Вікторія, активістка з інвалідністю: «Від початку карантину я чула твердження, мовляв, ось тепер усі дізнаються, як живеться людям з інвалідністю, які весь час удома і не можуть пересуватися. Я не підтримую цю тезу, бо вона закріплює стереотип про те, що всі люди з інвалідністю сидять удома. Насправді серед нас багато активних і таких, хто самостійно пересувається, веде активний спосіб життя. Однак тепер ця проблема з карантином вплинула на мене в несподіваний спосіб. Я не виходжу на вулицю взагалі, з дуже простих причин: коли я спускаюсь (на милицях), мені доводиться до всього торкатися. Щоб просто вийти на вулицю, мені треба доторкнутися до всіх перил на сходах, це наражає мене на ще більший ризик і так само моїх близьких, тому тепер я гуляю на балконі. А уявіть собі людину на візку, яка постійно торкається коліс, що взаємодіють із поверхнею. Ну, ви зрозуміли».