Прес-релізи

Велофорум 2017: 6-8 жовтня 2017, Миколаїв

Представництво Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні четвертий рік поспіль підтримує Велофорум - щорічну міждисциплінарну конференцію, присвячену політиці транспорту, сталого розвитку та громадянського суспільства. Основною метою конференції є посилення міського велосипедного руху в Україні та обмін кращими практиками серед експертів та активістів. Цього року форум відбудеться 6-8 жовтня в Миколаєві. Реєстрація за посиланням http://veloforum.org/registration/

Велофорум щорічно об'єднує 100-150 спікерів та учасників, включаючи державних менеджерів з муніципалітетів, планувальників транспорту, лідерів ГО, студентів мобільності та ділових людей. Цього року захід відбудеться 6-8 жовтня 2017 року в місті Миколаєві на півдні України.

Велофорум 2017 буде 9-м Велофорумом. Раніше конференція проходила у Кривому Розі, Львові, Полтаві, Євпаторії, Києві, Івано-Франківську та Луцьку.

Програма: http://veloforum.org/program/

Організаторами Велофоруму 2017 є Асоціація велосипедистів Києва, ГО «Центр соціальних і ділових ініціатив» (м. Яремче) та ГО «Агенція розвитку Миколаєва».

Енергія Змін 2017: Сила самоорганізації

Енергія Змін 2017/ Power Shift 2017 відбудеться 6-8 жовтня в м. Івано-Франківськ. Основними темами цього року стануть участь міст в спричиненні/протидії змінам клімату, самоорганізація громад як інструмент дії та кампейнінг. До участі запрошуються всі зацікавлені. Реєстрація відкрита до 15 вересня 2017 р.

Енергія Змін 2017/ Power Shift 2017 - це подія, яка об’єднує активістів(-ок) та громадські організації для обміну знаннями, досвідом та навичками, які необхідні для того, щоб робити свої міста комфортними для життя та дружніми до клімату.

Цього року ми вирішили об’єднати цілі рухи - кліматичний, урбаністичний та освітній.

На 3 дні в Івано-Франківськ ми запрошуємо активних людей, які цікавляться:

  • збереженням довкілля, зміною клімату та зеленою енергетикою;
  • сталим транспортом;
  • урбаністикою, соціологією та архітектурою;
  • екологічною освітою, сталими інноваційними рішеннями;
  • та розвитком спільнот.

Тема форуму - сила самоорганізації, яка є рушійною силою будь-яких змін. Це пошук та втілення комплексних практичних рішень, які зменшують негативні наслідки зміни клімату у містах та створюють комфортне середовище та нову якість життя.

Програма Енергії Змін 2017 розподілена на три основні напрямки:

✔ Міста на межі змін. На Форумі ми разом розберемось, чому міста вразливі до змін клімату та яким чином досягти сталого розвитку. 

✔ Сила самоорганізації. Будемо вчитися на кращих кейсах, їх помилках та реальних змінах. Що можна робити? Які інструменти та канали краще використовувати? Що потрібно, щоб об’єднати сусідів, громадські ініціативи, владу та бізнес.

✔ Кампейнінг. Розробка та ведення кампаній як спосіб мобілізувати активних людей об'єднуватися, проявляти лідерство та досягати спільних цілей.

Реєстрація триває до 15 вересня. Заповнюй форму та чекай на підтвердження: https://goo.gl/forms/kOegnok9U8iiEJyE3

Подія у facebook https://www.facebook.com/events/125128938119974/?active_tab=about

Організатори події – Українська молодіжна кліматична асоціація УМКА в співпраці з Міжнародною громадською організацією 350.org - Україна, за підтримки представництва Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні. Локальний партнер в місті Івано-Франківськ ГО “Поступовий Гурт Франківців”. Національний партнер - Українська Кліматична Мережа

Модерністки. Насилля в архітектурі і міському просторі

15–16 вересня 2017 р. у Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В. Г. Заболотного відбудеться Друга міжнародна конференція «Модерністки. Насилля в архітектурі і міському просторі», (м. Київ, просп. Перемоги, 50).

Запрошуємо подавати заявки на участь у Другій міжнародній конференції “Модерністки. Насилля в архітектурі і міському просторі”. Термiн подання заявок: до 15 серпня 2017 року.

У першій чверті 20-го століття жінки отримали можливість оволодіння архітектурною спеціальністю у багатьох країнах. Разом з тим, архітектурна професія завжди була пов’язана з владою, політичними і соціально-економічними процесами у суспільстві. Архітектура, як прояв влади, Досить часто наслідком архітектури, як форми влади, є певного роду насилля, адже рішення, що приймаються архітекторами передусім відповідають запитам замовника, в особі держави або бізнесу, і майже ніколи – запитам суспільства. Таким чином, жінки, що самі є дискримінованою групою, увійшли до професії, яка здатна суттєво дискримінувати інших і їх самих. Архітекторки є одночасно суб’єктом і об’єктом насилля в контексті архітектури. Об’єктом вивчення другої міжнародної наукової конференції стали самі архітекторки, їх шлях до влади в рамках архітектурної професії та вплив історичного контексту на їх кар’єру і результати їхньої професійної діяльності. Крім того, об’єктом вивчення також стало місто, через застосування до нього основних категорій феміністської теорії, таких як насилля, влада, дискримінація та ін.

Організатор(к)и та учасниці(ки) конференції прагнуть ідентифікувати феномен насилля в архітектурі і висвітлити роль жінок в процесах пов’язаних з насиллям. Дослідження проявів насилля в архітектурі і міському просторі та шляхів запобігання цьому є особливо актуальними, адже в українських містах дискримінованими є різні соціальні групи. При цьому, поодинокі архітектурно-будівельні скандали лишаються без належного аналізу причин та факторів, що закріплює в суспільстві стереотипи щодо влади, ролі архітектора та призводить до травм і поступової стигматизації прагнення людей впливати на процес прийняття рішень в місті. Організатор(к)и хочуть наблизитися до широкого обговорення проблем нерівності, безпеки, насилля у міському середовищі.

Мета міждисциплінарної конференції – висвітлити і дослідити феномен насилля в архітектурі і міському просторі. Крім того, конференція має на меті стимулювання активного та взаємного обміну досвідом у вирішенні проблем просторової дискримінації та забезпечення права різних соціальних груп на міський простір між ученими, активіст(к)ами, студент(к)ами, викладач(к)ами і тими, хто професійно займається архітектурою і міським плануванням. Конференція також буде слугувати платформою для розбудови сестринства в спільноті практикуючих архітекторок та пошуку механізмів протидії насиллю у місті архітектурно-планувальнимизасобами задля розвитку демократії, різноманітності і рівності.

Подія у Фейсбук: www.facebook.com/events/109576003024360/

Програма конференції: modernistki_2017_conference_program_ukr.pdf

Гендерний освітній експеримент: шкільна революція від ГІАЦ «КРОНА» і партнерів

З січня 2015  року у восьми школах Харківської області за підтримки фонду ім. Г. Бьолля в Україні реалізується Гендерний освітній експеримент, його мета — створити навчальний простір без гендерних стереотипів і дискримінацій, у якому люди здатні й готові виявляти, помічати, аналізувати та реагувати своїми думками і діями на все, пов’язане з гендерною нерівністю, гендерними стереотипами, сексизмом. Трирічний проект — логічне продовження просвітницької, аналітичної і видавничої діяльності, яку протягом кількох останніх років здійснює Гендерний інформаційно-аналітичний центр «КРОНА».

Цього року ГІАЦ «КРОНА» відзначає двадцяту річницю свого існування. Усі ці роки громадська організація послідовно працює задля ствердження в українському суспільстві демократичних цінностей, справедливості і передусім гендерної рівності.

Гендерний освітній експеримент — один із найпродуктивніших проектів «КРОНИ» — став прикладом успішної взаємодії різних структур у процесі реформування навчальних закладів. Це результат співпраці:

  • органів місцевого самоврядування (експеримент має офіційний статус «експеримент регіонального рівня»);
  • комунального вищого навчального закладу «Харківська академія неперервної освіти»;
  • державних шкільних закладів, серед яких п’ять представляють малі населені пункти (два з них у селах), два мають у своєму складі дитячий садок (тобто є навчально-виховними комплексами), три — гімназії або ліцеї;
  • неурядової громадської організації — Гендерного інформаційно-аналітичного центру «КРОНА», діяльність якого в цьому проекті підтримує Представництво Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні.

«Наскільки нам відомо, це перший такий проект не тільки в Україні, а й, мабуть, у Європі, де якщо і проводяться якісь гендерні експериментальні заходи, то лише в окремо взятих школах». Олег Марущенко, координатор проекту

Яка мета? Створити в навчальних закладах гендерно чутливий освітній простір, тобто простір без гендерних стереотипів і дискримінацій, у якому люди здатні й готові виявляти, помічати, аналізувати та реагувати своїми думками і діями на все, пов’язане з гендерною нерівністюгендерними стереотипами, сексизмом. Наразі є два заклади-лідери, які вже демонструють неабиякий ступінь гендерної чутливості: Лозівський навчально-виховний комплекс №  10 та Огіївський навчально-виховний комплекс (тут навіть відкрили Гендерний центр — перший такий у структурі шкільної освіти України).

