Крим: шість років анексії

Узбережжя Криму та море

Анексія Кримського півострову Росією триває вже понад шість років. Але нині через кризу, спричинену коронавірусом, багато людей про це забувають. Ми розпитали Дениса Савченка, очільника ГО «КримSOS», про ситуацію з правами людини в Криму та як коронавірус впливає на життя мешканців півострову.

Як розвивалася політична та економічна ситуація в Криму впродовж шести років анексії?

На початковому етапі окупації Російська Федерація заприсягнулася надати широку політичну автономію та обіцяла суттєві покращення та відновлення економічного життя Криму в своєму складі, але на практиці ці обіцянки виявилися марними. 21 березня 2014 року президент Росії підписав наказ «Про утворення Кримського федерального округу», але два роки потому, в червні 2016 року, змінив рішення і Крим увійшов до Південного федерального округу, який включає 7 інших федеральних суб’єктів. Таким чином у 2016 році Крим втратив особливий статус і припинив бути автономною одиницею. Одразу після встановлення фактичного контролю над півостровом Кремль призначив лояльних собі чиновників на більшість важливих керівних посад у Криму, особливо в правоохоронних органах та службі безпеки. Окрім того Росія спробувала включити Крим до своєї політичної реальності, провівши вибори депутатів кримського парламенту в серпні 2019 року.

З 2014 року Крим є дотаційним регіоном Російської Федерації. Це означає, що щороку з федерального бюджету відраховуються дотації, щоб стабілізувати різницю між доходами та витратами, а також цільовими неінвестиційними витратами (створення та забезпечення роботи державних органів, субсидії тощо). Завершення державної підтримки планується на 2030 рік. Такий тривалий період спричинений тим, що масштабні інфраструктурні проєкти (будівництво траси «Таврида», Керченського мосту та нових ТЕС) себе не виправдали, тоді як туризм та сільське господарство не розвиваються. З 2015 року і донині триває федеральна цільова програма «Соціально-економічний розвиток Республіки Крим та м. Севастополь». Попри збільшення розміру заробітної плати та соціальної грошової допомоги, жителі Криму перебувають під фінансовим тиском через значне зростання цін на більшість послуг і товарів першої необхідності. Іноземні інвестори, а також великий російський бізнес уникають працювати в Криму через можливі репутаційні та фінансові ризики, а також загрозу застосування санкцій. Водночас від початку окупації в Криму спостерігалися численні випадки рейдерського захоплення місцевого бізнесу злочинцями та/або представниками силових структур Росії.

Яке наразі становище прав людини? Чи є відмінності від ситуації в Росії? Як складається ситуація для кримських татар, які від самого початку рішуче виступали проти анексії?

Становище прав людини неухильно погіршується. Окрім порушень прав людини, характерних для Російської Федерації, як-от репресії проти незалежних медіа та журналістів, цензура, порушення свободи віросповідання деяких релігійних груп (наприклад, Свідків Єгови), суворе регулювання права на протест, нелюдські умови утримання у в'язницях і слідчих ізоляторах, ми фіксуємо грубі порушення прав людини, які тісно пов'язані з окупацією українського півострову Росією. Окупаційна влада переслідує людей з проукраїнськими поглядами або пов'язаних із ними людей, вдаючись до різного роду попереджень, необґрунтованих обшуків і арештів, політично мотивованих кримінальних та адміністративних звинувачень. Кримські татари, які є найчисленнішою групою Криму, що рішуче виступала проти окупації, складають до 70% осіб, що наразі затримані або засуджені з політичних мотивів. Контрольовані Росією кримські суди засуджують їх на термін до 19 років ув'язнення за сфабрикованими звинуваченнями. Станом на 25 березня 2020 року ГО «КримSOS» зафіксувала 124 випадки кримінального переслідування за політичними мотивами (85 із них це випадки переслідування кримських татар), 45 випадків насильницького викрадення, щонайменше 365 випадків політично мотивованих адміністративних переслідувань, та щонайменше 314 випадків негуманного поводження та/або застосування тортур, що мали місце від початку окупації Криму.

Як ви оцінюєте спроби Росії «легалізувати» анексію? Чи можна вважати їх певною мірою успішними? Якими будуть наслідки?

Портрет Дениса Савченко

Спроби Росії легалізувати окупацію Криму становлять пряму загрозу засадам міжнародного права та глобальної безпеки. На жаль, у цьому випадку час працює проти України. Перед світом постають нові глобальні виклики, тож окупація Криму може поволі зникнути з порядку денного міжнародних організацій та зі сфери інтересів і турбот наших міжнародних партнерів, таких як Європейський Союз і США. Перед українським урядом, його дипломатами та делегаціями, громадськими організаціями, юристами та освітянами стоїть непросте, але надзвичайно важливе завдання постійно нагадувати міжнародній спільноті про жахливий злочин агресії, який Російська Федерація продовжує вчиняти в Криму і частині Донбасу. Прагнення Росії створити альтернативну реальність, у якій Крим входить до її складу, не увінчається успіхом допоки живе усвідомлення того, що окупація частини української території — це напад не лише на Україну, а й на весь міжнародний порядок як такий.

Яка наразі ситуація в Криму із коронавірусом? Які найбільші проблеми?

За інформацією так званого «Міністерства охорони здоров’я Республіки Крим» від 25 березня 2020 року, за даними щоденного моніторингу епідеміологічної ситуації щодо випадків виявлення нової коронавірусної інфекції (2019-nCoV) у Криму, серед осіб, що прибули із зарубіжних країн, під медичним наглядом знаходяться 1523 людини, із яких 1467 перебувають під динамічним наглядом удома, 56 осіб — у лікарнях. 7 людей мають позитивні результати тесту на Covid-19. Єдиним заходом, до якого вдалася місцева влада з метою профілактики та боротьби з поширенням вірусу було закриття кордонів з Україною з 18 березня до 01 травня 2020 року, рішення про яке прийняла Федеральна прикордонна служба ФСБ Росії. Існує ризик суттєвого погіршення епідеміологічної ситуації на півострові через відсутність дієвих заходів, таких як заохочення мешканців півострову до самоізоляції, та поганий стан медичної інфраструктури.

Окрім того, ми занепокоєні поширенням Covid-19 у в'язницях та слідчих ізоляторах на території Криму та Російської Федерації, де утримують українських політв'язнів. З 16 березня 2020 року Федеральна служба виконання покарань РФ впровадила обмежувальні заходи у всіх установах, але в'язні та особи, що знаходяться під вартою, не мають доступу до медичних послуг. Під час судового засідання з апеляційного оскарження щодо продовження терміну утримання під вартою Сервера Мустафаєва, що відбулося 23 березня 2020 року, звинувачений страждав від лихоманки, сухого кашлю, сильного головного болю і слабкості, тобто тривожних симптомів Covid-19, які спостерігалися в нього вже кілька днів поспіль. Незважаючи на рекомендації, він не отримав ані медичної допомоги на місці, ані не був доправлений до медичного закладу для подальшого огляду та лікування.

Інтерв’ю підготував Сєргєй Сумлєнний, керівник Представництва Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні.