Інстинкт громадянки: Костянтина Малицька. Тези лекції ЇЇЛЕКТОРІЮ

Тези лекції

Публікуємо тези лекції "Інстинкт громадянки: Костянтина Малицька", яка відбулася 29 травня 2024 року в межах проєкту ЇЇЛЕКТОРІЙ.

костянтина малицька

Феномен Костянтини Малицької дивовижний своєю творчою багатогранністю в різних сферах, у кожній з яких вона виявила унікальні професійні й людські прикмети. Вона письменниця, педагогиня і реформаторка шкільництва, громадська діячка, журналістка, редакторка, перекладачка, одна із засновниць кооперативного руху Галичини.

Костянтина Малицька портрет

Малицька належить до визначних активісток українського жіночого руху, з іменем якої пов’язують п’ятдесятилітній етап його історії (1890–1940 роки). Жінка з дивовижною громадянською інтуїцією, вона завжди відчувала потреби свого часу й успішно спрямовувала їх в дію. Саме Малицька причетна до знакових подій і звершень в жіночій історії. Є авторкою першої праці з історії та концептуалізації українського фемінізму «Про жіночий рух» (Львів, 1904), одна із засновниць «Жіночої громади» (1909), «Союзу Українок» (1917), організаторка волонтерського жіночого руху під час двох світових воєн, голова Союзу Українок (1923–1924) та організації «Жіноча служба Україні» (1941). Як виховниця поколінь сформувала цілу генерацію діячок наступної хвилі жіночого руху. 

Малицька була авторитетною педагогинею, виховні засади якої ґрунтувалися на національних ідеях і розумінні дитячої психології. 45 років свого життя присвятила праці в школі та реформуванню шкільництва. Вчителювала в Галичі, Лужанах на Буковині та найдовше у Львові – у приватній дівочій школі ім. Т. Шевченка. При цьому закладі заснувала Кружок ім. Ганни Барвінок, який на довгі роки став потужним осередком суспільного життя Львова, гуртування не лише матерів шкільної молоді, але й усього жіноцтва.

Напередодні Першої світової війни й у період московської окупації Галичини Малицька мобілізувала галицьких жінок задля допомоги фронту й національного опору.

Зорганізований завдяки їй «Фонд на потреби України» став матеріальною основою для формування Українських січових стрільців. Тому Малицьку ще називають матір’ю січового стрілецтва. 

Товариство "Рідна школа"

Російські окупанти вважали її небезпечною націоналісткою. Через те Малицька стала жертвою московського окупаційного режиму, єдиною жінкою серед 60 чоловіків – відомих політичних діячів Львова, яку росіяни в лютому 1915 року заарештували й вивезли до Сибіру. П’ять років провела Малицька на засланні в красноярському краї, описавши свій засланичий досвід у мемуарах «На хвилях світової війни». 

Повернувшись 1920 р. до Львова, активно долучається до діяльности Союзу Українок, ставши його головою (1923-24) та багатолітньою членкинею проводу. Підтримувала міжнародний вектор жіночого руху, але виступала проти його політичної заангажованости.  

Костянтина Малицька входила до редакційного комітету журналу «Нова хата» – порадника й приятеля української жінки. Публікувала в ньому сильветки цікавих жіночих постатей, реферувала книжки, висвітлювала  новини жіночого руху. 

Редколегія Нової хати

За життя Костянтина Малицька вирізнялася особливими духовними прикметами. Була надзвичайно скромною, відмовлялася від статусів й керівних посад, хоча її суспільний авторитет був надзвичайно високим. Особисте життя відсувала на задній план, цілком присвятивши себе громадській праці. Залюблена у квіти, стримана в побуті та дрескоді, перфекціоністка за вдачею та особистість з конструктивним мисленням і громадянською інтуїцією. Вона володіла чудовим ораторським хистом і даром слова. Була людиною небуденного духу й виняткової жертовности. 

Запис лекції дивіться за посиланням.