Початок кінця ери викопного палива та інші висновки з COP28

Зміст

1. Ключові результати СОР28 за пріоритетами

1.1 Втрати та збитки

1.2 Кліматичні фінанси

1.3 Скорочення викидів

1.4 Адаптація

1.5 Глобальна інвентаризація (Global Stocktake)

1.6 Кліматична справедливість і ґендерна рівність

1.7 Інші важливі теми

2. Які інші питання, важливі більше для України, ніж для світової спільноти, розглядались

3. Позиція української кліматичної громадськості за результатами СОР28

4. Павільйон України і його концепція

5. Війна. Чи дозволила СОР28 показати взаємозв’язок між причинами/наслідками війни Росії проти України та світовою кліматичною кризою 

6. Подальші кроки

13 грудня із запізненням на 17 годин Конференція сторін Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату у Дубаї завершилася. Затримку викликали довгі дебати країн, які не змогли вчасно досягти консенсусу щодо всіх винесених на обговорення питань. Під оплески нафтовидобувних країн конференція зрештою задовольнилася розмитими формулюваннями, залишивши промови молодіжних рухів, громадських організацій і представників острівних держав без належної уваги. 

Разом із тим текст фінального рішення містить формулювання про «перехід від викопного палива в енергетичних системах справедливим, упорядкованим і рівноправним чином, прискорення дій у це критичне десятиліття, щоб досягти чистого нуля до 2050 року відповідно до наукових знань».

Втім, сторони приїхали на переговори, не лише аби обговорити офіційний порядок денний, повʼязаний з Паризькою угодою. Українська делегація взяла участь у COP28 зі своїми публічно заявленими пріоритетами:

• підписати Довкіллєву декларацію;
• запустити анонсовану Президентом України на COP27 Глобальну платформу оцінки збитків;
• розпочати міжнародний діалог щодо розроблення нового механізму обрахунку та відшкодування збитків і шкоди, завданих збройними конфліктами;
• розглянути можливість надалі включити цей механізм до Паризької угоди;
• зробити заклик щодо покладення відповідальності за збільшення обсягу викидів парникових газів у зв’язку з відновленням країни на країну, що розпочала цей збройний конфлікт.

Нижче розберемо детальніше ці та інші теми, над якими представники понад 190 країн світу працювали протягом двох тижнів.

1. Ключові результати СОР28 за пріоритетами:

1.1 Втрати та збитки

Протягом першого ж дня конференції сторонам вдалося ухвалити рішення про створення Фонду втрат і збитків. Фонд отримав початкові внески на суму близько 700 млн доларів США, з яких значний внесок у розмірі 300–400 млн доларів США було здійснено ЄС. Однак ці внески переважно надходили з наявних бюджетів кліматичного фінансування та розвитку, що не відповідало потребам Фонду. Ця сума становить менш ніж 0,2% від передбачуваних економічних і неекономічних втрат, з якими вже стикаються країни, що розвиваються, через глобальне потепління.

Незважаючи на те що країни оголосили про подальші мільярдні ґранти з державних бюджетів, фонд потребуватиме сталого фінансування за рахунок справедливих податків від основних забруднювачів довкілля. Під час COP28 було створено міжнародну робочу групу з питань оподаткування, яка вивчатиме податки на різні сектори.

Визнаючи слабкі сторони Фонду, процес Глобальної інвентаризації (англ. Global stocktake) підкреслив значні прогалини у фінансуванні та необхідність регулярних звітів про втрати й збитки. Розвиненим країнам ще належить збільшити багаторічні зобов'язання, щоб задовольнити реальні потреби тих країн, які вже потерпають від кліматичної кризи.

Для України питання втрат і збитків має дещо інше забарвлення, адже за останніми дослідженнями та підрахунками російське повномасштабне вторгнення спричинило 150 млн тонн викидів CO2 в атмосферу за 18 місяців бойових дій. Автори дослідження зазначають, що відповідальність за ці викиди та їхню шкоду для клімату має нести саме Росія. Однак ні у міжнародній кліматичній політиці, ні в міжнародному гуманітарному праві немає чіткого способу зобов’язати її до цього.

Міністр захисту довкілля та природних ресурсів Руслан Стрілець на пресконференції під час СОР28 висловив пропозицію спільно з міжнародним співтовариством розробити механізм «Agressor Refunds». Ця ініціатива була б спрямована на відшкодування втрат, завданих навколишньому середовищу і клімату внаслідок збройних конфліктів. Він підкреслив, що відповідальність за викиди парникових газів під час війни має бути покладена на тих, хто розпочав агресію. 