Для кого? Для педагогічних колективів, учнів і учениць. Хоча методологія проекту не передбачає безпосередню роботу з дітьми, експеримент покликаний змінити підвалини школи, щоб усе учнівство — і нинішнє, і майбутнє — неодмінно відчуло на собі структурні зміни. Наразі це робиться силами учительства (біля 260  осіб у восьми закладах) та експертного кола проекту.

Коли? Гендерний освітній експеримент розпочався 2015  року й триває досі. Команда проекту нещодавно оголосила про унікальну можливість для педагогічної спільноти експериментальних закладів узяти участь у першому в історії України гендерному педагогічному альманасі, куди ввійдуть не «сухі» науково-методичні тексти, а описаний простою і зрозумілою мовою власний педагогічний або управлінський досвід (успішний чи не дуже) подолання гендерних стереотипів і дискримінацій, вирішення різних «гендерних ситуацій» на уроці і поза ним, у підготовці виховних заходів та, наприклад, під час бесід із батьками і матерями. У червні 2017  року відбудеться триденна літня школа, до участі у якій буде запрошено 14  найбільш вмотивованих і компетентних у гендерних питаннях вчителів/-льок з експериментальних навчальних закладів (програма заходу передбачатиме глибоке занурення в гендерну проблематику, роботу з контроверсійними темами, з якими освітянська спільнота може зіткнутися в педагогічній практиці). Восени в населених пунктах, де розташовано експериментальні навчальні заклади, відбудеться міжшкільний конкурс гендерно чутливих соціальних міні-проектів — ініціатив гендерного спрямування, націлених на актуалізацію та/або вирішення конкретних соціальних проблем громади. За новинами можна стежити на офіційному сайті та на сторінці «КРОНИ» у Facebook.

ЗМІСТ ПРОЕКТУ

Робота над Гендерним освітнім експериментом відбувається одразу в кількох напрямах. Почалося все з тренінгів для учительства і виховательок дитячих садків (загалом їх було проведено більше 30, причому майже всі відбулися на базі навчальних закладів, що принципово для команди експерименту).

Далі в кожній школі було зорганізовано творчі групи з 4–5  осіб, які навчалися проводити (і реально провели) гендерний аудит власних освітніх установ — комплекс моніторингових заходів для аналізу включеності принципів гендерної рівності у діяльність закладу. Гендерний аудит допоміг виявити «вузькі місця» гендерних проблем у школі та знайти рекомендації для позитивних змін.

У межах експерименту було виконано гендерний аналіз усього «настінного простору» експериментальних навчальних закладів (інформаційних дощок, стендів, плакатів), встановлено його стереотипний дискримінаційний характер (докладніше про це читайте в статті Ольги Андрусик «Визуальное пространство школы — гендерный капкан» у гендерному журналі «Я», випуск «Гендер і локація»: http://krona.org.ua/zhurnal-ya.html). У результаті аналізу в навчальних закладах з’явилася гендерно чутлива «настінна» і навчальна наочність (єдина така в Україні): усі її проекти було розроблено безпосередньо зусиллями учителів і вчительок під час міжшкільних творчих гендерних майстерень. Перші розробки такої наочності розміщено на сайті ГІАЦ «КРОНА» у вільному доступі, будь-хто може використати їх як інформаційно-просвітницький ресурс для своїх шкіл (http://krona.org.ua/naochnist.html).

Узимку 2016  року в рамках проекту відбулася унікальна подія — кожну школу відвідав «Музей на колесах», він же «Музей жіночої і гендерної історії» (докладніше про музей читайте в статті Тетяни Ісаєвої і Володимира Карпова «Музей на колесах: унікальний досвід музейної педагогіки» в гендерному журналі «Я», випуск «Гендер і освіта» http://krona.org.ua/zhurnal-ya.html).

«Приїзд музею викликав ажіотаж не тільки серед учнівства й учительства, а й серед батьків і матерів, жителів і жительок населених пунктів та навіть сусідніх селищ! До експозицій увійшло вісім арт- і фотопроектів («Жіноча кімната», «Жіноче обличчя війни», «Батьківство — це...», «Гендер у малюнках», «Жінки в армії», «Бути батьком — це...», «Гендер очима дітей», «Тортури для жінок»), загалом близько 200  експонатів (дитячі малюнки, фотографії, панорами соціальних ролей, дитячі книжки, постери, предмети побуту), які були об’єднані і демонструвалися в блоках відповідно до спеціально розробленої концепції проведення навчальних екскурсій з урахуванням вікових особливостей. Загалом протягом циклу поїздок по восьми закладах проведено понад 100  екскурсій, які відвідало майже 2000  осіб — діти 4–11-х класів, учительство, тати і мами, представники органів місцевої влади». Олег Марущенко, координатор проекту

 

Ще були конкурси для учительства, за допомогою яких експертна команда заохочувала учасників/-ниць експерименту створювати авторські гендерно чутливі розробки і матеріали, які допомагали б реалізувати антидискримінаційне виховання (всього надійшло 17  робіт, три з яких у підсумку було оголошено переможними та опубліковано на офіційному сайті ГІАЦ «КРОНА» (http://www.krona.org.ua/pidbuto-pidsymku.html).

Найкращі гендерно чутливі сценарії виховних заходів буде об’єднано в окрему електронну збірку — першу таку в історії України. Вихід збірки заплановано на літо 2017  року.

ДОСВІД РЕАЛІЗАЦІЇ

У межах експерименту проводилися соціологічні дослідження думок вчительства й учнівства. Крім позитивних тенденцій, команда проекту відзначає і певні проблеми.

«Чи заважало нам щось працювати? У принципі, був і є лише системний супротив. Тобто школа як організація не дуже-то й хоче змінюватися». Олег Марущенко, координатор проекту

Утім, проблеми не завадили провести Гендерний освітній експеримент. Команда була до цього готова, бо для «КРОНИ» цей проект — не одинокий приклад співпраці з системою шкільної освіти.

— У нас великий досвід роботи з навчальними закладами, — каже Олег Марущенко. — Протягом 2010–2013  років ми провели п’ять трирівневих тренінгових гендерних шкіл для освітян — з усіх реалізованих проектів цей ми вважаємо одним із найбільш значущих. Тренінгові школи допомогли підготувати для регіону десятки освітян, які, здобувши знання про гендер та про освіту як гендерований інститут, змогли певним чином змінити власні педагогічні практики. Кілька найуспішніших випускниць продовжили тісно співпрацювати з ГІАЦ «КРОНА», були інтегровані у його проекти. Найпоказовіший приклад такої участі — посібник «У пошуках гендерного виховання», що його створили педагоги, які закінчили наші тренінгові програми. Загалом цей посібник, так само як інший — «Гендерні шкільні історії», став таким собі впізнаваним брендом нашого центру: обидві книги в простій і доступній формі не тільки аналізують наявні освітні практики з погляду гендерної нерівності, а й пропонують комплексну методологію змін, кінцева мета яких — сформувати гендерно чутливі освітні заклади.

Основна діяльність у рамках експерименту фіксується на фото й відео, ведуться також робочі записи в ході експерименту, тому в усіх охочих буде нагода ознайомитися з його підсумками. Передбачається, що всередині 2018  року вийде спеціальна книга про результати проекту.

Інформацію збирала Наталя Тонких Гендер в деталях

Що робити з вугільною галуззю України?

Народні депутат/ки України з Комітету паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Верховної Ради України, міські голови моно-профільних вугільних міст, журналісти/ки, представниці Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та громадянського суспільства взяли участь в навчальному візиті до Німеччині на тему «Можливості розвитку поза вугільною галуззю». 

Протягом тижня з 3ого по 7е липня 2017 р. учасники і учасниці відвідали міста Берлін, Ессен, Дюссельдорф та Боттроп, ознайомились з концепцією Німецького Енергетичного переходу, зустрілись з експертами/ками та політиками, а також відвідали кілька цікавих з енергетичної точки зору об’єктів.

Програма візиту розпочалась із огляду Німецького Енергетичного переходу, в рамках якого Німеччина майже відмовилась від видобутку кам’яного вугілля (остання шахта закриється в 2018 році), розглядає можливість скорочення видобутку бурого вугілля та активно розвиває відновлювану енергетику.

