Чому відбудова України має ґрунтуватися на принципах сталого розвитку, недискримінації та гендерної рівності, і як декарбонізація енергетичного сектору сприятиме розвитку жіночого лідерства, створенню нових робочих місць, пом’якшенню кліматичної кризи та соціальній справедливості?
В Україні близько 25 відсотків жінок зайняті в енергетичному секторі, наголошує Ілля Єременко, фасилітатор ГО Інша Освіта. Серед бар'єрів — непривабливі умови праці, а також загалом менша привабливість математично-технічної освіти для жінок через сприйняття в суспільстві. Як це змінити та на що може вплинути рівність?
Під час вебінару Гендерна рівність і зелене відновлення: чи можливе одне без іншого?, організованого ГО “Екодія”, ГО “Екоклуб” та Фондом ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ — Україна, експерт_ки та учасни_ці обговорили, чи враховує нинішній План відновлення України гендерну складову, чому у відновленні української енергетики й довкілля так само необхідно дотримуватися гендерно чутливих підходів та як процес повоєнного відновлення країни може допомогти розв'язати проблеми нерівності та дискримінації у спільнотах. Публікуємо розширений конспект дискусії.
Наталія Лушнікова, координаторка енергетичних проєктів ГО “Екоклуб”:
Зараз наша країна стоїть перед великою кількістю викликів, і передусім плани уряду зосереджені на військових діях і забезпеченні нагальних потреб нашого населення. Водночас ми розуміємо, що країна має відбудовуватися на нових принципах, і це має бути не просто повернення до довоєнного стану, а шлях сталого розвитку і зокрема гендерної рівності. Новий шлях не можливий без розвитку жіночого лідерства в різних сферах, без урахування гендерної чутливості та інклюзивності, зокрема в природоохоронній сфері.
Катерина Левченко, українська правозахисниця і політикиня, урядова уповноважена з гендерної політики:
Декілька років тому Уряд розпочав включення гендерних питань в усі сфери державного управління, а також створив посаду Урядового уповноваженого з питань гендерної політики. Це відбулося тоді, коли стало зрозуміло, що гендерна проблематика стосується не лише соціальної сфери й не лише міністерства соціальної політики України, а й усіх сфер управління.
Збройна агресія Росії несе серйозні екологічні загрози: забруднення атмосферного повітря та ґрунтів хімічними продуктами внаслідок вибухів боєприпасів, забруднення території відходами та металобрухтом, припинення роботи очисних споруд, знищення ландшафтів та рослинності у зв’язку з використанням військової техніки, знищення значної площі лісів, лугів, внаслідок викликаних воєнними діями пожеж та неконтрольованих рубок, ризики, пов’язані з забезпеченням продовольством та питною водою, стабільним існуванням екосистем.
Ці загрози несуть ризики для різних верств населення, але особливо для тих, хто проживає у східних, південних або північних регіонах України, хто перебувають під тимчасово окупацією, а також жителів сільської місцевості, серед яких більше жінок, що робить цю проблему гендерно сенсативною.
Потреби різних груп жінок і чоловіків недостатньо враховують у формуванні та реалізації політики та програм, які пов’язані з природокористуванням, зокрема споживанням енергетичних ресурсів.
Дуже важливим є моніторинг довкілля з даними про можливий вплив різноманітних екологічних факторів на жінок, чоловіків, дітей, здоров’я майбутніх поколінь.
До державної системи моніторингу стану довкілля обов’язково мають бути включені принципи гендерної рівності, враховані гендерно-деталізовані дані в екологічних факторах і запроваджено гендерний компонент в плануванні будь-якої роботи. Крім того, при оцінці ризиків та вразливості до змін клімату також має враховуватися гендерний компонент.
Оксана Алієва, координаторка програми “Зміна клімату та енергетична політика” Фонду імені Гайнріха Бьолля, Бюро Київ - Україна
Чому ми говоримо про соціальну справедливість? Передусім — бо це контекст, який дозволяє сформувати ширшу рамку, ніж коли ми говоримо про окремі вразливі групи. Так, жінки – це одна із вразливих груп. Серед інших — внутрішньо переміщені особи, люди з інвалідністю, мігранти. Вони всі є більш вразливими до наслідків зміни клімату. Коли ми говоримо про соціальну справедливість, ми говоримо не тільки про рівні права і можливості, а й про те, що вихідні умови також мають значення. Недостатньо просто на законодавчому рівні забезпечити рівні, безбар’єрні доступ чи можливості.
Скажімо, якщо жінкам в якийсь момент дозволять ставати членкинями наглядових рад, то це ще не означає, вони одразу займуть половину місць у наглядових радах.
Має значення попередня освіта, доступ до ресурсів, до влади, до зв’язків, які складають підґрунтя конкретної посади.
