Екологічні проблеми і свідома поведінка: що знають жительки і жителі Києва

Час читання: 11 хвилин
Екологічні проблеми і свідома поведінка: що знають жительки і жителі Києва

Наприкінці 2018 року аналітики/-ні CEDOS Дарина Пирогова й Іван Вербицький, а також Євгенія Польщикова на замовлення УМКА (Української молодіжної кліматичної асоціації) за підтримки Представництва Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні провели соціологічне дослідження. Вони вивчали, як жителі/-ки Києва сприймають екологічні проблеми та що вони про них знають. Нижче публікуємо конспект результатів дослідження.

У трьох фокус-групових дискусіях взяли участь по 8 людей:

  • Студент/-ки 17-25 років, не залучені до роботи громадських організацій;
  • одружені люди 25-40 років, половина з яких мають дітей;
  • люди 18-35 років з досвідом активізму.

Метою дослідження — з’ясувати, як ці три соціальні групи сприймають головні екологічні проблеми Києва, їхні причини та можливі шляхи вирішення; яку екологічну поведінку готові практикувати і як можуть долучитися до покращення екологічної ситуації.

Екологічні проблеми

Сміття. Серед усіх проблем учасни/-ці дослідження найчастіше згадували нерегулярний вивіз сміття, засмічення міських вулиць і зелених зон, відсутність інфраструктури для сортування і нестачу сміттєспалювальних заводів.

Проблема сміття є «видимою»: люди стикаються з нею щодня і саме тому вона їх турбує найбільше. Учасни/-ки дискусій багато говорили про нерегулярність вивезення сміття з прибудинкових територій і засміченість публічних просторів.

«Хвилює, в першу чергу, вивіз сміття. Тому що його багато накопичується і часто його можна зустріти по місту, на вулицях, особливо, під час великих заходів».

Якість повітря. Загазованість, смог і забрудення повітря є ще однією проблемою, про яку говорили учасни/-ки дослідження. Особливу увагу на неї звертають люди, які нещодавно переїхали в Київ. На думку респондент/-ок, у майбутньому ситуація погіршиться: з появою нових мешкан/-ок у місті збільшиться кількість приватних автомобілів і зросте забруднення повітря.

«Друга проблема, з якою стикнувся, це повітря. Не зважаючи ні що це відчувається. Пізніше я почав більше цікавитися цим. Коли в повітрі багато домішків різних газів, дуже часто виникають такі симптоми, як головний біль, біль у суглобах і інші фізичні розлади організму».

Система вимірювання якості повітря є загадкою для більшості учасни/-ць обговорення. Деякі з них не були впевнені, чи проводитися моніторинг взагалі.

Люди кажуть, що їм цікаво дізнаватися більше про рівень забруднення повітря, якби цю інформацію надавали в доступній формі, наприклад, як частину прогнозу погоди. Дехто пригадував, що під час пожеж на торфовищах навколо Києва показники забруднення повітря оголошували в новинах. Однак, самостійно розшифровувати ці показники складно. Людям не зрозуміло, який вплив на здоров’я людини має певний вміст тієї чи іншої речовини. Саме тому не всі учасники впевнені, що довіряли б офіційним показникам.

«Київ чомусь не має загальної інформації щодо смогу. Ми не володіємо нею або вона захована на якихось порталах, які потрібно самому шукати. Тому ми, напевно, не дуже задумуємося».

Проблема забруднення повітря є невидимою — вона актуалізується, коли Київ огортає смог. Всі учасни/-ки обговорень казали, що забруднене повітря негативно впливає на якість життя киян. Щоби підвищити свою обізнаність з цієї теми, вони пропонували:

  • тлумачити показники, наприклад, використовуючи «систему світлофору»: зелений колір означає відсутність шкоди для здоров’я, жовтий — незначну шкоду, червоний — небезпеку для здоров’я людей;
  • надавати практичні поради, як діяти, коли концентрація шкідливих речовин у повітрі висока;
  • надавати інформацію про причини забруднення, наприклад, про діяльність конкретних підприємства.

