Опубліковано підсумки онлайн-лекції Оксани Кісь - "Голодомор 1932-33 рр. крізь призму жіночих досвідів", в межах ЇЇЛЕКТОРІЮ.
Жіночий досвід Голодомору: віктимність чи дієздатність?
Хоча в роки незалежності помітно великий суспільний і науковий інтерес до історії Голодомору 1932-33 рр., жіночі досвіди трагедії залишаються практично не видимими для дослідників/ць. У комеморативних практиках часто використовується образ Жінки як уособлення страждання цілої української нації. Візуальні репрезентації великого голоду часто включають виснажене чи мертве жіноче тіло або ж скорботну матір, що символізує тотальність трагедії. Таким чином у суспільній свідомості формується та закріплюється стійка дискурсивна асоціація поміж двома поняттями – жінка і жертва. Стійка віктимізація жіночого досвіду автоматично виключає саму можливість визнання та аналізу різних проявів дієздатності жінок в умовах тотального голоду. Однобічний погляд на жінок як пасивних об’єктів історії є некоректним і несправедливим. Важливо вивчати жіночі гендерно-забарвлені стратегії виживання, дієві практики щоденного порятунку життя, форми активного і пасивного спротиву чи пристосування до надзвичайних обставин, що дозволить показати особливу повсякденну суб’єктність жінок у вкрай несприятливих умовах тотального обмеження прав, можливостей і ресурсів.
Чому важливо і доречно вивчати саме жіночі досвіди Голодомору
- Жіночі спогади становлять більшість записаних нині свідчень очевидців Голодомору (близько 75%).
- Жінки становили більшість дорослого населення регіонів, уражених голодом і несли основну відповідальність за виживання родин.
- Рівень смертності серед жінок був нижчим, ніж у чоловіків: жінки становили близько 38,4% загальних демографічних втрат.
Різні жінки - різні досвіди Голодомору
- "Жертви" – селянки з примусово розкуркулених родин, позбавлені їжі, власності і житла.
- "Призвідниці" – учасниці насильницьких дій з “розкуркулення” (активістки буксирних бригад).
- "Свідки" – мешканки регіону, які мали змогу спостерігати як колективізацію, розкуркулення і голод.
Жіночі способи спротиву
- Особисте майно жінок як ресурс – обмін та продаж якісного жіночого одягу, прикрас, для придбання їжі.
- Жіноча солідарність – безкорислива взаємодопомога, підтримка харчами, емоційна підтримка, тимчасова опіка над дітьми.
- Дилема материнства – виживання матері супроти виживання дітей, відмова від дітей заради їх порятунку, покинуті діти, канібалізм.
- Жіноче тіло як ресурс та фактор ризику – жіноче тіло як сховок для їжі, вимушена проституція заради виживання, сексуалізоване насильство, згвалтування.
Вивчення гендерної специфіки жіночого досвіду Голодомору розкриває складність і суперечливість пережитого, дозволяє побачити у жінках не лише безправних і безсилих жертв тоталітарного режиму, але також і суб’єкток, які на щоденному рівні застосовували певні форми спротиву системному насильству, виробляли (відносно дієві) стратегії виживання і способи пристосування до надзвичайних умов для порятунку життя.
Більше деталей - у статті та у записі лекції.
