Експертиза Контрактової площі: польові дослідження соціальних практик

Експертиза Контрактової площі: польові дослідження соціальних практик

Дослідження поведінки людини у просторі давно поставлені на службу містоплануванню у світовій практиці. Соціологічні та етнографічні розвідки направлені на створення омріяного діалогу між тими, хто живе у місті, і тими, хто його будує.  На сьогодні в Україні обмін між цими двома таборами – архітекторами-урбаністами і дослідниками – ще не набрав інституалізованої форми. Вітчизняна практика громадських слухань, що існує сьогодні, довела свою неефективність. Проте, професійна «робота у полі» може допомогти міській громаді усвідомити свій голос і зробити його чітким. У цьому контексті важливим кроком стали дослідження культурологів, соціологів та архітекторів, що були презентовані 2 березня 2012 року на дискусії «Контрактова: стародавня площа між своїм сучасним та майбутнім». 

Протягом листопада 2011 – січня 2012 площа вивчалася з двох ракурсів: архітектурно-містобудівного та соціокультурного. Розвідки проводили чотири студентські групи культурологів і соціологів Києво-Могилянської Академії та Університету ім. Т.Г. Шевченка, а також команда молодіжного архітектурного фестивалю CANactions.

«Експертиза Контрактової площі», як назвав проведені дослідження співробітник Представництва Фонду ім. Г. Бьолля Андрій Макаренко, була запланована у рамках проекту «Метрополіс – Київ», що продовжує минулорічну ініціативу фонду «Стратегії урбаністичного розвитку Києва».  Наступною подією 2012 року має стати воркшоп «Контрактова площа: сценарії розвитку», в основу якого зокрема ляжуть проведені дослідження.   

Організатор воркшопу Віктор Зотов висловив сподівання, що роль архітектора в суспільстві зміниться «від демонстратора до модератора» і дистанція між професійними колами та міською громадою буде подолана.  Він також пояснив, що завдання воркшопу  –  створити методологічний прецедент співпраці різних суб’єктів міського розвитку. Протягом п’яти днів три команди архітекторів будуть взаємодіяти з групою «місто», куди входитимуть соціологи, економісти, екологи, громадські активісти, діячі культури, транспортники, тощо. Група «місто» визначатиме завдання і буде давати оцінку розробкам архітекторів.

За словами однієї з кураторок студентських досліджень Світлани Шліпченко, ідея кейс-стаді Контрактової виникла як відповідь на план перебудови площі 2009 року. За її словами, основний недолік проекту, з якого і витікала його цілковита недоцільність, полягав у нехтуванні зв’язками території та мешканців: «Коли приходить архітектор, він не проносить «будинок у себе в кишені», як писав Корбюзьє – він не ставить його перед природою, яка потім стає пейзажем. Проте, у нас в архітектурних школах досі не вчать аналізувати хто живе на території, що там відбувається, як це змінювалося. Значно простіше взяти історичну довідку в архіві – продивитися гравюри, репродукції, або написані століття тому тексти».

Які проблеми потрібно вирішити? 

Представниця оргкомітету фестивалю CANactions Анастасія Пономарьова продемонструвала картографічні дані функціонального використання, періодизації забудови, транспортних потоків на площі, а також вказала чотири оглядові точки, звідки найкраще прочитується краєвид (Мал. 1). Серед основних проблеми, розв’язати які пропонується учасникам воркшопу, організатори визначили (1) хаотичні автостоянки і невпорядкованість руху транспорту, (2) відсутність якісного публічного простору, (3) перенасиченість комерційними функціями, (4) ускладнене візуальне сприйняття і орієнтування через велику кількість машин та кіосків, (5) високий рівень шуму, (6) бар’єри для руху мало мобільних груп населення, (7)недостатня кількість смітників, (8) незадовільний стан підземних переходів, (9) засилля зовнішньої реклами. 

Наскільки важливий для повсякденного існування історичний образ?

Перше студентське дослідження презентував спільну роботу студент-культуролог Ігор Тищенко. Ключовим для кейс-стаді поняттям стало «повсякденне існування», оскільки саме цей вимір, за словами доповідача, зазвичай ігнорується архітекторами.

