Навіщо потрібна система моніторингу повітря під час війни, яку інформацію звідти можна зчитати та навіщо потрібна громадська система, якщо є державна? Про це ми поговорили з Максимом Сорокою — експертом з екологічної безпеки та науково-технічним радником програми «Чисте повітря для України», Іриною Черниш — співзасновницею та головою ГО «SaveDnipro», та Мариною Ратушною — експерткою ГО «Екодія».
Що таке моніторинг повітря?
Моніторинг повітря — це спостереження за його станом. Маючи дані про стан різних частинок у повітрі, можна попередити про ситуації, що негативно впливають на здоров'я людей.
В Україні паралельно діють державна та громадська системи моніторингу.
Державна — це система Українського гідрометеорологічного центру, яка відбирає проби атмосферного повітря на 129 стаціонарних постах з періодичністю 3–4 рази на добу 6 днів на тиждень, пояснює Марина Ратушна, експертка «Екодії».
«Більшість постів на території України зношені та потребують модернізації, заміни та уніфікованої методології. Свіже обладнання було в кількох містах, зокрема в Маріуполі, адже це велике й промислове місто, в якому питання якості повітря стояло доволі гостро. Окупанти, найімовірніше, все зруйнували», — пояснює Марина.
Сучасна система була також у Донецькій області, але її більше немає — вона фізично знищена росіянами, додає експерт з екологічної безпеки Максим Сорока.
Крім державної системи моніторингу, в Україні діє також громадська — вона допомагає державній більшою розгалуженістю, особливо в малих містах і селищах. За всю історію спостережень, пояснює Максим Сорока, в Україні встановлено 1430 станцій. Активними залишаються лише понад 580 точок по всій країні, з яких майже 60 встановлено цьогоріч.
«Громадські системи моніторингу дуже сильно постраждали, тому що вони активно останні роки розвивалися саме на сході України й півдні України, де були промислові міста, а також на Київщині», — додає експерт. На Донеччині, за його словами, було втрачено 90% усіх станцій, на Харківщині — 50–65%.
Чому важливо моніторити якість повітря під час війни?
Росіяни атакують промислові об’єкти та склади, знищують нафтобази та випускають ракети по ТЕС, окуповують атомні електростанції. Лише з початку повномасштабного вторгнення ГО «Екодія» зафіксувала понад 600 випадків шкоди довкіллю, спричинених російською агресією, пояснює Марина Ратушна.
Екозагроза, офіційний ресурс Міндовкілля, говорить про втрати для довкілля у розмірі 1 286 млрд гривень — з них втрати, спричинені викидами в атмосферне повітря, складають 878 млрд гривень.
Дані моніторингу якості атмосферного повітря при цьому допомогають розраховувати такі втрати, які потім можна буде стягнути з країни-агресора, додає Марина Ратушна.
«Крім цього, коли щось десь горить, а продукти горіння переносяться на великі відстані в залежності від напряму і силу вітру, українкам та українцям варто знати, яким повітрям вони дихають і наскільки безпечно при цьому перебувати надворі», — пояснює експертка.
Кількість загроз під час війни зросла в рази. Зокрема, додались нові виклики — імовірність хімічного чи радіаційного забруднення через російський тероризм.
«Сьогодні ризиків впливу на здоров’я людей дуже багато. Альтернативні системи моніторингу якості повітря можуть надати людині інструмент для самостійного прийняття рішень. Такі системи дають змогу людині аналізувати вплив на довкілля, і як наслідок, на здоров’я. Тобто якщо відбувається високе забруднення від наслідків впливу воєнних дій, як-то горіння промислових об’єктів чи нафтобаз, викиди від ТЕС після бомбардування, і в цей момент відбувається викид дрібнодисперсного пилу, людина може прийняти рішення, як себе убезпечити. Тобто не перебувати на відкритому повітрі, зачинити щільно вікна, увімкнути, якщо є, зволожувач чи очищувач повітря, зробити вологе прибирання”, — пояснює Ірина Черниш.
