Останні заяви урядовців одноголосно винуватять відновлювану енергетику (ВДЕ, «зелена» енергетика) в енергетичній кризі, накопиченні боргів перед учасниками ринку електроенергії та складних фінансових дилемах в цій сфері. Це розворот нинішнім урядом на 180 градусів від «зеленого курсу», декларованого командою Гончарука. Якими ж будуть наслідки згортання відновлюваної енергетики для України?
Історія хвороби: у чому винна «зеленка»
Попередній уряд чітко декларував орієнтацію на «зелений енергетичний перехід», що було викладено у презентованій у січні 2020 року концепції «зеленого» переходу до 2050 року. У ній акцентувалось на єдиному векторі руху разом з Європейським Союзом, який офіційно проголосив дотримання Нового Зеленого Курсу задля подолання глобальної кліматичної кризи. Наступним кроком до реалізації Концепції на найближче десятиліття мав стати Інтегрований план з боротьби зі зміною клімату та розвитку енергетики до 2030 року.
«Україні цілком під силу та економічно доцільно до 2050 року досягнути 70% частки ВДЕ у виробництві електроенергії. Причому значну частину (до 15%) має складати виробництво електроенергії за рахунок дахових сонячних електростанцій в домогосподарствах та бізнесі», — проголошували в документі.
Однак, попри те, неодноразово піднімались обговорення щодо «неконтрольованого зростання ВДЕ» і що зобов’язання держави по «зеленому тарифу» стають тягарем для економіки. Ця дискусія триває майже від 2009 року, коли «зелений тариф» тільки був запроваджений. Спроби призупинити темпи зростання відновлюваної енергетики (Призупинити! За умов, коли вона в перспективі має давати 70% усієї електроенергії!) з’являлись раз по раз. До прикладу, рік тому була внесена правка №24 до закону 8449-д, яка обнуляла всі «зелені» тарифи домашніх наземних СЕС потужністю до 30 кВт і передбачала заборону спорудження нових. Правку зрештою відхилили, але осад залишився.
І от до теми повернулись. Спершу у лютому Міністерство презентувало пропозиції щодо змін законодавства у аспекті альтернативної енергетики. Там прогнозували, що відновлювана енергетика даватиме 12,3 млрд кВт/год у 2020 році, і що це неминуче спричинить заборгованість перед виробниками. План передбачав збільшення відповідальності виробників «зеленої» енергетики за небаланси, зростання вимог до нових СЕС та скорочення термінів введення нових СЕС в експлуатацію.
Призначення нової очільниці Міністерства енергетики та захисту довкілля Ольги Буславець запустило низку заяв про те, що відновлювана енергетика — це проблема для української економіки та енергетики, і вона потребує негайного вирішення.
«Високий «зелений» тариф створює значне фінансове навантаження на ринок електричної енергії. Крім того, це негарантоване виробництво, яке дуже важко регулювати системі», — зауважила в.о. Міністра Ольга Буславець на засіданні новоствореного Антикризового енергетичного штабу.
За даними регулятора (Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг — НКРЕКП), частка «зелених» електростанцій у виробництві електроенергії в Україні наразі становить 8%, а на розрахунки з цими електростанціями витрачають 26% всіх коштів.
ДП «Гарантований покупець» у квітні заявило про 12,1 млрд грн загального боргу державної компанії перед генерацією, з них — перед відновлюваними джерелами енергії — 7,17 млрд грн.
Очільницю також стривожило швидке зростання темпів розвитку відновлюваної енергетики. Вона наголосила, що за останні півтора роки обсяги генерації зросли втричі. Така ситуація була спричинена тим, що 2019 рік був останнім роком найвищого «зеленого тарифу», і всі інвестори хотіли встигнути його отримати. Це і спричинило таку швидку динаміку.
Національний регулятор одразу запропонував два шляхи вирішення проблеми. Перший передбачає заборону будівництва нових «зелених» електростанцій, до моменту спорудження в Україні додаткових маневрених потужностей, зниження «зеленого» тарифу до 8–9 євроцентів, 100% відповідальність за небаланси й обмеження без компенсацій 20% їх виробництва. Друга пропозиція — м’якша — «зелений» тариф для СЕС зменшити на 30%, а для ВЕС — на 15%, і ті самі відповідальність за небаланси і безоплатне обмеження виробництва.
Відновлювана енергетика як кліматична та економічна необхідність
З новою політикою Міністерства висловили свою незгоду як стейкхолдери ринку відновлюваної енергетики, яких це питання зачепить економічно, так і екоспільнота, яку неприємно здивував розворот від «зеленого курсу» і напрямку на кліматично нейтральну державу на «розвиток вугільної галузі» (зі слів О. Буславець). До слова, зелений курс Україна задекларувала і на міжнародному дипломатичному рівні.
