Міжнародна конференція «Фемінізм: точка зборки»

Зображення видалено.

 

Дата: 5 – 7 березня 2013

Місце: Книгарня «Чулан» (вул. Пушкінська, 21)

Третя міжнародна конференція «Фемінізм: точка зборки» – серія вечірніх дискусій, що об’єднає активісток і дослідниць зі Східної Європи та надасть майданчик для спілкування між радикальними, анархо- та квір-феміністичними групами регіону. Конференція ставить собі за мету об’єднати виробництво знання, політики і практики фемінізму. Завданням конференції є радикалізувати жіночий наратив і створити публічний простір для боротьби з актуальними проявами гендерної нерівності. На конференції обговорюватимуться питання взаємодії ЛГБТ груп і фемінізму, насилля над жінками та емансипативність квір-сексуальності. Теми, до яких ми звертаємося, зазвичай замовчувані, їх рідко обговорюють в академічному середовищі чи медіях, вони не є частиною публічних дискусій. Теоретичні міркування запрошених доповідачок безпосередньо пов’язані з їхнім досвідом феміністичного руху, активізму та політики. Саме через «практичну оптику» розглядатимуться всі порушені питання.

Мови конференції: українська, англійська, російська (із синхронним перекладом)

Під час конференції працюватиме куточок для дітей. Ви можете приходити з дітьми віком 2 – 10 років, ми забезпечимо їх заняттям, іграшками, розвагами

5 березня, вівторок, 18:30 – 21:00

Чи можлива Л(Г)БТ емансипація без фемінізму і чи можливий фемінізм без Л(Г)БТ політики?

Модераторка: Галя Ярманова

Учасниці:

  • WISG, Тбілісі: Ека Агдгомелашвілі
  • Гендерний маршрут, Мінськ: Ольга Бурко
  • Жіночий Ресурсний Центр Вірменії, Єреван: Ельвіра Меліксетян

ЛГБТ групи часто самі використовують гомофобну риторику, займаючи виправдовувальну позицію, що позбавляє їх емансипативного потенціалу. Підтримуючи державу в обмін на можливість отримати від неї правові бонуси, ЛГБТ групи потрапляють у ситуацію стійкої залежності від самої держави, що унеможливлює їх опір і звільнення.

Тож чи можлива емансипація ЛГБТ або будь-якої іншої групи без радикального підходу, який означатиме з(а)міну самої системи, а не пересування фігур у її межах; і яким саме чином складаються відносини ЛГБТ груп із фемінізмом у постсоціалістичних країнах (як ці групи самі себе визначають стосовно фемінізму)?

6 березня, середа, 17:30 – 21:00

Емансипативність квір-сексуальності: від приватної практики до політичного акту

Модераторка: Катерина Яременко

Учасниці:

  • Гендерний маршрут, Мінськ: Тетяна Щурко
  • Radical Queer Affinity Collective, Будапешт: Ребекка Ляйтляйн, Кортні Келнер

Воркшоп «Смак колективної інтимності», KLIT, Будапешт

Квір-сексуальність передбачає звільнення від нав’язаних патріархатом гендерних ролей, що включають лише гетеронормативні сексуальні практики та контролюють шляхи й можливості отримання насолоди. Так чинний порядок здійснює контроль над тілом і чітко встановлює рамки дозволеного та недозволеного. Проте чи є квір-сексуальність сама собою емансипативною, що розхитує структури гетеронормативності, чи їй усе ж необхідний певний контекст? І якщо тільки у зв’язку з контекстом квір-сексуальність набуває емансипативності, то яким він має бути?

Панель має на меті обговорити квір-сексуальність у напрямку від приватної практики до політичного акту, а також активність квір-груп у постсоціалістичних країнах, методи їхнього впливу на суспільство та реакцію суспільства на них. Як квір-групи функціонують усередині: наскільки їм вдається існувати поза межами ієрархічних структур і чи не вибудовуються нові структури на місці старих?

Гості конференції  також зможуть взяти участь у воркшопі будапештської квір-спільноти KLIT, присвяченому колективній інтимності, та відчути квір-теорію на практиці.

7 березня, четвер, 18:30 – 21:00

Тема насилля над жінками віктимізує чи емансипує жінок?

Модераторка: Марія Маєрчик

Учасниці:

  • Partisan Girls, Independent Feminist Group, Тбілісі: Ніно Гамісонія
  • Жіночий Ресурсний Центр Вірменії, Єреван: Ельвіра Меліксетян
  • Московська Феміністська Група, Москва: Марина Віннік
  • Гендерний маршрут, Мінськ: Ірина Соломатіна

У сучасних медійних текстах про насилля над жінками чи в повсякденних розмовах на цю тему жінки постають як жертви. Зазвичай їх показують як об’єкт насилля, але також інколи звинувачують у недотриманні правил безпеки (мовляв, жінка була у викличному вбранні, в невідповідному місці, неправильно поводилася). Очевидно, що така віктимізація і звинувачення в тому, що жінки самі провокують насилля, тільки посилює патріархальний гендерний режим, перетворює сучасний дискурс насилля на сам факт насилля над жінками, підтримує це насилля як систему.

Сучасна критика статевого і гендерного насилля щонайменше націлена на розвінчання чи зміну системи. У випадках зґвалтування обговорюватиметься «поведінка постраждалої». Тенденція демонізувати ґвалтівників також відвертає увагу від того, що ґвалтівники найчастіше є типовими чоловіками, що статеве насилля є системним у нашому суспільстві і що насилля є типовим чинником встановлення патріархальних гендерних режимів. Демонізуючи злочинців, суспільний осуд структурує уявлення, що вся проблема в конкретних людях, у конкретних злочинцях (чи, з більш консервативних позицій, у поведінці постраждалих), і цим самим підтримує культуру зґвалтування, культуру гендерного насилля,  працює на посилення патріархального гендерного ладу.

Питання полягає у тому, як зробити дискурс про насилля (гендерне, статеве, домашнє) емансипативним, яким чином про насилля можна говорити, оминаючи парадигму жертви, як протистояти культурі зґвалтування, а не потверджувати її.