Опубліковано підсумки онлайн-лекції Світлани Кирилюк - "Стійка захисниця жіночого рівноправ'я - Валерія Білоконська", в межах ЇЇЛЕКТОРІЮ.
Валерія Левандовська-Білоконська (1856-1910) - діячка революційного руху, в зрілому віці – активна членка харківських освітніх організацій, очільниця Харківського товариства взаємодопомоги працюючих жінок, чия діяльність була присвячена боротьбі жінок за свої права.
Змолоду В. М. Білоконська брала участь в підпільних організаціях Миколаєва й Одеси, за що була ув’язнена і відправлена в заслання. Попри всі перешкоди, вона не переставала працювати й вела просвітницьку роботу.
З самого початку свого за мешкання в Харкові В. М. Білоконська стала членкою Товариства поширення грамотності, ініціювавши створення довідково-педагогічного комітету. Його метою стало надання довідкової інформації щодо функціонування освітніх установ та організацій, обмін інформацією між ними. Розуміння необхідності поширення інформації про педагогічні установи та їх заходи, можливості ними скористатись, новинки навчальної літератури стали підставовими в роботі Валерії Миколаївни.
Головною справою життя стала для Валерії Миколаївни праця в іншій організації – Товаристві взаємодопомоги працюючих жінок, де вона спочатку опікувалась справами бюро, що опікувалось питаннями пошуку роботи для жінок. В Бюро збирали інформацію від роботодавців і надавали її жінкам, які шукали роботу, тобто виконували посередницьку функцію. Для великого міста, що приваблювало заробітчан, це була вкрай важлива ініціатива.
У 1907 -1910 рр. В. М. Білоконська очолювала Товариство. В цей час відбувається будівництво свого приміщення, влаштовано табір для літнього відпочинку дітей, курси для жінок, що сприяли підвищенню кваліфікації, і постали внаслідок аналізу запитів роботодавців тощо.
Аналізуючи діяльність В. М. Білоконської, слід відзначити, що вона зосереджувалась у декількох царинах – поширенні інформації, розповсюдженні освіти і допомозі у працевлаштуванні жінок. Діяльність В. М. Білоконської свідчить про усвідомлення «жіночого питання» як проблеми неконкурентоздатності жінок, що можна вирішити шляхом надання їм гідної освіти, сприяння працевлаштуванню й суспільної допомоги.