Основні питання, які в цьому контексті виникали у учасників/ць, стосувались того, яким чином забезпечити створення нових робочих місць на заміну вугільній галузі, при цьому враховуючи питання культурної ідентичності шахтарів, чи приватизація є виходом із ситуації, як налагодити роботу із працівниками і населенням шахтарських регіонів, як забезпечити гідний рівень життя людей за умови збереження довкілля і покращення здоров’я, якими видами енергії замінити частку вугілля в енергобалансі, тощо.

Досвід структурної трансформації вугільних регіонів Німеччині , який представив Тімон Венерт, заступник директора Берлінського офісу Інституту з питань клімату, довкілля та енергетики у Вупперталі, в цьому контексті є дуже релевантним. Наприклад, за останні 60 років значно збільшилась частка працівників сфери послуг у вугільному регіоні Руру, а частка працівників вугільної галузі відповідно зменшилась. Кількість осіб, що працюють в галузі вуглевидобутку в Німеччині, складає на сьогодні 21000, в той час коли навіть на одному підприємстві ДТЕК «Павлоградвугілля» у Дніпропетровської області працює 23800 осіб. Також в землі Північний Рейн-Вестфалія на заході Німеччини існують належні приклади перепрофілювання шахт в туристично-привабливі об’єкти, створення робочих місць в галузі відновлюваної енергетики та економічних кластерів.

Другий день навчального візиту розпочався зустріччю із Ніком Раймером, журналістом, громадським активістом та колишнім працівником вугільної галузі, який розказав, як відбувалась реструктуризація індустріальних регіонів Східної Німеччини. На прикладі різних підходів до впровадження змін, він показав, що для успішного проведення реформування соціальних та економічних структур необхідно чітке планування цих змін на основі рішень діалогу між низовими громадськими ініціативами, працівниками галузей, які мають бути реструктуризовані, та владою. Належним прикладом в Німеччині є заплановане 5 років тому рішення про припинення видобутку кам’яного вугілля в Німеччині. Так, остання шахта в м. Боттроп буде закрита в 2018 році, а її потужності розглядаються як платформа для створення гідроаккумулюючої електричної станції. Паралельно з цим був створений спеціальний фонд, завданням якого є контроль за процесом реструктуризації.

Також, ті висновки, які можна зробити, це те, що для того, щоб забезпечити успішну роботу з населенням і громадами, необхідно створювати успішні приклади реструктуризації та показувати їх в інших місцях, щоб показати людям альтернативу. Необхідно також пам’ятати, що дуже часто питання ідентичності пов’язані у працівників вугільної промисловості саме з родом їх занять, тому адвокатувати серед них відмову від вугільної галузі не так легко, адже це означає для них відмову від частини власної ідентичності. Тому варто замислитись, що може бути запропоноване в якості заміни, наприклад, збереження робочих місць в секторі енергетики за рахунок розвитку відновлюваної енергетики в регіоні (в Німеччині зараз працює близько 330 тис. осіб в галузі ВДЕ)  або збереження промислових об’єктів в якості культурної спадщини.

Наступним важливим аспектом є освіта. Дуже часто у високо індустріалізованих районах вищі та професійні навчальні заклади орієнтовані на підготовку спеціалістів саме у притаманних для цього регіону видах промисловості. Тому варто подбати не тільки про переорієнтацію існуючих працівників вугільної промисловості, але і про перепрофілювання освітніх закладів, щоб вони переставали навчати працівників тих галузей, які планується згорнути.

Останнім пунктом програми другого дня була зустріч з п. Олівером Крішером, депутатом Бундестагу, заступником голови Фракції Альянс 90/Зелені. Важливим аспектом, який обговорювався, стало питання політичної підтримки переходу на відновлювані джерела енергії. І хоча різні політичні сили в Німеччині вбачають різні шляхи такої трансформації, ціль перейти на 100% відновлюваної енергії в 2050 році має підтримку більшості, адже це необхідно для досягнення мети Паризької кліматичної угоди, до виконання якої в Німеччині ставляться дуже серйозно.

Третій день поїздки розпочався із зустрічі і в Міністерстві економіки, інновацій, дігіталізації та енергетики землі Північний Рейн-Вестфалія.  В ході зустрічі було наголошено, що процес реструктуризації цього високо індустріалізованого регіону розпочався ще 1957 року. З того часу кількість працівників вугільної промисловості цього регіону скоротилась на 99%, а кількість шахт з видобутку кам'яного вугілля скоротилась з 157 до 2.

Для забезпечення розвитку регіону, на федеральному і регіональному рівнях було прийнято рішення щодо фінансування спеціальної програми в сумі на 2,4 млрд євро (50% федеральний бюджет і приватні кошти, 50% кошти Євросоюзу), з них 15% спрямовується на розвиток малого і середнього бізнесу, 40% на дослідження і освітні проекти, 25% на зменшення викидів парникових газів і останні 20% на урбаністичний розвиток і інфраструктуру.

І хоча протягом цього часу докладалось багато зусиль, щоб вирівняти рівень доходів населення у порівнянні з іншими регіонами, земля Північний Рейн-Вестфалія залишається дотаційною. Це показує, наскільки залежність від вуглевидобутку робить регіон залежним і не конкурентоспроможним. Наприклад, рівень безробіття в Рурському регіоні складає 10,4%, це вище, ніж в середньому у землі Північний Рейн-Вестфалія (7,6%) і Німеччині в цілому (5,9%). Рівень іноземних інвестицій також нижчий у порівнянні з землею в цілому. Тому важливим є усвідомити, що чим раніше ми почнемо відмовлятись від вугілля, тим більше у нас буде можливостей для інших напрямків економічного розвитку.

Так, усвідомлюючи всі ці аспекти, керівництво землі Північний Рейн-Вестфалія вирішило впровадити соціальну програму, спрямовану на перекваліфікацію працівників. Земельне Міністерство праці і соціальної політики створює спеціальні товариства, які працюють з працівниками шахт, що закриваються, щоб забезпечити їм гідні компенсації, безкоштовну перекваліфікацію або ранній вихід на пенсію. Таким чином в землі в цілому підвищується рівень інвестиційної привабливості, адже є багато доступної висококваліфікованої робочої сили і рівень безробіття тут знижується в середнього на 0,3-0,4% від року до року.

В цей день учасники і учасниці також відвідали станцію з обробки стічних вод, яка на 85% сама себе забезпечує енергією. Підприємство Emschergenossenschaft Kläranlage Bottrop знаходиться в м. Боттроп і обслуговує близько 2,6 млн. осіб. Тут є і власна сонячна міні станція, і вітряк, але головним чином підприємство себе забезпечує енергією за рахунок когенераціі на біогазовій станції і установці зі спалювання мулу.

Засновниками такої контори є муніципалітети (80%), гірничі (12%) та інші (8%) підприємства, які користуються послугами з очистки води. За рахунок такої структури, подібної до кооперативної, а також того, що водоочисні споруди функціонують в рамках більшої структури з управління водними ресурсами (всього в управлінні підприємства 50 очисних споруд, 350 насосних станцій, більше 350 км. каналізаційних каналів), яка є неприбутковою, всі кошти повертаються до системи і сприяють розвитку водного управління в регіоні. Так, одночасно з розбудовою системи очистки водних ресурсів, відбувається відновлення ріки Емшер, яка багато років виконує роль відкритої каналізації в Рурському регіоні. В частині ріки вже навіть дозволено риболовство.

В останній день поїздки учасники і учасниці відвідали колишню шахту, яка тепер є музеєм і об’єктом культурної спадщини UNESCO, Фонд RAG, а також обговорили перспективи вугільної галузі в Україні. Фонд RAG є організацією, яка була заснована акціонерном товариством, що включає всі вугільні підприємства Рурського регіону. Завданням Фонду є забезпечення гідних соціальних умов для працівників галузі, проведення навчань та перекваліфікація робітників, а з 2019 року після закриття останньої кам’яновугільної шахти Фонд RAG буде забезпечувати рекультивацію порушених територій, а також відкачування, очищення шахтних вод і всі польдерні роботи в регіоні. Фонд був створений 2007 року за ініціативи федеральної влади, адже він тепер несе відповідальність за фінансування і виконання соціальних програм (субсидії, раннє пенсійне забезпечення, перекваліфікація робітників) та виконання заходів з охорони довкілля. Фонд RAG функціонує як неприбуткова організація, але у їх власності заходиться ряд підприємств, дохід від яких використовується для фінансування вищезгаданих заходів.

Ще однією визначною подією навчального візиту стало відвідування шахти-музею Zollverein, яка до закриття в 1986 році була однією з найбільших і найпродуктивніших шахт Рурського регіону. На момент закриття шахти тут працювало менше робітників, ніж зараз в музеї, що також є гарним прикладом створення нових альтернативних вугільній галузі робочих місць (наприклад, тут постійно необхідно проводити роботи з відновлення та консервації об'єктів, також в культурному центрі працює цілий штат дизайнерів, маркетологів і всякого роду креативщиків). Збереження шахти у вигляді музею є символічним також для зв’язку між поколіннями шахтарів, які ще пам’ятають розквіт вугільної галузі, і молоддю, яка має зовсім інші пріоритети розвитку регіону і орієнтована на високотехнологічну інноваційну сервісну економіку. Таким чином, наразі музей Zollverein допомагає мешканцям менш болісно пройти через процес трансформації культурної ідентичності мешканців регіону. Приблизно 1,5 мільйона гостей з усього світу відвідують об’єкт щорічно, що також додає до розвитку туристичної галузі Рурського регіону в цілому.

