Що станеться, якщо ЄС перестане закуповувати російське паливо вже завтра? Олена Павленко, експертка з енергетичної політики та безпеки й президентка DiXi Group, розповіла Фонду ім. Гайнріха Бьолля про ймовірність повного ембарго на російське паливо в Європі та того, що газ і нафту буде повністю замінено на відновлювані джерела енергії.
Чи має сенс ембарго на російське викопне паливо в Європі, якщо росія продовжить його продавати на інші ринки?
Має. Європейський ринок надзвичайно великий — і саме він є найбільшим ринком, куди росія продає свої нафту та газ.
«Якщо росія залишиться без європейського ринку, вона втратить близько половини свого експорту. Росія не зможе знайти таку ж велику країну-споживача на заміну. Крім того, газовий шантаж Європи з боку росії бачить увесь світ. Це величезна репутаційна втрата. Вона нестиме за собою і подальшого скорочення закупівель російських енергоносіїв на будь-яких ринках», — переконана експертка.
«Росія використовує свою перевагу як продавця енергоносіїв для того, щоб досягати власних політичних цілей. Коли торік ціни на газ зросли до 2000 доларів за 1000 кубічних метрів в ЄС, країнам-членам доводилось субсидувати населення. Значною мірою ця криза була спричинена росією — маючи до 40 відсотків ринку в Європі, легко впливати на ціну. У такий спосіб росіяни маніпулювали та грали на цінах в Європейському Союзі, а паралельно вимагали від європейців запустити “Північний потік-2”», — пояснює Олена Павленко.
«Для інших це також сигнал про те, що росія не є надійним партнером. Вона так само може використати проти них газ, нафту та нафтопродукти. Я переконана, що з огляду на це Китай та інші країни намагатимуться тримати частку російського імпорту на низькому рівні — щоб не потрапити в схожі пастки в майбутньому», — каже екпертка.
«Ресурсне прокляття» росії
Країни, багаті на природні ресурси, за логікою мали би бути найбагатшими, найзручнішими та найкомфортнішими для своїх громадян — бо в них багато грошей. На практиці ж все зазвичай навпаки.
«За деякими винятками, найчастіше ці країни є корумпованими, і, здебільшого, це країни з авторитарними режимами. Великі гроші призводять до великої корупції, пересічні громадяни цих країн залишаються бідними, а гроші опиняються в керівництва. Це називають “ресурсним прокляттям”. У росії воно теж є, але керівництво там не просто збагачує себе, але й реалізує власні імперські амбіції — фінансує війни за кордоном», — пояснює Олена.
За те, що Європа заплющує очі на торгівлю з авторитарними країнами без належного контролю за використанням коштів, розплачуватись доводиться самій Європі. Спрощений механізм такий: росія продає газ, скажімо, Німеччині, отримує кошти за газ, гроші йдуть на виготовлення зброї і танків, танки йдуть на війну в умовній Сирії, а з Сирії біженці тікають у Німеччину. А далі вже Німеччина має вирішувати проблему біженців. Це коло може розірвати сама Європа, змінивши умови торгівлі з такими країнами.
Чи реальним є повне ембарго на російські ресурси в усій Європі?
Деякі держави в Європі більш залежні від російського палива, ніж інші. До прикладу, Німеччина залишається однією з таких країн, адже близько 40–50% її імпорту газу — з росії.
«Німеччині важко. Треба дуже швидко переорієнтовуватись. Так само важко може бути Болгарії та Угорщині. Але це питання політичного вибору. Іноді доводиться нести фінансові втрати сьогодні, щоб не допустити війну в своїй країні завтра. Фінансові втрати можуть не подобатись населенню, це може вплинути на рівень популярності політиків. Але це і є завданням політиків — пояснити, чому потрібен такий вибір. І все ж відмовитись від споживання російського газу. Поки що цього не спостерігається, можливо, у Німеччині досі є потужний вплив бізнесу на прийняття політичних рішень. Це те, на чому грає росія», — каже Олена Павленко.
