Зміст
- Резюме
- Контекст СОР 25
- Переговори і Україна
- Що вирішили: переговорні питання
- Ринкові механізми і торгівля квотами (Стаття 6 Паризької угоди)
- Фінансування, компенсація втрат і збитків
- Національні внески і їх амбітність
- Гендерний план дій
- Інші питання
- Інші цікаві новини з переговорів
Резюме (щоб краще розуміти цей огляд, варто почитати огляди минулих переговорів: COP23 і COP24)
«Міжнародна спільнота втратила важливу нагоду показати підвищені амбіції до скорочення викидів, адаптації та фінансування для зупинення кліматичної кризи»
Генеральний секретар ООН Антоніо Гуттеріш
Найдовша зустріч за всю історію кліматичних переговорів завершилася у неділю з затримкою на 40 годин від планованого часу завершення. Так само далеко від планів Паризької угоди знаходяться цілі країн зі скорочення викидів, що було однією з перешкод у досягненні домовленостей. Інші конфліктні питання залишилися без рішення: економічні механізми Паризької угоди, обов’язкове підвищення амбітності цілей країн у 2020 році та фінансування для вразливих країн.
Громадськість та вразливі країни наполягали на рішенні конференції, яке б зобов’язало усі країни переглянути свої кліматичні цілі у наступному році. Це ж передбачено і Паризькою угодою. Досягти згоди щодо такого рішення завадили деякі розвинуті країни, зокрема США і Китай. У рішенні лише висловлюється суттєва стурбованість невідповідністю кліматичних цілей країн сценарію, за яким підвищення глобальної температури можна буде втримати в межах 1.5ºC.
Україна належить до 11 країн, які вже почали перегляд національного внеску в Паризьку угоду, чого і вимагали на переговорах. У грудні 2019 р. — січні 2020 р. відбудеться чергове громадське обговорення нової національної кліматичної цілі. Міністр Олексій Оржель у своїй заяві на переговорах озвучив наміри з розробки бачення «зеленого енергетичного курсу до 2050 року», введення податку на викопні енергоресурси, закриття державних вугільних шахт та наголосив на важливості співпраці з молоддю і громадськістю.
Економічні механізми Паризької угоди (стаття 6) дадуть Україні нові інструменти для залучення інвестицій. Завдяки економічним механізмам проєкти, що ведуть до скорочення викидів, отримують додаткову цінність. Правила їх застосування мали узгодити ще на попередніх переговорах у Катовіце. Зробити це не вдалося ні тоді, ні зараз у Мадриді через негативний досвід реалізації проєктів у межах Кіотського протоколу (торгівля квотами) і небажання його повторити. Старі проєкти порушували права громад, руйнували довкілля і не вели до глобального скорочення викидів. Згенеровані у таких проєктах одиниці скорочення можуть бути перенесені у Паризьку угоду, що знецінить нові подібні проєкти. Найбільш вразливі до клімату країни і громадськість виступають категорично проти цього. Україна також не підтримує перенесення старих квот на викиди. Діалог щодо статті 6 триватиме весь наступний рік і має завершитися на переговорах СОР26.
У фінансуванні для вразливих країн також не досягнуто відчутного прогресу, хоча розвинуті країни підтвердити своє зобов’язання забезпечити фінансування в об’ємі 100 млрд доларів на рік у 2020 році. Однак механізму, який би гарантував виконання цієї цілі, немає. По-друге, розвинуті країни не взяли зобов’язань частину цієї суми спрямувати на адаптацію до змін клімату чи надати у вигляді ґрантів (лише 25% надається у такій формі). Зараз у цю суму враховуються навіть кредити.
Окрім переговорного процесу, на конференції відбувалися сотні подій, націлених на боротьбу зі зміною клімату. Більше 600 інвесторів з капіталом більше 37 трлн доларів закликали уряди посилити кліматичні цілі та перестати субсидувати викопне паливо. «Альянс кліматичних амбіцій» зріс до 398 міст, які зобов’язалися до середини століття досягти балансу між викидами та поглинанням парникових газів, тобто вуглецевої нейтральності.
