
Публікуємо тези лекції ЇЇЛекторію, яка відбулася 5 березня 2025 року.

Чи був «марш порожніх каструль» 8 березня 1857 року в Нью-Йорку його предтечею? Станом на сьогодні всі публікації про цей захід не підтверджуються жодними достовірними джерелами. Фото, що зазвичай супроводжує ці матеріали, не містить прямих доказів того, що це саме марш, тим більше — «порожніх каструль». Немає також упевненості, що на знімку зображені текстильниці, яких, за твердженнями деяких джерел, жорстоко розігнали.
Більш того, американська дослідниця Темма Каплан, слідом за французькими історикинями Ліліан Кандел і Франсуазою Пік, зазначає, що в 1955 році феміністки нового покоління прагнули «відокремити Міжнародний жіночий день від СРСР і надати йому значення, більш давнього за більшовизм, більш спонтанного, ніж рішення конгресу 1910 року». Утім, це насамперед свідчило про важливість надання 8 Березня феміністичного забарвлення.
Вперше на українських теренах «8-ме Березня» відзначалося 1914 року.
Цього дня вулицями Києва поширювалися прокламації з печаткою Київського комітету РСДРП, які закликали робітниць до страйку 23 лютого (8 березня за новим стилем) на знак протесту проти пригноблення жінок — фактично, за американською традицією (в останню неділю лютого). У четвер 23 лютого (8 березня за новим стилем) 1917 року розпочалася Лютнева революція в Російській імперії. Після публікації березневого випуску газети «Правда» вже багато десятиліть намагаються поєднати ці дві події. Втім, доцільніше вважати це збігом.
У 1920 році вперше в УСРР 8 березня відзначали в тодішній столиці — Харкові, під егідою жіночих відділів, що входили до складу партійних осередків. Офіційно вважалося, що участь селянок у Міжнародному жіночому дні в українських регіонах розпочалася лише 1921 року, однак на Полтавщині перші агітаційні заходи відбулися ще 1920-го. Саме тоді виникла традиція принаймні скорочувати робочий день або надавати оплачуваний вихідний для жінок, які працювали за наймом, аби вони могли відвідати зібрання, мітинги, концерти тощо.
У 1927 році, з початком колективізації та індустріалізації, радянська влада на чолі зі Сталіним активніше втручалася в усі сфери суспільного життя.
Поступово 8 Березня перетворилося на звітний день щодо вирішення «жіночого питання» в СРСР: відкривалися соціально-побутові установи, жінок приймали до партії, висували на керівні посади. Ці зміни були настільки очевидними, що навіть у святкових промовах їх неможливо було оминути.
Після смерті Сталіна було дозволено друкувати та продавати листівки до 8 Березня. Вихідний день, запроваджений 1965 року, не скасував пропагандистських заходів напередодні, але поступово переніс святкування з публічного простору у приватну площину — в сімейне коло. В цілому, це стосувалося всіх радянських свят на тлі поступового занепаду комуністичної ідеології.
Розширення геополітичного впливу СРСР у світі, зокрема в ООН, призвело до того, що в 1977 році було затверджено Міжнародний день боротьби за права жінок (International Women's Day, повна назва — Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир).
Попри правильність самої ідеї, за святом усе ще тягнеться шлейф радянської традиції, що трактує його як «день матерів, дівчат, краси та весни».
Позбутися цього стереотипу досі складно, а тому акції феміністичного руху цього дня в сучасній Україні залишаються радше маргінальними. Утім, імперські традиції зрештою зникають, а значення пам’ятних дат трансформується. І доки існує потреба боротися за жіночі права, 8 Березня залишається важливою датою.