Коротка довідка про реструктуризацію ринку електроенергії в Україні
1 липня 2019 року Україна приступила до розгортання ліберальної моделі ринку електроенергії відповідно до своїх міжнародних зобов’язань за Договором про заснування Енергетичного співтовариства, Угодою про асоціацію з ЄС та Угодою про умови майбутнього об'єднання ОЕС України з ENTSO-E.
Послідовність і якість нової моделі ринку електроенергії з самого початку підірвало прагнення запустити її до закінчення повноважень уряду Гройсмана після того, як президент Петро Порошенко на виборах поступився Володимиру Зеленському. За правління Гройсмана та Порошенка найбагатший олігарх України Рінат Ахметов користувався надзвичайно високими прибутками від своєї енергетичної компанії ДТЕК, які забезпечувала схема ціноутворення на вугілля Роттердам+.
В останні дні на посадах політики спотворили реформу ринку електроенергії, виключивши з конкурентного ринку, що почав зароджуватися, державного оператора АЕС «Енергоатом» і (в меншій мірі) великого оператора гідроелектростанцій «Укргідроенерго», ввівши державне зобов'язання продавати електроенергію за регульованою низькою вартістю державному підприємству «Гарантований покупець». Це дало можливість субсидувати низькі ціни для домашніх господарств, а прибуткову частину споживчої бази, тобто промисловість і бізнес, залишити для монополії ДТЕК, особливо на так званому «Бурштинському острові», де понад 90% електроенергії виробляється ДТЕК.
Конгломерат ДТЕК також володіє 25% потужностей відновлюваної енергетики в Україні, зокрема низкою великих вітряних парків та двома великими сонячними електростанціями потужністю 200 МВт кожна, які побудували в 2019 році, щоб скористатися надзвичайно високим «зеленим тарифом» на сонячну енергетику.
Посилення монополії в кінці 2019 року стримав тільки імпорт електроенергії. Незалежні брокери почали імпортувати електроенергію зі Словаччини й Угорщини на «Бурштинський острів» (торгова зона БЕО, синхронізована з ENTSO-E) та з Білорусі та Росії до основної системи України (торгова зона ОЕС). Імпорт електроенергії створював конкуренцію на ринку і дозволяв стримувати оптові ціни на електроенергію.
Доступність дешевого імпорту електроенергії з Білорусі та Росії була особливо важливою для енергоємних електрометалургійних заводів, що належать Ігорю Коломойському — давньому супернику Ахметова, який, схоже, знову програє політичну битву за владу.
До початку 2020 року через конкурентну цінову динаміку і сплеск виробництва електроенергії з відновлюваних джерел, який не було враховано при поспішному запуску реформи, лібералізований ринок електроенергії в Україні став незручним для ДТЕК навіть у своєму спотвореному і обмеженому вигляді.
Пандемія COVID-19 як прикриття
4 березня 2020 року в ході раптових кадрових перестановок в уряді прем'єр-міністром України став колишній співробітник ДТЕК Денис Шмигаль. У 2018–2019 роках Шмигаль відповідав за Бурштинську ТЕЦ потужністю 2,3 ГВт (як директор з експлуатації). Ця ТЕЦ — ключовий елемент монополії ДТЕК в західній частині України, основне джерело експортних потужностей електроенергії в ЄС та яскравий приклад так званої парникової міграції.
15 березня та протягом ще кількох днів генерація сонячної та вітрової електроенергії в Україні вперше перевищила виробництво вугілля. Цей передбачуваний факт (у 2019 році Україна додала 4,5 ГВт сонячних і вітрових потужностей) став скоріше сюрпризом для багатьох людей в енергетиці, які не сприймали відновлювані джерела енергії серйозно. 26 березня виробництво з відновлюваних джерел енергії досягло 3,4 ГВт. Виробництво вугілля в той самий час становило 2,4 ГВт. Після цього виробництво відновлюваних джерел енергії продовжує зростати за рахунок сезонного збільшення інсоляції, витісняючи вугілля з добового розподілу. У поєднанні з винятково теплою зимою в умовах зміни клімату це призвело до того, що величезні обсяги викинутого на берег парового вугілля простоювали поблизу шахт і електростанцій.