1.2 Кліматичні фінанси

Фінансування боротьби зі зміною клімату посіло центральне місце на конференції. Створений з цією метою Зелений кліматичний фонд (англ. Green climate fund) отримав поштовх до свого другого поповнення: шість країн пообіцяли додаткові внески під час СOP28, а загальна сума обіцянок досягла рекордних 12,8 мільярда доларів США від 31 країни. Очікуються подальші внески.

Вісім урядів-донорів оголосили про нові зобов’язання перед Фондом для найменш розвинених країн (англ. Least Developed Countries Fund) і Спеціальним фондом зі зміни клімату (англ. Special Climate Change Fund) на загальну суму понад 174 мільйони доларів США. Водночас нові фінансові зобов’язання перед Фондом адаптації досягли майже 188 мільйонів доларів США.

Однак ці фінансові обіцянки недостатні. Адже зрештою для підтримки країн, що розвиваються, у переході на чисту енергію, для реалізації їхніх національних кліматичних планів і зусиль з адаптації знадобляться трильйони. Щоб забезпечити таке фінансування, у рамках Глобальної інвентаризації підкреслюється важливість реформування багатосторонньої фінансової архітектури та прискорення поточного створення нових та інноваційних джерел фінансування.

Під час COP28 також тривали дискусії щодо встановлення «нової колективної кількісної цілі щодо кліматичного фінансування» на 2024 рік із урахуванням потреб та пріоритетів країн, що розвиваються. Нова ціль, яка починатиметься з базової лінії в 100 мільярдів доларів США на рік, ляже в основу розробки й подальшої реалізації національних кліматичних планів, які мають бути виконані до 2025 року. Під час COP29 уряди повинні визначити нову мету кліматичного фінансування, що відображатиме масштаб і терміновість кліматичної проблеми.

Позиція України щодо досягнення нової цілі кліматичного фінансування однозначна: фонд повинен активно наповнюватись, у тому числі для вирішення потреб швидкого відновлення під час війни та довгострокового післявоєнного відновлення. Відповідно до цілей Паризької угоди відновлення має відбуватися за принципами сталого розвитку і «кращої відбудови» (build back better). Україні знадобиться кліматичне фінансування щоб забезпечити відбудову шляхом відповідності сценарію 1,5℃, йдеться в офіційній позиції України. «Фінансування має бути багаторівневим та охоплювати різні джерела фінансування: державні фінанси мають бути основою й доповнюватися приватними та іншими джерелами фінансування. Для України важливо відобразити в цьому механізмі необхідність підтримки зусиль з відновлення постконфліктних регіонів, допомагаючи країнам відновлювати зруйновані активи та інфраструктуру відповідно до принципу build back better». 

Водночас переговорна делегація України всіляко блокувала заклики деяких учасників конференції щодо необхідності закінчення воєн у світі та спрямування військових коштів на боротьбу зі зміною клімату. Офіційна позиція — «ведення переговорів про припинення війни неможливе, допоки війська держави-агресора перебувають на території України» — виправдана стосовно поточної ситуації в Україні, однак може бути розцінена як блокування потенційних додаткових коштів на кліматичне фінансування. 

1.3 Скорочення викидів

Учасники COP28 ще до початку переговорів виражали певний скепсис щодо можливих результатів переговорів, адже кліматична конференція відбувалася в країні, буквально побудованій на нафтових грошах. Більше того, президентом COP28 ОАЕ призначили Султана Аль-Джабера, керівника нафтової компанії ADNOC.

У листопаді під час прямого ефіру з колишньою спеціальною посланницею ООН Мері Робінсон Аль-Джабер на мить забув про заготовлені відповіді і сказав таке: «Не існує жодних наукових даних чи сценаріїв, які стверджували б, що поетапна відмова від викопного палива дозволить досягти 1,5°C». Також він відкинув заклик Робінсон до поетапної відмови як «панічний» і сказав, що це «поверне світ назад у печери».