Довідково:
Подія, яку називають СОР чи кліматичні переговори, зараз поєднує конференції трьох органів: Конференція сторін рамкової конвенції ООН з питань змін клімату (РКЗК ООН) — COP, Конференція сторін Кіотського протоколу — CMP, Конференція сторін Паризької угоди — CMA. Кожна з трьох конференцій приймає окремі рішення, але рішення принципових питань часто пов’язані між собою.
На кожному СОР приймають основне рішення, відображаючи досягнення переговорів. Основні рішення переговорів під назвою «Chile Madrid Time for Action»:
● Конференція сторін Паризької угоди.
Включення пунктів у зміст цих рішень часто буває підставою гарячих дискусій та конфліктів. І, якщо якась нова тема чи ідея потрапляє до фінального рішення конференції, — це вже її визнання. У цих рішеннях визнано важливою тему океанів, уваги до якої з боку РКЗК ООН було менше. Також вітається прийняття плану дій з гендерних питань, що відзначає важливість цієї теми для ООН.
Участь у цих переговорах взяли 22 тисячі людей, з них 7,4 тисячі представляли громадські організації. Наступна конференція сторін пройде у Глазго (Шотландія) з 9 по 20 листопада 2020 року.
«...сторони [Рамкової конвенції ООН з питань змін клімату] намагаються демонтувати Паризьку угоду; немає поваги до науки, прав людини, соціально справедливості, немає амбіцій...»
Профспілки про переговори
«...ніколи раніше не бачили такого розриву між вимогами науки і людей та пропозицією від урядів…»
Міжнародна кліматична мережа
«Прірва між тим, що, як всім відомо, має бути зроблено, і тим, що політики хочуть робити, ніколи не була ширшою»
Мей Боув, виконавча директорка 350.org
Міжнародна кліматична політика
Прийняття у 2015 році Паризької Угоди (далі — Угода) консенсусом 197 країн — це найбільше досягнення кліматичної дипломатії за 27 років Рамкової конвенції з питань змін клімату (РКЗК). Угоду підтримали навіть Китай та США, які разом відповідальні за орієнтовно 40% усіх антропогенних викидів парникових газів (ПГ).
З наступного 2020 року, угода вступає в дію. Основні правила Угоди прийняті на кліматичних переговорах СОР24 у Катовіце минулого року (далі — Правила). Однак, прийняті у Катовіце рішення не гарантують досягнення цілей Паризької угоди, тобто утримання глобальної температури в межах 2(1.5)ºC. Вони врегульовують питання звітності та інформування країнами про свої зусилля з подолання змін клімату.
Одним з інструментів Угоди є національно визначені внески країн (далі — НВВ). Цілі можуть стосуватися скорочення викидів, адаптації, співпраці з іншими країнами. Угода дозволяє кожній країні самостійно визначати зміст НВВ, а прийняті у Катовіце Правила встановлюють більш конкретні вимоги до внесків. З 2031 року, НВВ усіх країн мають бути на однаковий період, тривалість якого мали б визначити, але не визначили на СОР25.
Самостійне визначення НВВ дозволяє країнам встановити слабкі цілі, які не ведуть до досягнення мети Паризької угоди. Економіка таких країн, як Саудівська Аравія, США, Індія, Китай, Росія залежить від викопного палива, що не стимулює кліматичні амбіції. Одними з очікувань від СОР25 були заяви про посилення кліматичних цілей, оскільки у 2020 році країни-сторони Угоди мають подати оновлені цілі.
Поточні кліматичні цілі країн ведуть планету до потепління на 3.2–3.5ºC до 2100 року. Єдина науково доведена можливість утримати глобальне потепління в межах 1.5ºC — досягти вуглецевої нейтральності до 2050 року. Тобто балансу між викидами і поглинанням СО2, спричинених діяльністю людини. Окрім цього, скорочення викидів мають початися вже в найближче десятиліття і становити більше 7% на рік. Опубліковане на переговорах дослідження свідчить про ріст викидів на 4% з часу підписання Угоди.
