Аліна Курлович
Власна кореспондентка ГІАЦ “КРОНА”
Уже третій рік поспіль Гендерний інформаційно-аналітичний центр “КРОНА” за підтримки Фонду ім. Г. Бьолля в Україніна партнерських засадах реалізує у восьми школах Харківської області (міських і сільських, звичайних загальноосвітніх і гімназіях, ліцеях, НВК) проект “Дитячий садок і школа: гендерний апгрейд”. Учительство цих освітніх закладів (близько 260 осіб) разом з гендерним експертним колом здійснює експеримент, намагаючись перетворити школи на гендерночутливі осередки. Чи можливо це в умовах такої жорстко ієрархізованої освітньої інституції, як школа, яку соціолог Майкл Кіммел колись порівняв з фабрикою по виробництву генерованих індивідів?
Амбітною є не тільки мета, але й обраний метод: експертна команда не працює з дітьми напряму (адже одні діти йдуть зі школи, інші приходять), а намагається струснути самі підвалини шкільної освіти (де найскладнішим є вчительський світогляд), і якщо це вдасться, учнівство автоматично буде мати справу вже із зовсім іншою школою.
Робота відбувається одразу в кількох напрямах. Почалось усе з тренінгів для учительства і виховательок дитячих садків (загалом їх було проведено кілька десятків, причому майже усі відбулися на базі навчальних закладів), далі у кожній школі були створені творчі групи з 4-5 осіб, що навчалися проводити (і реально провели) гендерний аудит власних освітніх установ. Згодом у навчальних закладах з’явилася гендерночутлива «настінна» і навчальна наочність (єдина подібна в Україні): усі її проекти були розроблені безпосередньо зусиллями учителів та учительок під час міжшкільних творчих гендерних майстерень, і зовсім скоро усі охочі зможуть ознайомитися з ними онлайні при бажанні вільно завантажити для подальшої роботи. А нещодавно шкільні педагоги долучилися до Всеукраїнської антидискримінаційної експертизи проектів шкільних підручників для 9-го класу, робити яку навчилися під час виїзних тренінгів у рамках експерименту.
Узимку минулого року в рамках проекту відбулася унікальна подія – кожну школу відвідав «Музей на колесах», він же «Музей жіночої та гендерної історії» (керівниця – Тетяна Ісаєва). Приїзд музею викликав ажіотаж не тільки серед учнівства та учительства, а й батьківства, мешканців та мешканок населених пунктів та навіть сусідніх селищ. На екскурсії дітей підвозили автобусами, а для того, щоб подивитися на експонати, іноді потрібно було відстояти у черзі.
Ще були конкурси для учительства, за допомогою яких експертна команда заохочувала учасників/-ниць експерименту до створення авторських гендерночутливих розробок та матеріалів, які б допомагали реалізувати антидискримінаційне виховання. А результати конкурсу гендерночутливих сценаріїв виховних заходів буде зібрано в окрему електронну збірку – першу подібну в історії України.
Чимало педагогів з 8 експериментальних шкіл почало на практиці реалізовувати здобуті знання, все більше занурюючись у таку непросту гендерну тематику. До речі, одним із досягнень проекту експертна команда вважає те, що на базі однієї зі шкіл вже невдовзі створюватиметься гендерний центр!
Чи можливе те, що від початку здавалося неможливим – остаточну відповідь на це питання дасть останній рік проекту. Підсумки усіх трьох років роботи експертне коло планує узагальнити у спеціальному виданні.