Більшість учасни/-ць не вірять, що органи влади щось робитимуть для покращення якості повітря. На їхню думку, через корупцію і зв’язки бізнесу з органами влади, ніяких реальних кроків не відбудеться. Така упевненість додатково демотивує їх шукати інформацію про стан повітря у місті.

Іншими проблемами, які згадували учасниці та учасники досліджння, є вирубування зелених насаджень, низька якість питної води, а також зміни клімату.

Причини екологічних проблем

Культура, байдужість і мала поінформованість найчастіше називалися учасни/-цями дослідження як причини екологічних проблем. Одружені люди та активіст/-ки звертали увагу на проблему надмірного споживання, називаючи це «жадібністю» або «вещизмом».

«Київ не розрахований на таку кількість машин, як би банально це не звучало».

Студентки та студенти наголошували на необхідності пропаганди екологічно свідомої поведінки:

«Дуже багато людей не є грамотними саме в екологічному плані. Тобто вони не слідкують за тим, що вони викидають, скільки вони викидають».

Відсутність державної політики була другою найчастіше згадуваною причиною екологічних проблем. Сюди учасни/-ці відносили корупцію, відсутність ефективної системи покарань, відсутність необхідної інфраструктури для сортування і переробки сміття, неякісну роботу комунальних служб, а також відсутність підтримки екологічних ініціатив. Вони також називали небажання бізнесу впроваджувати нові екологічні технології.

У всіх групах відбулася дискусія щодо того, яка з цих причин є первинною і важливішою: відсутнсть належної державної політики чи побутові практики у суспільстві. Наприклад, у групі студентів і студенток один учасник стверджував, що «перекладати» відповідальність на органи влади неправильно: зміни варто починати з себе, адже держава робить лише те, на що є запит від суспільства. Проте, більшість учасниць та учасників не погодилися з таким твердженням.

Екологічна поведінка

Більшість учасниць та учасників дослідження сказали, що хочуть практикувати екологічну поведінку щодня. На це впливає оточення та популярність тих чи інших практик серед знайомих. Щоправда, студенти та студентки погоджувалися змінювати свою поведінку лише якщо це не завдасть відчутних незручностей або принесе економічну вигоду, наприклад, економію особистих грошей.

Роздільний збір сміття вдома — найбільш очевидний спосіб екоповедінки для учасни/-ць обговорень. Дехто з них уже практикує сортування, однак частина зазначила, що здавати сміття на переробку надто складно або немає куди. У групах згадували можливість здавати пляшки в автомати, як у деяких країнах ЄС:

«На Заході, коли продається щось у скляній пляшці, воно коштує дорожче. Але потім ти можеш здати пляшку назад і отримати за це гроші».

Зменшення споживання пластику. Більше половини учасників і учасниць усіх груп практикує або розглядає можливість такої поведінки, наприклад, не брати у магазинах пакети, використовувати мішечки або екоторби з тканини.

Купувати каву у свою термочашку. Дехто серед активіст/-ок уже практикує таку поведінку і загалом ставиться до неї позитивно. Водночас, не всім студент/-кам ця ідея сподобалася, хоча одноразові стаканчики для кави, які захаращують місто, їм теж не до душі.

Менше користуватися особистим автомобілем, більше громадським транспортом і велосипедом. Студент/-ки зазначали, що не готові у майбутньому відмовитися від автомобілів. Вони також сказали, що не намагаються частіше користуватися громадським транспортом, адже він незручний, а дехто вважає його непрестижним. Натомість, серед активіст/-ок і одружених людей дехто вже намагається менше використовувати автомобіль для поїздок по місту, обираючи натомість велосипеди та громадський транспорт через їхню екологічність.

Можливе встановлення пристрою для збору даних про якість повітря учасни/-ці групи сімейних людей сприйняли як послугу, яку громадян/-ки надають місту. Більшість з них погодилися б встановити такий пристрій, однак платити за нього вони не хотіли. Учасни/-ки не розуміли, яка користь від такого пристрою і що вони особисто можуть зробити з отриманою інформацією.

«Людина погодилася це все робити задля міста, це все обробляти і вона ще повинна гроші платити?!»

Натомість, у групі людей з досвідом активізму була половина тих, хто готові купити такий пристрій самостійно або скинутися на нього з сусідами.

