Аналітика
Місцева влада в регіонах, які залежать від видобутку корисних копалин, усе краще усвідомлює остаточний занепад галузі та шукає екологічно безпечні альтернативи. Неурядові організації та небайдужі міські ради на території Львівсько-волинського вугільного басейну та підконтрольних Україні територіях Донецької та Луганської областей об'єднуються у пошуках постіндустріальних екологічно чистих варіантів. Детальніше Олег Савицький.
Після краху радянського військово-промислового комплексу й усеохопного економічного спаду в 1990-х роках видобуток вугілля в Україні різко скоротився, що призвело до масового безробіття й соціального напруження. Відновлення потужностей промисловості завдяки сприянню місцевої еліти виявилось недовговічним та ненадійним процесом. Унаслідок російської військової агресії інфраструктура і виробничі потужності вугільного регіону Донбасу були зруйновані, а численні шахти припинили роботу й залишаються затопленими. Водночас прогрес у сфері відновлюваних джерел енергії та необхідність заміни застарілих виробничих потужностей новими технологіями витісняють вугільну промисловість з економіки України.
Економіка України й вугілля: разом назавжди чи розлучення
У 2013 році, коли проросійська «Партія регіонів» здобула економічний контроль над країною, 35% від загального обсягу виробництва первинної енергії та 40,8% від виробництва електроенергії припадало на вугілля. У першій половині 2021 року, тобто вісім років потому, частка вугілля в енергетичному секторі знизилася до 23,7 %. Тим часом відсоток сучасних відновлюваних джерел енергії (здебільшого, сонячної й енергії вітру) зріс з 0,4 % у 2013 році до 7,2% у перші шість місяців 2021 року і, за прогнозами, досягне 7,5% до кінця року.
У сталеплавильному виробництві також варто очікувати на революційні зміни. Станом на 2021 рік більш ніж половину коксових батарей в Україні експлуатують понаднормово; їхній нормативний термін служби у 25 років уже давно закінчився. Коксові печі забруднюють навколишнє середовище токсичними викидами, їхня експлуатація дорого обходиться високі витрати на технічне обслуговування й низьку собівартість. Ситуація не краща й з доменними печами, які використовують кокс як сировину для виробництва чавуну з руди.
Провідні світові виробники сталі творять майбутнє, опираючись на новітню технологію безпосереднього відновлення заліза (DRI – direct reduction of iron) з руди й електродугові печі для виробництва сталі. У 2020 році загальний обсяг виробленого заліза з використанням цієї технології перевищив 100 мільйонів тонн і цей показник швидко зростає. Очевидно, що після запровадження міжнародних обмежень на викиди вуглецю, такі альтернативи отримають конкурентну перевагу над технологіями, в яких використовують вугілля й кокс.
Керівництво корпорації «Метінвест», яка володіє великими металургійними підприємствами в Україні й має виробничі потужності в Європі, добре розуміється на поточному стані справ. У липні компанія виступила генеральним партнером міжнародного форуму «Декарбонізація сталевої індустрії», який відбувся у Києві, а генеральний директор «Метінвесту» Юрій Риженков оголосив про розробку дорожньої карти, яка дозволить перейти до водневого виробництва енергії з використанням технології прямого відновлення заліза й використовувати електричні печі. На форумі він підписав меморандуми про співпрацю з двома провідними інжиніринговими компаніями, «Прайметалз Текнолоджіз» (Primetals Technologies) та «K1-MET».
Теплоенергетика і металургійна промисловість, на які в сукупності припадає понад 90% від споживання вугілля, відмовляються від цього найбруднішого викопного палива, але прощання економіки України з вугіллям простим не буде.
Поступова відмова від вугілля може розв’язати проблеми енергетичної сфери в Україні
Обсяги шкідливих викидів українських вугільних електростанцій перевищують норми, зазначені в стандартах ЄС для великих установок зі спалювання, до 40 разів. На оновлення усіх теплових електростанцій відповідно до вимог Директиви про обмеження викидів, необхідно витратити близько 2,6 мільярда євро. У багатьох випадках повна модернізація економічно недоцільна, оскільки більшість теплових електростанцій будуть виведені з експлуатації з технічних чи економічних причин задовго до того, як зможуть повернути інвестиції, вкладені в дороге обладнання для десульфурації та заходи зі зменшення викидів оксидів азоту.