Президент США Дональд Трамп ініціював вихід країни з Угоди. Формально, США зможе вийти з Угоди лише 4 листопада 2020, це наступний день після президентських виборів e країні. Робота делегації США на переговорах у Мадриді викликала критику країн, що розвиваються, та спостерігач/-ок.
Різниця у поточних і майбутніх збитках країн від змін клімату обумовлює протистояння на переговорах найбільш вразливих і бідних країн — багатим і розвинутим. Острівні країни, африканські та країни Латинської Америки вимагають радикального скорочення викидів та фінансової допомоги вже зараз. Їх опоненти (зокрема, США, Китай, Індія, Австралія) не відчувають загрози і не поспішають скорочувати викиди. Розвинуті країни готові надавати допомогу, але вимагають справедливої участі у її наданні і деяких країн, що розвиваються.
Світова економіка переходить на низьковуглецевий розвиток. На кліматичних переговорах зустрічаються інвестори, банки та корпорації для домовленостей про «чисті» технології. Наприклад, Європейський інвестиційний банк припинить кредитувати видобуток вуглеводнів з 2021 року. Зменшення доступного фінансування для вугільного сектора, ріст інвестицій у ВДЕ і нові заяви міст про перехід на чисту енергетику — реальність.
Великі компанії (міжнародні і національні), банки, інвестори й інші обирають високотехнологічний, а отже, низьковуглецевий розвиток. Уряди багатьох країн підтримують чи навіть вимагають пріоритизацію «чистого» розвитку. Менша частина великих компаній, переважно з сировинного сектору, хотіли б продовжувати екстенсивний розвиток. Але їх погляди можуть лише сповільнити, але не зупинити глобальні процеси. Такі компанії з Франції та Саудівської Аравії, за підтримки своїх урядів, вже почали диверсифікувати бізнес, зменшуючи вуглецеємність своєї звичної діяльності, пов’язаної з нафтою і газом. Детальний огляд цих тенденцій є у звіті ЮНЕП.
Однак, лише економічні чинники змінюють світову економіку надто повільно. За поточного темпу змін, ми не встигнемо скоротити викиди парникових газів до безпечної межі. Щоб утримати глобальне потепління у межах 1.5ºC, світова економіка має досягти вуглецевої нейтральності до середини століття. У той час як за останні 5 років викиди зросли на 4%. Тому, без політичних рішень не обійтися.
За останні кілька років кліматична політика в Україні піднялася в політичному порядку денному. Нарешті створено умови для узгодження кліматичної політики з енергетичною — об’єднано колишні Мінекології і Міненерго в один орган. Заява очільника Мінекоенерго на переговорах дає підстави вважати, що вплив кліматичної політики ростиме і надалі.
Ось ключові моменти його заяви:
● розробка бачення зеленого енергетичного курсу до 2050 року, що знайде своє відображення в оновленому НВВ, який буде представлено наступного року;
● запровадження податку на викопне паливо для всіх секторів економіки та направлення зібраних коштів на енергоефективність;
● планується закриття багатьох вугільних державних шахт;
● робота над вдосконаленням моніторингу, звітністю і верифікацією викидів парникових газів у промисловості. Збіг чи ні, але відповідний закон Верховна Рада прийняла через день після заяви міністра;
● співпраця з молоддю та громадськими організаціями важлива і потрібна.
На переговорах відбулася презентація спільного дослідження ГО «Екодія» з міжнародними партнерами про справедливий перехід для вугледобувних регіонів України.
Незалежні експерти з чотирьох європейських країн проаналізували процес закриття вугільних підприємств у Німеччині, Румунії, Чехії та деяких містах України, та розробили практичні поради для влади на національному та місцевому рівнях. Вони мають допомогти проводити подальшу ліквідацію шахт із меншими негативними соціальними та економічними наслідками для вугледобувних регіонів.