На завершення учасники і учасниці обговорили питання перспектив вугільної галузі України в майбутньому, а також спробували сформулювати рекомендації щодо того, як можна сприяти більш системним соціальним і економічним трансформаціям під час скорочення вуглевидобутку в Україні, яке має місце протягом останніх років. Необхідними кроками на шляху до цього є встановлення діалогу між владою, підприємствами вугільної галузі, профспілками, споживачами вугілля та мешканцями регіонів вуглевидобутку, щоб розпочати публічне обговорення проблеми та можливих шляхів її вирішення, а також створення економічної альтернативи у цих регіонах.

 

Оксана Алієва, координаторка програми «Зміни клімату і енергетична політика»,

Представництво Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні

Конкурс: табір для дівчат "Феменкемп"

Вінницька ГО «Інформаційно – просвітницький центр «ВІСЬ» за підтримки Фонду ім. Г. Бьолля в Україні та МБФ «Український Жіночий Фонд» оголошують конкурс на участь у молодіжному таборі для дівчат «Феменкемп».

Запрошуються дівчата віком 17-22 роки з різних регіонів України.

Якщо для вас важливі саморозвиток,  зміцнення потенціалу та  покращення знань щодо гендерної рівності, прав жінок і протидії гендерному насильству й  гендерній дискримінації інтенсивними,  креативними  методами неформальної освіти то вам до нас.

Заплановані тренінги, дискусії та воркшопи:

  • Гендер, сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність;
  • Права жінок;
  • Протидія гендерній дискримінації;
  • Протидія гендернообумовленому насильству;
  • Активізація внутрішніх ресурсів;
  • Майстер-класи та зустрічі;
  • Планування та проведення креативних  інформаційно- просвітницьких заходів.

Табір пройде у мальовничій місцині південного Поділля  (ось тут https://www.youtube.com/watch?v=G4jw_evupRE)  з 12 по 19 серпня 2017 року.

Проект покриває витрати на проживання (2-3 місне поселення із зручностями), харчування, навчання, екскурсії та майстер класи, проїзд учасниць : потяг – купе, або Інтерсіті – 2 клас, автобус (за умови наявності квитків).

Реєстрація  до 12.00 години  20 липня 2017 року  тут: https://goo.gl/forms/WcV41shpQa2WF3Iy2

Запрошення  до участі  будуть надіслані не пізніше 1 серпня 2017 року.

Довідки через листування :  visvinnitsa@gmail.com  

Організаторки не повідомляють учасницям причин запрошення  /не запрошення  до участі в проекті.

Еміль Бок: європейські інструменти розвитку міст: досвід Румунії

В рамках набору на 3-тю програму "Школа Мерів" в Київ завітає з офіційною програмою прем'єр-міністр Румунії (2008-2012 рр.), мер м. Клуж-Напока Еміль Бок. 

Під час візиту Еміль Бок зустрінеться з Клубом Випускників Школи Мерів, візьме участь в парламентському круглому столі на тему "Регіональний розвиток та промислова політика: румунський досвід" , а також дасть відкриту лекцію "Європейські інструменти розвитку міст: сучасний досвід Румунії".

Запрошуємо українських мерів, громадських діячів, експертів, журналістів та усіх, хто цікавиться місцевим розвитком відвідати захід, який відбудеться 5 липня, з 17:00 до 18:30, за адресою вул. Хрещатик, 36 (Колонна зала КМДА). 

Які інструменти smart city можна ефективно використовувати в східноєвропейських містах? Чи дійсно ефективними є креативні індустрії? Наскільки варто фокусуватися сучасним містам на розвиток IT-інфраструктури? Яка роль туризму в місцевому розвитку? Як зробити так, щоби "лоукости" літали саме з вашого міста? Як це поєднувати досвід прем'єр-міністра і мера міста?

На ці, та на інші питання ви отримаєте відповіді під час публічної лекції Еміля Бока. 

Обов'язково зареєструйтеся за посиланням: https://goo.gl/forms/pibCsSiC3O6NxVsw1

Подія у Фейсбук: https://www.facebook.com/events/318534808606419

Публічна програма Літньої школи з ґендерно-чутливого планування

Центр урбаністичних студій Національного університету «Києво-Могилянська академія» запрошує на відкриті лекції в рамках Літньої школи «ФЕМІНІСТИЧНИЙ УРБАНІЗМ / УРБАНІСТИЧНИЙ ФЕМІНІЗМ: ПРИНЦИПИ ҐЕНДЕРНО-ЧУТЛИВОГО ПЛАНУВАННЯ»:

4 липня, 18.00-20.00 (Engl)
ENGENDERING CITIES: OVERCOMING THE BARRIERS
Marion Roberts, Professor of Urban Design, Faculty of Architecture and the Built Environment, University of Westminster (London, UK)

5 липня, 18.00-20.00
ПРОСТІР (НЕ)ДРУЖНІЙ ДО ЖІНОК: СЕКСИСТСЬКІ РЕКЛАМИ У МІСТІ
Оксана Кісь, PhD, Інститут народознавства НАН України, президентка Української асоціації дослідників жіночої історії 

6 липня, 15.40 - 17.00
ПРОСТІР ЖІНОК У МОДЕРНІСТСЬКОМУ МІСТІ
Віра Агеєва, PhD, Національний університет «Києво-Могилянська академія»

6 липня, 18.00-20.00 (Engl)
REMAKING TOKIO: SOCIAL ISSUES IN THE PLANNING OF A GLOBAL CITY
Roman Cybriwsky, Prof., Department of Geography and Urban Studies, College of Liberal Arts, Temple University
(Philadelphia, USA)

Звертаємо вашу увагу: лекції з позначкою Engl відбудуться англійською мовою без перекладу. 

Усі лекції відбудуться в залі 25 Бібліотеки Антоновичів НаУКМА.

Попередня реєстрація - за посиланням: https://goo.gl/forms/7iXudoJ1WYQvsuEP2

Подія у Фейсбук: https://www.facebook.com/events/275226872885130/?active_tab=about

Обмін досвідом для скорочення/реструктуризації вугільної галузі в Україні

Народні депутат/ки України з Комітету паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Верховної Ради України, міські голови моно-профільних вугільних міст, журналісти/ки, представниці Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та громадянського суспільства беруть участь в навчальному візиті до Німеччині на тему «Можливості розвитку поза вугільною галуззю». Організатором даної поїздки є Фонд ім. Гайнріха Бьолля.

Протягом тижня з 3ого по 7е липня 2017 р. учасники і учасниці відвідають кілька міст Німеччині для того, щоб дізнатись, яким чином відбувається реструктуризація вугільної галузі в Німеччині в політичній, суспільній, економічній та довкільній площинах.

Програма візиту розпочалась із зустрічі в центральному офісі Фонду ім. Гайнріха Бьолля, де учасники і учасниці змогли ознайомитись з основними напрямками роботи Фонду в світі і Україні, які представили Вальтер Кауфман, керівник роботи в регіоні Східна та Південно-Східна Європа, та Роберт Шперфельд, координатор роботи з енергетичної політики у регіоні. Фонд ім. Гайнріха Бьолля приділяє значну увагу роботі із зеленої енергетичної трансформації як в Німеччині, так і в світі, Україні зокрема. Основною метою цієї роботи є зменшення використання викопних палив та ядерної енергетики в енергетичному балансі, щоб забезпечити скорочення шкідливих викидів та екологічність роботи сектору.

Після ознайомлення з програмою візиту (можна завантажити для ознайомлення тут), Оксана Алієва, координаторка програми «Зміни клімату і енергетична політика» у Представництві Фонду ім. Гайнріха Бьолля, коротко представила огляд сучасного стану вугільної галузі в Україні, що окреслило хід подальшої дискусії, адже з презентації було очевидно, що вугільна галузь в Україні потребує трансформації.

Основні питання, які в цьому контексті виникали у учасників/ць, стосувались того, яким чином забезпечити створення нових робочих місць на заміну, при цьому враховуючи питання культурної ідентичності шахтарів, чи приватизація є виходом із ситуації, як налагодити роботу із працівниками і населенням шахтарських регіонів, як забезпечити гідний рівень життя людей за умови збереження довкілля і покращення здоров’я, якими видами енергії замінити частку вугілля в енергобалансі, тощо.

