«Політики і практики оновлення міста»

Дисципліни, у фокусі і на перетині яких знаходиться урбаністична теорія – міська соціологія, соціальна і урбаністична антропологія, cultural studies, географія (human geography), економічна географія, чи ґендерні студії – дедалі частіше починають звертати увагу на проблему оновлення міст. Політики і репрезентації міського оновлення в світлі міждисциплінарних досліджень постають знаками гострих просторових і соціальних проблем, які стоять на заваді того, що можна назвати справедливим розвитком міста. Знищення історичної забудови під тиском капіталу і/або її псевдоісторичне відтворення у вигляді комерційних девелоперських проектів (Контрактова Площа, Воздвиженка) приховують відсутність дієвої концепції збереження історичного спадку (у пост-радянських містах), а заклики до музеєфікації історичних кварталів унеможливлюють вироблення консенсусу між функціональністю, зручністю для жителів і консервацією. За владними дискурсами оновлення, в тому числі і економічної модернізації стоять дедалі сильніші джентрифікаційні процеси і витіснення локальних спільнот, втрата публічними просторами своїх традиційних функції і їх комерціалізація, виключення мешканців і окремих користувачів простору (не споживачів) із самого простору, а також усунення всіх зацікавлених із сфери створення просторів і прийняття містобудівних рішень. Репрезентації оновлення перетворюються таким чином на один з механізмів захоплення простору капіталом, який прагне «просторово зафіксувати себе» (Девід Харві). Репрезентаційні медіа-стратегії, пов’язані з оновленням міст і містобудуванням, так званим «брендингом», комерційним просуванням міст часто використовуються владою для приховування недостатньої чи навіть нульової прозорості та ефективності змін у міському просторі, натомість пропонуючи замість гетеротопії значень одноманітні єдино можливі варіанти зчитування міських смислів і використання просторів (Євро-2012: «місто футболу»). Зміна типології публічних просторів під виглядом їх оновлення в українських містах в останнє десятиліття стала виключно поширеним явищем. В таких умовах постає питання – чи можлива справедлива ревіталізація міського простору із залученням його мешканців до механізмів прийняття рішень в неоліберальних економічних умовах? Якими мають бути кроки по виробленню соціально справедливої стратегії збереження історичного спадку? Як політики пам’яті впливають на оновлення міст, і що саме стає об’єктом монументальної або топографічної меморалізації? Яким потенціалом для міського розвитку володіє деіндустріалізація, і чи можливо наповнювати колишні індустріальні зони не лише комерційною функцією, як це зазвичай пропонується в українських містах?

Оновлення міст у всьому світі породжує численні протестні рухи: проти витіснення на периферії міст незахищених спільнот, проти комерціалізації публічних просторів, проти «макдоналізації» міст, проти знищення історичного спадку, за справедливі умови існування у містах та інші. Наскільки потужним є потенціал міських протестних рухів у справі супротиву міському оновленню, заснованому на «просторовій фіксації капіталу», і створенні альтернативних публічних просторів? Наскільки розмаїтими є практики спротиву оновленню, як у них взаємодіють різні актори, яким саме чином створюється колективний суб’єкт такого супротиву, і чи є цим „суб’єктом” локальна громада? Наскільки успішно міські соціальні рухи долають поступ джентрифікаційних процесів і наслідки „комплексного містопланування” та „функціонального зонування” саме в українських містах?

Ці та  інші ключові питання й проблеми, пов’язані з оновленням міст, цікавитимуть нас у публікації:

  • Конфлікт «нової функціональності» та історичного спадку (конфлікт функціональності, оновлення та беззастережної «музеєфікації» / консервації заради консервації /)
  • Проблема гіперболізації "історичного спадку" в дискурсивному вимірі та "реальна ситуація" у сфері збереження;
  • Концепція збереження: хто і як її виробляє і як це співвідноситься із оновленням/розвитком міста
  • Псевдоісторизація як проблема міського оновлення
  • Псевдоісторизація як засіб / інструмент джентрифікації: порівняльний аналіз досвіду різних міст
  • Репрезентація "культурного  розмаїття" у просторах міста як „зон контакту” 
  • Питання "урбаністичної традиції"; публічні простори та ‘урбаністична пам’ять’: локальні традиції і просторові практики; ідентичність „мешканця/ки міста” та „ідентичність, породжена/прив’язана до місця” /‘civic identity’ and ‘place-based identities’/
  • Питання співвідношення, співіснування, вироблення та артикуляції „громадянських цінностей” – „урбаністичних цінностей” – історичногго спадку – оновлення міста
  • Проблеми вироблення концепції збереження історичного спадку
  • Успішні/неуспішні приклади відтворення чи збереження історично спадку
  • Оновлення як дискурсивна конструкція  
  • Політики оновлення та концепції мешкання
  • Репрезентації  оновлення міст у дискурсах (владному, туристичному, мас-медіа, повсякденному)
  • Оновлення як засіб захоплення простору та оновлення як джентрифікація
  • Проблема зміни типології просторів: квазі-публічні простори, простори споживацтва, «огороджені спільноти», фрагментація та кластеризація просторів міста, evictions як просторова політика;
  • Планування оновлення;
  • Проблеми соціально справедливої ревіталізації територій; 
  • Дослідження механізму узгодження планів оновлення (досвід європейських міст); 
  • Проблема подолання наслідків «комплексного планування» /містобудівної політики та практики модернізму/, і, відповідно, функціонального зонування міст; практики деіндустріалізації (пост /пост-індустріальні міста (Єворопа, ПН Америка), пост-соціалістичні міста, пост-радянські міста);
  • Соціальні протиріччя оновлення і соціальна реакція;
  • Практики спротиву/ реакції на оновлення міст;
  • Альтернативні міські місця, альтернативні соціально-просторові практики;
  • Конфлікти всередині громади; 
  • Відсутність «суб’єкта» міського супротиву;
  • Досвід співпраці різних акторів оновлення міста;
  • Відсутність дієвих інституційних механізмів співпраці громада – інвестор – девелопер – влада – архітектор у пост-радянських містах;  
  • Проблема відсутності громади як суб’єкта, який здатний відповідати за місто;
  • Окремі випадки реакції на оновлення: аналіз успішності чи неуспішності;

Просимо подати короткі пропозиції (до 300 слів) до 15 травня 2013

Термін написання статей до збірки – 15 липня 2013

Свої пропозиції надсилайте голові редакційної колегії Світлані Шліпченко: svitlana.shlipchenko@gmail.com та виконавчому редактору Владиславу Тимінському: vlad.tyminski@gmail.com з копією на  координатора урбаністичного проекту Фонду ім. Гайнріха Бьолля Андрія Макаренка: Andriy.Makarenko@ua.boell.org