Кривохижина Марія, Макаренко Андрій
26-31 травня 2013 року за підтримки Фестивалю сучасного мистецтва ГОГОЛЬFEST відбулася презентація результатів міжнародного урбаністичного воркшопу «ФРУНЗЕ 35 – переосмислюємо промзону» та обговорення проекту ревіталізації території колишнього Заводу солодових екстрактів.
Міжнародний урбаністичний вокршоп “Фрунзе 35 – переосмислюємо промзону”, що тривав з 26 по 31 травня, можна назвати принципово новим і суттєвим кроком в урбаністичній програмі Представництва Фонду імені Генріха Бьоля і в міському житті Києва. Минулого квітня була перша спроба колективного переосмислення проблемного міського простору у вигляді воркшопу “Контрактова площа: сценарії розвитку”. Особливе нововведення цього року полягало в великій увазі до методологічних принципів проведення такого роду роботи.
Фрунзе, 35, наразі, є білою плямою на ментальній мапі киян. Мало хто обізнаний про історію пивоварного заводу Ріхерта, що було першопочатковим призначенням модерної будівлі, легкопомітної, але вкрай непривабливої для мешканців довколишок і міста в цілому. Вмираючу промислову зону між Подолом та районом Петрівки не можна назвати гарним місцем для прогулянок. Негативна конотація щодо закинутих індустріальних будівель є широкорозповсюдженим стереотипом, що поборюється всесвітньою тенденцію урбаністичної регенерації, а в даному контексті, індустріальної регенерації.
Вибір локації для цьогорічного урбаністичного воркшопу не випадково випав на промзону по вулиці Фрунзе, 35. По-перше, він пов'язаний з загально світовою тенденцією до відновлення покинутих індустріальних об’єктів в містах та наділення їх новими соціальними функціями. Окрім того, будівля колишнього заводу є однією зі споруд епохи ранньої індустріалізації Києва, яких в місті залишилися одиниці. Також на вибір вплинув фактор часу, оскільки будівля попри свою унікальність знаходиться у аварійному стані і може незабаром зруйнуватися сама по собі або бути зруйнованою новим власником на хвилі поступової забудови цієї частини Подолу. Вирішальним було також те, що організаторам воркшопу вдалося налагодити діалог з нинішнім власником ділянки і заручитися його організаційною підтримкою, завдяки якій учасники воркшопу отримали можливість детально оглянути територію і будівлі колишнього заводу.
16 молодих фахівців з семи країн світу, серед яких були представлені архітектори, урбаністи, географи, культурологи, соціологи, економісти та історики, були відібрані на участь у воркшопі в ході відкритого конкурсу. Процес розробки концепції регенерації території колишнього заводу, що тривав п’ять повних дні, супроводжувався за професійної підтримки тютора Сандри Аннунціати, урбаністки з Риму. Загальну комунікацію всередині групи та методологічну підтримку міждисциплінарної співпраці здійснювала кураторка воркшопу, Урсула Казер, тренерка з медіації, фасилітації та консалтингу. Показово, що вже в перший день воркшопу була проголошена теза про важливість ролі публічного сектору в процесі регенерації індустріальних зон та необхідність адаптації проекту регенерації до умов низького бюджету або його повної відсутності. Ця теза стала в подальшому лейтмотивом всього воркшопу.
Група запрошених фахівців протягом п’яти днів створила потужне інформаційне міждисциплінарне поле, яке стало фундаментом для пропозицій та можливостей розвитку Фрунзе, 35. Проект моделювався з твердження, що такого роду закинутий об’єкт для ефективного та актуального функціонування в місті має пройти наступні стадії: десемантизація, ресемантизація та адаптивне використання. Іншими словами, Фрунзе, 35 має позбутися образу закинутої й забутої будівлі, і отримати нове значення для киян, які продовжать історію цього значущого для Києва місця.
Відповідно, робоча група намагалась з’ясувати, які смисли мало Фрунзе, 35 в минулому і зрозуміти причинно-наслідковий зв’язок, що привів будівлю і зону довкола до сьогоденного стану. В цьому контексті можливо зрозуміти, яку роль дане місце може відігравати сьогодні, тобто яке саме смислове навантаження має пережити дана територія для отримання позитивного статусу в свідомості киян. Надалі, робоча група намагалась зрозуміти умови функціонування будівлі сьогодні, її взаємодію з вулицею Фрунзе і життя околишок в цілому. Велике значення тут мало питання заохочення місцевих жителів до майбутньої діяльності щодо розробки проекту “Фрунзе, 35”, усвідомлення їх потреб і уявлень щодо того, яким має бути їх місто. Адаптивне використання означає в цьому випадку певну організацію простору і можливої активності в ньому. Прикладом можуть слугувати закордонні проекти регенерації промзон. Однак, впровадження будь-яких глобальних трендів потребує обачності та уваги до місцевих особливостей. Не тільки архітектори створюють нове місце, а й люди моделюють будівлю своєю діяльністю.
В пошуках розуміння місця переосмислення, учасники вокрщопу проводили інтерв’ю з експертами, які безпосередньо зацікавлені в розвитку даного району. Серед запрошених були архітектори, міські управлінці, соціологи, підприємці і міські активісти, які допомогли сформувати робочій групі комплексне уявляння про ситуацію “Фрунзе, 35”. При розробці проекту була також врахована думка мешканців за результатами досліджень даного об’єкту студентськими групами Національного Університету “Києво-Могилянська Академія” і Національного Університету ім. Тараса Шевченка, що тривали у жовтні-листопаді 2012 року.
