Тези лекції
Публікуємо тези лекції "Перейнялась ідеєю українства: Ольга Франко з Хоружинських", яка відбулася 15 травня 2024 року в межах проєкту ЇЇЛЕКТОРІЙ.
«4 мая — день, котрий Ви будете пам’ятати завжди» (Олена Пчілка)
Ольга Франко народилася 1864 року в селі Бібрки Зіньківського повіту Полтавської губернії. Закінчила Інститут шляхетних дівчат у Харкові й Київські Вищі жіночі курси, історико-філологічне відділення. Під час навчання на курсах мешкала в родині Єлисея Трегубова, чоловіка її сестри Антоніни, тоді викладача Колегії Павла Галагана, активного діяча «Старої Київської Громади», що дуже сприяло зацікавленню Ольги українською ідеєю. У Трегубових і познайомився Іван Франко з Ольгою взимку 1885 року під час своєї першої поїздки до Києва, а у вересні 1885 року листовно посватався до неї. Одружилися Ольга Хоружинська й Іван Франко в Києві 4 травня 1886 року.
«Була она взірцевою жінкою і матір’ю» (Валерія Коцовська)
Ольга Франко всіляко допомагала чоловікові в його літературній праці, провадила коректу багатьох його праць, у час його відсутності вела його кореспонденцію, полагоджувала всілякі фінансові питання з видавництвами. Вельми гордилася чоловіком. Цілком перейняла його спосіб життя, захоплення та вподобання. Ольга Франко жила не лише життям чоловіка, але й життям чотирьох їхніх дітей (Андрія, Тараса, Петра, Анни), була для них доброю і турботливою матір’ю, пишалася їхніми успіхами, дбала, як могла і вміла, про їхній розвиток. Натомість великою заслугою Івана Франка була підтримка дружини в її зацікавленні українськими справами, залучення в культурне і громадське життя, формування її ідентичности й національної свідомости.
«Ми з Кобринською розсуджаємо о жіночем вопросе»: Ольга Франко — одна з піонерок жіночого руху в Галичині
Ольга Франко — авторка статті «Карпатські бойки і їх родинне життя», опублікованої на сторінках жіночого альманаху «Перший вінок», членка товариства «Просвіта», одна з ініціаторок створення у Львові «Клубу Русинок», активна учасниця жіночих вічей у Львові. Листувалася з Наталією Кобринською, Ольгою Кобилянською, Оленою Пчілкою, Феліцією Прухніковою та ін.
«Хочу розвиватися, учитися»: Ольга Франко — фольклористка, перекладачка, видавчиня
Записи фольклорних і етнографічних матеріалів Ольги Франко з’являються на шпальтах тогочасних часописів «Киевская Старина» і «Житє і Слово», переклади з французької — на сторінках «Літературно-наукового вісника». За кошти з посагу Ольги Франко видавався журнал «Житє і Слово», не без її фінансової допомоги вийшла Франкова збірка «З вершин і низин».
«Дуже трагiчна постать. Нiжна ростина, пересаджена на камiнистий ґрунт» (Марія Деркач)
Поступово Ольга Франко відходить від активного громадського й наукового життя, від допомоги чоловікові. Причиною цього стали важкі випробування, що випали в життi на її долю (смерть найстаршого сина Андрія, важка душевна недуга спадкового характеру). Померла Ольга Франко в липні 1941 року. Похована на Личаківському кладовищі у Львові неподалік від могили чоловіка — Івана Франка.
Запис лекції дивіться за посиланням.