З додаванням 4,5 ГВт електроенергії з відновлюваних джерел (в основному сонячної) в енергетичну систему України в 2019 році і нинішнім зниженням попиту на електроенергію через економічні наслідки карантинних заходів, пов'язаних з COVID-19, ситуація для виробників вугілля стає все більш скрутною.
27 березня 2020 року ДТЕК оголосив дефолт за зовнішніми кредитами, звинувативши в цьому пандемію COVID-19 і перевиробництво вугілля. При цьому ДТЕК залишається монополістом на виготовлення енергетичного вугілля та контролює більшість виробництва теплової енергії. Лише за два місяці до цього, у січні 2020 року, власник компанії Рінат Ахметов придбав віллу на Французькій Рив’єрі за 200 мільйонів доларів.
Майже водночас (в кінці березня) новий уряд під керівництвом Дениса Шмигаля запропонував переформатування ринку електроенергії. Пропозиція полягала в тому, щоб покласти додаткове навантаження на державного оператора АЕС «Енергоатом», що може ще більше спотворити конкуренцію на користь ДТЕК. 8 квітня Національна комісія з регулювання енергетики (НКРЕКП) заборонила імпорт електроенергії з Росії та Білорусі, фактично виключивши компанії, що займаються імпортом електроенергії, з ринкової конкуренції.
28 квітня Міністерство енергетики та захисту довкілля скоригувало плановий баланс електроенергії на 2020 рік, наказавши знизити навантаження на атомні електростанції і запланувавши тривалі періоди простою ряду енергоблоків, що створило більше простору для роботи вугільних електростанцій.
Як наслідок, ДТЕК Ахметова може поступово отримати контроль над усім сектором електроенергетики і демонтувати ліберальну реформу ринку електроенергії, що саме зароджується, зупинити масове впровадження відновлюваних джерел енергії, штучно продовжити термін служби знецінених вугільних активів і зміцнити монополію на ринку електроенергії.
Побоювання, думки та пропозиції громадянського суспільства України
Найбільшу стурбованість викликає перегляд державного бюджету на 2020 рік, проведений урядом Шмигаля у квітні для врахування пандемії COVID-19. Він призвів до різкого скорочення державних витрат на охорону довкілля та заходи з підвищення енергоефективності; водночас відбувається розширення субсидій для вугільного сектору.
Українські громадські організації наголошують на необхідності довгострокового та систематичного планування реструктуризації енергетичного сектору та регулярних державних витрат на енергоефективність, боротьбу із забрудненням повітря та інші заходи для охорони довкілля. Україна повинна скористатися можливістю прискорити декарбонізацію енергетичного сектору та боротьбу зі зміною клімату. Фактично для цього потрібна добре організована поетапна відмова від вугілля та ліквідація монополії на ринку електроенергії.
В Україні можливе та необхідне значне скорочення викидів парникових газів, перехід на децентралізовані відновлювані джерела енергії, діджиталізація та впровадження нових енергоефективних технологій. Реалізація цих заходів може бути ключовим елементом справедливого відновлення економіки після кризи. Українські «зелені» ГО стверджують, що не можна допустити, щоб перегляд бюджету в цьому році став першим кроком нової державної політики, яка ігнорує захист довкілля і сприяє розширенню використання вугілля.
Громадянське суспільство вимагає, щоб у бюджеті на 2021 рік відновили належне фінансування заходів охорони довкілля та енергоефективності. Пріоритетна увага при розробці національної політики повинна приділятися всеосяжному і справедливому переходу до енергетики в рамках загальної системи декарбонізації.
Таку структуру та обґрунтування амбітного національно визначеного внеску за Паризькою угодою розробили у 2019 році громадські організації разом з незалежними експертами. У співпраці вони розробили дорожню карту України на період до 2030 року, щоб визначити досяжні цілі декарбонізації та стратегії для кожного сектору, які б дозволили Україні значно скоротити викиди парникових газів у всіх основних секторах економіки до 2030 року та прокласти шлях до повної відмови від вугілля до 2050 року.
