
У 1940-х та на початку 1950-х років на західноукраїнських теренах тисячі українок долучилися до боротьби націоналістичного підпілля ОУН та УПА. За оцінками істориків, частка жінок активно включених у підпільну діяльність, становила близько 10% загального складу.
Публікуємо тези лекції Оксани Кісь, яка відбулася в межах ЇЇЛекторію 29 січня 2025 року.

Жіноче питання в ОУН
У міжвоєнний період українські політичні сили націоналістичного спрямування (УВО та ОУН) були зацікавлені у залученні свідомого й активного жіноцтва до вступу до цих організацій. Символом жіночої самопосвяти та жертовності задля національної ідеї стала постать Ольги Басараб (1889-1924), української громадської й політичної діячки, організаторки першої жіночої чоти легіону УСС у Львові, членки головної управи Союзу Українок, дипломатки, яка співпрацювала з УВО як розвідниця, була зв'язковою полковника Є. Коновальця — її закатували у польській в’язниці. Однак програмного документа, який висвітлював би позицію ОУН щодо ролі та місця жіноцтва у національному проєкті нема. Натомість у текстах пропагандистського характеру жінок розглядають крізь призму есенціалізму, визначаючи материнство та родинні обов’язки основним пріоритетом для жінок, хоча й не виключають політичної й навіть військової участі жінок у боротьбі за незалежну українську державу. Знаковими у цьому сенсі є тексти М.Рак “До питання призначення української жінки” (без дати) та Дарії Ребет “Суспільна роля жінки” (1943).
Існували різні рівні залучення жінок до діяльності ОУН і УПА
-
повна всебічна участь — через членство в ОУН та/чи УПА, цілковито у розпорядженні підпілля, часто в іншому регіоні на нелегальному становищі (глибоке підпілля), постійні обов’язки і відповідальність за певні напрямки роботи та/або терени;
-
часткова активна участь — окремі функції за місцем проживання (зв'язкові, кур’єри, розвідниці, санітарки, провідниці, в т.ч. діти та підлітки), на легальному становищі, на власний страх і ризик;
-
принагідна періодична допомога (симпатики) — функції тилу: постачання продуктів, підтримка криївок, санітарно-гігієнічні і логістичні послуги, переховування запасів та літератури.
Основні ролі та функції жінок у підпіллі:
- комунікація і доставка (зв’язкові, кур’єрки);
- розвідка (збір інформації, спостереження);
- супровід (груп УПА на місцевості);
- медична допомога (догляд і транспортування хворих і поранених, траволікування);
- гігієна (прання і ремонт одягу);
- пропаганда (серед місцевого населення, рекрутування);
- діловодство (секретарки провідників);
- видавнича справа (друкарки, редакторки);
- забезпечення (збір і приготування запасів харчів, одягу, речей);
- військова служба.
У глибокому підпіллі, під час тривалого перебування в ізольованих, тісних криївках жінки і чоловіки стикалися з такими труднощами:
- обмежена гігієна (хвороби та паразити);
- аскетизм (мінімум речей);
- обмежений раціон харчування (брак вітамінів);
- проблеми зі здоров’ям (через нерухливість, брак світла і повітря, вологість);
- психологічне напруження (замкнутий тісний простір, відсутність приватності, тривога, конфлікти).
Від жінок додатково очікували виконання репродуктивної, доглядової і емоційної роботи.
З огляду на свою стать, переважно підлегле становище у структурах ОУН і УПА та чисельну меншість, жінки наражалися на такі гендеровані ризики і виклики у підпіллі:
- романтичні та інтимні стосунки з повстанцями як загроза боєздатності;
- шлюб та сім’я;
- сексуальні домагання і насильство — жіноча вразливість;
- проблеми подружньої невірності і де-факто сімей;
- (не)можливе материнство;
- розрив зв’язків з родиною.
Довідатися більше про жінок в ОУН і УПА можна зі спогадів підпільниць та досліджень про них.
Деякі спогади колишніх підпільниць:
- Мудра Надія. Українська жінка у визвольній боротьбі, 1940–1950 рр.: Біогр. довідник. Т.1-3. Львів, 2004, 2006, 2009
- Марія Савчин. Тисяча доріг. Спогади жінки учасниці підпільно- визвольної боротьби під час і після Другої світової війни. Київ, 2017
- Коханська Г. З Україною в серці. Спомини / Літопис УПА. Торонто, 2008
- Марія Лабунька. Коли ліс був наш батько. Філадельфія, 2015
- Долаючи тишу. Жіночі історії війни / Марта Гавришко. Харків, 2018
Деякі дослідження про жінок в ОУН і УПА
- Кісь Оксана. «Жіноче питання» в ідеології і пропаганді ОУН і УПА. Народознавчі зошити, № 1, 2018. С. 91-102
- Кісь Оксана. Національно-визвольні змагання як випробування меж традиційної жіночності: жіночий досвід у національному підпіллі 1940-50-х рр. Етнічна історія народів Європи. 2016. Вип. 48. C. 61–78.
- Кісь Оксана. Між особистим і політичним: гендерні особливості досвіду жінок-учасниць національно-визвольних змагань на західноукраїнських землях у 1940-1950-х роках. Народознавчі Зошити. 2013, № 4.С. 591-599
- Гавришко Марта. Заборонене кохання: фактичні дружини учасників підпілля ОУН та УПА у 1940-1950-х рр. Україна Модерна, 2015 https://uamoderna.com/md/havryshko-de-facto-marriages-upa/
- Онишко Л. “Нам сонце всміхалось крізь ржавії ґрати…” Катерина Зарицька в українському національно,визвольному русі / Літопис УПА Торонто, 2007
Відеозапис лекції дивіться за посиланням.