Обмежена через війну, але з глобальною перспективою розвитку: який стан справ із відновлюваною енергетикою України?

У контексті стратегії переходу до кліматично нейтрального розвитку ЄС важливо, щоб експортована електроенергія була не лише із традиційних джерел та атомна, а й значна її частина походила із відновлювальних джерел.

“Актуальність розвитку відновлюваних джерел зараз є найбільшою за весь час її розвитку загалом в Україні. Маємо на увазі й активність іноземних партнерів, й ті процеси, що відбуваються в країнах ЄС з відмови від використання викопного палива, особливо російського природного газу й нафти. У напрямку висвітлення цього питання працюють дипломати у різних країнах, і вже є певні результати цієї роботи: країни ЄС не чекають опалювального сезону, а вже зараз знаходять альтернативи російському газу та скорочують споживання. На цей опалювальний сезон Європа розраховує на експорт електроенергії з України. Той профіцит електроенергії, який ми зараз маємо, дозволить окремим країнам швидше відмовитись від російського палива. І відповідно до плану REPower EU тими джерелами електроенергії, на які вони будуть опиратись, є відновлювані джерела”,  – зазначив президент «Української водневої ради» Олександр Рєпкін.

При цьому сьогодні в умовах профіциту електроенергії окремі виробники вимушені зменшувати обсяги виробництва електроенергії. Про обмеження для виробників електроенергії з ВДЕ розповідали експерти профільних асоціацій та коаліції “Енергетичний перехід” у вівторок, 5 липня в Українському кризовому медіа-центрі. Найбільше із системними обмеженнями з березня цього року стикаються власники сонячних електростанцій, які часто отримують диспетчерські команди на зменшення генерації саме у той час доби, коли станції здатні виробляти найбільше електроенергії. Такі режими роботи суттєво знижують продуктивність сонячних станцій та ставлять під загрозу питання їх економічної рентабельності. 

Експерти на основі даних, взятих зі сайту ДП “Гарантований покупець”,  визначили розрахунковий обсяг системних обмежень для сонячних електростанцій  за березень-травень 2022. 

“Відповідно до розрахунків, обсяг системних обмежень СЕС складав 573 ГВт/год, або, приблизно, 30% від потенційної генерації. В фінансовому вираженні це 80 мільйонів євро, або 2,5 мільярда гривень. Відповідно замість обмежень та недовиробництва “зелена” енергія у майбутньому може бути експортована в країни ЄС, знижуючи фінансове навантаження та виплати “зеленого” тарифу за системні обмеження. В України є значні експортні можливості”, – розповів голова правління Громадської спілки “Асоціація Сонячної енергетики України” Владислав Соколовський. 

Окрім того, досі залишається відкритим питання виплат виробникам електроенергії з ВДЕ. 

“Коштів, які власники ВДЕ-станцій можуть найближчим часом отримати, вистачить лише на операційну діяльність. При цьому маємо розуміти, що більшість об’єктів будувались у 2017-2019 році за кредитні кошти, коли був пік будівництва. Більше 70% із них будувались за кредитні кошти. Звісно, банки зараз також мають менш суворі вимоги до сплати кредитів, проте сплатити їх доведеться. Важливо зараз робити більші платежі виробникам електроенергії з ВДЕ тому, що вони ці гроші будуть віддавати державним банкам, що веде до стабілізації економіки”, – голова “Української асоціації відновлюваної енергетики” Олександр Козакевич.

Він також зазначив, що вироблена з ВДЕ електроенергії може йти й на експорт, й для внутрішнього споживання. Тобто, тут нам слід опиратися на запит – яка електроенергія потрібна в Європі:

“В питанні експорту підтримую наших європейських колег та Голову НЕК “Укренерго”, які за ліберальний підхід до визначення, хто має експортувати електроенергію. Тобто ми можемо це робити, провівши аукціони, визначивши найбільшу ціну, визначивши, хто хоче саме сплатити експорт – і, таким чином, визначити переможця. Виробники з ВДЕ можуть виробляти електроенергію для внутрішнього споживання й, таким чином, припинити обмеження або ж, все-таки, наша “зелена” електроенергія буде експортуватися. І тут слід звернути увагу на те, а що ж, все-таки, потрібно Європі? Яка електрична енергія? Поточні їх рішення свідчать про те, що потрібна від нас саме чиста енергія”.

У фокусі особливої уваги для європейських країн залишаються: розвиток відновлюваної енергетики та впровадження "зелених" технологій. Підтвердженням цього є позиція європейської громадськості про неприпустимість включення до інвестиційної Таксономії ЄС атомної енергетики та газу. Їм не має місця в переліку видів екологічно сталих проектів, які можуть отримувати пільгове “зелене” фінансування. 

“Правильно, що ми в Україні звертаємо увагу на такий документ, адже це також і про наше майбутнє. Документ стосується країн-членів Євросоюзу, але це визначає майбутнє в контексті того наскільки Євросоюз буде далі залежним від російського газу. Інтересами України, окрім російського газу є вирішення питання атомної енергетики та відновлюваної. Тобто, кому буде надана перевага. І тут слід відштовхуватись, враховуючи сусідство з росією, який з напрямків нам гарантує, зокрема, безпеку”,  – каже народна депутатка України Інна Совсун.

Енергетика уже стала драйвером нашої інтеграції в ЄС та має всі шанси стати драйвером сталого розвитку економіки. Для цього нам необхідні:

• обґрунтовані фінансові межі – платежі за “зеленим” тарифом розблоковані, проте наскільки достатніми будуть виплати для операторів ВДЕ, щоб вони змогли продовжувати свою роботу, залежить переважно від наявності поточних кредитних зобов'язань, де джерелом повернення інвестицій у новозбудовані об'єкти є дохід від продажу електроенергії за “зеленим” тарифом;
• розширення можливостей експорту електроенергії в ЄС для українських виробників;
• впровадження системи видачі гарантій походження електроенергії та забезпечення визнання їх Європейським Союзом та Енергетичним Співтовариством. Як правило, гарантії походження видаються на електроенергію, яка вироблена з відновлюваних джерел;
• врахування європейського курсу, який орієнтується на чисту енергетику та запиту споживачів.