Відмова від російських енергоресурсів справді не буде легкою, вважає експертка. Багато фондів, Світовий банк, МВФ, сьогодні не фінансують сьогодні проекти з видобутку викопного палива. Відповідно, видобувні компанії переорієнтовують свій бізнес і розвивають напрям відновлюваних джерел енергії.
«Багато країн, які раніше могли б швидко замістити російський газ через нарощування власного видобутку, зараз потребують більше часу, щоб знову розгорнути свої видобувні проєкти. Норвегія та Нідерланди хочуть збільшувати видобуток, Катар планує це зробити. Я думаю, з часом росію буде повністю усунуто з ринку, але зараз на це потрібен час», — зауважує Олена.
Чи може повне ембарго зупинити війну росії проти України?
Якщо ембарго буде швидким, у росії почнуться внутрішні проблеми, переконана експертка. Виникне проблема з прибутками від продажу енергетичних ресурсів, простіше кажучи, у бюджеті не буде коштів.
«А якщо виникне проблема з коштами, то для населення “холодильник” почне переважати “телевізор”. Уряду доведеться займатися внутрішніми проблемами активніше, ніж зовнішніми. Якщо незадоволення з боку російського населення зростатиме і рейтинг Путіна швидко падатиме, влада шукатиме способи, як заспокоїти населення замість того, щоби фінансувати виробництво нових танків», — стверджує Олена Павленко.
Чому не варто заміняти одну проблему іншою?
Оголосивши курс на декарбонізацію, ні ЄС, ні Україне не можуть відмовлятись від російського газу “лінійно” — просто замінюючи одного постачальника на іншого. Стратегія відмови від викопних видів палива означає, що вже зараз потрібно шукати способи поступового скорочення споживання нафти та газу. Наприклад, прогресивно звучить оголошений міністерством енергетики України план під час відбудови скорочувати споживання газу до обсягів лише власного видобутку.
«Ми адвокатуємо, разом із заміщенням, одночасне скорочення споживання нафти, газу та нафтопродуктів. Нафту легко замінити — є безліч країн, які “підхоплять” російські квоти, і це буде потужний удар, адже саме від нафти росія отримує найбільші прибутки. З газом складніше, тому що треба більше інвестицій у нарощування видобутку в інших країнах. Водночас мені здається, що це гарна нагода дати поштовх усім країнам і подумати, як замістити газ іншими джерелами», — пояснює Олена.
Чи можна розбудувати систему відновлюваних джерел енергії за цей час?
У короткій перспективі це складно, переконана експертка з енергетичної політики.
«Я вірю у реалістичність сценарію, за якого ми замістимо викопне паливо відновлюваними джерелами енергії — просто не знаю, коли це відбудеться, скільки ще для цього потрібно фінансів і технічних можливостей. Я поки не бачу технічних рішень, щоб в перспективі п’яти років усе виробництво енергії в Україні перейшло на відновлювані джерела», — говорить Олена.
Є інші сектори, де наразі немає відповідей, як працювати без викопного палива. Це, наприклад, армія. «Немає поки таких технологій, які б дозволяли військовій техніці повністю відмовитись від нафтопродуктів. Це завдання, мабуть, не на один рік, щоб розробити нові технології, поставити їх на виробництво. Рішення будуть, але коли саме — складно сказати», — продовжує Олена Павленко.
Що має зробити Німеччина та Євросоюз загалом, щоб перестати бути залежними від росії?
«Німеччина зараз має перестати триматися за російські енергоносії як за соломинку. Німеччина має публічно заявити, як вона буде розвиватися без російського газу. Це має бути чіткий план. Якщо Німеччина зможе стати прикладом для багатьох інших країн, як заміщувати викопне паливо іншими джерелами, — це чудово. Про мене, це буде найсильніший крок з її боку і для підтримки України, і для того, щоб залишитися лідером для Європи, і для того, щоб зупинити росію. Тому на Німеччину є багато великих сподівань», — додає експертка.