Єлизавета Сергіївна Дрентельн (1857-1923) - одна з перших лікарок-гінекологинь, яка своєю діяльністю сприяла підвищенню якости жіночого здоров’я, поширенню знань про вагітність, пологи, статеві відносини, запроваджуючи науковий модерний підхід.
Отримавши освіту в столиці імперії, вона працювала лікаркою в різних містах, а з 1895 р. оселилась в Харкові. Тут вона стала завідувачкою гінекологічного відділення в міській лікарні, а пізніше – засновницею окремої лікарні «Жіноча допомога». Залучивши кошти благодійників, вона стала організаторкою однієї з найбільших гінекологічних лікарень і пологових будинків міста, що здійснювала консультації, огляди, обстеження й лікування жінок, частина з яких – на безоплатній основі.
Ще одним новаторством Єлизавети Сергіївни може слугувати її вимога до роботи лікарень здійснювати прийом хворих протягом року. Клініка Є. С. Дрентельн і заснована нею «Жіноча допомога» працювали протягом всього року без перерви на літні канікули. Навіть передавши головування клінікою під опіку земства, Єлизавета Сергіївна висунула дві вимоги: безкоштовний прийом пацієнток і цілорічний прийом. Аналіз соціального складу пацієнток клініки свідчить, що половина з них були сільськими мешканками, і більшість – домогосподарки, служниці, кравчині, торговки тощо. Тобто її праця була спрямована на поширення медичного обслуговування незаможних жінок.
З часом ця лікарня перетворюється з місцевої на земську і стає найбільшою лікарнею, що надавала допомогу жінкам. Тільки за перший рік її роботи в ній народилося 195 немовлят, було прийнято біля 2000 пацієнток.
Єлизавета Сергіївна поєднувала практику з просвітницькою діяльністю, читаючи публічні лекції на теми жіночого здоров’я і гігієни, публікуючи свої напрацювання для розповсюдження необхідних і важливих для кожної жінки знань, співпрацювала з Харківським товариством взаємодопомоги працюючих жінок, надаючи безкоштовні консультації його членкиням.
Після передачи лікарні у земське відомство, Дрентельн повертається до приватної практики та публіцистичної діяльности.
В своїх роботах вона намагається переосмислити роль жінки в історії. Так, в монографії «Мужчина и женщина перед лицом будущего» вона писала:
«В наш час жіночий рух є не тільки історичною, але й необхідністю біологічною. Це – реакція на існуючі крайнощі, на порушення рівноваги життя, що загрожує його існуванню. Це – крик про самозбереження жінок».
Вона замислюється над тим, як вивести жінку в публічний простір:
«Якщо тепер жінка відчула необхідність визволитись від покладених на неї оков, то вона зобов’язана цим прагненням не тільки самосвідомости, яка в ній прокинулась, але умовам життя, за яких можливе її визволення».
Після 1914 року її слід втрачається. Відомостей про те, як вона пережила революцію, Першу світову війну немає, так само, як немає відомостей про точну дату її смерті та місце поховання.
Робота в декількох лікарнях, різноманітних товариствах, активна публіцистична діяльність доводять, що Єлизавета Дрентельн присвятила своє життя відстоюванню прогресивних поглядів на жінку та необхідности збереження її репродуктивного здоров’я.
На жаль, ім’я Дрентельн залишається сьогодні майже невідомим, а пам'ять про її роль для міста та країни не вшанованою.
Лекторка: Ольга Ніколаєнко, докт. іст. наук, професорка Харківського педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, волонтерка Центру гендерної культури.
Подивитися лекцію повністю ви можете за посиланням.
