Голоси. Жінки та інвалідність

Інвалідність існує у кожному суспільстві. Ніхто з нас не застрахований від цього. Ми багато говоримо про програми і послуги для людей з інвалідністю, про пенсії та субсидії, про спеціалізовані заклади, про реабілітацію. Ми говоримо про включення. Ми — це найчастіше ті, які не мають інвалідності, і вважають, що існує таке поняття як особливі потреби чи обмежені можливості. Набагато рідше можна почути голос самих людей з інвалідністю.

Проєкт «Голоси: жінки та інвалідність» є другим у серії виставок, присвячених висвітленню різноманіття досвіду жінок. Це історії про подвійну дискримінацію — за ознакою гендеру та інвалідності.

Дванадцять жінок розповіли про те, як інвалідність впливала на їх навчання, самовираження, працевлаштування та повсякденне життя. Вони також поділилися своїм розумінням інвалідності та її проявів у суспільстві. Кожна історія має селфі учасниці.

Фрагменти з повсякденного досвіду учасниць пропонують замислитися над тим, чому так важливо досягти повного включення людей з інвалідністю у всі процеси і подбати про універсальний дизайн:

• Що мотивує нас як суспільство сприймати людей з інвалідністю як інших?
• Як зміниться наше розуміння суспільства і самих себе, якщо ми будемо сприймати інвалідність як те, що стосується кожно/-ї?
• Чому базові права людини є часто недоступними людям з інвалідністю?