Протягом останніх декількох десятиліть людство стикається зі зростаючою кількістю непередбачуваних природних катаклізмів. Більшість науковців світу визнають наявність зміни клімату на планеті та той факт, що зміна клімату спричинена діями людини. Щоправда, є чимало скептиків, які вважають, що період спостережень за природою недостатній для виокремлення тих чи інших напрямів змін, або що зміна клімату відбувається, проте вона викликана не діями людини, а власне природними явищами. Проте реалії демонструють, що наявні темпи зміни клімату перевищують історичні зміни. Розглянемо, як зміна клімату саме в Україні в довгостроковій перспективі впливатиме на населення, енергетику, сільське господарство та туризм. Дослідження зміни клімату у 21 сторіччі в Україні активно проводяться, а також значно допомагають дані західноєвропейських досліджень, які, в тому числі, розглядають і Україну.
В Україні все частіше спостерігалися аномальні погодні явища (град, шквали, смерчі на територіях, для яких вони були нетиповими), які раніше відбувалися раз на 50–100 років. Інші несприятливі явища включають різкі перепади тиску, що матимуть наслідком нестабільність погоди зі значним коливанням температур протягом коротких проміжків часу, зростання кількості стихійних лих (паводків, ураганів, штормів, посух, тривалих ливнів, підтоплень, особливо на Прикарпатті та Закарпатті), підвищення рівня морів.
Економічні та соціальні ризики пов’язані з вразливістю здоров’я людей, втратою низки біологічних видів, інфраструктури, необхідністю збільшення витрат на подолання наслідків стихійних лих, зростання витрат на меліорацію, поширення «небажаних» видів рослин (бур’янів, алергенів), зростання страхових виплат (страхування населення, сільськогосподарських ризиків тощо). Енергетику, агропромисловий комплекс та системи водопостачання називають найбільш вразливим секторами економіки України внаслідок зміни клімату.
Зростання потреб у енергії опосередковано впливає на зростання використання води, а подолання наслідків підтоплення наявних будівель та споруд внаслідок стихійних лих та підвищення рівня морів потребуватиме використання різних ресурсів, в тому числі енергетичних. Зниження середньорічного стоку води, осолонення водойм матиме наслідком зниження виробітку електроенергії та зниження маневрових потужностей ГЕС. Погіршення умов роботи циркуляційного охолодження та хімічної очистки води зменшать наявні потужності ТЕС, АЕС та газотурбінних установок.
Інші напрями впливу на енергетику — зміна потреби у енергоносіях саме внаслідок кліматичних змін. Зимою очікувано середня температура буде вищою, ніж у минулому столітті, тож потрібно буде менше енергії для обігріву. Проте поглибиться проблема нерівномірного навантаження теплогенеруючих потужностей. Зросте кількість днів з екстремально високими літніми температурами, що матиме наслідком зростання попиту на електроенергію для охолодження повітря у приміщеннях, на транспорті тощо. Високі температури знизять виробництво електроенергії на АЕС через режимні обмеження, а будівництво нових ТЕС та АЕС буде обмежене, серед інших причин, через нестачу води.
Очікується, що зросте кількість та тривалість посух, результатом чого стане зростання потреби в енергоносіях для здійснення охолодження приміщень, зберігання продуктів, зростання кількості води для іригації, та, як наслідок, зростання обсягів енергії, потрібної для забезпечення зростаючого попиту на воду, її очищення та транспортування. Зараз вважається, що сильна посуха — це подія, яка наступає раз на сто років. В Україні посухи, що охоплюють до 30% території країни, відбуваються вже раз на 2–3 роки. До 2070 р. частота посух очікувано як мінімум подвоїться. Високі температури особливо важко переносяться у містах, а міста й надалі розростатимуться та потребуватимуть все більше енергоносіїв. Високі температури не є обов’язковою причиною посухи — нерідко до неї може призводити тепла та малосніжна зима, що перешкоджатиме поповненню ґрунтових вод.
Посухи також можуть відігравати критичне значення на територіях вирощування сільськогосподарських культур: недостатність ґрунтових вод негативно впливає на вологість ґрунту та врожайність сільськогосподарських культур. Щоправда, очікуване потепління клімату саме в Україні призведе до нестабільності снігового покриву та зменшення надходження талої води до річок. Це має наслідком висихання мілких річок, особливо в гірських та передгірських районах країни.
