Голоси: замовчані історії про тіло, їжу та емоції

Непрості стосунки з їжею та власним тілом знайомі багатьом жінкам. Говорити про це незручно і соромно. Аудіовізуальний проєкт «Голоси» звертається до досвіду дванадцяти жінок, які пережили розлад харчової поведінки. Це документальні тексти, написані на основі розмов з ними, та фото, які відображають лейтмотив кожної з історій, а також звукова інсталяція.

Проникаючи у сферу невідомого і замовчуваного, «Голоси» показують те, що ми не завжди помічаємо, не надаємо ваги чи засуджуємо у поведінці близьких нам жінок. Обмеження в їжі та переїдання, дієти, контроль і його втрата, емоції, що їх переповнювали, — це часто сприймається як жіночі примхи або рідкісні психіатричні діагнози. Дванадцять жінок, які поділилися своїм досвідом, створили для нас можливість переосмислити поняття анорексії, булімії та переїдання.

Соціологиня та експертка з гендерних питань Тетяна Щурко вважає, що розлади харчової поведінки «можна розглядати як форму придушення з боку культурних норм і еталонів, а також як звільнення, спробу самостійно здійснювати контроль над своїми тілесними проявами». Сучасне суспільство з його гендерними стереотипами створює вдале підґрунтя для зародження у жінки почуття незадоволеності собою, зокрема власним тілом. Внаслідок цього, вона починає зациклюватися на проблемі їжі, що часто призводить до приховування і маскування більш серйозних психічних проблем, невисловлення власних емоцій і почуття щоденної самотності, нерозуміння та несприйняття. Жінка залишається наодинці з собою саме тоді, коли потребує найбільшої допомоги і підтримки.

Проєкт «Голоси» — це особисті історії, які закликають не ховатися із своїми переживаннями та проблемами, а говорити про них та шукати вихід.

Вам також може бути цікава друга частина проєкту — «Голоси. Жінки та інвалідність».

Видання здійснено за підтримки Представництва Фонду ім. Г. Бьолля в Україні.