20 травня минуло 2 роки з моменту інавгурації Президента Володимира Зеленського. Як і щороку, активна увага до цієї дати була прикута до оцінки досягнень та поразок за рік, що минув, та за всю каденцію загалом.
20 травня минуло два роки з моменту інавгурації Президента Володимира Зеленського. Як і щороку, активна увага до цієї дати була прикута до оцінки досягнень та поразок за рік, що минув, та за всю каденцію загалом. Пандемія та її соціально-економічні наслідки, зростання напруженості на Сході та загострення відносин з Росією були і залишаються найбільш помітними та складними викликами, що стоять перед Президентом.
Незважаючи на існуючі виклики, дослідження громадської думки показують, що попри невеликі коливання, рівень підтримки Президента залишається стабільно високим.
На замовлення Фонду ім. Гайнріха Бьолля, з 6 по 28 квітня 2021 року Київський міжнародний інститут соціології провів опитування населення України віком старше 18 років стосовно участі у виборах та ставлення до свого вибору через два роки.
Під час презентації результатів, що відбулася 20 травня, ми поговорили про те, чи змінився рівень довіри та підтримки електорату Президента за два роки. А також підняли питання, наскільки тісний взаємозв’язок довіри та підтримки для формування об’єктивної оцінки діяльності Президента, та які ресурси впливають на формування думки громадськості.
Оксана Міхеєва, професорка кафедри соціології УКУ, DAAD-професорка в Європейському університеті Віадріна (Франкфурт (Одер)), нагадала, що вибори та оголошення результатів президентських виборів, які відбулися у 2019 році, супроводжувалися активними звинуваченнями: ті, хто голосували за Петра Порошенка, звинувачували у виборі 73% виборців, які віддали свій голос за Володимира Зеленського.
Через 2 роки після виборів, ситуація щодо підтримки В. Зеленського істотно не змінилася: більшість опитаних виборців сказали, що проголосували би так само і зараз. Проте також збільшилася кількість тих, хто зараз через розчарування не брали би участь у виборах. У цьому випадку електорат П. Порошенка є більш стійким у своїх переконаннях за електорат В. Зеленського.
Cєргєй Сумлєнний, директор Фонду ім. Г. Бьолля, Бюро Київ — Україна, який модерував подію, підсумував, що розчарування у виборі проявляється не через перехід на сторону іншого кандидата, а через відмову голосувати.
Тетяна Маляренко, докторка наук з державного управління, Національний університет «Одеська юридична академія», розповіла, що зараз вона є саме прикладом тих, хто не обрали б жодного з двох кандидатів у Президенти. Тетяна наголосила, що «гарячої» війни було більше за часів П. Порошенка, ніж зараз. В. Зеленський ж у свою чергу відсунув проблему Донбасу на другий план.
Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень, зазначив, що якщо дивитися на ситуацію з точки зору конфліктів, вибори Президента у 2019 році стали «конфліктом ідентичностей». Ми бачили, що наявність стабільної підтримки одного кандидата, у випадку 2019 року — П. Порошенка, ще нічого не означає. Тому що як тільки виникає альтернативний кандидат або з’являється подія, яка виходить за межі звичного порядку, — відбувається тотальна зміна електоральної підтримки.
Ті, хто голосували за В. Зеленського, голосували також за вирівнювання ситуації та прагнення стабільності. Ситуацію, що склалася, також можна розглядати і як своєрідну помсту іншому кандидатові: виборці вирішили віддати голос за В. Зеленського, «тільки щоб не за П. Порошенка».
Валентин Краснопьоров, голова правління ГО «Сильні Громади», коротко розглянув історію попередніх Президентів України. За часів Л. Кучми та В. Ющенка в Україні, можна вважати, діяв олігархічний консенсус, лише за президентства В. Януковича можна помітити очевидний зріст олігархізації, коли олігархи прийшли до влади.
В. Порошенко, у свою чергу, зробив своїм пріоритетом захист суверенітету та постійно був у процесах домовленостей. Це досить «комфортна» позиція — грати проти зовнішнього ворога. Результат виборів 2019 року показав нам антиреакцію населення на підходи старих лівих сил та випробовування нових, більш медійних сил, які представляє В. Зеленський.
В. Зеленський не має стосунків з олігархами через брак традиційних інституційних стосунків, та грає на цьому, налаштовуючи суспільство проти олігархів. Хоча він намагається здаватися кращим в очах українського суспільства, його проблемою було і залишається те, що він живе у світі романтизації радянських цінностей та не сприймає інституцію як явище. В. Зеленський має постійну необхідність у довірі та підтримці свого електорату, тому його команда регулярно проводить опитування та дослідження думки населення України.
Тарас Білоус, історик, публіцист, активіст, редактор журналу «Спільне», зазначив, що наразі риторика політиків поєднує абсолютно суперечливі тези, відповідно виборцям складно ідентифікувати певну політичну приналежність. Якщо порівняти динаміку довіри до всіх Президентів України, попри незначне періодичне падіння, загальний рівень довіри до В. Зеленського після двох років каденції стабільно тримається на високому рівні. Ба більше, після перших 6 місяців президентства В. Зеленського, рівень довіри до нього зріс, чого ніколи не було з попередніми Президентами.
Проте, якщо тверезо оцінити справжній стан речей, В. Зеленський має мало можливостей, щоб виконати всі свої обіцянки та виправдати очікування виборців.
Який запит є наразі в суспільстві? Ось декілька ключових думок від спікерів і спікерок:
- На наступних Президентських виборах історія з виникненням абсолютно нового кандидата не повториться. Кандидати будуть серед вже існуючих.
- Суспільство шукає не конкретну людину, а певні дії, які би виконував ідеальний кандидат.
- Питання добробуту та безпеки людини є ключовими для населення. Враховуючи зростання кількості зброї в регіонах, Україна рухається в бік формування нових норм, яких не було раніше.
- Найкращим сценарієм розвитку буде, якщо центристський популізм перейде в більш інклюзивний вимір.
Інформація про дослідження:
Упродовж 16-22 квітня 2021 року КМІС провів всеукраїнське опитування методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів, опитано 2003 респондент/-ок. Вибірка репрезентативна для дорослого населення (віком 18 років і старше) всієї України окрім територій, які тимчасово не контролюються владою України.
Статистична похибка вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищує 2,4%.