Купувати чи використовувати вживаний одяг або речі. Цю ідею негативно сприйняла більшість у всіх групах, однак деякі люди — позитивно. Така практика асоціюється з бідністю: купувати вживані речі непрестижно і соромно. Винятком може бути хіба що вінтаж чи дизайнерський одяг, свідомо створений з уживаних речей. З іншого боку, пропозицію здавати свої речі на переробку або повторну експлуатацію учасники і учасниці сприйняли позитивно.

Обирати потяг або автобус замість літака. Ця ідея викликала здивування. Більшість не чула про шкідливість авіаперевезень і не вірить, що літаки є небезпечнішими для довкілля за інші види транспорту.

«У літаку 200 місць, а в автобусі до 50. До того ж доводиться дуже довго їхати».

Доплачувати за енергоощадливість, купуючи нові прилади. Загалом, учасники і учасниці сприйняли таку пропозицію позитивно. Важливою для них була персональна вигода, адже такі прилади є більш економними. У групі активістів значна частка людей уже практикує таку поведінку. Економія і екологічність відіграють для них роль під час вибору техніки.

«Якщо там незначна різниця і екологічно вигідно, я теж вибрав би екологічне. Але якщо це вже 50% вартості — заради екології я не готовий».

Утеплювати будинки, встановлювати лічильники на тепло, користуватися енергоощадними лампами замість звичайних, регулювати температуру в кімнатах: такі ідеї учасни/-ці дискусії сприймали позитивно, багато з них вже практикує щось із цього.

Часткова заборона в’їзду приватного транспорту на дизельному пальному в центр міста. Студенти сприйняли цю ідею нейтрально. Вони скептично поставилися до такого нововведення, оскільки воно призведе до бунту водіїв і, можливо, транспортного колапсу. Натомість, деякі учасники інших груп самі пропонували заборону в’їзду будь-якого транспорту в центр міста як необхідний крок для покращення якості повітря.

«Якщо у певних зонах, наприклад, на Хрещатику, забруднення досягає певного піку, отже, на Хрещатик потрібно не пускати».

З іншого боку, учасники і учасниці дискусій говорили про необхідність поліпшення роботи системи громадського транспорту у місті. Найважливішими проблемами вони називали відсутність необхідних маршрутів і нестачу рухомого складу. Вирішення цих питань могло б стимулювати киян більше користуватися громадським транспортом. Серед іншого, люди також згадували ідеї відкриття перехоплювальних парковок біля станцій метро, створення системи велодоріжок і пропаганду електромобілів.

Включатися у вирішення екологічних проблем не лише на повсякденному рівні готові не всі. Частина учасни/-ць вважали, що екологічні акції зараз «не на часі» в Україні. Інші ж переконані, що екологічні проблеми пов’язані з економічними, і їх потрібно вирішувати спільно.

Серед групи активісток і активістів, до екологічних протестів були готові долучитися більшість учасниць та учасників дискусії. Дехто з них теоретично готовий навіть перекривати вулиці, але також протестувати перед державними установами або поряд з підприємствами-забрудниками.

Студент/-ки зазначали, що готові взяти участь в екологічних протестах, якщо довірятимуть організатор/-кам і бачитимуть реальні результати. Флешмоби й екоакції в рамках фестивалів здавалися їм найбільш цікавими:

«Щось цікаве, щоби був фан. Щоб це було весело: не у формі протистояння чи конфліктів, а у формі позитивних емоцій. Воно так краще запам’ятовується людині».

Підписувати електронні петиції готові більшість учасників і учасниць дискусій. Навіть попри те, що не вважають їх дієвими.

Серед іншого, учасни/-кам обговорень пропонували обговорити 4 можливі варіанти екоактивізму:

  • робота на освітній фермі у Бельгії, організованій за принципом пермакультури, протягом 3 місяців;
  • допомога в збереженні морських черепах у Греції впродовж 6 місяців;
  • волонтерство в українському представництві Всесвітнього фонду дикої природи для перевірки стану лісів в Івано-Франківській області, раз на місяць;
  • допомога освітньому проекту зі змін клімату, часткова зайнятість, можливість працювати дистанційно.