Досвід структурної трансформації вугільних регіонів Німеччині , який представив Тімон Венерт, заступник директора Берлінського офісу Інституту з питань клімату, довкілля та енергетики у Вупперталі, в цьому контексті є дуже релевантним. Наприклад, за останні 60 років значно збільшилась частка працівників сфери послуг у вугільному регіоні Руру, а частка працівників вугільної галузі відповідно зменшилась. Кількість осіб, що працюють в галузі вуглевидобутку в Німеччині, складає на сьогодні 21000, в той час коли навіть на одному підприємстві ДТЕК «Павлоградвугілля» у Дніпропетровської області працює 23800 осіб.

Також в землі Північний Рейн-Вестфалія на заході Німеччини існують належні приклади перепрофілювання шахт в туристично-привабливі об’єкти, створення робочих місць в галузі відновлюваної енергетики та економічних кластерів. Ці об’єкти як раз група і відвідає протягом  тижня 3-7 липня.

Крім обміну досвідом, однією з цілей візиту є налагодження діалогу між зацікавленими українськими сторонами, для того щоб започаткувати у публічному і політичному дискурсах в Україні обговорення на тему можливостей розвитку поза вугільною галуззю.

Навіть в Німеччині потрібно більш активно скорочувати викиди парникових газів

На конференції з питань енергетичної трансформації, яка відбулась 28ого червня 2017 року в берлінському офісі Фонду ім. Гайнріха Бьолля «Енергетичний перехід: екологічна модернізація енергетики та транспортного сектора» всі сходяться на одному: сучасні темпи декарбонізації в Європі є недостатніми для того, щоб досягти мети Паризької кліматичної угоди.

У конференції взяли участь Райнер Бааке, статс-секретар Міністерства енергетики та економіки Німеччини, Олівер Крішер, депутат Бундестагу від Партії Зелених, Меган Річардс, Директорка з питань енергетичної політики Європейської комісії та інші видатні спікери. Основні питання точилися навколо темпів та шляхів скорочення викидів парникових газів, щоб досягти мети Паризької кліматичної угоди. Адже основною метою цієї угоди не є скорочення викидів парникових газів саме по собі, а стримування підвищення середньої глобальної температури в межах значно нижче 2ох градусів Цельсія до 2100 року. Це значить, що навіть якщо ми скоротимо викиди, але зробимо це лише в 2050 році, кліматична система нашої планети вже зазнає критичних змін, і температура продовжуватиме підніматись. За сучасних темпів використання викопних палив, в тому числі вугілля, ми вичерпаємо свій вуглецевий бюджет вже в 2025 році, тому вже зараз необхідно впроваджувати активні дії з розвитку відновлюваних джерел енергії і заміщення ними традиційних видів палива.

Але це не єдині кроки, які необхідні. Зараз на рівні Європейського союзу є згода про необхідність декарбонізації (скоротити викиди СО2 на 85% до 2050 року), децентралізації енергетичної системи та дігіталізації сектору. Також ніхто не сумнівається у необхідності впровадження енергоефективних заходів. На разі в Євросоюзі ведеться розмова про встановлення цілі досягти 30% скорочення споживання енергії до 2050. Тоді заміщення забезпечення решти енергетичних потреб відновлюваними джерелами енергії (ВДЕ) стане набагато простішим. За даними IRENA (Міжнародного агентства з розвитку відновлюваної енергетики) в 2016 році світовий темп розвитку ВДЕ склав 9%, а в Європі цей показник був 5%. Чемпіонами залишається Данія, яка забезпечує 95% власної генерації електричної енергії за рахунок відновлюваної енергії вітру, сонця, гідро- та геотермальної енергії.

Показово, що єдиними в Німеччині (думаю, і не тільки тут), хто не розділяє необхідність відмови від викопного палива і розвитку ВДЕ, залишаються профспілки. Тоді як більшість учасників і учасниць конференції погодились, що питання стоїть не в тому, чи відмовлятись від вугілля, чи ні, а в тому, як і коли це робити, представник Профспілки гірничої, хімічної та енергетичної промисловості наголошує, що ми не повинні це робити, бо «всі люди будуть проти». Авжеж, ми маємо врахувати інтереси робітників вугільної промисловості, але як показують численні інтерв’ю з ними, самі робітники прагнуть більш безпечних і соціально надійних робочих місць. Також, середній вік працівників вугільної галузі, наприклад, в Німеччині складає 46 років, тобто питання має постати не в тому, щоб перекваліфікувати існуючих шахтарів, а в тому, щоб забезпечити їм гідний вихід на пенсію, а молодим людям освіту в альтернативних галузях промисловості, адже відмова від вугільної галузі буде не миттєвою, а поступовою, і триватиме не один рік.

Разом з тим, чим далі ми відкладаємо цей перехід, тим дорожчим і складнішим він для нас буде, а також тим менше часу для скорочення викидів нам залишиться. Дієвим інструментом в досягненні енергетичної трансформації повинно стати встановлення належної ціни на викиди СО2, адже зараз вона є настільки низькою, що не стимулює скорочення викидів, як вважають представники Партії Зелених Німеччини.

Не обійшли стороною і питання скорочення викидів від транспортної галузі. Учасники і учасниці зійшлися на тому, що необхідно поступово вводити заборону на використання транспортних засобів, які працюють на викопному паливі, та стимулювати виробництво електромобілів. Ні для кого не є новиною, що в Німеччині дуже розвинута галузь автомобілебудування, і вона приносить в середньому 14% ВВП цієї країни. Разом з тим, якщо галузь не почне враховувати сучасні світові тренди і потреби із заміщення на електромобілі, то є ризик втратити лідируючу роль на світовому ринку автомобілебудування і почати пасти задніх. Також, не варто забувати, що сам по собі автомобільний вид персонального транспорту не є сталим, навіть якщо мова йде про електромобілі. Щоб дійсно забезпечити скорочення викидів парникових газів від транспорту необхідно переглянути транспортні моделі, розвивати громадський транспорт, переводити існуючі автомобілі з викопного на біопаливо, розвивати залізничні сполучення і працювати з населенням, щоб змінювати транспортні звички.

 

Оксана Алієва, координаторка програми «Зміни клімату і енергетична політика»,
Представництво Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні

Мозаїка квір-досліджень на пострадянському просторі: виклики та відповіді

16-17 червня 2017 р. відбулась перша в Україні міжнародна конференція "Мультикультурність. Гендер. Ідентичність. Квір-дослідження у пост-радянському просторі". Конфренція організована магістерською програмою Гендерні студії факультету соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка у співпраці з Фондом імені Гайнріха Бьолля в Україні.

Ідею мапування новітньої для пострадянського наукового простору тематики квір-рефлексії гендерної теорії, окреслення власного контенту квір-студій у порівняльному контексті сучасних суспільств колишнього СРСР вдалось реалізувати завдяки вдалому поєднанню дискусивного формату конференції та міждисциплінарному характеру представлених досліджень, завдяки різноманіттю наукової спеціалізації (соціології, філософії, психології, правознавства, тощо) та досвіду роботи в академічному середовищі різних країн учасниць та учасників конференції. 

Сесія "Квір-теорія та методологія квір-досліджень" об'єднала декілька цікавих фокусів у доповідях Марії Маєрчик (Київ), Ніколая Горбачова (Мінськ), Марини Усманової (Херсон), Ольги Плахотнік (Мілтон Кейнс, Велика Британія), Романа Лексікова (Київ), Марини Шевцової (Київ). По-перше, це рефлексія щодо проблемності для гендерної теорії самого поняття "квір", дискусивність його перекладу як поняття з англійської на українську та російську, так і перенесення як концепту розробленого в західної теорії на пострадянську дійсність та відмінність модальності трансформації гендерного порядку. Тези доповідей цієї сесії послідовно переформотовували розуміння викликів, які виникають у співставленні положень феміністичної критики, гендерної та квір-теорії, розташовували акценти на подвійному деконструюванні установок та трансформації змістовного наповнення поняття квір. По-друге, питання деколонізації простору ідей та "складнощів перекладу" стилістики, тематики, термінології та особливості  взаємин між академією та активізмом західної квір-теорії у пострадянському контексті не є однозначним: чи наслідування термінології та теорії квір вхоплює плинні контексти пострадянської культури та суспільних взаємин? Дуже плідним виявився формат детальних дискусій після кожної доповіді, які додавали нові ідеї, а іноді призводили до дебатів та позиціонування протилежних позицій. По-третє, цікавим був досвід та результати досліджень ЛГБТ+ рухів, дискусія щодо методів дослідження та розведення чи співставлення досить різних підгруп, які поєднує в собі абревіатура  ЛГБТ+.