Також на СОР25 Україна презентувала звіт з оцінки технологічних потреб. Це перша стадія послідовного процесу технологічної підтримки, результатом якого стане розробка плану впровадження технологій. Пріоритетними секторами у сфері адаптації обрано водні ресурси та сільське господарство, а у сфері скорочення викидів — відходи та сільське господарство. Розробка плану сприятиме залученню кліматичних інвестицій у певні технології. Детальніше про цей процес можна дізнатися з сайту Мінприроди.
Принциповим питанням на переговорах для України є неприпустимість віднесення тимчасово окупованих Криму і частин східних областей до Росії. Зараз Росія звітується про викиди парникових газів на цих територіях. Міністр кілька разів згадував про це у своїй заяві, а представни/-ці офіційної делегації звертають на це увагу під час зустрічей.
Що вирішили: переговорні питання
Ринкові механізми і торгівля квотами (Стаття 6 Паризької угоди)
Для України це одне з найбільш цікавих питань на переговорах, яке може відкрити доступ до інвестицій. Стаття 6 включає три механізми:
● «Спільні підходи», які обумовлюють можливість добровільної передачі одиниць скорочення викидів країнами, дотримуючись принципів сталого розвитку. Відкриває можливості двосторонньої співпраці між країнами;
● «Сталий розвиток», який орієнтується на залучення приватних сторін до проєктів, що скорочують викиди і сприяють досягненню цілей сталого розвитку;
● Неринкові підходи — інші можливі заходи які допомагають країнам досягти цілей, встановлених НВВ. Приклади неринкових підходів: податки, маркування, сертифікація, що охоплює дві чи більше країн, інформування та просвітництво. Загалом, ці підходи включають усе, що не увійшло у попередні пункти і веде до виконання НВВ.
Правила застосування цих механізмів мали прийняти ще на конференції в Катовіце минулого року. Цього не сталося через негативний досвід застосування подібних механізмів у межах Кіотського протоколу. Щоб його не повторити, правила мають враховувати права людини і місцевих громад, неможливість врахування одночасного скорочення викидів кількома країнами (подвійний облік), внесок проєктів у глобальне скорочення викидів, прозорість і надійність звітування про проєкти. Різні країни по-різному розуміють реалізацію цих принципів, закріплених у Паризькій угоді. Деякі країни взагалі не прагнуть їх дотримуватися. Тому консенсусу по Статті 6 у Мадриді досягти не вдалося і робота над правилами продовжиться.
Прийняття «слабких» правил Статті 6 ставить під загрозу досягнення мети Угоди, тому це неприйнятно для громадських організацій і країн, які є найбільш вразливими до змін клімату. Україна вважає неправильним перенесення старих одиниць скорочення викидів у режим Угоди, хоча ми — одна з країн, яким це було б теоретично вигідно. Також Україна підтримує розробку нових надійних ринкових механізмів, що відповідають духу Паризької угоди.
На заключному засіданні майже усі країни висловлювали розчарування неможливістю дійти згоди щодо правил по Статті 6. По-перше, це крайній елемент правил впровадження Паризької угоди, по-друге, — економічно вигідний спосіб прискорити скорочення викидів. Відсутність згоди яскраво відображає переважання власних інтересів деяких країн над спільною вигодою та їх небажання реально скорочувати викиди.
На противагу цій невдачі, низка найбільш зацікавлених країн запропонувала перелік принципів для вуглецевих ринків: «San Jose Principles for High Ambition and Integrity in International Carbon Markets». Їх дотримання гарантуватиме внесок ринкових механізмів у глобальне скорочення викидів.
Громадські спостерігач/-ки на переговорах стурбовані відсутністю згадок у правилах Статті 6 прав людини та місцевих громад, зокрема і корінних народів. Ринкові механізми Кіотського протоколу мали доведений негативний вплив на громади, а деякі проєкти призвели навіть до збільшення викидів. Це не має повторитися знову.
