Уляна Кравченко і жіночий рух на Галичині. Тези лекції ЇЇЛЕКТОРІЮ

Уляна Кравченко – це творчий псевдонім Юлії Марії Шнайдер (у заміжжі Німентовської), яка є знаковою постаттю українського жіночого руху і нашої національної історії. Маючи по батьковій лінії німецьке коріння, вона обрала для літературного псевдоніму українську версію свого прізвища (“Шнайдер” із німецької перекладається як “кравець”). Письменниця змалку добре знала польську і німецьку мови, але, як щира українка, на зшитках своїх поезій підписувалась «Уляна Улянівна Кравченко». Упродовж усього життя вона укріплювала й розвивала свою національну свідомість.

Інтелектуалка, яка мала широку домашню освіту, писати почала рано. Ще під час навчання у Львівській учительській семінарії складала шкільні вправи віршем і прозою, писала відозви до сестер-товаришок. Захоплювалась наукою, музикою та мріяла продовжити своє навчання за кордоном, але в осягненню цілі перешкодили їй найперше матеріальні обставини.

Перший її друкований твір з’явився 1881 року. Це оповідання «Калитка», написане українською мовою як шкільне завдання. Твір оприлюднив у львівському журналі «Зоря» її учитель і видавець часопису Омелян Партицький.

Знайомство і співпраця з Іваном Франком. Скінчивши семінарію, від 1881 р. Юлія Шнайдер обіймала посаду учительки-практикантки в повітовому містечку Бібрці (на Львівщині). Уже в перших днях листопада 1883 року 23-річна поетеса отримала листа від «знаменитого» літерата Івана Франка, який не пожалів слів заохоти й підтримки для молодої авторки. Інтелектуальне співробітництво письменників тривало понад 30 літ. Франко друкував поезії своєї приятельки у популярних галицьких часописах, 1885 року видав збірничок поезій панни Шнайдер «Prima Vera», а 1891 року – наступну збірку «На новий шлях!», яка «поставила її в перші ряди змагань за рівноправність української жінки» (Ірена Книш).

На початку 1880-х Уляна Кравченко стала завзятою борчинею за поширення прав жінки, ідейною соратницею Наталі Кобринської. Вона брала участь у заснуванні «Товариства руських женщин» (1884), була однією з авторок «Першого вінка» (1887). В альманаху її творчий доробок представлено одинадцятьма поезіями. Ключову ідею віршів заманіфестовано поетичним гаслом «На новий шлях!». Це гасло стало поетичною програмою видання.

У міжвоєнний період Уляна Кравченко тісно співпрацювала з Союзом Українок. Вона є авторкою слів гімну цього товариства «За нами, сестри, темінь ночі…». За виняткові творчі заслуги у вихованні молодшого покоління українського жіноцтва 1929 р. її обрали почесною членкинею Союзу Українок.

Основою творчого життя і громадянського чину цієї непересічної жінки стала ідея жертовної самопосвяти для рідного народу. До глибокої старості вона підтримувала зв’язки з творчою молоддю, відомими українськими літераторами і діячами. Попри поважний вік, проблеми зі здоров’ям та інші труднощі, писала, творила, жила літературою і в літературі, постійно перебувала у національному літературному процесі та громадській діяльності.

Це була справді Велика Громадянка – “жінка виїмково шляхетна, добра, достойна, людина великої духової культури”.

Запис лекції дивіться за посиланням.