Презентація аналітичної збірки “Безпека людини: особливості та можливості впровадження в Україні”.

Звіт

10 грудня 2021 року Фонд ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ — Україна презентував збірку аналітичних записок “Безпека людини: особливості та можливості впровадження в Україні”. Розповідаємо, про що говорили на презентації, та до яких висновків дійшли аналітики_ні, які працювали над дослідженням.

 

Фотографія збірки аналітичних записок на  столі

Безпека — це передусім про людину та її права. Донедавна поширеним був концепт національної безпеки, сфокусований на захисті держав від зовнішніх небезпек. Проте якщо перемикнути увагу на безпеку людини та спільноти, можна побачити комплексні проблеми й виклики, які постають перед сучасним людством та напряму загрожують його існуванню. Пандемія, зміна клімату, соціальна несправедливість, фізичне насильство — це лише деякі з переліку викликів, із якими світ стикається щодня. 

Книга на фоні синьої стіни

“Безпеку не потрібно сприймати лише з огляду на правоохоронні органи, потрібно дивитися на питання ширше. Під час тогорічного дослідження “Безпека людини: оцінка та очікування мешканців та мешканок чотирьох областей України” Фонду ім. Гайнріха Бьолля ми побачили, що для людей безпека — це коли вони мають кошти на їжу, чи почуваються вони безпечно на вулицях, чи мають доступ до питної води, чи можуть дихати свіжим повітрям, чи можу висловлювати свої політичні вподобання, чи почуваюся безпечно в своїй ідентичності”, — каже Софія Олійник,  координаторка програми «Сприяння демократії та безпека людини», Фонд ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ — Україна та співупорядниця збірки.

Оксана Міхеєва, DAAD-професорка у Європейському Університеті Віадріна, професорка кафедри соціології Українського католицького університету та співупорядниця збірки, наголошує: коли йдеться про ключові проблеми, які є на сьогодні в політичній сфері, звучить мотив про суттєві проблеми з доступом до правосуддя і довіри до судової системи, і слабкість формальних механізмів узгодження інтересів. 

“А це та червона нитка, яка пов’язує абсолютно всі наші тексти. Людина, яка не відчуває захисту, вона роздратована, переживає, стикається з бідністю. Коли ми пишемо ці наші тексти, то “наповзаємо” один на одного — бо виявляється, що всі чинники перетинаються”, — пояснює дослідниця.

Портрет аналітикині Оксани Міхеєвої

Так, поняття “безпека людини” люди трактують як повноцінне функціонування та адекватне управління різними сферами буття соціуму, що зрештою формує у людей відчуття комфортності та захищеності.

Відтак, одним з ключових завдань аналітичної збірки “Безпека людини: особливості та можливості впровадження в Україні”, яке стало продовженням тогорічних напрацювань, наголошує координаторка проєкту Софія Олійник, — було показати, що поняття безпеки — комплексне і широке:

Ключова частина дослідження — у тому, що автор_ки аналізують український контекст та надають рекомендації щодо політик, які можна впроваджувати на національному та місцевому рівнях.

“Ми не заперечуємо комплексну стратегію національної безпеки, ми її хочемо підсилювати тим, що задля відчуття безпеки важливо говорити також про політичну безпеку, екологічну безпеку, діяльність правоохоронних органів, економічну та екологічну безпеку, безпеку спільноти”, — пояснює Софія Олійник.

Під час презентації збірки аналітичних записок “Безпека людини: особливості та можливості впровадження в Україні” аналітики_ні розглянули такі елементи безпеки людини в Україні, як політична та персональна безпека, безпека спільноти, правоохоронна діяльність,  кліматична безпека в містах.

портрет Софії Олійник на фоні банеру та зі збіркою

Так, кожна з п’яти записок присвячена одному з аспектів поняття “безпека людини”, всі вони перетинаються і взаємовпливають одна на одну.