«Замість того, щоб говорити про Зелений Курс, зараз знищуються досягнення останніх 5 років у кліматичній та енергетичній політиці України. Заради примарного економічного ефекту знищується шанс на енергонезалежність та безпеку у вже близькому майбутньому. Багато людей протягом останніх 5 років вкладали зусилля у те, щоб в українську енергетику почали інвестувати, особливо самі українці. Атомна та вугільна енергетика, на яку так покладаються політики та частина українців під їх впливом, у жахливому стані. Більшість блоків на цих електростанціях мають бути закриті у найближчі 5–10 років. Тож якщо зараз ми не прискоримося з переходом на ВДЕ, то вже через 5–7 років будемо купувати більшість електроенергії в Росії та ЄС. Особливо постраждають міста та села, залишені сам на сам зі своїми енергетичними проблемами, які стануть соціальними», — каже Юлія Мельник (Пашковська), кампейнерка міжнародної кліматичної організації 350.org.
Крім кліматичних переваг, аргументами стають і економічні моменти.
Згідно з дослідженням Стенфордського університету при переході 139 країн світу на 100% відновлюваних джерел енергії буде створено майже вдвічі більше робочих місць (52 млн), ніж скорочено у вугільній та нафтогазовидобувній сферах (27,7 млн).
Володимир Шматько, міський голова Чорткова, — громади, що декларує перехід на 100% ВДЕ до 2050 року, переконаний в екологічному та економічному ефекті від розвитку ВДЕ.
«Крім екологічного бачення ситуації, перехід на ВДЕ — це податки, робочі місця, безпека і здорове суспільство, це інвестиції і самозайнятість населення. Зрештою, коли люди вкладають гроші у свою справу, вони стають небайдужими до дотичних питань. Тому очікуємо, що розвиток ВДЕ сприятиме екологічному мисленню та розвитку громадянського суспільства», — каже Володимир Шматько.
Удар по інвесторах. Чи домовимось?
Однак найважливішим, мабуть, аспектом, на який вплине згортання розвитку відновлюваної енергетики, — це інвестиції та довіра до держави. Власне, посли Бельгії, Великої Британії, Канади, Норвегії, Німеччини, Франції, Швеції та Південної Кореї в Україні в листі до керівництва країни закликали не допустити неповернення інвестицій у відновлювані джерела енергії (ВДЕ) країни. Вони наголосили, що іноземні компанії вклали вже понад $2 млрд інвестицій у розвиток сектору відновлюваної енергетики України, що свідчить про довіру до виконання країною своїх регуляторних і законодавчих зобов'язань. А тому застерегли від рішень, які можуть підірвати довіру інвесторів та мати короткострокову вигоду, але негативні довгострокові наслідки для електроенергетичного сектору та для інвестиційного клімату загалом.
Міністерство ж підготувало проєкт рамкового меморандуму з виробниками електроенергії з відновлюваних джерел щодо добровільного перегляду наявної моделі «зеленого» тарифу і заявляє, що переговори з інвесторами тривають і висловлюють очікування, що інвестори погодяться на всі умови. Якщо ж добровільно домовитись не вдасться і держава змінить домовленості в односторонньому порядку, то варто очікувати міжнародних арбітражів та вимог компенсацій.
«Ці урядові рішення можуть мати наслідком згортання зовнішніх та внутрішніх інвестицій. Реакція не завжди помітна буде на перших порах. Але економіка базується на довірі. Зрештою, це рішення відіб’ється на всій економіці. І в тому, що іноземні інвестори тепер обережніше вкладатимуть гроші у нашу нестабільну державу. І у внутрішніх інвестиціях. В українських банках на кілька мільярдів є кредитів на об’єкти ВДЕ. Зміни правил гри потягнуть потенційні проблеми з кредитами та їх невиплатою. Отже, проблеми для всієї банківської системи», — каже Андрій Зінченко, голова та співзасновник енергетичного кооперативу «Сонячне Місто», співзасновник ГО «Спілка Активних Споживачів та Проз'юмерів».
Постраждає мала генерація
Екоспільнота наголошує на тому, що проблема із «зеленим тарифом» в тому, що уряд зараз не робить різниці між промисловими ВДЕ-виробниками і проз’юмерами. «Реструктуризація» тарифу для гігантів на кшталт ДТЕКу і збереження умов для об’єктів невеликої генерації є одним з пропонованих рішень.
«Енергетичний перехід має бути справедливим. Коли енергетики говорять про розбалансування системи, то вони говорять перш за все про великі електростанції. А ми, активісти, говоримо про те, що Україні потрібні десятки тисяч малих сонячних електростанцій, які будуть забезпечувати потреби своїх господарів і не будуть створювати небаланс. Ми вимагаємо від Уряду підтримати доступ до відновлюваної енергетики для простих українців, а не олігархів. Такими механізмами підтримки може бути не лише «зелений тариф», а й доступні кредитні лінії, податкові пільги тощо. Ситуація, яка зараз складається з енергетикою, вкотре показує, що українські політики не є слугами народу та інтересів держави, вони є слугами монополій та великих бізнесів», — каже Юлія Мельник (Пашковська).