Секція "Конструювання і репрезентація квір-ідентичностей" в доповідях Олексія Шестоковського (Київ), Ігоря Гусєва (Київ), та Анни Нікогосян (Єреван) поєднала дуже різнопланові дослідження ставлення к ЛГБТ з позицій класичної (структуралістської) соціології, соціальної психології груп підтримки та візуального дослідження квір-фотографії, які з різних позицій акцентували  питання ідентичності, упереджень та бінарної логіки стать\гендер у його сприйнятті та формуванні ставлення та розрізнень на "свої" та "інші".

Особливою у різноплановості підходів та дослідження взаємин ЛГБТ+ та культури стала сесія "Мультикультурність у вимірі гендерних ідентичностей" через дослідження Сандри Джой Рассел (Массачусетс, США), представленого як аналіз текстів сучасної літератури (на прикладі художніх текстів відповідної тематики Л.Уліцької та О.Забужко), звернення Карліса Вердінса (Рига, Литва) до історичного матеріалу (гей-газети у Литві в міжвоєнний період) та Клінтона Гленна (Монреаль, Канада), який побудував своє дослідження гомофобії на аналізі документального кіно про ЛГБТ-події у Східній Європі.

Інший вимір взаємин суспільства та ЛГБТ+ запропонувала сесія "Влада і нормативність",  фокусуючи увагу від специфіки трансформації нормативності через впровадження антидискримінаційного законодавства (Ярослава Лаган, Київ), до аналізу особливостей культурних механізмів влади (Юлія Сорока, Харків) та рефлексійність щодо сприйняття гетеросексуальності як культурної належності в термінології домінантної культури та культурного шоку (Людмила Малес та Юлія Гніт, Київ).

Завершуючим форматом конференції був круглий стіл "Гендерна чутливість та квір-педагогіка  в університетській освіті", фокусований на обміні досвідом розбудови гендерночутливого академічного середовища у сучасних університетах пострадянського простору, дилемі поєднання контенту та методик викладання гендерночутливої тематики в умовах нового повороту до традиційних цінностей, впровадження гендерних досліджень в навчальний процес як у форматі "навчання, яке грунтоване на досліджені" (research-based teaching&learning), так і як формування спеціальних компетентностей гендерної рефлексії та аналітики (skills-based teaching), і, що принципово, є втіленням студентоцентрованого навчання. Було дуже цікаво власним досвідом учасниць круглого столу (Тамара Марценюк, Марина Вороніна, Юлія Сорока, Людмила Малес, Анастасія Волобуєва, Світлана Бабенко та ін.) окреслити динамічний розвиток в Україні як навчальних дисциплін в університетах, так і вихід підручників, які розроблені на їх основні, розвиток онлайн курсів.

Два дні насичених обговоренням міждисциплінарних досліджень, теоретичної роботи, та емпіричних розвідок з тематики квір-досліджень в Україні, Білорусі, країнах Балтії, Вірмеії, США, Канаді та Великій Британії, розкіш спілкування та гарячих дебатів – академічна подія відбулася!

Відеозапис конференції можна подивитися тут.

 

Світлана Бабенко

Канд.соціол.наук., доцентка кафедри соціальних структур та соціальних відносин, очільниця магістерської програми "Гендерні студії" факультету соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

sbabenko@univ.kiev.ua

Магістерська програма Гендерні студії, яка відкриває набір з 15 липня 2017 р, вперше в історії України готуватиме дипломованих фахівчинь та фахівців з Гендерних студій факультету соціології. Ця програма дасть новий поштовх для гендерних та квір-досліджень, впровадження гендерно-чутливого підходу в освіту, привернення уваги до гендерних питань у суспільстві,  а також буде платформою підготовки нового покоління експертного середовища в Україні. За новинами можна слідкувати також на Фейсбук сторінці програми.

Анонс: Фестиваль сонячного майбутнього ReAction-2017

24 червня 2017 року на території ВДНГ (павільйон «Сад Бажань») у Києві відбудеться Фестиваль сонячного майбутнього ReAction-2017, присвячений розвитку відновлюваної енергетики в Україні. Серед учасників – фахівці у сферах муніципального управління, технологій, громадського активізму, архітектури із Польщі, Німеччини, Нідерландів та різних міст України. Також на фестивалі працюватимуть музична сцена, велошкола, дитячий майданчик, ігрова зона та ін.

В ході фестивалю для преси будуть організовані наступні заходи:

13:00 – брифінг представників організаторів та партнерів фестивалю: Ірина Головко та Максим Бабаєв (Національний екологічний центр України/Екодія). 

13:15екскурсія локаціями фестивалю, ексклюзивні коментарі організаторів та учасників.

Журналістам, зокрема, будуть продемонстровані тестовий майданчик сонячних девайсів, кінетичні інсталяції, лекторій, велошкола. Будуть показані майстер-класи заварювання кави на концентраторі сонячної енергії, готування смаколиків у сонячних пічках, велотренажер генерації енергії для гаджетів, “сонячне орігамі” тощо.

13.30 – презентація «альтернативних» сценаріїв переходу України і світу на відновлювані джерела енергії. Учасники: Ян Хаверкамп (Нідерланди) - представник Greenpeace International, експерт із ядерної енергетики та енергетичної політики, розповість про глобальний сценарій переходу на 100% відновлювальних джерел енергії до 2050 року. Олександр Дячук – старший науковий співробітник Інституту економіки та прогнозування НАН України, презентує вперше для широкої громадськості дослідження українських вчених, згідно до якого Україна до 2050 року може на 89% забезпечити себе енергією з відновлюваних джерел.

Модератор : Ірина Головко, Національний екологічний центр України (НЕЦУ).  

З детальною програмою та списком учасників фестивалю можна познайомитись тут.

З питань акредитації звертатись за телефоном - 050 351 6304

Захід організовує Центр екологічних ініціатив «Екодія» за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні, ДРА та Хліб для світу.

 

Долаючи кордони: у пошуку ефективних стратегій співжиття

Огляд першого міжнародного семінару-практикуму для молодих учених «Уявне пограниччя: інтерпретації культур та стратегії співжиття»

Авторка: Тіна Полек

З 1 по 3 червня 2017 р. відбувся семінар-практикум «Уявне пограниччя: інтерпретації культур та стратегії співжиття», організований Науково-дослідним інститутом українознавства спільно з Представництвом Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні та Робочою групою з вивчення релігії у Причорноморському регіоні. Започаткований як локальна ініціатива наукової молоді, семінар несподівано виріс до розміру великої наукової події, яка тривала 3 дні, об’єднала 18 молодих учених з України, Польщі, Росії та Німеччини, 7 досвідчених лекторів/ок з США, Великої Британії та України, 7 дискутантів/ок з України та Німеччини. Всього відбулося 6 лекцій, 1 практичне заняття та 7 панелей.

Темою семінару стало дослідження уявного пограниччя, тобто того спектру видимих і невидимих кордонів, які ми будуємо навколо себе у повсякденному житті, небажаючи вийти за межі власних стереотипів і упереджених узагальнень. Головні виклики, які ставилися перед учасниками семінару, стосувалися того, які щоденні стратегії співжиття обирають представники культур з кожного боку кордону та як здійснювати їхню наукову інтерпретацію.

Протягом трьох насичених днів семінару учасники/ці міркували над тим, як утворювалися сучасні кордони України, за якими правилами живе пограниччя – державними законами (і якої з держав) чи звичаєвим правом, як нашаровуються ідентичності, та як кордон стає водночас і перешкодою, і засобом виживання. Обговорювалися й незаконні практики міжкордонної взаємодії, зокрема, аналізувалося, які шляхи відкриває для мешканців прикордонних територій подвійне громадянство, які легальні та нелегальні стратегії транскордонної торгівлі реалізуються на східних та західних кордонах України.

Окремий блок питань стосувався дослідження ідентичності та націоналізму, зокрема, йшлося про конструювання етнічності на місцевому, державному рівнях та у релігійних спільнотах. Так, у своїй лекції Кетрін Ваннер на прикладі Чернівців розглянула взаємодію державної політики, місцевої влади та нащадків дорадянських мешканців міста, які шляхом інтерпретації пам’яті про минуле міста та створення матеріальних пам’яток реалізують власне осмислення і бачення міського простору. Водночас Ольга Філіппова розмірковувала про гнучку ідентичність на українсько-російському пограниччі та її трансформації, які відбуваються з початком збройного конфлікту на Сході України. Томаш Кошєк препарував проблеми визначення ідентичностей слов’яномовного населення Мармарощини (Румунія).

Досить емоційним виявився блок, присвячений орієнталізму. Лекторка Марина Гримич аналізувала релігійні практики та гендерні ролі у змішаних українсько-ліванських родинах. Тоді як учасники «східної» тематичної панелі простежували витоки орієнталізму як типу мислення, розглядаючи Північне Причорномор’я і Крим на уявних мапах Європейців початку ХІХ ст., та виокремлювали образ «іншого» в середовищі кримських татар під час вигнання. Переконливості висновків, зроблених під час панелі, додала знаний фахівець з проблеми кримських татар Гульнара Бекірова, яка ілюструвала доповіді молодих учених прикладами з життя свого народу.

