Урядом України був розроблений проєкт Програми стимулювання економіки для подолання наслідків епідемії COVID-19. Ця Програма має пропонувати підхід до відновлення розвитку держави та подолання наслідків кризи. Але замість «зеленого відновлення» українцям і українкам пропонується подальше збільшення видобутку викопних палив, ігнорування питань охорони довкілля у транспортному, сільськогосподарському та енергетичному секторах. Але найбільш кричущою є запропонована ініціатива щодо розвитку промисловості, яка пропонує не скорочувати викиди парникових газів.
Ми детально розписали, чому такий підхід є неприпустимим.
Подібні програми відновлення розробляються також в Європейському Союзі. Зокрема ЄС оголосив свій «Зелений пакет відновлення», який передбачає підтримку заходів з енергоефективності, розвиток відновлюваної енергетики і циркулярної економіки. На додачу до скорочення викидів, боротьби зі зміною клімату і соціально-справедливої трансформації, такий підхід, за оцінками розробників, дозволить створити один мільйон «зелених робочих місць».
Натомість підхід, запропонований Кабінетом Міністрів України, навпаки, передбачає консервування застарілих принципів розвитку та нехтує питаннями охорони довкілля. Тому варто виключити з розділу 2.1. «Промисловість» ініціативу №5 «Недопущення встановлення завищених національних цілей щодо скорочення викидів СО2» як таку, що суперечить міжнародним зобов’язанням України та принципам низьковуглецевого та інноваційного розвитку. Ця ініціатива пропонується Урядом як легка до імплементації, адже дозволяє підприємствам не впроваджувати заходи з модернізації виробництва та не реалізовувати амбітну кліматичну політику на користь застарілих промислових технологій. Це суперечить зусиллям міжнародної спільноти у напрямку протидії зміні клімату та скорочення викидів парникових газів. Відповідно до Паризької угоди, яку Україна ратифікувала, держава має докладати всіх зусиль для недопущення підняття глобальної температури більш ніж на 1,5–2°C. Для досягнення цієї цілі, відповідно до звіту Міжурядової групи експертів з питань зміни клімату, всі країни світу до 2030 року мають скоротити викиди парникових газів у половину від показників 2010 року. Саме тому з матриці індикативної оцінки економічного ефекту сектору промисловості має бути усунута ініціатива №5 «Недопущення встановлення завищених національних цілей щодо скорочення викидів СО2».
Також, не менш важливим є той факт, що зараз в Україні триває процес оновлення Національно-визначеного внеску зі скорочення викидів парникових газів, який має визначити рівень емісії парникових газів в середині країни до 2030 року. За оцінками Інституту економіки та прогнозування НАНУ рівень викидів парникових газів в Україні за умови реалізації чинного природоохоронного законодавства і кліматичної політики може скоротитися до 27–29% від рівня 1990 року (на 2015 р. рівень викидів склав 35% від 1990 р.). Тобто така національна ціль зі скорочення викидів є науково і економічно обґрунтованою. Таким чином, за умови прийняття Програми стимулювання економіки для подолання наслідків епідемії COVID-19 в поточній редакції, пропонована ініціатива №5 «Недопущення встановлення завищених національних цілей щодо скорочення викидів СО2» може стати на заваді прийняттю адекватного Національно-визначеного внеску України зі скорочення викидів парникових газів. Це неприпустимо, адже в умовах безсніжної зими 2020 року в Центральній Україні, посух у південних регіонах, лісових пожеж у Чорнобильській зоні відчуження, Україна має докладати максимальних зусиль для протидії кліматичній кризі.
Враховуючи, що як і процес розробки цієї Програми, так і процес її доопрацювання є абсолютно непрозорим і непартисипативним, громадські організації не запрошувались до розробки, не було проведено широких громадських обговорень і зараз немає процедури подання зауважень до цієї Програми, ми змушені реагувати у вигляді публічної заяви.