Квітневі снігопади 2017 року в Україні доводять, що питання зміни клімату є актуальними для нас не менш, ніж для інших країн світу.
Зміни клімату – це великомасштабні, довгострокові зрушення в погодних умовах планети та середній температурі[1].
За даними NASA[2] у 2016 температура поверхні Землі були найгарячіша з моменту початку ведення спостережень у 1880 році. Глобально, середня температура в 2016 році була на 0,99 градусів за Цельсієм вища, ніж в середині 20-го століття. Якщо спостерігати більший відрізок часу, середня температура поверхні планети піднялася на близько 1,1 градуси за Цельсієм з кінця 19 століття. Вчені вже не сумніваються[3], що ця зміна обумовлена в основному збільшенням концентрації вуглекислого газу та інших антропогенних викидів в атмосфері.
В такій ситуації прогноз для України може бути наступним:
У випадку, бездіяльності, за даними Світового банку, якщо не відбудеться кардинальних змін в економіці, способах виробництва і рівні споживання, середньорічна температура в Україні до 2100 року може підвищитись на 3,2-4,5oС[4].
В такому випадку на Україну чекатимуть значні негативні наслідки в першу чергу для сільського господарства за рахунок збільшення посух, зменшення рівня опадів влітку, більш різких пікових температур (від’ємної взимку і плюсової влітку), що негативно позначатиметься на кількостях врожаю, буде вимагати значних інвестицій у заходи з адаптації до змін клімату (наприклад, в технології зрошування, роботу над створення стійких до перепадів температури видів, тощо). В цілому, можуть спостерігатись значні зміни сезонних явищ, наприклад ранній початок цвітіння рослин, а потім різкі похолодання. Що негативно впливатиме як на господарські культури, так і на всі екосистеми в цілому.
Посухи й повені, інші екстремальні погодні явища, такі як урагани, не тільки почастішають, але їх руйнівний вплив збільшиться. Такі явища стануть постійними, наносячи значні збитки економіці країни і загрожуючи продовольчій безпеці. Посухи та спека, зменшення кількості опадів влітку також сприятимуть збільшенню частоти лісових пожеж та опустелюванню південних і південно-східних регіонів України. В контексті повеней і підтоплень найбільш уразливими є гірські регіоні Карпат, населені пунктах в басейнах річок Дністру, Дніпра, менших рік тощо. Ми вже відчули на собі повені на Дунаї у 2005 р., на Дністрі й у Закарпатті у серпні 2008, посуху по всій Україні у 2007, рекордні снігопади на заході та центральній частині країни у березні 2013 р.
Разом з цим регіони на півдні України можуть також постраждати з високою ймовірністю внаслідок підняття рівня Чорного і Азовського морів, які є складовою Світового Океану, адже за останні 100 років рівень Світового океану[5] в середньому підвищився на 178 мм і продовжує підніматися зі швидкістю 3,4 мм на рік. Учені застерігають, що Крим може стати островом, бо затопить перешийок. Так само під водою може опинитися значна частина Одещини. Вилкове може зникнути взагалі. Частина Херсонщини та Миколаївщини теж опиняться під водою. Така ситуація може призвести також до проблеми забезпечення водними ресурсами, в тому числі питною водою.
Згідно висновків Національної академії наук України, Української академії аграрних наук та Держкомгідромету України, глобальне потепління в Україні відгукнеться незворотною деградацією степів Причорномор'я, Приазов'я та степової частини Криму, а також зниженням продуктивності лісу на всій території України, зокрема внаслідок поширення інфекційних хвороб рослин та шкідників. За ще більш песимістичним сценарієм, можлива загроза міграції населення з країн південно-східних регіонів, де буде спостерігатися значене погіршення умов проживання внаслідок стрімкої зміни природно-кліматичних умов та загроза поширення інфекційних захворювань непритаманних Україні (малярія, лихоманка Денге тощо). А за даними Національного інституту стратегічних досліджень[6], загрози для біологічного різноманіття через зміни клімату проявлятимуться у вигляді зменшення кількості корисних видів, зміни складу лісу та фауни, деградації ґрунтів та зміну видового складу ґрунтової флори і фауни.
За умови скорочення споживання ресурсів і швидких змін в економіці у напрямку розвитку сервісної та інформаційної економіки зі зменшенням матеріальної інтенсивності і впровадженням чистих ресурсозберігаючих технологій, використанням відновлюваних джерел енергії за даними Світового банку температура в Україні до 2100 року підвищиться на 2-3oС[7]. Такий рівень потепління все ще нестиме перераховані вище ризики, лише у дещо менших амплітудах проявів і з меншою вірогідністю.
Разом з тим, існує альтернативний сценарій розвитку, який дозволяє утримати підвищення середньої температури у рамках 1,5oС[8] та заподіяти змінам клімату і їх негативним наслідкам. Такий сценарій потребує переходу на 100% відновлюваної енергії, радикального зменшення викидів парникових газів, застосування органічного землеробства і скорочення тваринництва, збереження лісів і екосистем, зміни транспортної системи, а головне – зміни свідомості споживацтва, постійного збагачення і економічного зростання, яка зараз панує в Україні і світі.
На досягнення цього націлена як раз Паризька кліматична угода, яку Україна підписала і ратифікувала в 2016 році. Але в той час, коли ця угода стала закликом для дій для всіх країн світу, Україна вирішила проігнорувати основну ідею цього договору – взяття на себе зобов’язань зі скорочення викидів парникових газів. Згідно Національно-визначеного внеску зі скорочення викидів, поданого до Секретаріату Конвенції ООН з питань зміни клімату, Україна планує збільшувати викиди до 2030 року. На даний момент, офіційна ціль України - скорочення викидів на 40%[9] відносно рівня викидів парникових газів 1990 року, що насправді означає збільшення викидів на 40,7% до 2030 року відносно рівня викидів у 2012 році, адже зараз в повітря викидається вже приблизно на 60% менше, ніж в 1990 році.
Паризька угода є не єдиним документом, який визначає міжнародні зобов’язання України з питань зміни клімату. Так, в Угоді про Асоціацію Україна-ЄС значна частина вимог також закладена в сфері скорочення викидів в атмосферу і урегулювання цієї сфери в Україні. Україна є також членом Європейського енергетичного співтовариства і повинна виконувати вимоги, які цим висуваються, зокрема в частині розвитку відновлюваної енергетики і скорочення викидів.
Відмова від викопного палива в Україні цілком реальна. Більше того, щоб утримати підвищення температури в межах 1,5oС всі країни повинні перейти до 2050 року на 100% відновлюваної енергії. В Україні високий потенціал сонячної і вітрової енергії, а також енергії біомаси другого покоління, яких достатньо для заміщення викопних видів палива. За результатами дослідження Greenpeace[10], перехід на 100% відновлюваної енергії країн Східної Європи і Євразії дозволить створити близько 1,3 млн. додаткових робочих місць до 2030 року та знизити до нуля викиди CO2 від енергетики у 2050 році.
Для цього необхідно вже зараз ставити амбітні цілі по розвитку відновлюваної енергетики, приймати програми скорочення ядерної галузі, відмовлятись від видобутку і спалювання вугілля, адже часу для дії залишається все менше і менше. Чим далі ми відкладаємо ці рішення на майбутнє, тим більшою є ймовірність, що зміни клімату в Україні відбуватимуться за описаним першим песимістичним сценарієм.
[5] http:// climate.nasa.gov/