Дорожня карта кліматичних цілей України до 2030 року включає кількісні цільові показники для п'яти секторів: енергетики, будівництва, транспорту, відходів і одного об'єднаного сектору, який включає сільське господарство, лісове господарство і землекористування. Ці цілі були розроблені на основі аналізу правової бази, міжнародних прикладів і найкращих практик, а також досвіду державних і провідних експертів у цих сферах.
Прозоре й ефективне управління кліматичними питаннями та енергетикою в Україні потребує участі громадськості, що має стати невід'ємною частиною розробки національних стратегічних документів, таких як комплексний Національний план розвитку енергетики та клімату до 2030 року, який український уряд має розробити та надати Секретаріату Енергетичного співтовариства до вересня 2020 року.
Додаткова історична довідка:
Як добувне колоніальне ставлення європейського приватного капіталу до України стало підґрунтям нинішньої кризи
Європейські приватні банки систематично фінансували парникову міграцію й активно надавали кредити для вугільного сектору. У період 2005–2013 років Deutsche Bank, Uni Credit Bank та ING Bank були найбільшими інвесторами в галузі викопного палива в Україні, надаючи численні кредити для ДТЕК та підтримуючи зростання брудної енергетичної монополії, що належить сумнозвісному українському олігарху.
У період з 2010 по 2013 рік енергетична компанія ДТЕК стратегічно збільшила видобуток вугілля і генерацію електроенергії. Зокрема, ДТЕК придбав дві вугільні електростанції в Західній Україні (Бурштинську ТЕС та Добротвірську ТЕС), через що виробництво ними електроенергії значно зросло, що дозволило розширити експорт в Угорщину, Словаччину, Румунію та Польщу. Однак дешева електроенергія від ТЕС «Бурштин» і «Добротвір», яку отримали підприємства і домогосподарства ЄС, призвела до збільшення викидів парникових газів і токсичного забруднення повітря в Україні.
Центральну роль в цьому експорті вугільної електроенергії з України в ЄС відіграє фінансування з боку європейських комерційних банків. У 2013 році Deutsche Bank спільно з Raiffeisen Bank, Erste Group, UniCredit Austria і російським «Газпромбанком» надав структурований кредит передекспортного фінансування для ДТЕК, надавши $375 млн на діяльність, орієнтовану на експорт. Але незабаром цей капітал опинився під загрозою непередбачених наслідків лихоманки «чорного золота».
У 2014 році воєнний конфлікт на Донбасі пошкодив значну частину гірничодобувних активів ДТЕК, що стало одним із факторів банкрутства ДТЕК. 13 березня 2015 року ДТЕК оголосив чистий збиток за рік розмірі 19 млрд гривень ($833 млн) після чистого прибутку в розмірі 3 млрд гривень ($161 млн) у попередньому році. До лютого 2016 року ДТЕК став офіційно неплатоспроможним, не забезпечивши основні виплати приватним банкам за кредитами на загальну суму 528 млн доларів США.
Ця ситуація створила умови для чергового етапу політичної топ-корупції в Україні. Щоб забезпечити збільшення потоків доходу до неплатоспроможного конгломерату ДТЕК, у березні 2016 року національний енергетичний регулятор під керівництвом, яке призначив президент Порошенко, запровадив схему ціноутворення на вугілля Роттердам+, що різко підвищило ціни на електроенергію для промисловості, комерційного сектору та сфери послуг і дедалі погіршило ситуацію для української економіки, що вже постраждала від війни. В обмін на таку вигідну «регуляторну послугу» частина корпоративних акцій ДТЕК перейшла до холдингу Invest Capital Ukraine, пов'язаного з Петром Порошенком. Ця схема дозволила ДТЕК погасити заборгованість перед європейськими приватними банками, завдяки чому банки Rotterdam+ отримали свої гроші лише з невеликою затримкою.
Саме так українські громадяни, самі того не знаючи, зробили послугу Deutsche Bank та іншим європейським приватним банкам, які підтримували та фінансували підйом вугільної імперії Ахметова.
Автор: Олег Савицький, експерт з кліматичної та енергетичної політики, Українська кліматична мережа