Ядерна енергія: міф і реальність. Друге видання

Якщо послухати людей, що розповідають нам про якийсь ренесанс атомної енергетики, то може скластися враження, що число нових АЕС стрімко зростає. І справді, у статистичних зведеннях ми бачимо 60 станцій, що споруджуються, більшість з яких знаходиться у Китаї, решта — в Росії, Індії, Південній Кореї та Японії. США представлені одним проєктом.

Насправді ж число АЕС у світі неухильно скорочується. Наразі в експлуатації перебувають 436 реакторів. У найближчі 15–20 років кількість старих установок, які відключаються, буде перевищувати число нових, що вводяться в експлуатацію. Далеко не всі плани з будівництва будуть реалізовані. Чим більше ринків електроенергії будуть відкриватися для вільної конкуренції, тим менше шансів матиме атомна енергетика.

Будівництво АЕС є дорогим та небезпечним (проблеми з захороненням відходів і потенційна аварійність технології), а загроза неконтрольованого поширення ядерних технологій зростає разом зі зростанням кількості АЕС у всьому світі. Збільшення терміну служби наявних АЕС, а тим більше — будівництво нових, серйозно загальмувало б розвиток відновлюваних джерел енергії. Твердження, ніби атомна енергія і відновлювані джерела доповнюють один одного, є міфом. Вони не просто конкурують у боротьбі за невеликий інвестиційний капітал та енергетичні мережі; АЕС внаслідок їх негнучкого режиму роботи обмежують потенціал розвитку вітряної енергетики.

З якого боку не глянь — атомна енергія не може зробити вирішальний внесок у захист навколишнього середовища і не потрібна для забезпечення надійності енергопостачання. Якраз навпаки: ті, хто по-справжньому прагнуть розвивати відновлювані джерела енергії, просто зобов'язані виступити проти будівництва нових або збільшення терміну служби наявних АЕС. Атомна енергія абсолютно непридатна для ролі перехідної стадії до епохи сонячної енергії.

Деталі публікації
Дата публікації
2010
Видавець
Представництво Фонду імені Г. Бьолля в Україні та Екоклуб
Кількість сторінок
352
Ліцензія
Мова видання
Російська