15–17 листопада у Вінниці відбувся вже восьмий міжнародний форум «Енергія Змін», який зібрав більше ста учасників та учасниць. Організатор «Енергії Змін» — ГО «Українська Молодіжна Кліматична Асоціація» (УМКА) за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ — Україна та міжнародного руху 350.org — Україна.
Під час другого дня Форуму відбулася Майстерня кліматичної справедливості, у якій взяла участь Оксана Алієва, координаторка програми «Зміни клімату і енергетична політика» у нашому Фонді. Публікуємо конспект того, про що розповідала Оксана. Ви також можете переглянути запис виступу.
У Західному світі поняття кліматичної справедливості (climate justice) є розповсюдженим, в Україні ж тільки зараз починають про це говорити. Але в англійській мові justice — це не лише про справедливість, а також і про правосуддя в юридичному значенні. Тому, коли ми говоримо про справедливість, ми говоримо в тому числі і про правосуддя. Але, на жаль, це не завжди так працює, бо правосуддя стосується порушення законів.
З іншого боку, коли ми говоримо про справедливість, то розуміємо під цим справедливість до всього. Наприклад, український рух UAnimals є дуже популярним, бо він зачіпає, — завдяки їм ми бачимо всю несправедливість стосовно тварин, які не мають права голосу, тому ми повинні представляти їхні інтереси. Люди також не завжди мають змогу захищати свої права, тому ми у своїй роботі повинні значну увагу приділяти питанню соціальної справедливості і тому, як зміна клімату впливає на людей.
Як Земля і всі її ресурси, люди є також величезною цінністю. Тому ми повинні знайти баланс між людством і планетою і жити дружно. Для цього нам потрібно, насамперед, піклуватися про права тих людей, які зараз страждають найбільше.
Глобальний південь проти глобальної півночі
На цій мапі 2017 року найтемнішим кольором позначені країни, в яких на душу населення припадає найбільша кількість викидів CO2, — Північна Америка і розвинені держави. Саме ці країни несуть найбільшу відповідальність за зміну клімату на планеті.
На наступній карті представлена оцінка ймовірності наслідків зміни клімату: втрати у сільському господарстві і продовольчій безпеці, збільшення частоти екстремальних погодних явищ, збільшення кількості посух тощо. Якщо ми порівняємо дані з попередньою мапою, то побачимо, що найбільший ризик мають країни, які спричиняють найменше викидів.
Глобальна несправедливість у питанні зміни клімату починається з того, що ті держави, які найменше спричиняють зміну клімату, споживають найменшу кількість ресурсів, викидають найменшу кількість парникових газів, страждають від зміни клімату найбільше. Такий же принцип працює і на локальному й особистому рівнях.
Наслідки зміни клімату і хто страждає від цього найбільше
Хто страждає від зміни клімату найбільше? Найбідніші люди, які споживають найменше ресурсів у своєму повсякденному житті, спричиняють найменшу зміну клімату. Чому саме вони? Тому що бідніші люди мають менше можливостей адаптуватися до зміни клімату.
Якщо говорити про території, то почнемо з прикладу підняття рівня Світового океану. За прогнозами, до 2050 року територія Європи буде значною мірою підтоплена.
Також минулого року «Екодія» опублікувала дослідження «Вода близько» про те, як підніметься рівень моря до 2100 року і затопить частину українських населених пунктів.
Хто в цих населених пунктах постраждає найбільше? Передусім, бідні люди, тому що вони не матимуть грошей, щоб покинути свій дім, переїхати деінде, купити там житло і мати той самий рівень життя. До тих, хто найбільше постраждає, відносяться також люди з інвалідністю. Частково це спричинено соціальною несправедливістю в Україні: люди з інвалідністю є біднішими, адже не мають всіх тих можливостей, які мають здорові люди (гідна робота та оплата праці). Зміна клімату має дуже неприємну рису посилювати вже існуючі соціальні нерівності.
Люди з серцево-судинними захворюваннями страждають від теплових хвиль у містах, адже навантаження на їх серце з підняттям температури збільшується і зростає небезпека ускладнень. Це саме стосується і людей із захворюваннями дихальної і легеневої системи, адже зміни клімату спричиняються парниковими газами, а викиди парникових газів часто супроводжуються й іншими забрудненнями.
До категорії людей, які найбільше страждають від зміни клімату, належать також і діти — вони не мають змоги адаптуватися, не мають власних ресурсів щось змінити, не мають власної можливості приймати рішення переїхати в іншу країну чи регіон, оскільки повністю залежать від дорослих.
Люди похилого віку теж є вразливими до зміни клімату, тому що в Україні вони є біднішими за людей середнього віку, які мають роботу і заробітну плату. Пенсійна система України недосконала і люди похилого віку не мають того гідного рівня життя, який би ми хотіли, щоб вони мали.
