Пандемія Covid-19 показує, наскільки крихким є ЄС

Аналітика

 

Новий коронавірус не лише позбавив нас звичного життя, але спосіб, у який ЄС дає раду з пандемією COVID-19, до болі ясно показав його нездатність діяти в часи кризи. Мало того, що люди застрягли в аеропортах та на вокзалах, так ще й надія на здатність Європи до згуртованих дій в останні тижні розвіялася.

Станція Europa

Якихось кілька тижнів тому ніхто не міг уявити ситуацію, яка наразі панує в Європейському Союзі. З тривогою та заціпенінням ми спостерігаємо надзвичайно хвилюючі картини останніх днів. Стрімко зростає кількість інфікованих та смертей, а системи охорони здоров'я вже працюють — або невдовзі працюватимуть — на межі своїх сил і можливостей. Італія, Франція та Іспанія наразі вражені найбільше, але лікарням інших держав-членів ЄС також бракує ліжок в реанімації, медичних працівників, медичних виробів та засобів захисту. Введення прикордонного контролю в Шенгенській зоні призвело до хаосу, надмірного очікування на кордоні та переривання ланцюгів постачання. У більшості європейських столиць центр спорожнів через обмеження свободи пересування, які впровадили в багатьох країнах. Самозайняте населення та бізнеси переживають за своє майбутнє. Різноманітні сценарії наслідків кризи для економіки пригнічують.

Неузгоджені підходи різних країн

Новий коронавірус не лише позбавив нас звичного життя, але й спосіб, у який ЄС дає раду з пандемією COVID-19, до болі ясно показав його нездатність діяти в часи кризи. Незлагодженість заходів, прийнятих 27 національними урядами задля уповільнення темпів поширення вірусу і графіків їх впровадження, виразно свідчить про стан ЄС. Мало того, що люди застрягли в аеропортах та на вокзалах, так ще й надія на здатність Європи до згуртованих дій в останні тижні розвіялася. Неможливо позбутися неприємного відчуття, що деякі голови держав та урядів змагаються в тому, чиї рішення будуть найавтономнішими і найшвидше вирівняють криву поширення коронавірусу. Брак кризового управління на рівні ЄС, неспіврозмірність і слабкі прояви солідарності між державами-членами, а також відкат у національні настрої і егоїзм спонукали багатьох громадян замислитися про роль, яку в нинішній кризі відіграє Європейський Союз.

(Не)спроможний діяти? Компетенції ЄС в умовах пандемії

Одне з пояснень браку координації полягає в тому, що відповідальність за політику охорони здоров'я лежить на державах-членах ЄС. Відповідно до статті 168 Договору про функціонування ЄС (ДФЄС), діяльність Євросоюзу повинна доповнювати політики держав-членів та охоплювати моніторинг, раннє попередження та протидію серйозним транскордонним загрозам здоров'ю. У цьому контексті держави-члени повинні координувати між собою свої політики і програми.

Нормативна база епідеміологічного моніторингу та контролю інфекційних захворювань на території Європейського Союзу була переглянута 2013 року «Рішенням про серйозні транскордонні загрози здоров'ю». Метою цього Рішення є підтримка співпраці та координації між державами-членами для ефективної профілактики та контролю над поширенням серйозних захворювань через кордони держав-членів. ЄС має в своєму розпорядженні низку інструментів моніторингу, наукового консультування та координації європейської політики, і хоча їх використовують у теперішній кризі, очевидно, що їхні можливості ще не вичерпані.

Представники органів охорони здоров’я проводять взаємні консультації у межах Комітету з охорони здоров’я (КОЗ). Завданням цього комітету є координування у співпраці з Єврокомісією щодо планування готовності та реагування держав-членів. Відповідальність за моніторинг і оцінку ризиків загрози здоров'ю людини, пов'язаних з інфекційними захворюваннями на рівні ЄС лежить на Європейському центрі профілактики та контролю захворювань (ЄЦПКЗ). ЄЦПКЗ координує мережу епідеміологічного нагляду, частиною якої є Система раннього попередження та реагування (СРПР). Окрім цього існує Механізм цивільного захисту (МЦЗ), метою якого є розширення співпраці в разі надзвичайних ситуацій і стихійних лих як всередині ЄС, так і за його межами. Також важливо згадати Механізм Інтегрованої політичної відповіді на кризи, який є механізмом Ради Європи для реагування на міжсекторальні та комплексні кризи з метою загальноєвропейської координації дій на найвищому політичному рівні. Однак згадані механізми можуть бути ефективними тільки в тому разі, якщо всі держави-члени готові до спільної роботи — саме такої готовності бракувало протягом останніх тижнів.