Домінантною тезою проектів розвитку Контрактової площі, за словами дослідника, є пропозиція відновити її «історичний образ».  Оскільки протягом свого існування площа зазнавала постійних змін, постає питання, що таке «історичний образ»?

«Історичний образ є неіснуючим ідеальним образом – результатом  того, що французький дослідник повсякденності Мішель де Серто (Michel de Certeau) називає «поглядом зверху». Наприклад, коли екскурсовод бачить церкву Богородиці Пирогощи, бачить форми ХІІ-го століття, хоча вона була зруйнована у класицистичному варіанті».

Доповідач наголосив, що таким чином відбувається ігнорування «просторової ідентичності», або «ідентичності місця» – як це називає географ Едвард Соуджей (Edward Soja) – тобто повсякденних практик, для яких архітектура слугує тлом.

Для дослідження просторової поведінки студенти використовували методи польового спостереження, якісний метод анкетного опитування, а також контент-аналіз друкованих та електронних ЗМІ. У ході роботи була опитана 51 людина усіх вікових та майнових категорій. Респондентами були переважно щоденні користувачі території – студенти, працівники офісів, працівники закладів громадського харчування і торгівлі.

Опитуваних просили визначити, для чого саме вони використовують Контрактову площі. Найменш поширеною функцією виявилося відвідування релігійних установ, за нею йшли громадсько-політичні заходи. Найпопулярнішими варіантами були такі функції як робота або навчання, прогулянки і зустрічі з друзями (Мал. 2).

На питання, яких об’єктів на площі замало, респонденти в першу чергу назвали такі елементи інфраструктури як громадські туалети, у невеликому відриві йшли зелені насадження, лавки, велопарковки і фонтани. Достатньо для щоденних користувачів виявилося банків, аптек, закладів громадського харчування і музеїв. Щодо автопарковок – група респондентів, які визначили їх кількість недостатньою, приблизно дорівнювала тій, для кого їх забагато. (Мал. 3)

Попри те, що користувачі здебільшого були задоволені кількістю кафе з літніми майданчиками, багатьох обурював їхній наступ на тротуари, який заважає руху пішоходів. Респонденти були незадоволені якістю пішохідних переходів, громадського транспорту і  розташуванням автопарковок. 

З’ясувалося, що найбільше соціальних практик здійснюється в межах пам’ятника Сковороді: у будній день було спостережено близько 50 на годину, у вихідний -  40. Удвічі менше задіяним є простір навколо пам’ятника Сагайдачному і фонтану «Самсон». За типами практик, які відбуваються навколо зазначених орієнтирів, дослідники зробили такий поділ: пам’ятник Сковороді найчастіше використовується як орієнтир для комунікації (очікування, зустріч), фонтан «Самсон» як туристичний об’єкт (фотографування, розглядання пам’ятки), а пам’ятник Сагайдачному як маркер дозвілля (практики зростають у вихідний день). Околиці «Самсона» рідко використовуються для комунікацій через розташування осторонь від основних пішохідних потоків, а також через стихійну паркову навколо фонтану (Мал. 4).

Остання частина дослідження була присвячена емоційні карті Контрактової площі. Найменш привабливою для користувачів виявилася зона кіосків біля виходу з метро. Позитивно сприймаються пам’ятник Сковороді, фонтан «Самсон», а також зони по іншу сторону Гостинного двору. Сприйняття Гостинного двору виявилося нейтральним, що, на думку дослідників, пов’язано з невикористанням цього простору і нерозумінням його функціонального призначення, адже сам двір споруди виконує роль автопарковки і звалища сміття.

Коментуючи студентську роботу архітектор-реставратор Юлій Ліфшиц зазначив, що використання скверу навколо пам’ятника Сагайдачному зокрема пов’язано із розташуванням поряд продуктового супермаркету і запропонував у подальшому вивченні споживацьких практик враховувати цей фактор. Він також висловив побажання, диференціювати тип поведінки опитуваних в залежності від вікового цензу і освітньої кваліфікації.

Людмила Малес, доцент кафедри соціології університету ім. Т. Г. Шевченка і консультантка представлених студентських досліджень, додала, що у роботі використана не випадкова, а квотна вибірка — у рівній мірі враховано присутність груп населення, різних за віком, освітою, родом зайнятості та гендерним вибором. 

Що пропонує площа молодіжним субкультурам?