“Наприклад, коли ми говоримо про соціально-економічну безпеку, то ставимо собі питання — що становить загрозу цій безпеці? Це тривала бідність, безробіття, недоступність кредитування та інших ресурсів. Але не тільки це є проблемою, але й та ситуація, в якій живуть люди з низьким доходом — це може бути ізоляція, дискримінація, життя в постійному стресі, відсутність ресурсів для медичного забезпечення, освіти та інших можливостей та інше”, — каже Юлія Каздобiна, голова Українського фонду студій безпеки, магістр політології в Університеті Рочестера.

Аналітикиня Юлія Каздобіна

Починаючи з 1991 року українська безпекова політика переважно фокусується на політико-військових аспектах безпеки — політичному суверенітеті й територіальній цілісності країни. Не зважаючи на те, що розуміння безпеки було розширене дослідженнями економічної, соціальної, енергетичної, інформаційної безпеки, національні інтереси є пріоритетними в системі інтересів акторів безпеки, кажуть аналіти_ки.

Однією із важливих цілей було показати, що поліція не дорівнює безпека, каже Сергій Баглай, координатор The Ukraine Public Security in Transition Project, директор Центру соціології права та кримінології.

“Рамка “безпека людини” дозволяє подивитися на їхню діяльність зовсім по-новому. Ми намагалися зрозуміти, що робити з поліцією — чи потрібно її реформувати, чи умовно розпустити? Забрати фінансування в поліції і передати на соціальні структури? Ми кажемо, що соціальна складова є дуже важливою, але ми все ж можемо бачити стриману дієвість патрулів. Реакції та допомоги органів правопорядку чекають, навіть звертаючись з побутовими питанням. Відтак розпускати поліцію як таку — це не та рамка безпеки, яку ми б хотіли бачити в Україні. Є безліч шляхів, куди йти не варто”, — каже Сергій Баглай.

Аналітик Сергій Баглай

Ще один аспект, який розглянули аналітики_ні, — як зміна клімату та міський порядок денний впливають на екологічну безпеку людини, і зрештою на безпеку людини в цілому.

“Існує підхід, який розглядає зміну клімату як те, що безпосередньо загрожує безпеці людини. У цьому підході зміна клімату вже є таким фактором, який обмежує права людини, її доступ до якісного житла, води, довкілля, повітря. І цей підхід дозволяє також побачити, як зміна клімату може по-різному впливати на різні вразливі групи людей. Тут ми розглядаємо екологічну безпеку як сукупність умов, за яких людина матиме якісні умови життя, не будуть шкодити довкіллю і залишатимуть ресурси для майбутніх поколінь”, — пояснює аналітикиня ГО Cedos Анастасія Боброва.

Аналітикиня Анастасія Боброва

Особливо чітко проступають проблеми нарівності в умовах міста, додає вона. Міста — це  території, які найбільш вразливі до наслідків зміни клімату (тут є висотна забудова, велика кількість заасфальтованих територій, комунальні інфраструктури, які можуть постраждати під час екологічних криз). З іншого боку, міста не лише страждають від зміни клімату, вони продукують багато з цих проблем — близько 80% парникових газів. 

“Міста продовжують зростати. Питання споживання ресурсів і викидів лише загострюватимуться. Насправді міста — це простори соціальної нерівності, і вразливі групи людей найбільше страждають від наслідків зміни клімату. А з іншого боку, вони найменш відповідальні за зміни клімату”, — каже Анастасія.

Власне, безпеку людини важливо завжди розглядати в комплексі та інтердисциплінарності, переконані дослідни_ці. І звертати увагу на те, що ті загрози, які шкодять одним людям, не завжди шкодитимуть іншим, і навпаки. 

“Тому важливо будувати дискусії на перетині різних тем, щоб побачити, як безпека може проявлятися для різних груп людей, які рішення ми можемо напрацьовувати. І завжди, коли ми розробляємо національні політики або політики міського розвитку, варто запитувати в себе і людей, які приймають рішення, чию безпеку ми захищаємо, і хто отримає найбільшу вигоду”, — фіналізує аналітикиня Cedos.

Дослідження Фонду ім. Гайнріха Бьолля доступне онлайн українською та англійською.