Енергетичне майбутнє України: енергоефективність, економічність, екологічність? Експертний аналіз Оновленої енергетичної стратегії України

АНОНС 

Час: 13 вересня 2012 року, початок о 09.30

Місце: Київ, Великий конференц-зал НАН України, секційна зала, вул. Володимирська, 55, 3 поверх

Енергетика є ключовою галуззю економіки будь-якої країни світу. Саме вона визначає ефективність та конкурентоспроможність держави в сучасному світі, де посилюється боротьба за ресурси. Рівень життя громадян країни безпосередньо залежить від здатності держави віднайти оптимальний баланс використання різних джерел енергії з огляду на наявні економічні, геополітичні, технологічні, безпекові та екологічні фактори. Енергетична стратегія країни визначає пріоритети та напрямки розвитку національної енергетики.

Наразі проходить перегляд Енергетичної стратегії України на період до 2030 року. Процес перегляду та розробки нових положень стратегії відбувається нажаль не зовсім прозоро та характеризується закритістю від фахової громадськості. Мабуть, вперше в історії України оновлення головного енергетичного документу країни доручили недержавній установі. За дорученням Кабінету Міністрів України координатором оновлення Стратегії визначено Фонд «Ефективне Управління», створений за ініціативи Ріната Ахметова. Той факт, що до процесу залучені структури, які пов’язані з відомими в Україні бізнесменами, а не провідні державні науково-дослідні установи, а також відсутність громадського обговорення цього документу породжують підозри у необ’єктивності та лобіюванні певних економічних інтересів.

Енергетична стратегія є одним з головних документів країни, оскільки її дія має безпосередній вплив на конкурентоспроможність держави, національну безпеку, її міжнародний імідж і всі сектори економіки. Через значну суспільну значущість цього документу аналітичні центри, неурядові організації та незалежні експерти стурбовані закритістю та непрозорістю перегляду Енергетичної стратегії України. Саме тому і виникла ідея експертного обговорення положень Оновленої енергетичної стратегії, результатом якого мають стати сформульовані впродовж цього круглого столу рекомендації експертів щодо вдосконалення оновленої Енергетичної стратегії України.

Програма:

09.30 -10.00 Реєстрація учасників

10.00 - 10.15 Вітальне слово

Кирило Савін, керівник представництва Фонду імені Гайнріха Бьолля в Києві
Олександр Тодійчук, Президент Київського міжнародного енергетичного клубу “Q-club”, Київ 

10.15 - 12.00 Секція 1: Енергетичний баланс України на 2015-2030 роки: чи можливі інші
моделі розвитку?

Прогнозування та моделювання енергетичного балансу країни є однією з основних функцій Енергетичної стратегії України до 2030 року. Бо саме структура енергетичного балансу дає відповідь на питання за рахунок яких внутрішніх та зовнішніх енергетичних ресурсів країни буде забезпечувати потреби в енергозабезпеченні промисловості, бізнесу, громадян. Тобто структура енергетичного балансу формулює пріоритети розвитку енергетики України на найближчі 15-20 років з врахуванням економічних, геополітичних, технологічних, безпекових та екологічних факторів. 

Запропонований для громадського обговорення проект оновленої Енергетичної стратегії України говорить про те, що до 2030 року вагомими складовими енергетичного балансу країни стануть вугільна галузь, атомна генерація, газ власного добутку та частково відновлювальні джерела енергії. При цьому постають наступні запитання:

• Як може виглядати оптимальний енергетичний баланс для України з урахуванням усіх факторів?
• Наскільки реальні плани уряду по диверсифікації газопостачання в країну, по суттєвому збільшенню власного видобутку газу (природного, сланцевого, шельфового) та по мінімізації імпорту природного газу з Росії? Наскільки прийнятним та безпечним з огляду на екологію є можливий видобуток сланцевого газу в Україні? 
• Запропонована структура енергетичного балансу свідчить про те, що основним пріоритетом при його формуванні була енергетична незалежність (автономність) країни. Але чи є цей фактор дійсно найважливішим? Чи може потрібно вивчити досвід інших країн, які взагалі не мають власних енергетичних ресурсів?
• Вугілля як енергетичний ресурс є дуже шкідливим з огляду на забруднення навколишнього середовища та захист клімату. Наскільки економічно доцільно розвивати вугільну галузь в Україні, субсидуючи її за рахунок державного бюджету, з огляду на можливі альтернативи (відновлювальна енергетика, заходи щодо підвищення енергоефективності)?
• Хто і яким чином формулює та моделює енергетичний баланс (energy mix) в країнах ЄС? Як при цьому мінімізується вплив енерегетичних лобістів від бізнесу? Чому Україна може навчитись з європейського досвіду?