Протягом останнього дня переговорів багато країн рішуче виступали за амбітніший результат. Досягнення найважливішої глобальної мети — обмеження потепління клімату на 1,5 градуси Цельсія вище за доіндустріальний рівень — вимагає термінової й повної відмови від викопних видів палива, які є основними рушіями кліматичної кризи. Хоча остаточна угода чітко не окреслює цей курс, вона узгоджується з необхідними цілями скорочення викидів: зниження на 43% до 2030 року та на 60% до 2035 року порівняно з рівнем 1990 року. Угода підкреслює, що індустріально розвинені країни та ті, що історично спричинили більше парникових газів, повинні взяти на себе ініціативу в цьому питанні.

Крім того, угода закликає країни до критично важливих дій, таких як збільшення втричі потужностей відновлюваних джерел енергії та вдвічі — енергоефективності до 2030 року, що є вирішальними кроками на шляху до досягнення цих цілей. На жаль, вона також включає дискусійні рішення, такі як атомна енергетика й технології з уловлювання та зберігання вуглецю.

Не всі країни, що розвиваються, були у захваті від формулювань щодо відмови від викопного палива. «Сказати нам, щоб ми відмовилися від викопного палива — це образа. Це все одно, що сказати Уганді залишатися в злиднях», — заявила в соціальних мережах міністерка енергетики та розвитку мінеральної сировини країни Рут Нанкабірва (Ruth Nankabirwa). Вона додала, що Уганда буде відкрита для «довгострокової відмови», але тільки якщо «країни, що розвиваються, зможуть експлуатувати свої ресурси в найближчій перспективі, тоді як багаті виробники, які давно працюють на ринку, відмовляться від видобутку першими».

1.4 Адаптація

У процесі перемовин не вдалось домовитись про конкретну і вимірювану глобальну ціль з адаптації, проте вдалося прийняти загальну рамку (англ. framework). Це важливий крок уперед для досягнення «глобальної цілі з адаптації» (англ. Global Goal on Adaptation, GGA), покликаної допомогти країнам у їхніх зусиллях щодо захисту населення й екосистем від зміни клімату.

Багато зусиль під час перемовин було зосереджено навколо технічних питань. Сторони погодили формулювання і деякі цілі у контексті збереження водних ресурсів, продовольчої безпеки, здоров’я, екосистем, інфраструктури, викорінення бідності та збереження культурної спадщини. У рамках цих тем учасники переговорів обговорювали підцілі, над якими країни могли б працювати, хоча у фінальний текст все ж потрапили більш розмиті формулювання на кшталт «досягнення стійкості» або «зменшення наслідків».

Однозначно позитивними досягненнями стосовно адаптаційних заходів можна вважати:

• рішення про подвоєння адаптаційного фонду до 2025 року та підготовку звіту про цей процес;
• проведення країнами оцінки вразливості до зміни клімату (до 2030 року) та створення системи раннього попередження про ризики (до 2027 року);
• запровадження національного, ґендерно чутливого, партисипативного та повністю прозорого національного плану з адаптації (до 2030 року);
• досягнення прогресу у імплементації розроблених планів відповідно до цільово створених систем моніторингу та оцінювання національних зусиль з адаптації (до 2030 року).

З розумінням, що процеси адаптації залежать від особливостей кожної окремо взятої країни, ця рамка з цілями та підцілями вважається своєрідним дороговказом для країн, а її прийняття на СОР28 — хоч і без належного фінансування — може вважатись значним досягненням. 

1.5 Глобальна інвентаризація (Global Stocktake)

Глобальна інвентаризація під час СОР28 — це перший «звіт» про зусилля країн щодо подолання кліматичної кризи та оцінки того, чи рухається світ у напрямку утримання глобального потепління на рівні до 1,5 °C. Ці перші моніторингові звіти вже зараз дають нам чітко зрозуміти, що наших зусиль недостатньо. Саме тому визначення викопного палива як основи антропогенної зміни клімату та відмова від нього — це позиції, з якими громадськість та низка делегацій приїхали (не вперше) на СОР. І цього року вдалось досягти змін.

Уперше за майже 30 років до фінального документу перемовин увійшов заклик до «переходу від викопного палива в енергетичних системах справедливим, упорядкованим і рівноправним чином, прискорення дій у це критичне десятиліття, щоб досягти чистого нуля до 2050 року відповідно до наукових знань». На додачу текст повторює формулювання з COP26 в Ґлазґо про поступове припинення використання вугільної енергії, проте не містить згадок про припинення нових проєктів з вугільної електрогенерації.