“Ми не врятуємо світ” – вислів, що пролунав одного разу під час палких дискусій стосовно методів регенерації “Фрунзе, 35”. Робоча група намагалась якнайбільше реалістично дивитись на ситуацію перебудови заводу в складному занедбаному стані під мультифункціональний відкритий міський простір, що орієнтований перш за все на інтереси пересічних мешканців міста. Втім, основна ідея робочого процесу полягала в необхідності створення “сильної справи”, цитуючи одного з учасників.
Тут варто повернутись до питання методології. Організація воркшопу, як і будь-якого проекту, що має прийти до винаходу дієвої ідеї, потребує грамотної консолідації, кооперації та зваженого розподілу обов’язків. Важливим питанням є управління. Аналогічну тезу, саме в проблематичному сенсі, зазначали й учасники, коли розбирали питання інвестування даного проекту. Досвід вокршопу “Фрунзе, 35” показує, що організація та управління є яктуальними питаннями як в контексті такого роду заходів, так і в перспективі керування містом в цілому. “Коли розумні голови працюють над однією ідеєї стається саме те чудо консенсусу” – сказала Урсула Казер під час прес-конференції. Отже, хоча “ми не врятуємо світ”, ми безумовно можемо досягти консенсусу у вирішенні долі свого міста.
Останні два дні і дві ночі воркшопу пройшли в інтенсивній роботі над презентацією самого проекту. Напрямки роботи були умовно розподілені на чотири частини: питання історії, оточення та культурної спадщини; архітектурна складова; нове “наповнення” об’єкту на Фрунзе: 35, економічно-управлінські аспекти. Протягом цієї фази з’явилась ідея переосмислення Фрунзе в рамках історії “безперервних іновацій”, оскільки будівля пережила багато перетворень.
Ще одна особливість проекту полягала в образі “намиста”. Регенерація конкретного об’єкту неможлива без оновлення території, що може бути пішохідно доступною навколо. Вулиця Фрунзе має потенціал розвинутись в “намисто” спільних просторів, які були б привабливі та корисні мешканцям. Такими місцями можуть бути кав’ярні, освітні, розважальні заклади, невеличкі парки, тобто осередки вільного перебування людей в межах свого відпочинку. Фрунзе, 35 стає перлиною в цьому “намисті”. Натовп в торгівельних центрах і супермаркетах стихійно переміщується на вулиці, якщо для цього є відповідні умови раціонального й ірраціонального характеру. Тут постає питання ідентичності, певного відчуття зв’язку з місцем, яке виникає не обов’язково через наявність в ньому пунктів актуального споживання, а через можливість перебування й переживання, емоційного наповнення, формування міської пам’яті місць. Таку важку мету ставила собі рабоча група, намагаючсь потенційно задіяти простір навкого, інтегрувати мешканців як в процес регенерації, так і в процес використання об’єкту.
Архітектурна складова проекту передбачала безумовне збереження основної будівлі заводу, фасад якого має велике архітектурне значення для Києва. Учасники-архітектори запропонували комбінацію жорстких та гнучких трансформацій, від ретельного прибирання та озелення, до часткогово знесу будівель.
Фрунзе, 35 є доволі великою територією в центрі міста, відповідно, учасники воркшопу бачили подальший розвиток в мультифункціональній перспективі: міське садівництво, мистецькі заходи, крамнички, освітні організації, медійні компанії. Вектор культурного наповнення об’єкту полягав в створенні поля креативності, іншими словами – живого місця. Гарним поштовхом до розвитку цього середовища могли б стати ініціативи мешканців та їх залучення до початкових етапів трансформацій, наприклад, прибирання, створення безпечного простору.
Принципи косенсусу та консолідації були застосовані не тільки до архітектурних, середовищних та змістових перетворень. Інвестиційне питання також вирішувалось в рамках залучення різних акторів до проекту. В Україні існує тенденція фінансування проектів, які терміново дають можливість отримання зиску, в той час як довгострокові проекти оминаються в умовах економічної кризи та невпевненості. Однак, Фрунзе став саме таким проектом, тому робоча група, використовуючи іноземний та місцевий досвід (“Мистецьки Арсенал”), дає приклади того, на скільки такий проект може бути успішним та певним чином вигідним для інвесторів.
П’ятиденна, вражаюча мірою зацікавленності та співучасті в ситуації робота закінчилась створенням ідеї, яка не є сформованим готовим до втілення проектом, але тим, що заповнює “брак фантазії у постіндустріальному місті”, за висловом Сандри Аннуціати. Часом, люди бездіють, бо за побутовими проблемами, що є безумовно обтяжливими, не можуть знайти прогресивного рішення, розширення перспективи. Цей воркшоп не є когнітивною вправою групи вихованців університетів світу, а прикладним комплексом пропозицій та зауважень, що надалі будуть представленні безпосередньо зацікавленим в даному проекті, і тут можна говорити й про інвесторів, й про муніципальних працівників, а головне - пересічних мешканців Києва, які можуть долучитися до процесу регенерації Фрунзе, 35 й Києва в цілому в пошуках нового, безпечного, зручного та людяного міста.
..........................................................................................................................................................................................
ЗАВАНТАЖЕННЯ
Серед запрошених експертів були присутні (з права на ліво) Людмила Горделадзе (директор кінотеатру “Жовтень”), Віктор Зотов (архіректор, засновник архітектурного бюро Zotov&Co, організатор міжнародного архітектурного фестивалю CANactions), Валерій Данілов (головний менеджер готелю «Амарант», що знаходиться на території подільської промислової зони).
Сусідні закинуті промислові об’єкти мають потенціал для використання в проекті перебудови Фрунзе, 35. На фото з ліва на право: Андрій Макаренко (керівник урбаністичної програми Представництва Фонду ім. Генріха Бьолля в Україні), Світлана Ільченко (культуролог, студентка Національного університету “Києво-Могилянська Академія”), архітектори Ольга Ковалова і Яна Козак.