АНОНС
Круглий стіл за участю політичних партій та громадських організацій
12 листопада 2013 року
Готель «Київ», конференц-зал «Кришталевий»
Одним з ключових принципів демократії є те, що всі члени суспільства мають рівні права і обов’язки та є рівні перед законом. Таким чином, державна політика протидії дискримінації є важливою, оскільки дозволяє громадянам, включаючи групи меншин, повноцінно брати участь у громадському житті, усуває історичну несправедливість та сприяє соціальній єдності суспільства. В усьому світі прийняття законодавчих актів протидії дискримінації створило ефективний механізм не тільки попереджувати такі дії та виносити вирок в окремих випадках дискримінації, але й надало всім громадянам рівну можливість брати участь та робити внесок до соціального, економічного та культурного життя своїх громад.
Кроки українського уряду щодо подальшої інтеграції України з Європейським Союзом – через підписання Договору про Асоціацію у Вільнюсі з метою досягнення домовленостей про лібералізацію візового режиму – вимагають гармонізації українського законодавства з європейськими нормами та стандартами, включаючи зобов’язання щодо протидії дискримінації. Зобов’язання ЄС щодо принципів антидискримінаційної політики були ще раз підтверджені в Хартії з прав людини, підписаної в грудні 2000 року, яка зазначає, що «[будь-яка] дискримінація за ознакою статті, раси, кольору шкіри, етнічного або соціального походження, генетичних особливостей, мови, релігії або віросповідання, політичної чи іншої точки зору, приналежності до етнічних меншин, права власності, народження, інвалідності, віку або сексуальної орієнтації заборонена»[1]. Згідно з Договором про Європейський Союз, Європейська Рада має права та повноваження протидіяти дискримінації [2].
У 2000 році Європейський Союз прийняв дві ключові директиви щодо заборони дискримінації за ознакою раси, етнічного походження, релігії або віросповідання, віку, інвалідності та сексуальної орієнтації3. Ці директиви були спрямовані на модифікацію існуючих інструментів боротьби з дискримінацією у всій Європі. Головна ціль директив – це надання гарантій всім фізичним особам, які проживають на території ЄС, незалежно від на їхньої національності, отримувати законний захист від випадків дискримінації. Всі країни-члени ЄС повинні були переглянути існуючі законодавчі бази і внести необхідні поправки з метою приведення законодавчих актів у відповідність до норм директив. Те саме повинні були зробити і країни-кандидати на вступ до ЄС до моменту свого приєднання.
Сьогодні, українські політичні діячі фокусуються на великій кількості законодавчих ініціатив, зокрема, на законопроектах щодо прав людини, з метою гармонізації законодавства України до норм Європейського Союзу перед початком Саміту Східного Партнерства в місті Вільнюс, Литва, 28-29 листопада 2013 року. Наприклад, одним з пріоритетних законопроектів, що підтримується ЄС, є законопроект №2342 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії дискримінації в Україні», який протистоїть дискримінації.
В контексті своєї роботи щодо покращення відповідальності політичних партій перед громадянами, особливо маргіналізованими групами населення, офіс НДІ в Україні надає допомогу політичним партіям у розробці законодавчих ініціатив, що відповідають інтересам громадян, у розбудові роботи в окрузі та налагодженню контактів з громадянами. НДІ заохочує політичні партії залучати громадян у процес напрацювання законодавчих ініціатив та розробки платформ політичних партій, які зосереджуються на проблемах, які є важливими для громадян.
Фонд імені Гайнріха Бьолля – це частина політичного руху «Зелених», який виник у світі як відповідь на традиційні політичні ідеології: соціалізму, лібералізму і консерватизму. Головні принципи фонду - це екологічність та сталий розвиток, демократія та права людини, самовизначення й справедливість. Фонд імені Гайнріха Бьолля звертає особливу увагу на гендерну демократію, що означає рівність прав для жінок і чоловіків. Фонд імені Гайнріха Бьолля також виступає за рівність прав для ЛГБТ-спільнот, етнічних меншин та за політичну й соціальну участь іммігрантів в житті країни. Також Фонд імені Гайнріха Бьолля підтримує практику ненасильства та мирного вирішення суперечок.
------------------------------------------
[1] Стаття 21 Хартії
[2] Стаття 19 Договору про Європейський Союз
[3] Директива щодо расової рівності (2000/43/ЄС) та директива щодо рівних умов працевлаштування (2000/78/ЄС)