Попри таке доволі прогресивне формулювання — зважаючи на контекст цьогорічних перемовин, — результат усе ж не досяг домовленостей щодо повної відмови від викопного палива, хоча це формулювання містилось у перших чернетках документу та необхідне для утримання потепління нижче за 1,5 °C.

Серед переліченого у документі є також низка рішень про декарбонізацію, які є суперечливими чи такими, що шкодять або можуть ставити під ризик амбітність спільних дій. З-поміж них хочемо виділити:

• прискорення імплементації технологій з нульовим і низьким рівнем викидів, «включно з... уловлюванням, утилізацією та зберіганням вуглецю» (що в перспективі може бути використано для прикриття малоамбітних сценаріїв зменшення викидів);
• визнання потреби значного скорочення викидів метану до 2030 року, проте без цільових показників цього процесу (хоча цифри містились у попередніх варіантах документу);
• щодо субсидій на викопне паливо текст закликає до якомога швидшого припинення «неефективних… субсидій, не спрямованих на вирішення проблем енергетичної бідності чи справедливого переходу» (хоча всі форми субсидування викопного палива мають бути скасовані);
• російську лобістську правку, згідно з якою «визнається, що перехідні види палива можуть зіграти певну роль у сприянні енергетичному переходу» та визнається роль газу як важливого перехідного палива (хоча жодне викопне паливо не може вважатись таким).

1.6 Кліматична справедливість і ґендерна рівність

На жаль, посилання на права людини та ґендерно орієнтовані підходи були вилучені з остаточного тексту. Реакція Альянсу малих острівних країн (AOSIS) була невтішною. Хоча остаточний текст «є покращенням і дійсно відображає низку пропозицій, зроблених малими острівними державами, що розвиваються», додав Альянс у письмовій заяві, він «містить значні прогалини» і залишає двері відчиненими для розширення видобутку викопного палива. За словами AOSIS, через «безліч лазівок» остаточне рішення КС «є поступовим, а не трансформаційним».

1.7 Інші важливі теми

COP28 принесла хвилю нових міжнародних обіцянок, які охопили всі можливі теми — від викидів метану нафтогазовими компаніями до збільшення потужності відновлюваних джерел енергії, потроєння всесвітньої атомної генерації, сталих продовольчих систем і проблем втрати біорізноманіття. Серед ключових декларацій, до яких долучилася й Україна, такі:

• Декларація про стале сільське господарство, стійкі продовольчі системи та протидію зміні клімату. Понад 130 країн уперше пообіцяли взяти на себе відповідальність за зміну клімату, яку несуть продовольство та сільське господарство. 
• Глобальне зобов'язання з відновлюваної енергетики (ВДЕ) та енергоефективності. Його ініціював Європейський Союз і підписали понад 110 країн. Мета — потроїти встановлену потужність відновлюваної енергетики до 11 терават до 2030 року та подвоїти темпи підвищення енергоефективності. 
• Декларація про потроєння потужності атомної енергетики до 2050 року. Понад 20 країн підписали цю Декларацію, яка «визнає ключову роль атомної енергетики у досягненні нульового рівня викидів парникових газів».
• Декларація з питань клімату та здоров'я. Цей документ, який підписали понад 120 країн, розставляє пріоритети щодо зміни клімату та здоров'я, а також підтримує включення питань здоров'я до кліматичного порядку денного. 
• Декларація з питань клімату, гуманітарної допомоги, відновлення та миру. Понад 70 держав та близько 40 організацій підтримали цю Декларацію, яка закріплює колективне зобов'язання збільшити інвестиції та дії, спрямовані на підвищення стійкості країн і громад, які постраждали від конфліктів, нестабільності або гуманітарної кризи.

Також цьогоріч Україна стала підписанткою Декларації про дітей, молодь і кліматичні дії, створеної під час СОР25 у Мадриді. Спільно з понад 40 країнами світу Україна декларує таким чином намір захисту прав дітей та молоді на чисте довкілля, зокрема у контексті «зеленої відбудови».

Як показує досвід попередніх конференцій сторін, такого роду декларації часто залишалися нічим більшим, як обіцянками, адже ніяким чином не були закріплені в офіційних рішеннях РКЗК ООН та зазвичай не підкріплювалися фінансовими інструментами. 

