Зелена утопія. Які рефлексії спровокувала четверта Зелена академія

Зелена академія — це щорічна освітня програма Фонду імені Гайнріха Бьолля. Протягом тижня учасниці та учасники з різних сфер дискутують та рефлексують на зелені теми: гендерної рівності, партисипативної демократії та збереження довкілля. Як пройшла школа минулого року, можна почитати тут. Розповідаємо, якою була четверта Зелена академія, з якими рефлексіями повернулись учасниці та учасники та як вони вплинули на їхню роботу.

**

Про що була Зелена 2021

Літня школа Зелена академія — це частина освітньої програми фонду Гайнріха Бьолля. У її основі — підходи, як побудувати стале і справедливе суспільство, спираючись на зелені цінності: соціальну справедливість та гендерну рівність, екологічну сталість  та партисипативну демократію.

Щороку на Зелену академію запрошують представників та представниць різних сфер: урбаністики, кліматичного та феміністичного руху, кіно, аналітичних досліджень, журналістики, культурного менеджменту, правозахисту та інших. Під час дискусій та обговорень учасниці й учасники роздумують над тим, як пов’язані зелені цінності між собою та як їх впроваджувати в українську реальність.

Image credits

Цьогорічна програма складалася з кількох тематичних блоків, які розкривали кожну з зелених цінностей. Зокрема, що таке базова демократія і соціальна справедливість, що робити з екологічною кризою, як дбати про довкілля в повсякденному житті, як досягти сталості та солідарності в активізмі, залучати до політичних змін інших людей та інтегрувати гендерний підхід у свою роботу.

“На Зеленій я зрозумів взаємопов’язаність цих цінностей, і наскільки вони не можливі одна без одної, наскільки важливо включати їх у щоденну роботу та підтримувати зв’язки між ними”, — каже Олександр Кравчук, учасник Зеленої та редактор журналу “Спільне”.

Додає, що Зелена допомогла йому побачити точки для перетину в людей з різних сфер: “А ще — що є простір для утопії та позитивного проєкту майбутнього, і що він неможливий без зелених цінностей”.

Утопія

На Зеленій багато говорили про світ, яким його хочеться бачити. А ще про те, як можна долучатися до глобальних процесів та змін та дивитися на власні теми інакше, через досвід інших людей.

“Мені дуже сподобалася гра, коли ми приміряли на себе різні соціальні ролі. Це дозволило наочно побачити, як кожен із нас, живучи на цій планеті, впливає на неї, і піддається її впливу. Коли ти бачиш за всією теорією живих людей і живі історії, то пробігає холодок. Ми тримаємося за якесь відчуття, що з нами все окей, що ми будемо жити далі, а наше майбутнє, хоч і туманне, точно буде. А такі вправи — це можливість побачити людей і проблеми, які насправді значно ближче, ніж ми думали”, — каже Ірина Ніколайчук, літературознавиця та співзасновниця першого в Україні жіночого видавництва Creative Women Publishing.

Серед дискусій, які викликали найбільше рефлексій в учасниць і учасників, — про те, як глобальні проблеми зачіпають найменш захищені групи людей і що вони можуть (і чи мають?) робити, аби подолати наслідки цих проблем.

“Цей досвід співпереживання викликав у мене багато рефлексій, — каже Марта Попик, юристка у сфері відновлюваних джерел енергії. — Різні люди переживають різний досвід на цій планеті. Мені особисто доволі комфортно, добре і приємно жити попри дуже багато проблем, які існують в сучасному світі, бо я маю привілеї. Але на Зеленій академії я змогла відчути досвід інших людей, які не можуть жити так само, дехто просто не може жити через зміни клімату та інші проблеми, які на мене не впливають аж так критично. У нас було доволі багато вправ, які дозволяли пожити трішки інше життя — іншої людини з іншими проблемами, і відчути на собі силу цих зелених цінностей і біль від їх відсутності”.

Не всі люди мають однаковий вплив на те, що відбувається в суспільстві — і це теж була одна з дискутивних тем під час школи. Наприклад, хто несе відповідальність за масштабні викиди — людина, яка не сортує сміття, чи глобальні корпорації?

“Мені здається, ми часом перекладаємо забагато відповідальності на тих, хто вже робить забагато, і схильні менше пинати, скажімо, чиновників, які роблять мало, але ми не дуже вже щось від них очікуємо, — каже редакторка та журналістка Ольга Перехрест. — Ми говорили також про те, як залучати, скажімо, бездомних людей, людей у складних життєвих ситуаціях чи людей з низьким рівнем доходу до кліматичних змін. І я досі думаю про те, що ми часом напрягаємо не тих, кого дійсно потрібно”.

Головний здобуток Зеленої, додає Оля, у тому, що вона допомогла працювати з власним синдромом самозванця: “Можливість спілкуватись на рівних з різними людьми з різних галузей, і при цьому почуватись впевненій у своїй позиції — до цього досвіду я внутрішньо звертаюсь і зараз, коли вагаюсь, а чи вартує моя думка уваги”.

Рефлексії

Одна з цілей Зеленої — дати простір для рефлексій. Тиждень навчання — це інтенсив з говоріння, слухання та думання, але важливо також і те, з чим учасниці та учасники повертаються після школи.

“У мене зросли очікування щодо себе та інших людей, бо Зелена академія задала дуже високий стандарт: як можна впливати на зміни та що можна робити. Це дуже надихає, щоб більше діяти, відчувати силу, впливати на інших, нести відповідальність за цей вплив”, — каже Марта Попик.

Теми, з якими працює Зелена, завжди були частиною її повсякденного життя, каже Марта, але вона ніколи не мала нагоди подумати про них більш професійно-філософськи разом з іншими.

“Після школи в мене зріс рівень нетерпимості до певних речей. Якщо раніше я мовчала, коли бачила, що люди негідно поводяться з природою чи іншими людьми, то зараз ні. Змовчавши, нічого не міняється, тому, мабуть, варто з людьми вступати в розмови й навіть конфлікти — бо в конфліктах теж народжується істина. Я зараз відчуваю певний рівень відповідальності за те, щоб реагувати, ділитися інформацією, досвідом, цінностями з іншими”, — додає Марта.

Наступного року Зелена відбудеться вже вп’яте. Інформація про новий відбір з’явиться на офіційній сторінці школи у фейсбуці, в інстаграмі, а також на сайті Фонду. Проте вже зараз там можна почитати, як проходитиме відбір, попрактикуватися на торішніх тестових завданнях та почитати більше про учасниць і учасників школи. А щоб очікування нової школи не було таким безкінечним, можна почитати брошуру про зелені цінності від українських експертів/-ок та активістів/-ок, які працюють у сферах охорони довкілля, захисту прав людини та міської політики. Серед іншого вони шукають відповіді на питання, чи актуальні зелені цінності сьогодні, чи достатньо сортувати сміття, аби уникнути зміни клімату та як враховувати потреби всіх, приймаючи рішення.