Щоправда, Механізм Інтегрованої політичної відповіді на кризи був активований за головування Хорватії в Раді Європи наприкінці січня з метою внутрішньоєвропейської координації, однак, за повідомленнями деяких ЗМІ, на зустрічі в Брюсселі 6 березня міністри охорони здоров'я отримали лише уривчасті дані про заходи, вжиті в інших державах-членах. ЄС дав рекомендації, але вони, очевидно, не знайшли відгуку у відповідних країн. Нарешті, національні урядові апарати провели власну оцінку ризиків і пріоритизували заходи для конкретних країн. Таке повернення до егоцентричного націоналістичного менталітету у сприйнятті кризи заблокувало будь-яку координацію та співпрацю на рівні ЄС.

Кризовий менеджмент: однобокі національні підходи vs загальноєвропейська координація

Взаємна довіра була вже підірвана в момент, коли в ході відео-конференції 10 березня голови держав та урядів разом із Шарлем Мішелем, Урсулою фон дер Ляєн, Крістін Лаґард та Маріо Сентено зобов’язалися посилити координацію між державами-членами. Деякі з них уже заблокували експорт медичних товарів попри те, що Італія потерпала від кризи і відчайдушно потребувала підтримки з боку європейських партнерів. Незважаючи на нещодавні запевнення на найвищому рівні ЄС, впроваджувалися односторонні закриття кордонів, обмеження пересування та карантинні заходи. Пропозиція Єврокомісії впровадити тимчасові обмеження на в’їзд до ЄС ілюструє відчайдушну спробу привнести трохи порядку в хаос односторонніх національних заходів.

Впродовж останніх тижнів Рада Європи намагалася покращити процеси координації через щоденні телефонні розмови між міністрами охорони здоров'я та внутрішніх справ. Наразі проводиться загальноєвропейська інвентаризація засобів захисту та апаратів ШВЛ, а також виробничих та дистриб’юторських спроможностей. Тимчасові обмеження на експорт засобів індивідуального захисту, впроваджені на національному рівні, зняті. Єврокомісія пообіцяла надати екстрену допомогу у розмірі 7,5 мільярдів євро на підтримку систем охорони здоров'я, малого бізнесу та тих галузей економіки, які постраждали найбільше, а також щоб послабити податкові правила ЄС. На відеоконференції Маріо Сентено з міністрами фінансів, яка відбулася 16 березня, президент Єврогрупи згадав про кредитну лінію в розмірі до 410 мільярдів євро, надану Європейським стабілізаційним механізмом (ЄСМ) для підтримки ринків. Заяви щодо згуртованої фінансової та економічної політики були затверджені наступного дня після віртуального засідання Ради Європи, як і згадана ініціатива Єврокомісії щодо впровадження тимчасових обмежень на в’їзд до Шенгенської зони. У межах головування Хорватії в Раді Європи 18 березня була скликана віртуальна зустріч міністрів транспорту з наміром підтримати вільне переміщення товарів у межах єдиного європейського ринку. Того ж дня, після початкових сумнівів, очільниця Європейського центрального банку Крістін Лаґард заявила, що «надзвичайні часи вимагають надзвичайних дій». Антикризова програма Європейського центрального банку з купівлі облігацій на суму понад 750 мільярдів євро має на меті протидію спекуляціям на тему неплатоспроможності країн Єврозони. 23 березня міністри фінансів підкреслили необхідність «рішучої, амбітної та скоординованої політичної реакції» для пом'якшення серйозних економічних наслідків.