На відміну від цілей інших перерахованих вище декларацій, потроєння потужностей відновлюваної енергетики та подвоєння темпів підвищення енергоефективності до 2030 року таки потрапило в офіційний остаточний текст рішення щодо Глобальної інвентаризації (GST). Це надзвичайно важливо, адже разом зі скороченням викидів метану від виробництва викопного палива досягнення зазначеної цілі щодо ВДЕ та енергоефективності може забезпечити 80% скорочення викидів, необхідних у цьому десятилітті, щоб вийти на траєкторію 1,5℃.

Крім прямої згадки в офіційному тексті, президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн оголосила, що для підтримки виконання Глобального зобов’язання з ВДЕ та енергоефективності протягом наступних двох років ЄС виділить 2,3 мільярда євро на підтримку енергетичного переходу в сусідніх країнах та в усьому світі. Загалом, багато країн, банків та інших гравців у рамках різних ініціатив оголосили про виділення додаткових коштів на впровадження кліматичних проєктів. І хоча йдеться про додаткові сотні мільйонів, а то й мільярди доларів США, — за підрахунками експертів цього все ще недостатньо, щоб покрити всі потреби у світі (та особливо у країнах, що розвиваються) для виконання мети Паризької кліматичної угоди.

2. Які інші питання, важливі більше для України, ніж для світової спільноти, розглядались

Безумовно, ключовими питаннями, які цікавлять Україну на міжнародній арені, є пошук фінансової підтримки, а також притягнення Росії до відповідальності за шкоду, завдану населенню, економіці та довкіллю. Окрім того, у зв’язку із окупацією українських територій Росією з 2014 року українські дипломати та юристи стежать за тим, щоб міжнародні звіти ООН включали згадку про підтримку територіальної цілісності України в міжнародно визнаних кордонах. 

Доступ до кліматичних фінансів — через Фонд втрат та збитків чи вуглецеві ринки у Статті 6 — це ті питання, за якими учасники переговорів від України пильно слідкують. На жаль, значних зрушень у домовленостях щодо Статті 6 в Об’єднаних Арабський Еміратах не відбулося. А з точки зору втрат та збитків від зміни клімату Україна — далеко не перша у списку країна світу, яка може претендувати на фінансову підтримку. 

Зважаючи на специфіку ситуації, український уряд, громадські організації та експерти протягом COP28 порушували питання викидів парникових газів унаслідок війни, військових дій та воєнного сектору загалом. Таким чином, Україна переслідує важливу для себе мету — знайти чи напрацювати міжнародні юридичні інструменти притягнення країн-агресорів до відповідальності за додаткові викиди від конфліктів, включення негативних кліматичних наслідків до реєстру збитків через оцінювання вартості викидів, пов'язаних із війною, тощо. Незважаючи на певний інтерес ЗМІ та кола кліматичних експертів, це питання поки не отримало широкої уваги. Воно залишається чутливим для багатьох держав, адже поки що не існує міжнародних зобов'язань для країн розкривати чи скорочувати викиди парникових газів від військового сектору, хоча за підрахунками викиди від нього можуть складати понад 5% світових.

3. Позиція української кліматичної громадськості за результатами СОР28

Позиція громадськості з року в рік залишається однаковою: більше рішучості та амбітності у досягненні кліматичної нейтральності. Різниця полягає тільки у тому, що з часом голос громадськості дедалі більше береться до уваги, і нам вдається краще адвокатувати позитивні зміни. Що ж вдалось цього року?

Коротко нагадаємо ключові вимоги Української кліматичної мережі перед СОР28:

1. Відмова від викопного палива.
2. Врегулювання відповідальності за кліматичні збитки від збройних конфліктів.
3. Екосистеми та збереження біорізноманіття: до наступного раунду подання національно визначених внесків важливо узгодити кліматичні амбіції країн з цілями Куньмінсько-Монреальської глобальної рамкової угоди про біорізноманіття. 
4. Вуглецеві ринки: дотримання критерію щодо додатковості (additionality) та недопущення подвійного обліку одиниць скорочення викидів (double counting).
5. Посилення участі України у глобальних кліматичних ініціативах: представлення плану щодо відмови від вугілля в енергетиці (ініціатива Powering Past Coal Alliance), ініціатива щодо зниження викидів метану (Global Methane Pledge), Декларація про ліси та землекористування та членство у Beyond Oil & Gas Alliance (BOGA) — міжнародної коаліції урядів і партнерів, які працюють разом, щоб сприяти поетапній відмові від видобутку нафти і газу.

