Відкриття цьогорічного кінофестивалю «Молодість» з усією впевненістю можна назвати політичною подією, адже одним з перших заходів фестивалю стала подіумна дискусія «Творчість. Пропаганда. Цензура», присвячена останнім законодавчим ініціативам у Верховній Раді. Йшлося, зокрема, про сумнозвісний законопроект парламентарів №8711 щодо так званої «пропаганди гомосексуалізму». Журналісти, мистецтвознавці, правозахисники, представники громадських організацій говорили про перспективи ухвалення цього закону та його наслідки не тільки для ЛГБТ-спільноти, але й для всього суспільства.
Поява ЛГБТ-тематики у публічних дискусіях кінофестивалю не стала несподіванкою для кіноманів: уже десятий рік поспіль на «Молодості» в рамках конкурсної програми «Сонячний зайчик» демонструються фільми про ЛГБТ, про їх миті смутку та радості, про життєві труднощі та реалії щоденної дискримінації. Показ таких картин змушує замислитися над долею Іншого, переосмислити власне ставлення до тих, хто в меншості. Ці фільми, окрім очевидного культурного внеску, так чи інакше сприяють рефлексії глядачів та збільшують рівень чуйності у ставленні до гомосексуальних людей. За довгі роки існування програма «Сонячний зайчик» стала культурним майданчиком для об’єднання ЛГБТ, який, у разі прийняття законопроекту, просто зникне під тиском загрози кримінального переслідування.
Варто нагадати, що за позитивне або навіть за позитивно-нейтральне висловлення про людей «нетрадиційної» сексуальної орієнтації (як називають їх автори закону, спираючись на абстракті уявлення про «традиційність») законопроектом передбачається кримінальна відповідальність до п’яти років позбавлення волі. Як зауважив модератор дискусії Максим Буткевич, прописане у вітчизняному документі покарання значно жорсткіше, ніж санкції радянської влади за «мужолозтво». В разі прийняття законопроекту під роздачу підпадуть усі – представники та представниці ЛГБТ-спільноти, які насміляться зізнатися в щасливих гомосексуальних стосунках публічно; ЛГБТ-активісти, які сприяють поширенню інформації про безпечний одностатевий секс; лікарі, які повинні надавати консультації представникам ЛГБТ-спільноти на засадах рівності. Але найбільше постраждають митці, журналісти та правозахисники, адже прийнятий у першому читанні законопроект регулює не стільки сексуальні вподобання українців, скільки вітчизняний інформаційний простір. За поширення позитивного образу ЛГБТ організатори кінофестивалю вже наступного року можуть поплатитися свободою.
Приймаючи цей законопроект, держава допускає мінімум три помилки, які навряд чи можна пробачити. По-перше, таке грубе намагання втручатися в особисте життя громадян раз і назавжди нівелює будь-які спроби України називатися демократичною державою. По-друге, у діях парламентарів вбачається тотальна неповага до прав людини, нехтування міжнародними нормами та пропагування ворожнечі, ненависті до певної соціальної групи. Активістка ЛГБТ-організації «Інсайт» Таїсія Герасимова наголосила на тому, що найочевиднішим наслідком прийняття такого закону буде збільшення рівня насильства щодо гомосексуальних людей. Подаючи виключно негативну інформацію про ЛГБТ, держава, фактично, дає зелене світло ультраправим радикалам на напади та фізичну розправу над усіма інакшими.
Хоча для цього не потрібно навіть чекати на остаточний підпис Президента, адже ескалація насилля триває, і замість того, аби покласти край нетерпимості щодо меншин, влада навпаки його заохочує. Промовистий приклад: згідно з даними щодо протестної активності (Центру дослідження суспільства) частка насильницьких дій під час протестів порівняно незначна – 4-7%. Але у протестах на ЛГБТ-тематику цей показник складає аж 25%! Очевидно, не варто пояснювати проти кого спрямовані ці 25% насильницьких дій. Нарешті, регуляція інформаційного простору відчутно зменшить і без того низький рівень свободи слова, посилить цензуру аж до неможливості вільно висловлюватися про будь-що.
Саме тому дискусія була сфокусована на втручанні держави в інформаційний простір. Рефреном з вуст учасників дискусії звучала думка, що ЛГБТ – дуже незахищена спільнота, тож саме зі слабких жертв починається полювання. Редактор часопису «Критика» Андрій Мокроусов вважає, що пересічні українці помилково вважають, ніби поточна законодавча ініціатива їх не стосується – прийде час, прийдуть і за вами. За пеленою нетерпимості до сексуальних меншин українці не побачили загрозливої тенденції влади поділяти людей на «моральних» та «неморальних», «традиційних» та «нетрадиційних». «Розділяй і владарюй!» - за таким принципом живе вітчизняна політика, охоче стимулюючи ворожнечу між різними суспільними групами.
Широкий, в цілому гомофобний, загал лишається глухим до необхідності забезпечити дотримання та визнання прав людини щодо ЛГБТ-спільноти. Ця тема для більшості українських громадян слугує червоною ганчіркою, збудником невимовної агресії. Саме тому для боротьби з законопроектом №8711 у публічних заявах та дискусіях варто зміщувати акценти з дражливої проблематики ЛГБТ (про що притомно можуть говорити зовсім небагато людей) на очевидні намагання влади крок за кроком узурпувати інформаційний простір, зробити підконтрольними журналістів та правозахисників, аби, кінець-кінцем, закрити рота усім невдоволеним. На жаль, судячи за зразком сусідньої Росії, цей законопроект має високі шанси бути прийнятим у другому читанні. У зв’язку з ймовірністю такої перспективи Констянтин Реуцький, координатор програми «Розуміємо права людини», закликав до акцій громадської непокори. Але такі акції мають сенс лише за умов їх чисельності – мільйон людей не арештуєш за «пропаганду гомосексуалізму». І такі дискусії, попри невелику кількість учасників, сприяють усвідомленню, що проблематика ЛГБТ – це справа, яка торкається кожного, незалежно від сексуальної орієнтації. Бо ж у даному випадку мова йде про невід’ємне право вільно поширювати будь-яку інформацію та вільно висловлювати свої погляди, без втручання держави та без ганебної діяльності органів цензури.
ФОТОЗВІТ ДИСКУСІЇ