Особливі рефлексії учасників/ць семінару викликала лекція Девіда Геніга, присвячена дослідженню країн, що пережили досвід війни та екстремального насильства. Базуючись на власних польових дослідженнях на Балканах, антрополог доводить, що у постконфліктних полікультурних країнах люди практикують особливу стратегію співжиття, яку Девід Геніг називає «щоденною дипломатією», тобто такою формою співіснування, яка дозволяє долати травматичний досвід у щоденному рутинному житті і за допомогою «роботи миру» та «роботи посередництва» налагоджувати міжособистісну комунікацію.

Жваві дискусії викликала панель, присвячена «інакшим» у міському просторі, і, зокрема, пошуку шляхів примирення в українському суспільстві. З-поміж іншого учасники/ці дискутували про залучення тимчасово переміщених осіб з окупованих територій України до міських спільнот та практики локального активізму у моно-містах на Донбасі.

Окремим блоком постали етичні питання і проблема того, як під час тривалого включеного спостереження окреслити межу між респондентом та дослідником. Учасники/ці семінару міркували про те, як працювати зі спільнотами, що перебувають у стані ворожнечі одна з одною та які професійні бар’єри виникають у житті священиків, котрі займаються наукою.

Вдалим доповненням до теоретичних роздумів стало практичне заняття Олега Бардяка, яке стосувалося того, як використання маркетингових підходів може сприяти ефективній презентації наукових досліджень.

Окремою темою для дискусій передбачалося осмислення радянського в сучасному українському суспільстві. Лекція Олени Стяжкіної стала спробою окреслити повсякденні практики, сповнені радянських смислів. Тоді як учасники/ці тематичної панелі обмірковували специфіку політики пам’яті в Україні, ставлення молоді до корупції та переосмислення кордонів після катастрофи на Чорнобильській АЕС.

Різноплановість тем, заявлених учасниками/цями, засвідчила, наскільки багато уявних кордонів ми конструюємо навколо себе у повсякденному житті, і як складно їх потім долати. Однак, щоб знаходити шляхи порозуміння, слід, передусім, окреслити точку розбіжності, якою дуже часто стають наші власні невиправдані узагальнення, стереотипи та небажання розуміти «інших». 

Анонс міжнародної конференції «Мультикультурність. Гендер. Ідентичність. Квір-дослідження на пострадянському просторі»

Download Program conference_program_eng.docx

Завантажити Програму conference_program_ukr.docx

Пострадянському простору нині особливо властива мультикультурність, активні пошуки власної ідентичності, дискусії з гендерних питань та прагнення до гендерної рівності. Нове бачення цих проблематик задає напрям квір-досліджень. Їх можливості та особливості ще мало осмислені поміж загалом гендерного підходу, і є практично terra incognita в академічному середовищі пост-радянського простору.

Факультет соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка не стоїть осторонь даного процесу та запрошує взяти участь у конференції, що збігається з відкриттям у його стінах першої в Україні магістерської програми «Гендерні студії», яка дасть новий поштовх для досліджень і впровадження гендерно-чутливого підходу в освіту, а також для привернення уваги до гендерних питань у суспільстві.

Конференція спрямована на:

  • (а) картографування дослідницького поля квір-досліджень на пострадянському просторі, (b) виявлення особливостей розвитку гендерної теорії та гендерних досліджень в умовах посткомуністичних трансформацій та мультикультурному середовищі;

  • характеристику  особливостей трансформації гендерних ідентичностей та розвитку гендерних студій як інтеграційних процесів у міжнародному науковому просторі;

  • окреслення власного контенту квір-студій та контексту сучасних посткомуністичних суспільств;

  • обговорення трендів сучасної гендерної освіти та інтеграції результатів досліджень у процеси викладання та навчання

Основні теми конференції:

  • Квір-теорія та методологія квір-досліджень: пост-колоніальний вимір

  • Конструювання та репрезентація квір-ідентичностей

  • Влада та нормативність

  • Мультикультурність у вимірі гендерних ідентичностей

  • Інтеграція квір-досліджень в освітній процес

  • Квір-педагогіка та гендерно-чутлива педагогіка як підхід для викладання соціогуманітарних дисциплін у вищій школі

Робочі мови: українська, російська, англійська

Контактна особа: Ганна Довгопол, e-mail: anna.dovgopol@ua.boell.org

Енергокооперативи: об’єднуємося заради майбутнього

Явище енергокооперативів - це нова і молода в Україні модель за допомогою якої громадяни шукають способи оптимізувати свої витрати на електричну енергію та/або отримати прибуток у сфері виробництва енергії.  Тобто, енергкооперативи – це об’єднання людей задля отримання вигод в споживанні та виробництві електроенергії.

Формати у яких втілюються енрегокоперативи можуть бути дуже різні:
- встановлення геліосистем на дахах багатоквартирних будинків для отримання гарячої води та опалення (втілено в м. Рівне);
- об’єднання власників квартир для проведення енергоаудиту, утеплення та встановлення сучасного обладнання для зменшення втрат тепла та здешевлення енергоносіїв для всіх учасників (втілено в м. Тернопіль);
- переробка залишків агросировини для отримання паливної сировини для будинків, наприклад брикетів або пелет з лози чи інших матеріалів (втілено в с. Лозино на Прикарпатті);
- вироблення біогазу з навозу, сільскогосподарських відходів та ін. та конвертації його електроенергію та тепло;
- володіння приватними сонячними та вітровими електростанціями (втілено в м. Корсунь Шевченківський Черкаської області) та багато інших прикладів форматів енергокооперативів.

Міжнародний досвід практики енергокооперативів доводить що це дієвий інструмент розвитку як економіки, так і громадянського суспільства. Такі розвинуті країни, як Германія, Австрія, Сполучені Штати Америки та інші, успішно використовують її. Громадяни об’єднуються і реалізують амбітні та щирі проекти. Такі енергокооперативи демонструють не тільки економічні можливості, але і розвиток людських якостей. Для того щоб таке об’єднання успішно існувало, усі його члени кожен день виявляють такі якості як чесність, щирість, сміливість, довіра, толерантність та високий рівень свідомості щодо власного споживання та майбутнього планети .

На разі тема енергокоперативів в Україні бурхливо розвивається. Все більше українців розуміють переваги відновлюваних джерел енергії,  вкладають кошти у власну енергоефективність та енергетичну автономність власних домівок, заробляють на Зеленому тарифі.
Хоча законодавчо ця галузь в Україні ще не врегульована, ініціативна група ГО greencubator за підтримки Фонду ім. Г. Бьолля готує до розгляду концепцію закону "Про споживчі енергокооперативи". Отже в Україні ця тема виходить на новий рівень, і скоро громадяни, що вже зробили цей сміливий крок назустріч енергетичним кооперативам,  зможуть розширювати та поглиблювати свою діяльність.

Щоб розказати і заохотити населення до об’єднання в енергетичні кооперативи, Фонд ім. Гайнріха Бьолля в Україні разом з Українською молодіжною кліматичною асоціацією розробили ряд відеороликів про відновлювану енергетику, третій з яких стосується як раз досвіду енергетичних кооперативів в різних країнах світу. Дивіться і переконуйтесь, що енергокооперативи - це можливість бути незалежними від енергетичних монополістів, бути свідомими споживачами, що з повагою відносяться до свого споживання та навколишнього середовища, а також мають більше можливостей у порівнянні з користувачами центральних мереж.

 

Яна Житніковська, , координаторка проектів, Українська молодіжна кліматична асоціація

Оксана Алієва, координаторка програми «Зміни клімату і енергетична політика», Представництво Фонду ім. Г. Бьолля в Україні

 

Відновлювана енергетика є доступною і економічно доцільною

Основне питання, яке постає перед бажаючими відмовитись від  викопної енергетики і перейти на відновлювану: скільки це буде коштувати? Ми часто думаємо, що встановити власні сонячні панелі чи сонячний колектор, вітряк або біопаливий котел буде занадто дорого. Чи насправді це так?

Ми звикли до центрального постачання електроенергії і тепла, до їх доступності і наявності, що згадуємо про них тільки тоді, коли бачимо величезні рахунки в платіжках, які також ростуть щороку. Кому ми платимо, не завжди можна зрозуміти чи прослідкувати, але очевидно одне, що чиясь кишеня збагачується від нашої енергетичної залежності. Разом з тим, існують джерела енергії, які набагато дешевші або взагалі безкоштовні і потребують витрат тільки на самому початку. Це в першу чергу енергія сонця і вітру.