Окремо виділимо гендерну нерівність, тому що в Україні і багатьох країнах світу жінки мають менше доступу до ресурсів, менший середній рівень заробітної плати, до того ж, часто на них покладається піклування про дітей і людей похилого віку. Вони стають залежними і не мають ресурсів, щоб адаптуватися.
Якщо подивитися статистику України, то жінки частіше несуть відповідальність за ведення обліку та оплату рахунків за споживання комунальних послуг у своїх домогосподарствах. Через це вони більше заморочуються, щоб заощаджувати ресурси, адже контролюють рахунки і оплати. Інше дослідження показує, що жінки до 90% доходів реінвестують у своє домогосподарство, на відміну від чоловіків, які реінвестують до 20%. Це говорить про те, що ті, хто роблять менше для зміни клімату, оскільки більш ощадливо споживають, використовують менше ресурсів, мають менше можливостей для того, щоб покращити ситуацію і адаптуватися.
Ми — покоління, відповідальне за зміну клімату, але не відчуваємо наслідків зміни клімату настільки, як це буде відчувати наступне покоління. Наступне покоління не є відповідальним за зміну клімату, бо зараз це діти — вони не приймають відповідних рішень. Але вони будуть жити у гіршому світі ніж ми, тому що зміна клімату, її наслідки і прояви через 20 років будуть ще більш катастрофічними.
Цього року до Міжнародного маршу за клімат долучилися Amnesty International — вони підготували інфографіку, як зміна клімату впливає на реалізацію прав людини.
Коли ми говоримо, що ми повинні протидіяти зміні клімату, скорочувати викиди парникових газів, адаптуватися, — ми говоримо про Землю, природу, біорізноманіття. Але ще одним додатковим аргументом є люди — соціальний капітал нашого людства. Всі люди на планеті мають право на гідне життя — тому навіть тільки заради цього ми маємо протидіяти зміні клімату.
Сценарій 1.5°C
Згідно з доповіддю Міжурядової групи експертів з питань змін клімату ООН, яка порівняла сценарії підвищення середньої температури на 1.5ºC і 3.5ºС до 2050 року, якщо ми будемо на шляху 1.5ºC, то зможемо:
— скоротити на декілька сотень мільйонів кількість людей, вразливих до ризиків, пов’язаних зі зміною клімату та бідністю;
— захистити 10 млн людей від ризиків, пов’язаних із підвищенням рівня Світового океану;
— скоротити на 50% (або до 1 людини з 25) кількість світового населення, що страждає від нестачі води;
— створити нову, більш справедливу інфраструктуру.
Сценарій 1.5ºC — це можливість для нас побудувати світ, у якому інфраструктура буде більш соціально справедливою, а наслідки зміни клімату будуть менш відчутними для людей.
Якщо говорити про перехід на відновлювані джерела енергії (ВДЕ) як один з інструментів утримання температури в межах 1.5ºC, то потрібно подумати, якими мають бути ці ВДЕ; хто повинен володіти цією інфраструктурою; яка роль відводитиметься жінкам, щоб вони мали можливість бути працевлаштованими у сфері енергетики (адже сьогодні в Україні і світі рівень працевлаштування жінок у сфері енергетики є дуже низьким); як буде розвиватися транспортна інфраструктура, щоб вона була більш соціально справедливою, щоб до неї мали доступ люди з інвалідністю тощо. Тобто, якщо нам все одно доведеться перебудовувати інфраструктуру, ми маємо можливість зробити її не тільки кліматично дружньою, але й більш соціально справедливою.
Як вже зараз можна адаптуватися до зміни клімату?
Для міст — озеленення. Завдяки збільшенню площі зелених насаджень, міська інфраструктура ставатиме більш дружньою для людей з дітьми, які багато часу проводять надворі. Це також і захід з адаптації для людей похилого віку, яким буде більш комфортно проживати у міських умовах.
Якщо розглядати звичайні українські села, то те, що люди виростили на своєму городі, — це в принципі те, що вони їдять, бо не мають доступу до роботи, щоб отримувати дохід і купувати продукти у магазині. У сільській місцевості людей живе менше ніж у містах, і багато продуктів вони вирощують самостійно. Прояви зміни клімату впливають на те, який доступ до продуктів харчування мають ці люди, в яких умовах вони повинні вести своє домашнє сільське господарство.
Що ми можемо зробити вже зараз, то це впроваджувати заходи з адаптації до зміни клімату (наприклад, системи крапельного зрошення) та проводити дослідження, які культури мають вирощуватися в Україні і які з них зможуть рости в умовах посухи і підвищення температури, — вже сьогодні степова частина України страждає від непрогнозованих посух, які впливають на стан сільського господарства.
Також в Україні мешкан/-ки сіл мають менший дохід ніж мешкан/-ки міст. Це стимулює людей виїжджати з сільської місцевості у міста, і, як наслідок, прискорює процес урбанізації. Тому адаптація до зміни клімату допоможе цим людям уникнути посилення розриву між бідними і багатими та погіршення свого соціального статусу.