Завдяки великим інвестиціям у 2018-2019 роках, спричинених вигідними пільговими тарифами, сонячна і вітрова енергетика продемонстрували свій величезний потенціал розвитку, якого більш ніж достатньо, щоб повністю замінити вугілля в енергетичному секторі України. Сумнівів, що вугільну промисловість замінять інші види енергії, не залишилось. Проте питання полягає в тому, хто і коли від цього виграє.
Як стверджують у компанії «Вартсила Енерджі» (Wartsila Energy) на підставі моделювання енергосистем України, модернізація теплових електростанцій набагато дорожча, ніж їх експлуатація, що робить системи більш вразливими до кліматичних ризиків. У цей час інвестиції у відновлювані джерела енергії (ВДЕ), акумуляторні батареї й зберігання газу в місткостях допоможуть зменшити витрати у довгостроковій перспективі. Фінансова частина моделювання продемонструвала, що впровадження енергосистеми, в якій буде 32 ГВт нових ВДЕ і джерел гнучкості до 2030 року, дозволить заощадити близько 500 млн євро сукупної собівартості й знизить ціни для споживачів. Таким чином збільшиться кількість використовуваних джерел енергії та зменшиться залежність від атомних електростанцій, термін служби більшості з яких довелося продовжити та які необхідно вивести з експлуатації.
Економіка поступової відмови від вугілля в енергетичному секторі України працює ефективно – дослідження
Вугілля вважалось наріжним каменем економіки Української Радянської Соціалістичної Республіки, живило її потужну металургійну промисловість і один з найбільших комплексів теплових електростанцій в Європі. Однак світ не стоїть на місці. Після ескалації військового конфлікту на Донбасі у 2014 році, вугільна промисловість України остаточно занепала.
Нове дослідження «Економічні наслідки поступової відмови від використання вугілля в Україні до 2030 року», проведене компанією «Аврора Енерджі Рісьоч» (AURORA Energy Research) за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ — Україна, розглядає, як нинішнє вікно можливостей може бути застосоване для прискорення переходу до чистіших джерел енергії. Сукупне моделювання економіки та енергосистем демонструє, що відмова від вугілля в енергетичному секторі України до 2030 року спричинить позитивні наслідки в інших галузях промисловості. Звіт узгоджується з висновками експертів з компанії «Вартсила Енерджі» (Wartsila Energy).
Оскільки за прогнозами наявна вугільна промисловість України накопичить збитки у розмірі понад мільярд євро протягом наступного десятиліття, поступове припинення використання вугілля може зменшити навантаження на державний бюджет, створюючи водночас нові робочі місця у галузі відновлюваної енергетики, будівництва та виробництва. Закриття до 2030 року державних вугільних шахт призведе до втрати 36 000 робочих місць. Натомість з'явиться 161 000 нових робочих місць, серед них 44 000 будуть постійними. Відповідно до моделювання, безвугільна енергосистема може забезпечити стабільне і збалансоване постачання енергії завдяки поєднанню сучасних відновлюваних джерел енергії, потужностей великих гідроелектростанцій, ядерної енергетики й газу. На додачу, до 2030 року викиди парникових газів зменшаться на 84%.
Справедливий перехід для вугільних регіонів
У травні 2019 року міські голови шести вугільних міст Донецької області, три громадські організації та Донецька торгово-промислова палата об’єдналися у Платформу сталого розвитку. Відтоді організація розширилась і наразі до Платформи входять дев’ять міст.
Завдяки підтримці міжнародних та українських партнерів протягом 2020-2021 років Платформа розробляє власну стратегію трансформації. Вона міститиме стратегічні цілі, конкретні завдання та ідеї для потенційних проєктів. Платформа сприяє розвитку малого та середнього бізнесу для диверсифікації економіки у шахтарських містах. Особливу увагу приділяють ВДЕ, заходам з підвищення енергоефективності та освіті.
Члени Платформи працюють над створенням політики структурних перетворень з нуля, також вимагають, щоб центральний уряд і депутати відігравали активнішу роль та несли більшу відповідальність. Для справедливого переходу необхідно встановити на державному рівні остаточну дату поступової відмови від використання вугілля та закріпити її у законодавстві та галузевій політиці. Якщо брати до уваги величезний потенціал України в модернізації та постійне знецінення вугільних активів у промисловості та енергетиці, цей перехід стимулює залучення інвестицій в екологічно безпечні технології. Це своєю чергою зменшить забруднення навколишнього середовища, поліпшить здоров’я населення, а також ознаменує еру сталого економічного розвитку.
Стаття була створена для energytransition.org за ініціативи Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ — Україна. Оригінал читайте тут.