Відповідно до результатів перемовин можемо підсумувати, що з точки зору громадських організацій Україні на COP29:

• Варто приїхати з чіткими пропозиціями, якщо вони виходять за межі переговорного процесу. Підписання Довкіллєвої декларації — це добрий крок, проте двосторонні угоди декларативного характеру часто залишаються валідними тільки на папері;
• Необхідно включатись у більший спектр переговорних питань (не лише доступ до фінансування). Для цього до участі в переговорах необхідно залучати представників Міністерства зовнішніх справ, Міністерства економіки, Міністерства охорони здоровʼя та Міністерства аграрної політики та продовольства України;
• Необхідно розширити партнерства у політичному ключі, в тому числі з країнами Глобального Півдня, як щодо питань адаптації до змін клімату, так і задля налагодження комунікації в контексті війни Росії проти України;
• Варто і надалі залучати громадські організації та молодь задовго до початку переговорів, втім не обмежуватись загальними консультаціями, а включати в дискусію переговорні питання.

4. Павільйон України і його концепція

Україна вже вдруге у межах СОР має власний фізичний представницький простір — павільйон. Порівняно з представництвом на СОР27 площа павільйону була значно більшою, що дозволило не тільки розширити формат експозиції про збитки довкіллю від війни, але й мати кімнату для перемовин, що використовувалась для зустрічей високого рівня.

Окрім проведення подій і зустрічей, мета українського павільйону — демонструвати негативні наслідки впливу на довкілля війни Росії проти України та рішення для подолання цих наслідків. Минулорічна «вирва від снаряду» цього року трансформувалась у підтоплений унаслідок підриву дамби Каховської ГЕС будинок. Це перший з трьох ключових блоків візуальної складової павільйону, що розповідає про катастрофічний вибух на дамбі, внаслідок якого відбулось підтоплення десятків населених пунктів та який забрав життя понад 50 осіб. Другий блок присвячений стійкості і сміливості українців на шляху до зеленої відбудови своєї держави (візуалізація спорудження Тилігульської ВЕС — першої вітроелектростанції, збудованої під час війни). Експозиція третього блоку детально описує вплив війни на довкілля через наявні експонати та за допомогою доповненої реальності.

Робота павільйону була доволі активною: водночас із подіями, організованими офіційною урядовою делегацією, були також події від української та міжнародної громадськості. Окрім того, павільйон відвідали закордонні партнери, серед яких:

• Спеціальний представник Президента США з питань клімату Джон Керрі
• Генеральний секретар Міністерства клімату Естонії Кейт Касеметс та колишня Президентка Естонії Керсті Кальюлайд
• Президентка Словаччини Зузана Чапутова
• Єврокомісар з питань довкілля, океанів та рибальства Віргініюс Сінкявічюс
• Єврокомісар з питань клімату Вопке Хукстра
• Міністри екології таких країн як Азербайджан, Болгарія, Литва, Молдова, Чехія, Фінляндія, Грузія, Нова Зеландія тощо.

Більшість урядових подій проводилась у риториці пункту 8 Формули миру президента Зеленського «Екологічна безпека». Також багато уваги приділялось процесам діджиталізації та налагодженню міжнародної співпраці навколо пропонованих нашими урядовими структурами ініціатив (основні з них — Довкіллєва декларація та Глобальна платформа оцінки збитків).

Серед ключових тематичних напрямків подієвої частини переважали:

• енергетична безпека та незалежність; перехід до net zero та декарбонізація українського енергетичного сектору; гідроенергетика під час війни;
• «зелена відбудова» та виклики, що стоять перед нею через продовження ведення бойових дій; роль бізнесів у «зеленій відбудові»;
• обрахунок збитків, завданих довкіллю внаслідок ведення бойових дій (обговорювались як офіційні урядові дані, так і дослідження ГО «Екодія»);
• громади, їхня участь у процесах відбудови та рух до вуглецевої нейтральності;
• у рамках інших подій розглядались питання кліматичної освіти, застосування ШІ для роботи з темою відбудови, агроекологія та природоорієнтовані рішення, ґендерні аспекти відбудови тощо. 