Доповідачі

Крейг Морріс, засновник порталу Petite Planete, автор публікацій з проблем енергетики та клімату, Німеччина 

Михайло Гончар, директор енергетичних програм Центру "НОМОС", Київ
Ольга Кошарна, незалежний експерт з ядерної енергетики, Київ
Роман Рубченко, Фонд «Ефективне управління», Київ (за згодою)
Артур Денисенко, Національний екологічний центр України, Київ
Модерація Кирило Савін, Представництво фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні, Київ

12.00 - 12.30 Перерва на чай та каву

12.30 - 14.00 Секція 2: Дилема пріоритетів розвитку електроенергетики в Україні: атомна генерація чи відновлювальні джерела енергії?

В Україні здійснюється цілком реальна і досить значна державна підтримка розвитку відновлюваних джерел енергії у вигляді «зеленого тарифу». Разом з тим проект оновленої Енергетичної стратегії містить доволі скромні показники росту відновлювальної енергетики. Атомники постійно говорять про мінімальну вартість «атомної» електрики, ціна продажу якої у Оптовий ринок у двадцять разів менша від аналогічної ціни «сонячної» електрики. Виглядає так, що Уряд намагається паралельно розвивати атомну генерацію та відновлювальну енергетику і планує це робити до 2030 року.

• Чи можливий паралельний розвиток атомної генерації та відновлюваної джерел енергії в країні? Якщо так, то до якої межі можуть співіснувати атомна та відновлювальна енергетика з огляду на необхідність мобільних компенсуючи потужностей генерації і для атомних станцій і для відновлювальних джерел енергії?
• Якщо країні все ж таки прийдеться приймати принципове рішення про підтримку або атомної генерації або відновлювальної енергетики, то яка з цих двох альтернатив є найбільш прийнятною для України з огляду на наявні економічні, геополітичні, технологічні, безпекові та екологічні фактори?
• Як можна порівняти/оцінити загальну вартість для суспільства атомної генерації та відновлюваних джерел енергії?
• Яке співвідношення між економічно досяжним потенціалом обох альтернатив та яку частину енергетичного балансу держави вони здатні забезпечити?
• Чому економічно потужна Німеччина вирішили відмовитись від атомної енергетики і зробити ставку на відновлювальні джерела енергії? Як буде відбуватись цей перехід і з якими змінами в енергетичному господарстві країни вже сьогодні він пов’язаний?

Доповідачі Тобіас Мюнхмайєр, експерт з питань клімату та ядерної енергетики,

Greenpeace, Берлін, Німеччина
Георгій Гелетуха, науково-технічний центр «Біомаса», Київ
Костянтин Запайщиков, директор Центру взаємодії з органами державної
влади та ОРЕ, радник президента НАЕК «Енергоатом», Київ
Олександр Нарбут, незалежний експерт з енергетики, Київ

Модерація Олена Рибак, директор Європейсько-українського енергетичного агентства, Київ

14.00 - 15.00 Перерва на обід

15.00 - 17.00 Секція 3: Енергоефективність та сталий розвиток енергетики в Україні: фантазії чи стратегічна необхідність?

В Україні постійно лунає велика кількість заяв про необхідність підвищувати ефективність використання енергії, усі українські уряди декларували запровадження заходів з енергоефективності в усіх галузях народного господарства. Та більшість таких заяв ними і залишаються, все обмежується в кращому випадку пілотними проектами за кошти західних донорів. Єдиним стимулом енергоефективності національного рівня залишається ціна енергоносіїв. Та навіть цей стимул нівелюється державними субсидіями та недосконалостями законодавства. Таким чином, енергоефективність уже багато років продовжує лишатись невикористаним потенціалом нашої держави. Натомість, останнім часом все більшого значення набуває вугільна галузь,а з нею й теплова енергетика. Урядом заплановано переоснащення державних ТЕЦ з використання газу на вугілля. 

• Що і хто заважає досягненню амбітних цілей з підвищення енергоефективності в Україні? Чи є в країні зацікавлені в збереженні «статус кво»? Якщо так, то як побороти їх спротив?
• Чи будуть виконані закладені в оновлену Енергетичну стратегію України заходи для покращення енергоефективності? Які є гарантії для цього?
• Чи є у нашій державі позитивні приклади стимулювання заходів з енегроефективності?
• Яких заходів слід вживати центральним та місцевим органам влади для дійсного прогресу в сфері енергоефективності?
• Вугілля замість газу. У пошуках балансу між стратегічною доцільністю, економічністю та екологічною складовою. 

Доповідачі Дмитро Хмара, Національний екологічний центр України, Київ

Анатолій Колієнко, ВБО «Інститут місцевого розвитку», Київ
Ільдар Ґазізуллін, старший аналітик, Міжнародний центр перспективних досліджень, Київ

Модерація Зоряна Міщук, ВГО «Мама-86», Київ

По закінченню фуршет

Робочими мовами усіх дискусій будуть українська та англійська з синхронним перекладом.