За даними Держенергоефективності, в Україні наразі діють 24 тисячі домашніх СЕС потужністю до 30 кВт. Їх сумарна потужність 618 мегаватів. У них люди інвестували близько півмільярда доларів, і вони очікують отримати повернення своїх інвестицій. У першому кварталі 2020 року домогосподарства встановили більше 2100 СЕС загальною потужністю 65 мегаватів. Це у 1,5 рази більше, ніж за аналогічний період 2019 року. Найбільше сонячних електростанцій встановили родини у Дніпропетровській (3200), Тернопільській (понад 2200), Київській (майже 2000), Івано-Франківській (понад 1800) та Закарпатській (понад 1400) областях.
Власник СЕС з Хмельниччини Микола Матвеєв у 2018 році взяв 730 тисяч гривень в кредит на спорудження двох СЕС потужністю по 30 кВт в Дунаївцях Хмельницької області. Підприємець розраховував повернути свої інвестиції за 5 років. Наразі він розраховував на продаж 40 000 кВт щорічно за чинним тарифом 0.18 €/кВт.
Підприємець готовий до переговорів з державою по зниженню вартості «зеленого тарифу», однак його кредит на спорудження СЕС ще не виплачений. І хоча в зв’язку з пандемією банк дозволив укласти додаткову угоду та перенести кредитні платежі, однак виплачувати їх потрібно ще до 2023 року.
«Коли кажуть про неконтрольоване зростання кількості виробників ВДЕ, то я пригадую весь шлях, який довелось пройти, аби зареєструвати енергетичний кооператив і залучити цих 97 співвласників. Це велика кількість паперів, контролів та бюрократичних процесів, які треба пройти, щоб зрештою досягти мети. Ні, це нелегко. І ці люди повірили, вклали свої гроші, не колосальні гроші — хтось по 15 тисяч гривень. А що тепер?», — каже Андрій Зінченко.
Рішення — повноцінні реформи
Коаліція «Енергетичний перехід», яка об’єднала стейкхолдерів ринку малої генерації відновлюваної енергетики та екоспільноту, бачить вирішення проблеми у комплексному проведенні енергетичних реформ. Вони мають передбачати оновлення енергетичної інфраструктури, зменшення використання «брудної» енергетики, розвиток розподіленої генерації та проєктів citizens’ energy (прозьюмери, енергетичні кооперативи), розвиток різних форм ВДЕ задля кращого балансування системи, зокрема акцент на розвитку біогазових станцій, які сприяють балансуванню, приділення уваги питанню накопичувачів енергії тощо.
Вирішенню питання балансування мережі, до речі, сприятиме приєднання до європейської енергетичної мережі. Однак достатніх законодавчих та дипломатичних кроків для цього Україна наразі не зробила.
«Успішність зупинки розвитку відновлюваної енергетики як вирішення енергетичної кризи в Україні виглядає сумнівною. Наприклад, проблема балансування мережі. Хто з інвесторів захоче вкладати кошти у балансуючі потужності чи системи накопичення, якщо держава зараз може «кинути» ВДЕ-інвесторів? Звісно, проблему неплатежів і заборгованості перед учасниками ринку треба вирішувати. Високий «зелений» тариф можна реструктуризувати, домовившись з великими інвесторами (але залишити його на тому ж рівні і не чіпати його для прозьюмерів і малої генерації до 1 МВт). Але навіть такі дії дадуть лише часткові і короткострокові ефекти. І все тому, що тарифи на атомну і вугільну енергетику сформовані некоректно, не включають витрат на амортизацію, модернізацію, виведення з експлуатації, подолання екологічних і соціальних наслідків і, зрештою, за ці всі складові все одно платитиме споживач у формі витрат податків на дотації для цих галузей. Тому необхідно перестати занижувати ціну на атомну електроенергію та покладати на неї соціальні обов’язки (ПСО) — продаж електроенергії населенню по заниженій ціні», — каже член Коаліції «Енергетичний перехід», виконавчий директор ГО «Екоклуб» Андрій Мартинюк.
Довгострокова політика «зеленого» енергетичного переходу має лягти в основу вектору розвитку держави та стати фундаментом виходу з економічної кризи, яка настає через пандемію коронавірусу. Представники Коаліції «Енергетичний перехід» переконані, що уряд та регулятор повинні відійти від ручного режиму кризового вирішення проблем в енергетичному секторі та діяти в угоду олігархам, зацікавленим у дешевій електроенергії для власних промислових виробництв або «розвитку вугільної галузі».
Натомість системні реформи, декарбонізація енергетики, розвиток ВДЕ дозволять не тільки зберегти здоров’я населення завдяки скороченню забруднення довкілля, але і стати на шлях інноваційного, а не «пострадянського» розвитку.
Авторки: Світлана Чернецька, Оксана Алієва