Одне з небагатьох значимих рішень, прийнятих на цій конференції, — новий п’ятирічний план дій з питань гендерної рівності. Він покликаний забезпечити врахування питань гендеру у рішеннях і процесах у міжнародній кліматичній політиці. Рішення, яким затверджено план дій, відзначає важливість прав людини, необхідність справедливих змін у сфері робочої сили та створення гідних умов праці. Відзначено стурбованість відмінностями впливу змін клімату на жінок і чоловіків, що викликано історичною і існуючою гендерною нерівністю.
Планом дій встановлено кілька пріоритетних секторів для роботи:
● підвищення спроможності, управління знаннями і комунікації;
● гендерний баланс, рівність та лідерство жінок у процесах РКЗК;
● цілісність — посилання інтеграції питань гендерної рівності у роботу органів РКЗК, секретаріату та інших утворень ООН і зацікавлених сторін;
● гендерно чутливе впровадження та способи впровадження: означає повагу, просування та врахування гендерних питань, а також підсилення жінок у впровадження РКЗК ООН та Паризької угоди.
Громадськість підтримує це рішення конференції, зокрема через висловлену увагу до прав людини. Це рішення визнає існуючу проблему нерівності та обумовлює ріст важливості гендерної рівності в усіх процесах ООН. Разом з тим, поки що не прописані конкретні дії та джерела фінансування задля реалізації цього плану.
Національні внески і їх амбітність
Від переговорів очікувався пакет рішень щодо підвищення амбітності національних внесків зі скорочення викидів, оскільки поточні цілі ведуть світ до потепління на 3.5ºC до кінця століття, що «несумісно з продовженням існування цивілізованої спільноти».
У Парижі у 2015 році країни домовилися переглянути НВВ до 2020, підвищивши їх амбітність. Слоган СОР25 — «Час для дій». Невирішеним залишалося питання спільних часових рамок НВВ для синхронізації дій різних країн.
Зараз лише 79 країни відреагували на нагальну потребу скорочувати викиди шляхом подання оновлених НВВ чи заяв про намір переглянути НВВ до 2020. Переважно, це найбідніші і найбільш вразливі країни, на долю яких сумарно припадає незначна частка викидів. Окрім них, 11 країн вже почали процес перегляду і України серед них. Але ці країни також відповідають лише за 10,5% світових викидів.
Щоб прискорити процес посилення НВВ, керівництво переговорів (яке цього року належить Чилі) започаткувало у вересні «Альянс кліматичних амбіцій». До його складу увійшли як розвинені і багаті країни, такі як Німеччина, Швейцарія, Велика Британія, так і бідніші, наприклад, Намібія, Колумбія, Нікарагуа.
По жодному з цих питань не досягнуто помітного прогресу на СОР25. Обговорення спільних часових меж для НВВ продовжиться на наступних переговорах. Немає рішення щодо формату і змісту звітування країн у межах Паризької угоди. На цьому фоні «повторне підкреслення з суттєвим занепокоєнням» потреби подолати розрив між поточними НВВ і тими, які мають бути для досягнення цілі в 1.5–2ºC та «спонукання країн взяти до уваги розрив», коли вони оновлюватимуть НВВ, виглядає досягненням.
«Головні забруднювачі порушили свої обіцянки підвищити амбітність у 2020, а багаті країни — обіцянки забезпечити фінансування збитків та втрат», — зазначає у своєму пресрелізі Міжнародна кліматична мережа. Група малих острівних країн також критикує результат СОР25: «Неспроможність найбільших забруднювачів, включно з Австралією, США, Канадою, Росією, Індією, Китаєм, Бразилією зобов’язатися розробити НВВ для досягнення 1.5ºC демонструє відсутність амбіцій».
