ЛГБТ-сім'ї в Україні: соціальні практики та законодавче регулювання

Громадська організація «Інсайт» та Представництво Фонду ім. Г. Бьолля у Варшаві
Place of publication
Київ
Date of Publication
2012
Number of Pages
76
Licence
All rights reserved.
Language of publication
Українська

Збірку присвячено квір-сім’ям, тобто сім’ям нетиповим і незвичним. Увага чотирьох текстів збірки зосереджена на життєвих обставинах і родинних історіях трансгендерних людей і одностатевих партнерств.

Збірка включає чотири дослідницькі тексти, що містять юридичний та соціологічний аналіз. Стаття Оксани Покальчук «Реалізація права на сім’ю в Україні: погляд за межі видимої норми» аналізує українське законодавство та показує, яким чином наявне державне регулювання «запаює» низку прав та привілеїв у інститут шлюбу, а отже, робить їх доступними лише моногамним гетеросексуальним парам. Дослідниця простежує відображення дискурсу «традиційних цінностей» і «суспільної моралі» в чинному українському шлюбно-сімейному законодавстві, яке підважує реалізацію принципу універсальності прав людини.

Кожен із трьох соціологічних текстів зосереджений на окремому лейтмотиві. Стаття Світлани Шимко «Камінг-аут та випробування безумовної любові» аналізує практики камінг-ауту — відкриття людиною своєї гомосексуальності, бісексуальності чи трансгендерної ідентичності оточенню в суспільстві, де діє «аксіома гетеронормативності» — уявлення, що всі за визначенням є гетеросексуальними.

Дослідниця аналізує, яким чином гетеронормативність і гетеросексизм структурують життя лесбійок і геїв, впливають на стосунки з материнськими сім’ями й близьким оточенням і нерідко змушують виконувати щоденну невидиму, але дисциплінуючу «роботу» замовчування своїх стосунків та ідентичностей.

Текст Тамари Марценюк та Галини Ярманової «Підважуючи гетеронормативність? (Від)творення гендеру в ЛГБТ-сім’ях та пошук суспільного визнання» фокусується на тому, які нові смисли ЛГБТ-партнерства надають концепту «сім’ї», незважаючи на те, що гетеронормативне суспільство та держава відмовляються вважати їхні стосунки сімейними. Авторки аналізують, як гетеронормативність відтворюється у щоденних практиках ЛГБТ-сімей та гендерує сімейну повсякденність, та теоретизують, наскільки можливою є відмова від традиційного розподілу гендерних ролей у суспільстві, наскрізь просякнутому гендерними нормами.

Стаття Галини Ярманової та Оксани Гриник «ЛГБТ-батьківство в Україні: «подвійна петля» репродуктивного тиску» проблематизує взаємовиключні вимоги, які суспільство ставить перед лесбійками, геями та трансгендерними людьми. З одного боку, як жінки і чоловіки, вони мусять народжувати дітей, щоб «відтворювати суспільство», а з іншого — повинні відмовитися від материнства та батьківства, буцімто щоб не піддавати своїх дітей стигмі та гомофобії. Дослідниці показують, як відповідальність за дискримінацію та насильство над упослідженою групою перекладається на цю групу і яким чином така риторика «звинувачення жертви» може бути інтерналізованою ЛГБТ-сім’ями.

Дослідження було здійснено громадською організацією «Інсайт» за фінансової підтримки Представництва Фонду ім. Г. Бьолля у Варшаві.