ЄС-Україна: економічні наслідки та перспективи Європейської Політики Сусідства (ЄПС)
Підготовка проекту нової базової угоди між Україною та ЄС
Головним питанням порядку денного відносин Україна-ЄС з початку 2007 року і до цього часу залишається підготовка проекту нової базової угоди, яка визначатиме стратегічні цілі та формат цих відносин як мінімум на найближчі десять років. Поки триває переговорний процес правовою базою відносин між Україною та ЄС продовжує залишатись Угода про партнерство та співробітництво, початковий термін чинності якої завершився 1 березня 2008 р. та був продовжений автоматично за взаємною згодою сторін. Об‘єктивні передумови для укладення нової базової угоди, яка відображатиме принципово іншу якість відносин Україна-ЄС, склались в наслідок наступних процесів:
- розширення ЄС на Схід та виникнення спільного кордону з країнами Східної Європи, що призвело до появи нової геополітичної ситуації в Європі
- формування в контексті розширення ЄС нової концепції європейської безпеки, яка визначає в якості ключового фактору підтримання безпеки стабілізацію географічного оточення ЄС
-
запровадження Європейської політики сусідства як інструменту реалізації стратегії європейської безпеки, яка передбачає залучення країн-сусідів до більш глибоких форм взаємодії з Євросоюзом з метою їх "європеїзації"
- пожвавлення процесів внутрішньої трансформації України після політичних подій 2004-2005 років
Комплекс цих обставин обумовив вихід діапазону та характеру реальної взаємодії між Україною та ЄС протягом останніх п‘яти років за межі УПС. Саме це і створює підстави для укладення принципово нової угоди, яка б адекватно відображала здобутки та напрацювання двостороннього діалогу України з ЄС. Це стосується взаємодії в таких сферах як зовнішня та безпекова політика, юстиція та внутрішні справи, запровадження зони вільної торгівлі. Україна розраховує на те, що нова угода відрізнятиметься більшим ступенем диференціації її змісту на відміну УПС, яка розроблялась як рамковий документ універсального характеру для всіх колишніх радянських республік.
Позиції України щодо загальної спрямованості майбутньої угоди, а саме – необхідність закріплення в ній можливості якісного переходу відносин від партнерства та співробітництва до економічної інтеграції та політичної асоціації, в цілому співпадають з позицією Брюсселя. Втім, розбіжності проявились в іншому принциповому для Києва питанні – баченні кінцевої мети чергового етапу співробітництва.
Київ неодноразово заявляв, що зміст нової базової угоди повинен передбачати такий рівень співробітництва, який дозволить підготувати Україну до початку переговорного процесу щодо вступу до Євросоюзу. Відповідь Брюсселя, відображена в директивах щодо переговорів з Україною, не містить жодних припущень щодо можливого формату відносин між Україною та ЄС після завершення цього етапу. У тому, що стосується цілей та сфери охоплення майбутньої угоди ЄС виявляє обережність та намагається уникати будь-якого передчасного обговорення цього питання в переговорах з Україною. Лише Європейський парламент відкрито заявив про свою підтримку євроінтеграційних прагнень України та закликав укласти з нею угоду про асоціацію, яка б передбачала чітку перспективу членства.
Далі читайте доповідь у PDF-додатку.
За редакцією Ігоря Бураковського
Авторський колектив: Євгеній Раздорожний та Катерина Шинкарук
Доповідь підготовлена Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій на замовлення Фонду імені Гайнріха Бьолля