Дослідження просторової поведінки субкультурних спільнот презентувала студентка культурології Анна Небеська. Основний фокус кейс-стаді полягав у дослідженні «неформалів»  — під якими розумілися представників таких субкультур як металісти, готи і панки.  Дослідниці аналізували причини появи і поступового витіснення згаданих груп з Контрактової площі. 

Щоб зрозуміти, який саме простір шукають неформальні спільноти, студентки порівняли Контрактову площу з іншим локусом комунікації.  Протягом 1990-х років підземний перехід під Хрещатиком з неофіційним топонімом «Труба» був місцем інтенсивних молодіжних зібрань.  На початку 2000-х років «неформали» передислокувалися на Поділ, що, на думку дослідниць, було викликано комерціалізацією Хрещатика і його перенасиченням будівлями держаних органів. Вибір на користь Контрактової площі був обумовлений розташуванням університету, серед студентів якого були представники «неформалів» у той час. Іншим фактором стала близькість площі та Замкової гори, на якій знаходиться язичницьке капище і цвинтар, що приваблювало субкультуру готів. Порівняно з Хрещатиком, функціональна перевага Контрактової площі для полягала у існуванні продуктового супермаркету, де можна було придбати алкогольні напої.

Фактором, що призвів до зникнення груп панків, готів і металістів з публічного простору Контрактової, була заборона споживання алкогольних напоїв на вулиці у 2010 році. З того часу  місцем зустрічі стали більш закриті місця на Подолі – як наприклад, вулиця Боричів тік.

Студентки порівняли динаміку субкультурного руху на Подолі та у берлінському районі Кройцберг. Територіально та історично Кройцберг виконував роль центральної зони міста. Проте після зведення Берлінського муру розподіл на центр і периферію змінився, в наслідок чого згаданий район перетворився на околицю. За словами доповідачки, через відрізаність від економічно активних зон відбулося знецінення і депопуляція території. В результаті, Кройцберг почав привертати увагу альтернативних молодіжних спільнот, які сквотували, тобто самовільно захоплювали, покинуті будинки. Після зруйнування Берлінського муру міська адміністрація і представники бізнесу почали проявляти більший інтерес до району, проте субкультурні угрупування організовано протистояли змінам (Мал. 5.).

Культуролог Анна Хвиль зауважила, що досвід Берліну безпосередньо не перекладається на ситуацією з Контрактової, адже в останньому випадку мешканці околиць площі не ідентифікують себе як громаду, а молодіжні спільноти потрапляють сюди в наслідок щоденної міграції.

Єкатерина Гончарова, мистецтвознавець,  запропонувала проаналізувати сприйняття одних соціальних груп іншими: простежити, які ознаки присутності згадуваних субкультурних спільнот спричиняють позитивну реакцію, а які – негативну.

Чи спонукає простір Контрактової до публічного висловлювання?

Студентка Ліна Романуха презентувала дослідження масових акцій, що відбулися протягом 2010-2012 років на Контрактовій. Студентська група відстежувала зв’язок між локацією подій та їхнім спрямуванням. Шляхом моніторингу Інтернет-видань було нараховано 41 акцію, що були поділені на комерційні, соціальні, мистецькі та інші.

За словами дослідниці, найбільш часто на площі відбувалися акції спротиву або акції, направлені на висловлення певної громадянської позиції (37%). До таких студентки зарахували акцію проти закриття Центру візуальної культури (Мал. 6). Трохи поступаються за кількістю соціальні акції (24%) – як наприклад, перфоманс «Велосипедистки в сукнях», що привертав увагу до погано розвинутої велосипедної інфраструктури та екологічних проблем столиці. Третє місце посіли мистецькі акції (19%) – серед яких була театралізована хода Парад котів. (Мал. 7)

За підрахунками дослідницької групи, найбільше масових подій відбувається біля пам’ятника Сагайдачному (38%),  менше – навколо пам’ятника Сковороді (29%). Наступними за інтенсивністю є майданчики біля Ратуші (19%) та циркульного корпусу Києво-Могилянської академії (14%). 