Експертка додає: зараз ризиків для здоров’я і життя людей настільки багато, що фокус уваги держави зміщений у бік більшої загрози.
«Тому ми самі маємо турбуватися про себе і про близьких. Розвиток альтернативних систем дійсно дуже важливий, але він не применшує критичної необхідності створення якісних даних державою, тому що це є її зобов’язання і по відповідних міжнародних директивах, і по тому законодавству, яке існує. Ми бачимо, як працюють такі системи моніторингу якості повітря в інших державах, коли держава сповіщає про погіршення якості повітря. Такі системи дають людям якісну оперативну інформацію для управління своїм життям. На жаль, у нас під час війни нічого не фінансується з таких напрямів, і власне альтернативні системи, як-от громадські або системи бізнесу, є єдиним джерелом відповідної інформації”, — пояснює Ірина Черниш.
Навіщо потрібні громадські системи моніторингу, якщо є державна?
Громадські системи значно розгалуженіші, оперативніші та доступніші.
«Скажімо, сьогодні існують дані від Гідрометео. У чому принципова відмінність від нашої системи? Окрім того, що власниками є різні субєкти, вона дає оперативну інформацію — просто зараз ти можеш побачити інформацію і щось вдіяти. Натомість Гідрометео збирає дані за певний період. Зведені дані за певний період аналізують і подають в публічний доступ у вигляді звітів. Київ має щоденні дані, а ось, наприклад, Дніпро, Запоріжжя, Львів мають тільки піврічні та річні звіти. Звичайно, це для громадськості не несе практичної користі. Влада може брати ці дані для прийняття своїх управлінських рішень, але для широкого населення це не має ніякого сенсу», — пояснює Ірина Черниш.
Крім того, навіть щоб отримати ці дані в первинному форматі від Гітрометео, додає експертка, їх потрібно придбати.
«Такі дані не можуть бути ніким засекречені і мають бути у вільному доступі. Тобто ніхто не певен, що при створенні розгалуженої, як громадська, державної системи вона буде стовідсотково доступною. Ми намагаємося захищати саме відкритість таких даних», — додає Ірина.
Яку інформацію надають громадські системи?
Найбільшими громадськими мережами моніторингу є EcoCity, ЛУН Місто Air та Save Dnipro.
«Мережа станцій EcoCity має оповіщення про хімічні й радіаційні небезпеки в режимі реального часу. Зараз таких станцій 36 по Україні, і їхня кількість зростає через ядерний тероризм», — розповідає Максим Сорока.
Всі мережі надають дані громадянам про мікроклімат, тобто про атмосферні умови, тиск, температуру повітря. Майже всі станції надають дані про кількість пилу у повітрі. Наприклад, державні мережі надають загальний вміст пилу, а громадські системи навпаки — про вміст дрібнодисперсного пилу фракції 2,5–10 мкм, оскільки саме їх Всесвітня організація охорони здоров’я вважає найбільш небезпечними.
Ірина Черниш, співзасновниця та голова ГО SaveDnipro, пояснює: громадські мережі виникли зокрема через те, що Україна не забезпечує населення оперативними даними.
«Скажімо, дрібнодисперсний пил, який вважається найбільшим забруднювачем наших міст (його ще називають «невидимий вбивця»), не вимірюється державною системою, хоча це передбачене відповідною європейською директивою. На жаль, вона ще не виконується», — додає Ірина Черниш.
Інформація про загрози та забруднення, яку зчитують пости моніторингу EcoСity, передається в систему «Екозагроза» від Міністерства захисту довкілля. До цієї мережі мають доступ інші служби, які в разі потреби можуть сповіщати населення.
«Крім того, всі користувачі EcoCity, тобто власники станцій, мають можливість підписатися на спеціальні оповіщення від сервера. У нас багато станцій, які були куплені ОСББ, тобто люди скинулись по 20 гривень і купили собі станцію. У них є код до цієї станції, і вони всі власники — їм усім прийде сповіщення від сервера», — розповідає Максим Сорока.