Соціальна справедливість дозволяє нам подивитися на привілеї, які є у витоках змін. Коли ми говоримо про зелене відновлення, декарбонізацію та протидію зміні клімату, то ми вимушені застосовувати системний підхід до розв'язання питання. Ми не можемо розглядати тему виключно гендерної рівності чи енергетичного сектору.
Сектор енергетики допомагає системно розкласти проблему на прикладі конкретної галузі економіки. По перше, жінки є користувачками енергетичних послуг в Україні: електроенергія, тепло, гаряча вода, транспорт. Друге – це жінки-учасниці процесу. Жінки працюють в секторі енергетики, І третє — це жінки як вразлива група. На жінок впливає сектор енергетики і пов’язані для них наслідки для нашого суспільного життя. В Україні сектор енергетики спричиняє найбільші викиди парникових газів — і, відповідно, найбільше впливає на зміни клімату.
Приймаючи рішення, завжди треба зважати, які будуть наслідки для жінок. Наприклад, жінки більш вразливі до підвищення цін на енергоресурси, зокрема, через те, що частка жінок серед людей з доходами нижче середнього, є більшою порівняно з часткою чоловіків.
На превеликий жаль, сьогодні в Україні більша частина побутових справ покладені на жінок, і тут велике значення має доступ до енергетичних ресурсів. Якщо немає доступу до газу чи електроенергії, то ця проблема значною мірою лягає на жінок — вони зіштовхуються з викликами, як помити дитину, як приготувати їсти і так далі.
Нормальне забезпечення доступу до енергетичних послуг вивільняє жінкам додатковий час, який вони можуть витратити на освіту та роботу.
Частка працевлаштованих в енергетичному секторі жінок значно нижча, ніж частка чоловіків. У традиційній енергетиці це лише приблизно 22 відсотки жінок в енергетичному секторі, з них на технічних посадах лише близько 6%, і лише близько 1% на вищих керівних посадах. У секторі відновлюваної енергетики ситуація трохи краща. За статистикою, там близько 32-33 відсотків всіх працевлаштованих – це жінки. Підґрунтя в тому, що це сектор, який зараз становлюється. У ньому працює більше жінок молодшого віку, які здобували освіту не так давно, як в інших секторах. Також ці роботи ніколи не були заборонені для жінок, як, наприклад, роботи у важкій промисловості, вуглевидобувній промисловості.
Важливе значення має вплив традиційних уявлень щодо розподілу гендерних ролей у суспільстві.
Коли ми говоримо про енергетичний сектор, ми маємо провести наріжну роботу в суспільстві щодо стереотипів, очікувань та гендерних ролей. Також важливе значення має впровадження гендерно чутливих підходів на підприємствах. Мають бути відповідні політики на підприємствах енергетичного сектору, щоб створювати умови рівні для чоловіків і жінок під час працевлаштування.
Вартість сонячної, вітрової й інших відновлювальних джерел енергії продовжує знижуватись. Це означає, що в процесі трансформації енергетичного сектору з викопного палива на відновлювальні джерела енергії ми можемо досягти більшої доступності енергетичних ресурсів, зокрема, в тих місцевостях, де немає доступу до енергії і значно знизити вартість енергетичних ресурсів, що позитивно вплине на жінок, які є вразливою групою по різних категоріях.
Наслідки зміни клімату – це підвищення кількості стихійних явищ, хвилі тепла, збільшення витрат на адаптацію до наслідків зміни клімату, вони поглиблюють соціальну несправедливість, і вони роблять розриви між різними групами населення ще більшими, погіршуючи становище соціально вразливих груп, зокрема жінок. Досягнувши декарбонізації енергетичного сектору, можна створити і кращі умови для залучення жінок в цей сектор, їхнього економічного становлення, доступу до енергетичних ресурсів, і наблизитись до розв’язання проблеми зміни клімату.
Костянтин Криницький, керівник відділу енергетики ГО "Екодія":
Останні чотири роки ми тісно співпрацюємо з шахтарськими містами Донецької області на тему енергетичного переходу та їхньої майбутньої трансформації. І основне питання там звучить так: «Що робити, коли вугільні шахти закриються?». Як до цього правильно підготуватися? Шахтарське місто – це мономісто, побудоване навколо одного підприємства. Бюджет такого міста повністю залежить від нього, і у разі закриття це буде величезний удар як і по місцевій економіці, так і по окремих людях, які втратять роботу. У всіх діалогах навколо цієї теми на перше місце виходили питання диверсифікації економіки, енергетики та захисту довкілля. Проте така трансформація також несе можливості для великих соціальних змін.
Професія шахтаря — приклад маскулінної професії. Коли в місті є одне містотворче підприємство, де основний вид професії саме такий, де основні навчальні заклади заточені під один вид професії, це значно звужує можливості для самореалізації, освіти та взагалі працевлаштування жінок, які також живуть в шахтарських містах.