Зелений тариф – механізм, призначений для компенсації витрат при переході на відновлювані джерела енергії (ВДЕ), заохочення населення виробляти електроенергію з таких джерел та продавати її в електричну мережі. Це є інструмент, який дозволяє створювати розподільну енергогенерацію, зменшує вплив енергетичних монополій, мінімізує втрати, які виникають при транспортуванні енергії на значні відстані, допомогає господарям генерувати «зелену» енергію, заробляти на ній кошти, інвестуючи їх у свій будинок, свою сім׳ю, розвиток своєї країни та збереження клімату на планеті.

Зараз в Україні тариф для сонячних електростанцій, встановлених до 2020 року, становить  498,17 коп/кВт•год і буде дійсний до 2030 року.

Фонд ім. Гайнріха Бьолля в Україні разом з Українською молодіжною кліматичною асоціацією розробили ряд відеороликів про відновлювану енергетику, для того, щоб розказати про ті практики, які вже існують і застосовуються нашими співвітчизниками. В другому відео з цієї серії показана історія героя, який встановив сонячну електростанцію, отримав зелений тариф та надихнув друзів слідувати його прикладу.

Тут відео:

Наталія Бриль, координаторка проектів, Українська молодіжна кліматична асоціація

Оксана Алієва, координаторка програми «Зміни клімату і енергетична політика», Представництво Фонду ім. Г. Бьолля в Україні

Семінар «Уявне пограниччя»

1-3 червня 2017 в Науково-дослідному інституті українознавства відбудеться міжнародний семінар-практикум для молодих учених «Уявне пограниччя: інтерпретація культур та стратегія співжиття».

Семінар адресує проблему конфлікту між різними груповими ідентичностями на території України та фокусується на стратегіях їх узгодження та мирного співіснування. 

Захід проводиться відділом культурологічних досліджень Науково-дослідного інституту українознавства за сприяння Представництва Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні та Робочої групи з вивчення релігії у регіоні Причорномор’я.

Структура семінару-практикуму передбачає лекції фахівцями із заявленої проблеми: відомими українськими та зарубіжними антропологами, соціологами, істориками (Кетрін Ваннер (США), Томаш Кошєк (Польща), Девід Геніг (Велика Британія), Марина Гримич, Ольга Філіппова, Олена Стяжкіна (Україна).

В ході обговорення наукових доповідей учасників заходу та дискусій планується сформулювати нове бачення пограниччя не як реальної, а як уявної межі, яка виникає тоді, коли стереотипні уявлення домінують над досвідом реальної комунікації.

Завантажити Програму Заходу

Захід відбудеться 1-3 червня 2017 р. (9.00 – 19.00)

Адреса: м. Київ, вул. Ісаакяна, 18.

За довідками та реєстрацією звертатися: Соболєва Олена, 

e-mail: olena_soboleva@yahoo.com 

Відновлювана енергетика в Україні (ВДЕ) – це реальність

Спалювання викопного палива і виснаження природних ресурсів у різних куточках планети, покладання на традиційну енергетичну систему призвели до кризи, яка проявляється у світі у вигляді змін клімату, забруднення повітря і води, руйнування океанів, загроз масового вимирання, нестачі води і продовольства, бідності, поширення ядерної зброї й геополітичної напруженості.

Питання збереження клімату і зупинки глобального потепління не викликані енергетикою як такою, а видами енергії, на які ми покладаємось більшою мірою: вугілля, нафтопродукти, газ. Також, енергетичний сектор в Україні протягом усього періоду незалежності є однією з найбільш проблемних галузей економіки. Покладання на викопні види палива призводить до залежності від видобувної галузі, що призводить до корупції, зацентралізованості, монополізації олігархами, низького рівня ефективності підприємств енергетичного сектора і високого рівня споживання. Енергетичний сектор є причиною близько 76%[1] викидів парникових газів в Україні.

На щастя, існують відновлювані джерела енергії (ВДЕ), тобто такі, які природним чином поновлюються в людському масштабі часу, а саме сонячне світло, вітер, енергія води (течії, припливи, хвилі), геотермальне тепло і енергія біопалив[2]. ВДЕ здатні забезпечити достатнє виробництво електроенергії та теплової енергії, забезпечити промисловість, транспортну галузь і сільське господарство[3] у світі.

Відновлювана енергетика є чистою і «зеленою» за умови дотримання екологічних норм (особливо це стосується гідроенергетики і енергії біомаси), вона більшою мірою умовно безкоштовна (напр. сонце, вітер, геотермальна енергія) і потребує набагато менше ресурсів, таких як, наприклад, вода, для її виробництва у порівнянні з традиційною атомною чи вугільною енергетикою. Незважаючи на ці раціональні доводи, велика частина людства досі не вживає заходів для переходу на відновлювану енергетику. В Україні частка ВДЕ у загальному постачанні первинної енергії (ЗППЕ) склала лише 2,3% у 2015 році.

Тому, Фонд ім. Гайнріха Бьолля в Україні разом з Українською молодіжною кліматичною асоціацією розробили ряд відеороликів про відновлювану енергетику, для того, щоб розказати про ті практики, які вже існують і застосовуються нашими співвітчизниками. В першому відео герої встановили сонячний трекер і вітряк для забезпечення свого будинку енергією і діляться своїми враженнями від результатів цієї затії.

Більше інформації про перехід на відновлювану енергію можна знайти за посиланням: http://www.go100re.net/

Про те, які міста вже переходять на 100% ВДЕ http://www.100-res-communities.eu/

Оксана Алієва,
координатора програми «Зміни клімату і енергетична політика»

Українців навчатимуть ставати енергонезалежними

Енергонезалежність зростає в містах України: у травні відбудеться Всеукраїнський інформаційний тур “Енергонезалежність – наша спільна справа”.

Як заощаджувати енергію в побуті, здобути енергонезалежність для власного помешкання, як «змусити» Сонце працювати на себе та зробити міста зеленішими – про ці та інші еко-цікавості розповідатимуть активісти та експерти провідних природозахисних організацій. 

Цьогоріч упродовж 21-31 травня активісти відвідають 6 міст: Херсон (22.05), Миколаїв (23.05), Одесу (25.05), Чернівці (28.05), Івано-Франківськ (29.05), Ужгород (31.05).

Організатори туру – давні партнери Фонду: ГО «Екоклуб» у співпраці з Національним екологічним центром України, Громадянською мережею ОПОРА, Світ Освіт та Асоціацією велосипедистів Києва.

Тур здійснюється за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні, Європейського Союзу, Австрійської Агенції з Розвитку, Австрійського Червоного Хреста, Шведського товариства охорони природи, Норвезького товариства охорони природи та Української кліматичної мережі.

У Всеукраїнський тур екологічні активісти та експерти вирушають вже уп'яте, де вони у кожному з міст:

- розгорнуть інформаційну виставку, де усі бажаючі зможуть отримати корисні поради щодо утеплення помешкання, дізнатися про нові механізми фінансування заходів з енергоефективності (енергосервісні контракти, револьверні фонди);

- продемонструють у дії сонячні панелі та водонагрівачі, а також велогенератор, крутячи педалі якого можна зарядити смартфон, та пригощатимуть кавою, завареною на сонячному промінні;

- влаштують тематичні фотосесії;

- надаватимуть у безкоштовну оренду велосипеди, розкажуть про особливості догляду за ними;

- зустрінуться з місцевими представниками влади та журналістами для обговорення, як зробити місто енергонезалежним, безпечним та комфортним;

- збиратимуть підписи під петицією до уряду країни із проханням виділяти більше коштів на фінансування заходів з енергоефективності.

Завітавши до нас ви дізнаєтесь, у якому напрямку повинні рухатися українці, аби досягти енергонезалежності, а також що для цього кожен із нас може зробити на рівні квартири, будинку, міста та держави уже сьогодні.

Слідкуйте за анонсами на сторінці туру у Facebook

Приєднуйтесь, адже енергонезалежність – наша  спільна справа!

 

За деталями звертайтесь:

Інна Мулявка, прес-секретарка ГО “Екоклуб”

тел.: 0673634097, press@ecoclubrivne.org

Урбаністичні студії в Києві та Одесі

Цього року вийшла друком збірка “(Не)Задоволення публічними просторами”, яка є продовженням серії альманаху критичних статей “Урбаністичні студії”. Редактори ставили перед собою мету продемонструвати й наголосити важливість переосмислення політичної ролі відкритих публічних просторів міста в їхніх історичних, соціальних, економічних, культурних та географічних контекстах.

Отримати збірку та поспілкуватися з редакторами і авторами в Києві та Одесі можна буде 18 і 20 травня:

18 травня, 19:00, CANactions School for Urban Studies, вул. Лаврська, 16 
https://www.facebook.com/events/104911686749034/ 

20 травня, 19:00, ресторан 4City, вул. Канатна, 27/1
https://www.facebook.com/events/1931656177064368/?notif_t=event_description_mention&notif_id=1494939120626006

Контакти

Представництво Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні

вул. Велика Житомирська 13, оф. 2
01001 Київ
Україна

Телефон: +38 044 394 5242
Факс: +38 044 394 5200