Дата: 24 жовтня 2013 р.
Час: 18.00 - 20.00
Місце: Конференц-зала готелю «Ібіс», бульвар Тараса Шевченка, 25
Апеляція до так званих традиційних цінностей в останні роки стала набувати популярності серед політичних діячів/ок, громадських активістів/ок і релігійних осіб. Відповідно до цього переконання, часто можна чути слова про те, що суспільство живе на основі «споконвічних традицій», що «менталітет нації» - монолітний, незалежно від громадянства, етнічного чи релігійного походження людини. Особливо гостро цю тему піднімають у контексті євроінтеграції та необхідності поважати права людини, тобто – права всіх людей, наприклад, ЛГБТ. Пропонується думка, що в України є свій «особливий шлях», і загальнолюдські цінності в нас мають свою інтерпретацію, оскільки «традиційно» українці звикли думати та поводитися лише певним чином і змінювати це не потрібно.
Подібна ситуація спостерігається й в інших країнах Східної Європи та колишнього Радянського Союзу. Характерною рисою всіх тенденцій є те, що запропоновані як споконвічні та незмінні, вони точково вибираються з певної історичної епохи, тісно пов’язуються з панівною релігією й слугують ілюстрацією до відповідних політичних рухів. Ці «традиції» не терплять критичного ставлення, переосмислення чи навіть доповнення – адже коли маловідомий факт не підсилює вже сформовано штучно картину, його відкидають, і з його носійками чи носіями поводяться, як зі «зрадниками традиції».
Тобто, такий підхід до традицій дозволяє розглядати їх як державний інструмент для конструювання певного образу в очах суспільства. Він дозволяє контролювати громадянок і громадян й отримувати політичні переваги.
Відповідно, постають наступні питання:
- В чому саме небезпека традиційного дискурсу, та як він співвідноситься з зобов’язанням держави забезпечувати дотримання прав людини?
- Які саме традиції вибирає держава для формування «національної ідентичності» та чому?
- Які традиції замовчуються й кому це потрібно?
- Хто/що ще відіграє важливу роль в цьому процесі: церква, націоналістичні рухи, система виховання?
Запрошуємо вас до критичного осмислення цих питань у рамках публічної дискусії за участю гендерних/феміністичних/ЛГБТ-дослідниць/ків та активісток/ів із Білорусі, Вірменії, Грузії, Польщі, Росії та України.
Дискусія проходитиме в рамках Другого міжнародного гендерного воркшопу "Долаємо опір гендерним перетворенням: досвід України, Росії, Білорусі, Грузії, Вірменії та Польщі".
Мрдеруватимуть дискусію Анна Довгопол і Анна Прейс.
Робочі мови: російська та англійська (з синхронним перекладом).