Високі температури у теплі пори року сприяють лісовим пожежам, для гасіння яких використовуються вода та хімічні реагенти. Середній показник лісистості в Україні (15%) принаймні втричі менший, ніж у середньому по Європі. До 2030 р. внаслідок зміни клімату лісове господарство України продовжуватиме скорочення завдяки зменшенню та навіть зникненню цінних порід дерев, розмноженню шкідливих комах, зростанню кількості та частоти лісових пожеж. Цей тренд йде всупереч європейському тренду загального зростання лісистості, особливо листяних порід дерев, та, як наслідок, зростання виробництва деревини від 5% від 2000 до 2050 р. та до 15% від 2050 до 2100 р. Вигляд лісів може змінюватись — останні можуть перетворюватися на недеревні енергетичні плантації для задоволення потреб біоенергетики. Зважаючи на те, що ліси є «легенями» планети та поглиначами СО2, потрібні додаткові заходи для зменшення викидів парникових газів та інших забруднюючих речовин, таких як озон.
Екстремальні погодні явища, такі як шквальні вітри, урагани, смерчі, сприятимуть зростанню аварійних явищ у електромережах, що призводить до значних економічних втрат населенням та промисловістю, зростанню соціальної напруги та підвищеними вимогами до аварійних служб та МНС, негативний вплив на роботу вітроелектростанцій та зростання аварійних випадків на них.
Водні ресурси України зазнають безпосереднього впливу внаслідок зміни клімату. Україна вже зараз відноситься до групи країн з обмеженими запасами води і є найменш забезпеченою водою країною в Європі. Так, зменшення опадів вказують на те, що літні потоки річок можуть зменшитись вполовину по всій Центральній Європі та Україні. Внаслідок цього значно зросте потреба у воді, а також почастішають сильні посухи. У випадку зменшення водності річок басейну р. Дніпро уникнути дефіциту води за рахунок зміни характеру керування каскадом Дніпровських водосховищ неможливо.
В Україні посухи спостерігаються навіть у північних та західних регіонах, яка вважаються зонами достатнього вологозабезпечення. Наприклад, у 2015 р. там мала місце така посуха, якої раніше ніколи не було. Вчені стверджують, що якщо така тенденція триватиме й далі, то Україна може втратити кліматичне різноманіття — буде одна посушлива кліматична зона, схожа на нинішній степ, а на Півдні країни без зрошування не можна буде вирощувати ніякі сільськогосподарські культури.
В озерах очікувано зменшуватиметься кількість кисню, зростуть обсяги водоростей та бактерій навіть в глибоких водах. Це впливатиме на рибальство шляхом зменшення виловів. На півночі України щорічний річний стік може зрости на 15–25%. Зимовий стік збільшиться, а весняний зменшуватиметься. На Півдні та Південному Сході України щорічний стік річок може зменшитись на 30–50%, що підвищує ризики посух та екстремальних повеней. На Півдні та Південному Сході погіршиться якість поверхневих вод, що потребуватиме як додаткових заходів з очищення води, так і можливого транспортування води в ці регіони. У випадку недостатності поверхневих вод потрібно буде залучення підземних вод глибоких горизонтів. Якщо від р. Дніпро будуть недостатньо заповнюватись водою суміжні водойми, то можливі введення заходів суворого водозбереження, таких як встановлення графіків споживання води населенням, обмеження іригації, зменшення глибини навігації для суден до 2,6 м. Потрібні будуть додаткові заходи та ресурси для викопування морського дна для уможливлення судноплавства. Очікувано погіршиться якість води у р. Дніпро. Зважаючи на те, що його води вже зараз є сильно забрудненими, в майбутньому очікується використання глибоких підземних вод у якості питної води. Очистка наявної води вимагає не лише хімічних ресурсів. Викиди, які скидаються до р. Дніпро під Києвом, очищуються не лише хімікатами, а й рослинами, що ростуть в річках. При втраті зазначених рослин (втраті біорізноманіття) воду з Дніпра не можна буде використовувати вниз за течією (тобто на значній території України) навіть для технічно-побутових потреб.
В Україні близько 2,5% населення проживають на висоті менше 10 метрів над рівнем моря, тож такі місця проживання є найбільш вразливими (будинки, інфраструктура, орні землі ще більше потерпатимуть від ерозії ґрунтів, особливо після 2050 р.). Підвищення рівня морів може мати негативні наслідки для роботи припортових підприємств. Протягом останніх 60 років рівень Чорного моря підвищився на 15 см. Поточна швидкість підйому рівня Чорного моря складає 0,25 см/рік, з яких 0,1 см/рік — завдяки просіданню ґрунту, а решта — завдяки надходженню прісної води від опадів, які прибувають швидше, ніж випаровується солона вода. До 2100 року підвищення рівня води у Чорному морі може становити від 22 до 115 см. За умови підвищення рівня води на 115 см будуть підтоплені 29 тис га земель (включно з територією АР Крим), з відповідною втратою прибережних населених пунктів. Рівень води в Азовському морі зростає більш повільно, ніж у Чорному: щорічний темп зростання становить 1,5–0,69 мм/рік.