У Мадриді обговорювали завдання для другого огляду досягнення довготермінової кліматичної цілі РКЗК. Зараз це обмеження потепління 2ºC від доіндустріального рівня. У результаті першого огляду (2013–2015), Паризька Угода закріпила «докладання зусиль для утримання потепління у межах 1.5ºC». Другий огляд розпочнеться у 2020 і завершиться у 2022, — він покликаний покращити розуміння країнами глобальної кліматичної цілі і шляхів її досягнення. На відміну від першого огляду, у рішенні чітко зазначено, що другий огляд «не призведе до зміни чи перегляду довготермінової цілі».
Фінансування, компенсація збитків і втрат
Виділення коштів — у центрі уваги будь-якого СОР. На конференції сторін у 2009 році, розвинуті країни обіцяли довести щорічну допомогу на адаптацію та скорочення викидів до 100 млрд доларів у 2020 році. Наразі ця цифра становить приблизно 60 мільярдів доларів, якщо включити до неї майже будь-яке фінансування, що надходить з багатих країн: кредити (у 2017 становили 60% усього кліматичного фінансування), приватні інвестиції, страхування.
Три останніх звіти Міжурядової групи експерт/-ок з питань змін клімату (МГЕЗК), про землі і харчову безпеку (IPCC SRCCL), 1.5ºC (IPCC SR15) та з питань океанів і кріосфери (IPCC SROCC) говорять про значні збитки для усіх країн від зміни клімату. Ці ж звіти підтверджують найбільшу вразливість бідних та маленьких держав, які розвиваються, особливо в посушливих і прибережних районах.
Тому бідні країни, окрім грошей на скорочення викидів чи адаптацію, вимагають прийняття рішення про компенсацію збитків і втрат, завданих їм внаслідок екстенсивного розвитку в минулому сторіччі країн, які зараз є багатими. Заходи з компенсації збитків мають враховувати і невідкладну допомогу в результаті природних катастроф, пов’язаних зі змінами клімату.
Компенсація збитків обговорюється у межах WIM (Warsaw International Mechanism for Loss and Damage associated with Climate Change Impacts), який створено на СОР19. Рішення щодо WIM, прийняті на СОР25, підтвердили необхідність відшкодовувати найбіднішим країнам збитки від погодних катаклізмів, але не дійшли згоди щодо досягнення цілі в 100 млрд доларів щорічного кліматичного фінансування, що закріплено і Паризькою угодою.
Впродовж другого тижня країни погодилися створити «панель експерт/-ок» для досліджень та «Мережу Сантьяго» для технічної підтримки у питанні збитків. Однак, це рішення навіть близько не відповідає вимогам від найбідніших країн щодо допомоги. Впродовж другого тижня розглядалася можливість використати ресурси Глобального кліматичного фонду (GCF) для компенсації, що не є хорошим варіантом через скорочення ресурсів на інші цілі.
Ближче до завершення переговорів — у п’ятницю, а також суботу і неділю, — рішення щодо компенсації втратило будь-які ознаки амбітності, за словами найбідніших країн. Одними з винуватців цього є США, які не хочуть бачити жодних фінансових зобов’язань для себе. Бідним країнам вдалося включити питання компенсації збитків у порядок денний наступних переговорів, на яких США матимуть менше впливу на рішення через їх вихід з Паризької угоди.
Оцінка збитків кожної країни від реалізації сценарію потепління на 3.5ºC до кінця сторіччя, порівняно з потеплінням на 1.5–2ºC, могла б допомогти країнам переглянути кліматичні цілі. Хоча Україна не претендує на компенсацію, ми могли б попросити допомоги в РКЗК у дослідженні збитків України від змін клімату.
● На наступних переговорах можуть обговорити встановлення глобальної цілі з адаптації до змін клімату. Оцінку її досягнення здійснить Комітет з адаптації у своєму річному звіті 2021.