Однак ці заяви спрацюють тільки у випадку, якщо уряди держав-членів позбудуться національного егоцентризму. На жаль, віртуальне засідання Ради Європи 26 березня вчергове виявило суперечності між очільниками держав та урядів у питанні спільних заходів з фіскальної політики задля пом'якшення негативних економічних наслідків пандемії. Тоді як серйозно постраждалі південноєвропейські країни, зокрема Італія та Іспанія, закликають до випуску загальноєвропейських державних облігацій (так званих єврооблігацій або коронаоблігацій), як це вже було під час кризи євро, такий підхід зустрічає категоричну відмову з боку Німеччини та Нідерландів. Найближчими тижнями міністри фінансів Єврогрупи запланували роботу над запропонованими економічними та фінансовими рішеннями, проте наразі є малоймовірним, що Рада Європи дійде згоди щодо так званих коронаоблігацій. У цьому контексті позиція федерального уряду Німеччини є хибною і їй бракує солідарності, бо уряд відмовляється визнати серйозність ситуації у південних країнах ЄС. Той факт, що кілька німецьких лікарень зараз приймають пацієнтів з Італії та Франції є важливим сигналом, але цього явно замало.

Перед ЄС постали великі проблеми

Останніми тижнями стало очевидно, що пандемія COVID-19 вдарить по наших системах охорони здоров'я і майже напевно призведе до глибокої кризи світової економіки. Неузгоджені заходи, які ми спостерігаємо, загрожують також посиленням соціальної нерівності всередині ЄС, шкодять процесам демократичного прийняття рішень та завдають удару європейській згуртованості. Достатньо поглянути на приклад Угорщини, щоб побачити, що боротьба з поширенням коронавірусу може бути використана очільниками держав і урядів задля руйнування верховенства права. Ініційований угорським урядом закон щодо надзвичайного стану викликав велику стурбованість та критику з боку Брюсселя, оскільки надає угорському прем'єр-міністру Віктору Орбану повноваження керувати країною за допомогою указів безстроково і дозволяє відправити парламент на «вимушену перерву». Закон затвердили цього понеділка.

На порядку денному ЄС до 31 грудня 2020 року стоять важливі рішення, деякі з яких швидше за все будуть відкладені через пандемію, а отже необхідно розробити план дій в надзвичайній ситуації: узгодити нову багаторічну програму фінансового розвитку (2021–2027), а також прояснити майбутні відносини ЄС з Великобританією. Пропозиції Єврокомісії щодо Європейського зеленого курсу і нового пакту ЄС про міграцію та надання притулку потрібно обговорити в інституціях та на міжінституційному рівні. Наразі Єврокомісія працює в дві зміни, щоб забезпечити безперервність політичних процесів. Європарламент також випробовує нові рішення, щоб найближчими тижнями уникнути тяганини та зберегти демократичний процес прийняття рішень: на історичному пленарному засіданні 26 березня депутати Європарламенту вперше голосували дистанційно по електронній пошті за запропоновані Єврокомісією загальноєвропейські надзвичайні заходи, включаючи виділення 37 мільярдів євро з Фонду гуртування та розширення Фонду солідарності ЄС. Рада Європи також обирає нові шляхи прийняття рішень: у ході відеоконференції 24 березня міністри у європейських справах ухвалили рішення розпочати переговори з Албанією та Північною Македонією щодо їхнього вступу до ЄС. Два дні потому Рада Європи прийняла довгоочікуване рішення щодо початку цих переговорів.

З 1 липня 2020 року Німеччина перебирає на себе головування в Раді Європи. Протягом цього періоду федеральний уряд Німеччини буде головним чином виконувати роль модератора у межах ЄС. З огляду на поточні події та наслідки пандемії COVID-19, майбутнє головування у Раді Європи ставить перед ним величезні виклики. Німеччина повинна зробити все можливе, щоб заохотити ЄС до більш солідарних дій задля виходу з кризи. Останніми днями наголошується, що подолання кризи часто відкриває можливості для майбутнього. Проте ми повинні усвідомлювати, що криза не гарантує зміцнення. Спосіб, у який ЄС досі давав раду з пандемією, викриває надзвичайну крихкість його цілісності. Ми повинні зробити все можливе, щоб сам ЄС сам не став жертвою кризи.

Стаття вперше опублікована німецькою мовою на сайті boell.de.

Статтю українською переклала Ірина Малішевська.