Зменшення судноплавства очікувано переорієнтує частину вантажного та пасажиропотоку на перевезення їх залізничним транспортом, що більш дорого. Додаткові заходи необхідні будуть для забезпечення судноплавних глибин у р. Дніпро (3,2–3,9 м), для чого необхідно буде до 160 млн дол. США інвестицій.
Екстремально високі, як і значно низькі температури повітря створюють ризики для здоров’я людей, особливо літніх, та тих, що працюють на відкритому повітрі, переселенців, безхатченків. Завдяки ефекту локального перегріву в зоні ризику також перебувають мешканці міст. Для подолання цих ризиків необхідні як збільшення використання енергоносіїв для охолодження, так і інші спеціальні заходи (фарбування дахів, парковок у світлі кольори, збільшення зелених насаджень, покриття будівель ізоляційними матеріалами тощо). Може актуалізуватися проблема поширення малярії (шляхом її перенесення малярійними комарами). Попри те, що в Європі офіційно малярії немає, у країнах Східної Європи та Україні в тому числі, малярія може набути поширення через обмеженість протиепідемічних заходів та низькі витрати на медицину на душу населення, складнощі з діагностуванням та лікуванням малярії.
У Європі в цілому та в Україні може зрости кількість повеней, що несе загрозу фізичному та психологічному здоров’ю населення. Після повеней в Україні також відмічалось зростання випадків захворювань на гепатит А, холеру та сальмонельоз. Число повеней може зменшитись взимку та навесні під час вологих і теплих зим, наприклад, у Карпатах, де снігу випадає все менше. Вирубка лісів є фактором, що збільшує масштаби негативних наслідків повеней. Зменшення снігового покриву Карпат негативно вплине на туризм у цьому регіоні. У країнах навколо Середземного моря очікується підвищення середньої температури влітку, тож клімат країн Чорноморського басейну стане значно більш придатним для туризму (за умови розвитку інфраструктури та багатьох інших чинників).
Сільське господарство є вразливим до зміни клімату через зміни екосистем, зменшення продуктивності сільськогосподарських культур. При підвищенні температури на 1˚С природні зони зміщуються приблизно на 160 км. З 1998 по 2008 рр. середня температура в Україні зросла на 0,6˚С (а за останні 100 років — на 0,8˚С), тож зміщення природних зон уже відбувається в Україні і має наслідком появу нетипових видів рослин та тварин. Тваринництво в Україні внаслідок зміни клімату зменшуватиметься через зменшення продуктивності багатьох порід худоби, поширення хвороб та зменшення площ земель, придатних для випасу худоби.
Тепліші зими мають наслідком утворення льодових кірок на полях. Якщо їх розповсюдження співпадає з морозами, весняною чи осінньою посухою, то втрати урожаю сільськогосподарських культур можуть становити 50–70%.
Попри те, що вираженість зміни клімату в Україні, Білорусі та Росії є меншою, ніж в інших регіонах світу, саме до нашої країни можуть бути підвищені вимоги в плані забезпечення світової продовольчої безпеки, перш за все шляхом підвищення урожайності сільськогосподарських культур та підвищення експортного потенціалу, адже до 2050 р. чисельність населення на планеті очікувано становитиме 9 млрд осіб, а придатних територій для вирощування сільськогосподарських культур стане значно менше, ніж сьогодні. Різні прогнози наводять почастішання різних природних явищ, аж до протилежних — від різкого зростання числа паводків до значного почастішання посух, що, втім, одне одному не суперечить. Безперечно те, що зміна клімату відбувається, і несе з собою значні випробування, які вимагатимуть злагодженої довгострокової політики з мінімізації наслідків зміни клімату та їх впливу на життя людей, функціонування об’єктів енергетики, сільського господарства, промисловості та усієї наявної інфраструктури.
Авторка: Галина Трипольська, к.е.н., старша дослідниця у НАН України.
Матеріал підготовлено на основі даних Національних повідомлень з питань зміну клімату в Україні, результатів досліджень Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту МНС України, ДУ «Науковий центр аерокосмічних досліджень Землі інституту геологічних наук НАНУ», Ради по вивченню продуктивних сил України НАНУ, Національного інституту стратегічних досліджень, Українського центру економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова, Національної метеорологічної служби Великої Британії, Четвертого оціночного звіту Міжурядової групи експертів з питань зміни клімату, матеріалів міжнародної групи ClimateChangePost та багатьох інших.