● Не вдалося досягти рішення щодо додаткових коштів для Адаптаційного фонду, а також, чи буде він працювати виключно у межах Паризької угоди. Фонд створено у 2007 році, він наповнювався за рахунок відсотків від продажу квот у межах Кіотського протоколу. Зараз квот продається значно менше, що ставить під питання існування фонду, а рішення щодо ринкових механізмів Паризької угоди досі немає.
● З 7 до 31 березня 2020 можна подати матеріали для експертного діалогу з питань змін клімату та земель, який пройде на проміжній сесії переговорів.
● Прийнято робочий план для Платформи місцевих громад і корінних народів, яка займається дослідженням знань та обміном кращими практиками щодо реагування на зміни клімату цих груп.
● Питання океанів і їх ролі у змінах клімату згадується в основному рішенні конференції, а в 2020 пройде експертний діалог щодо ролі океанів.
● Не досягнуто рішення щодо роботи реєстрів з адаптації та НВВ, в яких має агрегуватися інформація, подана країнами щодо власних зобов’язань. Декілька громадських організацій ведуть власні реєстри національних зобов’язань, шукаючи інформацію про них самостійно (наприклад, https://www.climatewatchdata.org/2020-ndc-tracker).
● У рішенні про роботу Постійного комітету з фінансів йдеться про організацію форуму з фінансування рішень, базованих на природі (nature-based solutions). Також сторони запрошують подати свої міркування щодо визначення терміну «кліматичне фінансування». Рішення, базовані на природі, — нова тема для України, але в нас вони вже працюють. Наприклад, адаптація до змін клімату з допомогою буйволів. В іншому рішенні про комітет поставлено задачу оцінити потребу найбідніших країн у кліматичному фінансуванні та наявне фінансування, зокрема дефіцитні сектори.
● Доповнено керівництво Глобального кліматичного фонду (GCF). Підтверджено рішення ради фонду про використання коштів фонду на розробку і впровадження НВВ та пов’язаної з адаптацією діяльності, передбаченої Паризькою угодою. Також фонд має розробити керівництво з використання коштів фонду на заходи з адаптації.
● Прийнято план роботи по заходам реагування на вплив низьковуглецевого розвитку одних країн на інші. Складено календар семінарів і технічних доповідей на наступні 6 років. Це лише організаційне рішення, зміст у цій темі напрацьовуватиметься по мірі роботи. У роботі над заходами реагування також враховуватимуться гендерні аспекти, роль місцевих громад, корінних народів та вразливих спільнот. Поява цих категорій у рішенні — наслідок зусиль їх представни/-ць та громадськості.
● Не прийнято рішення щодо довготермінового кліматичного фінансування через небажання багатих країн брати відповідальність. Зокрема, у проєкт рішення були включені пункти, які суперечать попередньо досягнутим домовленостям, у тому числі і Паризькій угоді. Детальна інформація про рух кліматичного фінансування міститься у звіті з воркшопу, що відбувся на переговорах.
Інші цікаві новини з переговорів
● Традиційний кліматичний марш зібрав на вулицях Мадриду понад пів мільйона людей. Акція відбулася 6 грудня (п’ятниця), як вияв солідарності зі світовим протестним рухом Fridays For Future. Головна вимога протестувальни/-ць — рішучі та невідкладні дії з подолання кліматичної кризи.
● На наступному СОР завершується трирічна програма роботи Коронівійської платформи з питань сільського господарства. Мета платформи — дослідити питання харчової безпеки у зв’язку зі змінами клімату. Одним з результатів роботи платформи може бути керівництво з кліматично сталого сільського господарства, що може бути запропоноване на затвердження наступними переговорами. Провідною темою зустрічі платформи у Мадриді було використання поживних речовин та добрив у сталих сільськогосподарських практиках. Обговорювалась необхідність підвищення ефективності добрив, а також супутні вигоди для якості ґрунтів, повітря, води та біорізноманіття. Піднімалися питання субсидій на добрива та їх недостатня кількість для фермерів, фінансування адаптації до змін клімату у сільському господарстві для країн, що розвиваються, та підтримка малих фермерів і фермерів-жінок. Підсумки розгляду цих питань узагальнені у звіті одного з допоміжних органів РКЗК.