Науковці EcoCity влітку почали також робити дайджести Air of War, де пояснюють людям про те, що відбувається з повітрям під час війни — скажімо, який вплив мають ракетні удари на якість повітря.
Система EcoCity працює таким чином, що будь-яка людина може зайти на карту та перевірити стан повітря в її місті в реальному часі, а також глянути зміни, які відбулися з повітрям за останні дві доби.
Залежно від стану повітря, система видасть відповідні рекомендації — скажімо, порадить не перебувати довго на відкритому повітрі, утриматися від довгих прогулянок чи занять спортом надворі.
Хто має доступ до даних моніторингу повітря?
Якщо йдеться про громадські системи моніторингу, то доступ мають усі — будь-яка людина може зайти на сайт і в режимі реального часу перевірити якість повітря у своєму регіоні чи місті.
Скажімо, система SaveEcoBot від ГО SaveDnipro — це розгалужена система, що складається з чат-ботів у телеграмі та вайбері, мап якості повітря, радіаційного забруднення, пожеж.
«Ми агрегуємо всі доступні дані, які існують по якості повітря, зокрема, які стосуються дрібнодисперсного пилу. Тобто збираємо дані від різних громадських ініціатив, бізнесу, органів влади, наукових спільнот, які встановлюють собі системи моніторингу. Ми використовуємо дані не тільки щодо повітря, ми є найбільшим агрегатором даних по радіаційному фону, що дуже актуально з початком повномасштабного вторгнення», — каже Ірина Черниш.
Дані, які отримує система, передають центральним органам виконавчої влади, зокрема, РНБО, Міндовкілля, системі «Екозагроза», яка сьогодні є основним цифровим сервісом.
Водночас прямого контакту із ДСНС, які, скажімо, могли би сповістити про загрозу, громадські мережі моніторингу не мають.
«Мають бути певні нормативно-правові акти, які дозволяють використовувати такі дані. На жаль, сьогодні цього не існує, передусім тому, що держава ще не сформувала такий підхід, як працює, наприклад, в Європі, коли дані альтернативних систем використовують як додаткові дані державної системи. Можливо, це пов’язано з тим, що в нас власне система державна не розвинена, і практики роботи з інформуванням населення щодо якості повітря ще немає. Але я впевнена, що після перемоги це питання буде дуже актуальним, і ми продовжуватимемо цей тиск для того, щоби держава все-таки їх розвивала. Вже те, що державна “Екозагроза” бере наші дані — це наслідок гнучкої та оперативної роботи саме громадськості», — додає експертка.
Попри те, що громадські системи моніторингу повітря зчитують багато важливої інформації, вони «не мають повноважень», додає Максим Сорока.
«Фактично вони існують лише для інформування людей, різних органів і уповноважених людей, які приймають рішення. Тобто якщо є небезпечний рівень якості повітря, влада цього міста має своїм вольовим рішенням повідомити школи, подбати про дітей та уразливі категорії населення. Завдання моніторингу — надати об’єктивні, вчасні й правдиві дані, не приховуючи їх, в максимально доступній формі для тих, хто приймає рішення», — пояснює Максим.
Серед прикладів ефективної взаємодії громадського моніторингу та влади — Диканська громада, яка офіційно інформує громадян про стан повітря, базуючись на даних громадського моніторингу.
На Тернопільщині дані зі станцій моніторингу стали основою для дій поліції щодо випадків паління трави. У Харкові станції стали базою для позовів у суди на підприємства, які викидають шкідливі сполуки.
Крім того, системи моніторингу повітря можуть бути інструментами для відстеження змін клімату, оскільки акумулюють велику кількість даних про метеорологічні умови й обсяги парникового газу на локальному рівні.
Фонд ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ — Україна вирішив також долучитись до системи громадського моніторингу стану повітря. Тепер за адресою офісу вул. Велика Житомирська, б. 13 встановлена станція громадського моніторингу стану повітря, яка проводить вимірювання за показниками дрібнодисперсного пилу, формальдегіду, аміаку, монооксиду вуглецю та іншими. З результатами моніторингу в онлайн-режимі можна ознайомитись за посиланням.