У наслідок співставлення локацій і тематики заходів дослідниці зробили висновок, що найбільше акцій спротиву відбувається біля пам’ятника Сковороді.  Біля Ратуші переважно проводяться комерційні та політичні заходи. Пам’ятник Сагайдачному являє собою осередок мистецьких подій.  (Мал 8)

На останок доповідачка згадала про Ораторський куток у лондонському Гайд Парку – простір, відведений для публічного висловлювання. Логіка «кутка» наступна: будь-хто будь-коли може прийти сюди з власною промовою і виголосити її ставши на принесений з дому стілець.

На думку студентки, Контрактова теж може стати простором, де відбуватиметься зміна соціальних практик. Наприклад, шляхом грамотної організації простору можна допомогти мешканцям подолати страх перед публічними виступом – який, за її словами, особливо властивий представникам пострадянських країн. 

Які перспективи розвитку Гостинного двору?

Про роль Гостинного двору для Контрактової площі розповіла студентка Ольга Сингаївська, яка проводила дослідження разом з колежанками Новосільною Наталею та Шкель Анастасією.  На думку дослідниць, Гостинний двір є наочним втілення функціональної подрібненості, яка притаманна Контрактовій площі сьогодні. У споруді одночасно представлені такі сфери як адміністративна (Укрреставрація), освітня (архітектурна бібліотека), туристична (сувенірна крамниця), комерційна (магазини одягу, квітів, косметики),  культурна (театр), споживання (паб), а також  сфера бізнесу (банк) (Мал.9).

Студентка звернула увагу, що рішення про зведення Гостинного двору було прийнято на початку ХІХ-го століття з метою створення простору для торгівлі та модернізації цієї частини Києва. Подібні конструкції у той час зводилися у багатьох містах Європи та Російської імперії зокрема.

Проаналізувавши сучасне використання схожих споруд у Росії, дослідниці запропонували моделі розвитку для центральної споруди київської Контрактової площі. Одним з можливих варіантів є комерціалізація, що відбулася з гостинними дворами у Санкт-Петербурзі, Москві, Костромі, Єйську. На думку студенток, такий  сценарій розвитку передбачає модернізацію будівлі, включення її в урбаністичний простір, збереження первинної функції, а також зміну архітектурного образу.

Іншим шляхом може бути музеєфікація гостинного двору, як, наприклад, це сталося у Архангельську, Казані та Красноярську.  У такому випадку основної функцією простору стає зберігання (архів, музей), одночасно відбувається фетишизація простору та консервації архітектурного вигляду.

Дослідниці зазначили, що жодна з наведених тенденцій не виглядає для них привабливо, і запропонували альтернативу – розвивати київський Гостинний двір як культурно-мистецький осередок. Останній варіант передбачав би активне використання внутрішнього простору як публічного, а також орієнтацію споруди на дозвілля.  Успішна реалізація цього проекту, за словами Ольги, могла б змінити характер функціонування всієї Контрактової площі , посилити її роль як осередку мистецьких практик і активізувати публічний простір.

Архітектор-реставратор Юлій Ліфшиц висловив занепокоєння щодо сучасного стану Гостинного двору, який виключили зі списку пам’яток архітектури. Згідно з доступними йому даними, наразі розробляється проект, який передбачає добудову двох поверхів та зведення колони у внутрішньому дворі. 

Григорій Мельничук, журналіст газети «Вечірній Київ», запропонував звернути увагу на ситуацію з гостинним двором у місті Біла Церква, де внутрішній двір споруди використовується як танцпол, а ресторації, що знаходяться у приміщенні, виносять всередину літні майданчики.

Діалог, що виник між учасниками дискусії «Контрактова: стародавня площа між своїм сучасним та майбутнім», довів необхідність роботи над спільним термінологічним словником, яким би могли послуговуватися як професійні архітектори, так і громада міста. Адже попри відкритість до співпраці, між різними суб’єктами розвитку міста може виникати ситуація нерозуміння завдань одне одного. Вдалий досвід залучення дослідників у якості посередників буде розвинуто на квітневому воркшопі «Контрактова площа: сценарії розвитку».

 

 

Мал. 1

 

Мал. 2

 

Мал. 3

 

МАЛ. 4

 

МАЛ. 5

 

МАЛ. 6

 

МАЛ. 7

 

МАЛ. 8

 

МАЛ. 9

0 Коментарі

Додати новий коментар

Додати новий коментар