● Щоб привернути увагу до відсутності прогресу переговорів, різні громадські організації провели несанкціоновану акцію, яка призвела до невиправдано агресивної реакції служби охорони ООН. Учасни/-ць акцій і навіть всіх спостерігач/-ок та журналістів, які просто опинилися поруч та які описували акцію (загалом більше 100 людей), вивели на вулицю, декого без одягу. Частину людей позбавили пропусків на конференцію. Також цього дня для всіх спостерігач/-ок заборонили проходити на територію переговорів. На зустрічі громадських організацій з керівницею секретаріату РКЗК ООН вдалося досягти компромісу і наступного дня всі змогли потрапити назад на переговори. Спільна заява секретаріату РКЗК ООН і громадських спостерігач/-ок з цього приводу.
● Під час 11 грудня ЄС представив план «зеленого» розвитку до 2050 року. У 2030 викиди в ЄС мають скоротитися на половину, а в 2050 році об’єднання планує досягти вуглецевої нейтральності. За цей план ще мають проголосувати європейські парламентарі. Цей, безперечно, амбітний план все одно зазнав певної критики громадськості, оскільки темпи скорочення викидів не відповідають науково обґрунтованій необхідності. На основі плану країни-члени і сам ЄС мають подати оновлені НВВ. Щоб встигнути це зробити до 2020 року, план має бути затверджений у рекордно короткі терміни.
● Представлено Santiago Action Plan — план дій Об’єднання «Міністри фінансів за клімат», підтриманий на переговорах мініст/-ерками 51 країни. У плані описано, як застосовувати існуючі фінансові інструменти та розробляти нові для стимулювання кліматичних дій.
● Більше 600 міжнародних інституційних інвестор/-ок, які керують капіталом більше 37 трлн доларів, закликали уряди посилити кліматичні цілі, розробляти плани закриття вугільних ТЕЦ, підвищувати податок на вуглець та перестати субсидувати викопне паливо.
● Аналітичний центр BankTrack опублікував список кліматичних «злочинців», які продовжують фінансувати викопне паливо. За останні 3 роки ці фінансові установи виділили 745 млрд доларів на нові ТЕЦ.
● Презентовано розширення «Альянсу кліматичних амбіцій» (засноване у вересні 2019 року) — ініціативи, підписант/-ки якої підтримують ціль вуглецевої нейтральності у 2050 році. Зараз до Альянсу входить 73 країн, 14 регіонів, 398 міст, 786 компаній та 16 інвестор/-ок.
● Останнє десятиліття (2010–2020) — найтепліше за всю історію життя людини на планеті, говориться в презентованому звіті Світової метеорологічної організації.
СПИСОК ДЖЕРЕЛ
- https://www.ciel.org/news/its-a-crisis-act-like-it-cop25-outcome-inconsistent-with-urgency-and-ambition-demanded-to-confront-the-climate-crisis/
- http://enb.iisd.org/climate/cop25/enb/
- https://theenergymix.com/?s=COP
- https://www.climatechangenews.com/2019/12/16/cop25-achieved-next/?fbclid=IwAR3N8j2-yDsXBw2c8Q7z88LOvla0lTqKH3o2pY2f1dR1WNfxj4ss6wbCc_s
- https://www.carbonbrief.org/cop25-key-outcomes-agreed-at-the-un-climate-talks-in-madrid
- https://plus-one.ru/ecology/konferenciya-oon-po-klimatu-proshla-zrya
Автор огляду — Ілля Єременко, голова Ради Української кліматичної мережі, на замовлення Фонду ім. Г. Бьолля, Бюро Київ — Україна, за участі Костянтина Криницького (ГО «Екодія»), Оксани Марьюк (Українська кліматична мережа) та Оксани Алієвої (Фонд ім. Г. Бьолля, Бюро Київ — Україна).