніших шахт Рурського регіону. На момент закриття шахти тут працювало менше робітників, ніж зараз в музеї, що також є гарним прикладом створення нових альтернативних вугільній галузі робочих місць (наприклад, тут постійно необхідно проводити роботи з відновлення та консервації об'єктів, також в культурному центрі працює цілий штат дизайнерів, маркетологів і всякого роду креативщиків). Збереження шахти у вигляді музею є символічним також для зв’язку між поколіннями шахтарів, які ще пам’ятають розквіт вугільної галузі, і молоддю, яка має зовсім інші пріоритети розвитку регіону і орієнтована на високотехнологічну інноваційну сервісну економіку. Таким чином, наразі музей Zollverein допомагає мешканцям менш болісно пройти через процес трансформації культурної ідентичності мешканців регіону. Приблизно 1,5 мільйона гостей з усього світу відвідують об’єкт щорічно, що також додає до розвитку туристичної галузі Рурського регіону в цілому.

На завершення учасники і учасниці обговорили питання перспектив вугільної галузі України в майбутньому, а також спробували сформулювати рекомендації щодо того, як можна сприяти більш системним соціальним і економічним трансформаціям під час скорочення вуглевидобутку в Україні, яке має місце протягом останніх років. Необхідними кроками на шляху до цього є встановлення діалогу між владою, підприємствами вугільної галузі, профспілками, споживачами вугілля та мешканцями регіонів вуглевидобутку, щоб розпочати публічне обговорення проблеми та можливих шляхів її вирішення, а також створення економічної альтернативи у цих регіонах.

 

Оксана Алієва, координаторка програми «Зміни клімату і енергетична політика»,

Представництво Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні

Конкурс: табір для дівчат "Феменкемп"

Вінницька ГО «Інформаційно – просвітницький центр «ВІСЬ» за підтримки Фонду ім. Г. Бьолля в Україні та МБФ «Український Жіночий Фонд» оголошують конкурс на участь у молодіжному таборі для дівчат «Феменкемп».

Запрошуються дівчата віком 17-22 роки з різних регіонів України.

Якщо для вас важливі саморозвиток,  зміцнення потенціалу та  покращення знань щодо гендерної рівності, прав жінок і протидії гендерному насильству й  гендерній дискримінації інтенсивними,  креативними  методами неформальної освіти то вам до нас.

Заплановані тренінги, дискусії та воркшопи:

  • Гендер, сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність;
  • Права жінок;
  • Протидія гендерній дискримінації;
  • Протидія гендернообумовленому насильству;
  • Активізація внутрішніх ресурсів;
  • Майстер-класи та зустрічі;
  • Планування та проведення креативних  інформаційно- просвітницьких заходів.

Табір пройде у мальовничій місцині південного Поділля  (ось тут https://www.youtube.com/watch?v=G4jw_evupRE)  з 12 по 19 серпня 2017 року.

Проект покриває витрати на проживання (2-3 місне поселення із зручностями), харчування, навчання, екскурсії та майстер класи, проїзд учасниць : потяг – купе, або Інтерсіті – 2 клас, автобус (за умови наявності квитків).

Реєстрація  до 12.00 години  20 липня 2017 року  тут: https://goo.gl/forms/WcV41shpQa2WF3Iy2

Запрошення  до участі  будуть надіслані не пізніше 1 серпня 2017 року.

Довідки через листування :  visvinnitsa@gmail.com  

Організаторки не повідомляють учасницям причин запрошення  /не запрошення  до участі в проекті.

Контакти

Представництво Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні

вул. Велика Житомирська 13, оф. 2
01001 Київ
Україна

Телефон: +38 044 394 5242
Факс: +38 044 394 5200