Будь-яка перебудова місцевих економік та енергетична трансформація повинна враховувати потреби та інтереси як чоловіків, так і жінок.
Ми провели дослідження з трьох частин. Перша — це соціологічне опитування в двох шахтарських громадах Донеччини щодо прояву гендерної нерівності та дискримінації. Друга частина – це економічне моделювання, економічний аналіз впливу закриття вугільних підприємств на ринок праці в цих громадах. І третя частина – це гендерно чутливі рекомендації для забезпечення рівних прав і можливостей, та протидії гендерній дискримінації при формуванні державної політики.
Тамара Марценюк, соціологиня та гендерна дослідниця:
Важливо сформувати рекомендації, які стосуються справедливої трансформації і відновлення регіону. Я категоризувала їх за чотирма аспектами:
- ринок праці;
- освіта і перекваліфікація;
- сфера охорони здоров’я та умов праці;
- рівень громади — умови проживання і безпека.
Наші респондентки і респонденти зазначали, що вони стикаються з перехресною гендерною та віковою дискримінацією. Окрім дискримінації за ознакою статі, людям старшого віку складніше втриматися на роботі та знайти нову.
Інша глобальна проблема ринку праці України й вугільної сфери зокрема — це гендерний розрив оплати праці. І наші респондентки, і мешканки шахтарських містечок говорили про несправедливу оплату праці жінок у вугільній сфері. Жінки залучені в таких сферах, які нижче оплачуються. І це напряму пов’язано з явищем, яке називають горизонтальною гендерною сегрегацією ринку праці, поділом на так звані чоловічі та жіночі професії у суспільстві.
Важливо реформувати небезпечні сфери і надавати безпечні умови праці для всіх — не тільки для жінок, а й для чоловіків.
Закриття шахт може призвести до такої проблеми, з якою стикнулися українські чоловіки в 90-их роках після розпаду Радянського Союзу. Це проблема кризи маскулінності, яка вилилася в соціальну проблематику, що притаманна радше чоловікам. Йдеться про бездомність, алкогольну та наркотичну залежності, суїцидальну поведінку й агресію, тобто насильство. Аби уникнути такої кризи самоідентифікації, чоловікам варто запропонувати іншу, гідно оплачувану і доволі статусну роботу, для них це важливо. Це може бути робота у сфері будівництва, сільського господарства, у військовій сфері. Також мона допомогти відкрити власну справу, тобто бізнес, і фактично важливо підтримати професійну перекваліфікацію.
Сфера освіти напряму пов’язана з риком праці. У школах і закладах вищої освіти варто звертати увагу на протидію гендерним і віковим стереотипам. Згідно з законодавством, школи теж зобов’язані втілювати культуру гендерної рівності, нетерпимості щодо насильства, показувати позитивні рольові моделі. Також у закладах освіти важливо навчати розуміння власних прав і здатності їх захистити.
Сфера здоров’я не менш важлива. Чоловіки є тими, хто переоцінює стан свого здоров’я. Вони менше звертаються до лікарів і менше просять допомоги, зокрема психологічної. У нас є проблема надсмертності чоловіків, і фактично з цим пов’язана інша — ризики суїцидальної поведінки та інших так званих деструктивних практик, алко-, наркозалежність. Дієвим у світовій практиці і в Україні є приклад психологічної підтримки за принципом «рівний рівному». Це працює коли чоловіки, які здолали вже певну життєву кризу (наприклад, змогли перекваліфікуватися) підтримують інших чоловіків та діляться своїм досвідом.
Громада має усвідомлювати, що є інтереси й потреби різних груп, зокрема вразливих категорій населення: людей з інвалідністю, жінок з малими дітьми, людей літнього віку, вимушено переміщених осіб та інших.
Тому жінок варто більше залучати до лідерських позицій, аби вони впливали на рішення у громаді. Від початку війни Росії проти України у 2014 році зростає кількість людей люди з інвалідністю. Важливо інтегрувати таких чоловіків і жінок в громаду. Окрема проблема – це протидія гендерного насильства, яка є актуальною у всі часи, зокрема, під час війни. Це й домашнє, і вуличне насильство, і варто громадам забезпечити інфраструктурну можливість звернутися за допомогою, зокрема, в поліцію чи до лікаря.
Ілля Єременко, фасилітатор ГО Інша Освіта:
Рівність завжди на часі. Це про комфортне життя для всього суспільства і про ефективну роботу. Для тривалої перемоги в тривалій війні нам потрібно відновлювати ресурси й розвиватися далі. Саме здатність відновлюватись тісно пов’язана з рівністю — відновлення більш ефективне, коли всі члени суспільства мають доступ до ресурсів і відчувають наснаженість ними користуватися.
Зараз є шанс закласти правильні принципи в основу майбутньої системи. Якщо цього не зробити, то доведеться витратити багато часу, щоб це змінити.