Найменше зацікавлення в усіх групах викликала робота на фермі в Бельгії. Декілька людей взяли б участь у такому проекті лише якби планували відкрити власну ферму.

«Це ж просто робота. Начебто це щось екологічне, але це приносить прибуток комусь, а ти задарма волонтериш. Якщо я правильно зрозумів. Тобто я бачу в ньому певний „підступ“».

Робота з черепахами у Греції викликала жваві обговорення і захоплення у різних групах. Однак, на думку учасни/-ць, вартість проживання в іншій країні протягом 6 місяців робить цю можливість малореалістичною.

Окремі учасники в різних групах зацікавилися можливістю перевіряти стан українських лісів. Основною перевагою цього варіанту їм здалося те, що поїздки відбуваються лише раз на місяць у вихідний день. Крім цього, було важливо те, що цей проект стосується України. Варіант привабив тих, хто любить проводити час у лісі або захоплюється туризмом.

Найцікавішою для більшості учасників і учасниць здалася ідея волонтерства для освітнього проекту, щоправда дехто не бачив у цьому проекті реального впливу пропонованої роботи. Для студент/-ок основною перевагою була можливість отримати корисні навички для майбутнього професійного росту. Важливими факторами були також неповна зайнятість і дистанційна робота:

«Від чотирьох до восьми годин на тиждень — це легко, можна щодня працювати по годині. Плюс тебе ще навчають, ти отримуєш навички, ти допомагаєш реально. І найголовніше, що ти можеш з допомогою цього налагоджувати зв’язки».

Висновки

Серед усіх трьох груп найменш готовими змінювати свою поведінку виявилися студент/-ки. Попри розуміння і визнання проблеми забруднення повітря, більшість з них не бажає в майбутньому відмовлятися від автомобіля. Студентки і студенти також відзначали, що не намагаються частіше користуватися громадським транспортом і наголошували на його незручності та непрестижності. Водночас, у групі студент/-ів однією із найважливіших причин екологічних проблем визнали погане виховання, «менталітет» і відсутність пропаганди екосвідомих дій.

Відсутність стратегічного планування на рівні держави вважають однією з головних причин екологічних проблем у всіх групах. Також усі учасни/-ки обговорень згадували погану поінформованість про екологічні проблеми та неможливість впливати на них. У групах сімейних людей і активістів та активісток відсутність системи покарань вважали важливішою за пропаганду екоповедінки. Активіст/-ки також наголошували на поганій роботі комунальних служб. Натомість, студент/-ки називали «приватні бізнес-інтереси» серед основних причин екологічних проблем.

Оточення впливає на готовність практикувати екоповедінку. Учасники і учасниці, які регулярно бачать приклади екологічних дій серед знайомих або відомих людей, є більш відкритими до змін. Яскравим прикладом впливу оточення є використання вживаних речей. Більшість учасни/-ць хоча б раз купували речі на секонд-хенді. Проте вони оцінювали таку поведінку негативно і не стали би публічно говорити, що купують вживані речі через страх засудження і втрати соціального статусу.

Сортування сміття — найбільш очевидна екоповедінка. Учасни/-ки, які практикують сортування, скаржилися на відсутність доступної інфраструктури та неможливість віддати сміття на переробку.

Щоби заохотити людей користуватися громадським транспортом його потрібно покращувати. Таку думку висловлювали у всіх групах. Натомість, дехто з активіст/-ів і сімейних людей сам пропонував обмежувати в’їзд автомобілям у певні частини міста.

Основними джерелами інформації для учасниць та учасників усіх груп є агрегатори новин і соціальні мережі. На другому місці — телебачення і особисте спілкування з родичами або знайомими. Більшість опитаних не мають постійних джерел інформації на екологічні теми. Частина з них хотіла б дізнаватися про стан екології від незаангажованих експертів і науковців. Студентам і студенткам була б цікава така інформація, якби її надавали популярні блогер/-ки. На їхню думку, вдалим форматом може стати інфотеймент — поєднання наукового і розважального контенту. Дехто пропонував флешмоби та наводили приклад Ice Bucket Challenge.