Окремо хочемо виділити важливість залучення до подій у павільйоні спільноти кримськотатарського народу як не лише представників корінного населення, але й частини громадськості України, на яку збройний напад Росії впливає ще з 2013 року. Також під час події «Війна проти довкілля: захист дамб та атомних електростанцій» вперше у рамках роботи павільйону підкреслили прямий зв’язок між катастрофічними наслідками для довкілля підриву дамби Каховської ГЕС і захоплення ЗАЕС та порушенням прав людини внаслідок цього підтоплення та катуваннями працівників станції. Підсумком обидвох названих вище подій стали заклики до притягнення Росії до відповідальності за завдані збитки та внесення терміну «екоцид» до міжнародно-правової термінології. 

Цьогоріч у павільйоні майже не обговорювалась тема продовольчої безпеки.

Варто відзначити також те, що Міндовкілля ще з травня 2023 року проводило періодичні онлайн-зустрічі з представниками громадськості щодо організації подій у павільйоні та висвітлення інформації про них протягом СОР28. 

Зацікавлення українським павільйоном порівняно з минулим роком значно знизилось. Такі висновки можемо зробити на основі:

• зменшення кількості гостей павільйону високого рангу
• загально меншої кількості відвідувачів на подіях
• незначної кількості іноземних ЗМІ під час пресконференції міністра Руслана Стрільця (порівняно з СОР27).

Це може бути пов’язано як із загальним зниженням інтересу до України через превалювання у інформаційному просторі війни ХАМАСу проти Ізраїлю, так і з форматом розташування павільйонів: якщо минулоріч у Єгипті павільйони у блакитній зоні розташовувались у одному приміщенні з перегородженнями, то у Дубаї це були окремі будівлі, до яких потрібно було заходити цілеспрямовано. Таким чином, частина потенційно зацікавленої у подіях аудиторії могла бути втрачена через низьку прохідність.

У підсумку, робота павільйону була успішною і показала цінність від співпраці між різними стейкхолдерами — представниками уряду і переговорної делегації, громадськості, бізнесу і представниками наукової спільноти. Проте задля підтримки України у фокусі світової спільноти наступного року точно варто працювати ще активніше над залученням відвідувачів павільйону та розширенням тематичної плеяди подій.

5. Війна. Чи дозволила СОР28 показати взаємозв’язок між причинами/наслідками війни Росії проти України і світовою кліматичною кризою

На відміну від 2022 року, наслідки російської агресії проти України для Європи та світу вже не звучали настільки ж часто та гучно. Увага була прикута до війни в Ізраїлі та Газі. Напруження відчувалося як у залі переговорів, так і поза її межами. Світові видання звернули увагу, що питання зміни клімату було «відсунуто на задній план» під час Глобального кліматичного саміту за участі світових лідерів 1 грудня, оскільки кілька глав держав використали свої виступи для обговорення цієї війни, а інші пропустили захід на знак протесту. 

Оскільки президент Зеленський на саміті не виступав, президент Литви Гітанас Науседа був чи не єдиним лідером, який під час своєї промови прямо нагадав світові: «Жорстока війна Росії в Україні завдала величезної шкоди навколишньому середовищу, а дії агресора несумісні з міжнародним правом і йдуть урозріз зі спільними зусиллями світу, спрямованими на зупинення зміни клімату». І незважаючи на візит Путіна в Об’єднані Арабські Емірати та Саудівську Аравію під час проведення COP28 для обговорення нафтових угод з цими країнами, увага ЗМІ була прикута радше до Еміратів як приймаючої сторони Саміту, аніж до Росії та впливу російської війни на кліматичну кризу.

6. Подальші кроки

Переговори щодо «розширеної системи прозорості» на COP28 заклали основу для нової ери реалізації Паризької угоди. Відділ ООН зі зміни клімату розробляє інструменти прозорого звітування та аналізу для використання сторонами, які були продемонстровані та протестовані на COP28. Остаточні версії інструментів звітності мають бути доступні для сторін до червня 2024 року.

Сторони погодилися прийняти Азербайджан як організатора COP29 з 11 по 22 листопада 2024 року, а Бразилію — як організатора COP30 з 10 по 21 листопада 2025 року.

Найближчі два роки будуть критичними. Під час COP29 уряди повинні визначити нову мету кліматичного фінансування, що відображатиме масштаб і терміновість кліматичної проблеми. А на COP30 — підготуватися до нових національно визначених внесків, які стосуються всієї економіки, охоплюють усі парникові гази та повністю відповідають граничній температурі 1,5°C.